2734
Багато заборон, мало реформ
Українці, які повернулися з-за кордону на початку серпня, відчули справжній культурний шок: стрибок курсу долара, який улітку ніколи не дорожчав, підвищені ціни на бензин і нова політична реклама президентських перегонів, що окупувала міські вулиці.
Сумні економічні підсумки півріччя могли б зіпсувати передвиборну кампанію кому завгодно. Але тільки не Юлії Тимошенко, яка вже давно вподобала вираз "мені не дали". Про свою працездатність прем'єр на всю країну заявила гаслами: "Вони блокують. Вона - працює"; "Вони говорять. Вона - працює"; "Вони віддають. Вона - працює".
З діжки статистичного дьогтю спритно витягнута ложка меду. Тимошенко оголосила, що промисловість у липні виросла приблизно на п'ять відсотків порівняно з червнем (лише завдяки двом додатковим робочим дням), хоча в річному вирахуванні спад залишається на рівні майже 30%. Її дивує падіння гривні на тлі скорочення негативного сальдо торговельного балансу в першому півріччі порівняно з тим самим періодом минулого року в сім разів (за даними Держкомстату - у п'ятнадцять, але це не має особливого значення, оскільки торговельний баланс так і залишився дефіцитним).
Маніпуляції цифрами і масовою свідомістю тільки почалися - незабаром Тимошенко збирається "підтримати дух населення країни" за допомогою бюджетного процесу. Минулого тижня прем'єр-міністр оприлюднила основні параметри державного кошторису-2010: збереження рівня соціальних виплат на тлі зростання ВВП України на три відсотки.
Про перспективи нових обіцянок можна судити, проаналізувавши старі. Відкинувши іронію, викликану плакатами серії "Вона", "Експерт" проаналізував успіхи і поразки Кабінету Міністрів за останні два роки.
Хто винуватий? Вони!
Бюджет - це квінтесенція діяльності влади у всіх країнах, і Україна не виняток. Надмірна централізація, коли місцеві бюджети тільки на три відсотки формуються із власних надходжень, а інше перерозподіляється через Київ, - одна з основних проблем бюджетної системи країни. Розуміючи це, Тимошенко в травні почала масовану PR-кампанію, присвячену бюджетній реформі. Вона провела серію прес-конференцій про тяжку долю органів місцевого самоврядування. Столицю відвідали мери і глави сільрад, що вимагали від прем'єра виділити "на місця" більше грошей, парламент оперативно підготував і прийняв проект нового Бюджетного кодексу. Однак правильну ідею децентралізації державних фінансів Тимошенко презентувала в такій формі, що Віктор Ющенко не міг її не забракувати. Проект закону передбачав не тільки передачу на місця додаткового фінансування, але й право Кабміну самостійно перерозподіляти всі бюджетні призначення як у центрі, так і на місцях без узгодження з ким-небудь. Уряд також наділявся повноваженнями самостійно встановлювати соціальні стандарти, тобто розміри зарплат і пенсій. "Це був небезпечний документ, що давав уряду небачені важелі ручного перерозподілу коштів із центральної скарбниці на місця, що перед виборами виглядало як відверта політична акція", - заявив "Експертові" колишній міністр фінансів Микола Азаров.
Підсумок - глава держави не підписав закон, Партія регіонів відмовилася подолати вето, прем'єр звинуватила своїх опонентів в антинародній політиці, а країна продовжила жити за старим Бюджетним кодексом. Історія з цим документом відображає не одиничну невдачу, а типовий прийом: декларація благої мети з такими умовами, щоб політичні супротивники заблокували її досягнення, а Юлія Тимошенко отримала ще один привід голосно заявити: "Я працюю - вони руйнують!"
"Шкода, що політика заважає проводити справжні, глибинні реформи, в тому числі й реформи фінансів на користь місцевого самоврядування, про які мріяли всі громади протягом останніх сімнадцяти років", - прокоментувала Тимошенко вето президента на Бюджетний кодекс. Цією заявою вона зняла із себе тягар зобов'язань перед місцевою елітою і переклала відповідальність на своїх візаві.
Почати і не закінчити
Досить часто глава уряду використовує й інший прийом - пафосний початок кампанії боротьби з якимсь недоліком державного устрою, одержання перших позитивних результатів і подальше ігнорування цієї теми в публічному просторі, що на практиці виливається в поширення хаосу і корупції. Приміром, Тимошенко вдалося реалізувати одну зі своїх передвиборних обіцянок - ліквідувати корупційну Тендерну палату. У рамках цієї ж політики прем'єр-міністр витіснила з газового ринку одіозного посередника RosUkrEnergo і суворо заборонила в країні азартні ігри.
Однак закон про державні закупівлі так і не був прийнятий, уже більше року в цій сфері діє тимчасова, досить сумнівна постанова уряду. Закупівлі, в результаті, так і не були виведені з ручного управління чиновниками. "Система держзакупівель стала ще більше тінізованою. За відсутності закону угоди відбуваються в ручному режимі, просто центр прийняття рішень перемістився в Міністерство економіки. Туди ж поступово перейшли люди, які раніше працювали в Тендерній палаті", - відзначив головний науковий консультант Інституту законодавства Верховної Ради Олександр Кириченко. Хабарництво в цій сфері справді зменшилося, оскільки різко скоротилися державні витрати на закупівлі чого-небудь через дефіцит бюджету.
Галасливі виступи уряду в результаті часто залишаються лише порожньою риторикою. Яскравий приклад такого підходу - податкова реформа. Із грудня 2007-го уряд як мінімум тричі ухвалював рішення щодо необхідності її проведення: остання заява датована липнем поточного року. Ця тема була основною під час блискучого виступу Юлії Тимошенко перед прийняттям закону про держбюджет-2009. Однак останнім часом так нічого і не було зроблено. Проект Податкового кодексу не був внесений у Верховну Раду, цей документ не існує навіть у вигляді чорнових напрацювань у Мінфіні. Замість обіцяного зниження податкових ставок (одночасно з розширенням бази оподаткування), повної компенсації заборгованості з відшкодування ПДВ (колись голова Державної податкової адміністрації Сергій Буряк обіцяв ліквідувати її до 1 квітня 2008 року) уряд лише ухвалив рішення щодо введення електронної звітності по ПДВ і скасував податкові векселі. Ліквідація вексельної схеми (схеми "невластивого експорту") знищила один із найпопулярніших способів бюджетних спекуляцій, а електронна звітність у цілому оптимізувала взаємини податківців і платників податків. За словами першого заступника глави ДПАУ Олександра Буханевича, ефективність і доцільність "електронних" взаємин з податковою адміністрацією оцінили самі підприємці. Якщо у квітні 2008-го звітність в електронному вигляді подали 52,5% платників, то в серпні 2009 року - уже 86%. Віртуальні взаємини із ДПАУ повинні були гарантувати прозорість сплати ПДВ і його бюджетного відшкодування за рахунок скорочення кількості перевірок. Перевірок справді поменшало, однак у цілому це не зменшило боргу з ПДВ. У результаті до серпня, за інформацією "Експерта", загальна сума заборгованості з відшкодування цього податку склала близько 16 млрд гривень.
Юлія Тимошенко повністю провалила й інші податкові обіцянки, закладені в так і не прийнятій Радою програмі "Український прорив", з якою вона йшла на вибори 2007-го. Зокрема, уряд не зміг реформувати систему спрощеного оподаткування. Всі спроби викорінити зловживання за допомогою єдиного податку натикалися на активний опір лобістів. Побоюючись образи електорату, Тимошенко завжди поступалася "малим і середнім" лобістам, які часто використовують "спрощенців" для економії на податках. За даними ДПАУ, в 2008 році з 80 млрд гривень, які відомство розраховувало отримати у вигляді сплати ПДВ суб'єктами господарювання, котрі працюють за спрощеною схемою оподаткування, у бюджет надійшло лише два мільярди гривень.
Перед загрозою бунту малого і середнього бізнесу прем'єр-міністр завжди відступала. Наприклад, 20 грудня минулого року уряд вніс поправку до своєї постанови №1118. Вони зобов'язували фізосіб, які до переходу на спрощену систему оподаткування були платниками ПДВ, подати в податкові органи заяву про анулювання такої реєстрації й здати свідоцтво платника ПДВ. Документ проіснував недовго: на початку 2009 року лобісти всіх мастей організували успішну масштабну кампанію зі скасування шкідливого, на їхній погляд, рішення Кабміну.
Крок уперед, два назад
Сильна сторона Юлії Тимошенко - уміння "всією країною" боротися з власними помилками. Наочний зразок такої тактики - введення з ініціативи депутата від БЮТ Сергія Терьохіна і скасування 13-процентної надбавки до мита на товари некритичного імпорту. Підсумок - відкрите ігнорування рішення Конституційного суду щодо відновлення мита і збереження надбавки тільки для ввезення автомобілів і холодильників. Таким чином, майже півроку глава уряду витратила на те, щоб заблокувати постанову, прийняту за її ж ініціативи.
Юлія Тимошенко змогла взяти гору в конфліктній ситуації: відправила у відставку голову Фонду держмайна Валентину Семенюк, міністрів Юрія Єханурова, Віктора Пинзеника, Володимира Огризка. Але вона рідко доводить почату справу до кінця - нових лояльних керівників відповідних відомств так і не було призначено. Вийшов той самий ефект, що і під час ліквідації газового посередника RosUkrEnergo або Тендерної палати - енергії прем'єра вистачило рівно настільки, щоб забрати гравця з ринку або чиновника із крісла, але не реформувати цей ринок або навести лад у відомстві.
За час свого другого пришестя в уряд Тимошенко не вдалося приватизувати жодного стратегічного об'єкта, а також створити ринок землі, зокрема, скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Уряд не впровадив земельного кадастру, не провів грошової оцінки земель. Повний параліч експерти констатують і на ринку послуг житлово-комунального господарства, де так і не відбулося довгоочікуваного роздержавлення і приватизації ЖЕКів. За два роки Кабмін не зміг підготувати розумного законопроекту про введення податку на нерухомість - головного ресурсного забезпечення місцевих бюджетів в усьому світі. Останній документ, який Юлія Тимошенко внесла на екстрений розгляд Верховної Ради, не витримав критики - законопроект №2113 "Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки" не передбачав створення реєстру власників нерухомості, що в принципі зводить ідею нанівець.
Ще рік тому, коли Міжнародний валютний фонд згортав діяльність в Україні, ніхто не міг припустити, що отримання позики фонду стане одним з досягнень уряду Тимошенко. Справді, без кредиту stand by на 16,4 млрд доларів Україні загрожував дефолт і ще більший обвал гривні, ніж зараз. Оперативні переговори з фондом і внесення поправок до законодавства для одержання першого траншу таки варто записати до активу глави уряду. З іншого боку, якби на ініційовані Тимошенко виплати компенсацій вкладникам Сбербанку СРСР не були спрямовані валютні кошти, дефіцит валюти восени 2008-го був би не таким гострим.
Міжнародний валютний фонд продовжує фінансувати Україну, незважаючи на те, що уряд привселюдно відмовляється дотримуватися домовленостей двох сторін і строго виконувати документовані зобов'язання перед МВФ. Із всіх прийнятих Юлією Тимошенко антикризових рішень їй вдалося реалізувати тільки одне - майже через рік вона все-таки запустила обіцяний механізм націоналізації банків, завдяки чому вкладники проблемних фінустанов почали потихеньку одержувати свої депозити. Тим часом сам механізм націоналізації викликає у банкірів неприємний післясмак. А депутат від БЮТ Костянтин Жеваго зробив все, щоб його банк "Фінанси та Кредит" не опинився серед націоналізованих, розуміючи, що інакше в нього просто відберуть банк без якої-небудь компенсації.
Практика різких дій з галасливим стартом і незрозумілими наслідками поширилася і на інші сектори економіки. Так, Тимошенко забороняє гральний бізнес (що, на думку суспільства - безсумнівний плюс), але не забезпечує роботу цього ринку новим законодавством (через три місяці закон про гральний бізнес так і не з'явився). Прем'єр направляє свій запал на заборону місцевій владі підвищувати орендну плату, хоча рівень ставок через кризу і без того впав. Навіть впровадження зовнішнього незалежного тестування, що виявилося з багатьох точок зору позитивною реформою, породило армію липових інвалідів і "дітей шахтарів", перемістивши корупцію з навчальних закладів у медичні та страхові установи.
Можливо, значна частина менеджерських промахів Тимошенко і незавершеність її добрих намірів пояснюються відсутністю власної команди. Кабінет глави уряду - винятково політичний, підібраний за квотним принципом колектив, який останнім часом працює у статусі "виконуючих обов'язки", що негативно позначається на кінцевому результаті. Та й стиль управління в прем'єра настільки вождистський, що іноді складається враження, що при прийнятті рішень вона не довіряє нікому. Навіть найближчим соратникам.
Успіхи
1. Надання кредиту МВФ stand by (який у кілька разів перевищує квоту України).
2. Запуск механізму націоналізації банків, поновлення виплат термінових депозитів - початок відновлення довіри до банківської системи.
3. Усунення дублювання функцій ряду держустанов після прийняття Закону "Про Кабінет Міністрів України".
4. Впровадження єдиної тарифної сітки і диференціація оплати праці бюджетників.
5. Ліквідація вексельних схем ПДВ при імпорті.
6. Введення централізованої системи надання податкової звітності в електронній формі.
7. Впровадження загального зовнішнього незалежного тестування.
8. Торгівля квотами на викид вуглекислого газу в рамках Кіотського протоколу.
9. Ліквідація Тендерної палати.
10. Заборона грального бізнесу.
ПОРАЗКИ
1. Політика масштабного нарощування бюджетного дефіциту, що веде до роздування інфляції, слабкості національної валюти. Різкі заяви, спрямовані на підрив ринкових позицій суб'єктів господарювання.
2. Укладення невигідних угод з Росією, у результаті яких відбулося стрімке подорожчання вартості газу.
3. Ручне неефективне управління системою держзакупівель і державних товарних інтервенцій.
4. Нарощування заборгованості з відшкодування ПДВ, консервація неефективної податкової системи.
5. Збереження мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення, блокування створення повноцінного ринку землі.
6. Збереження призову до армії.
7. Введення 13-процентної надбавки на товари некритичного імпорту, збереження надбавки відносно автомобілів і холодильників.
8. Невиконання проекту із роздержавлення системи ЖКГ.
9. Провал укладення угоди про асоціації з Євросоюзом.
10. Запуск програми викупу житла в побудованих будинках замість стимулювання будівництва будинків.
Краще робити, ніж не робити
Андрій Кожемякін, перший заступник глави фракції БЮТ:
- Уряд з честю вистояв першу і другу хвилю фінансово-економічної кризи. Безперечна заслуга Тимошенко - одержання траншів від МВФ і початок реструктуризації банків. В арсеналі успіхів також грамотна політика розвитку сільського господарства. Уряд активно працює над створенням регіональних аграрних центрів, а також оптових аграрних ринків, де селяни могли б заробляти гроші самостійно, а не через посередників. У червні Кабмін затвердив програму розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і програму розвитку оптових ринків сільгосппродукції. Цього року вони будуть фінансуватися за рахунок спецфонду держбюджету. Виконання цих програм сприятиме зниженню інфляції, збільшенню обсягів виробництва плодоовочевої продукції й створенню приблизно трьох тисяч робочих місць.
Серед інших заслуг - ліквідація наслідків торішньої повені в Західній Україні, а також усунення корупційного газового посередника. Тимошенко змогла домовитися з непростим російським керівництвом про те, щоб Україна все-таки залишилася з газом, і ми закачали необхідну кількість палива, якої нам вистачить на осінь і зиму. Ну і що, що виросла ціна на газ. В умовах перманентної війни зі своїм президентом результати таких домовленостей виглядають доволі непогано.
Команда Тимошенко вистояла в політичних катаклізмах - коли президент мав намір влаштувати чергові парламентські вибори, Тимошенко цьому перешкодила. Однак головна заслуга уряду, всупереч усім звинуваченням у популізмі, - збереження стабільної соціальної політики. Незважаючи на кризу, Кабмін продовжує регулярно розраховуватися за пенсіями і зарплатами. Про невдачі й промахи не мені судити, їх не буває тільки в тих, хто нічого не робить. А прем'єр-міністр працює з восьмої ранку до одинадцятої години вечора, а то й до другої години ночі.
Ораторські здібності компенсують провали
Ірина Акімова, депутат від Партії регіонів, міністр економіки тіньового уряду:
- Хоча Юлія Тимошенко не виконала більшості домовленостей, їй вдалося одержати планові транші від МВФ. Це успіх. Фонд був настільки зацікавлений у видачі нам цього траншу, що навіть невиконання умов не злякало його місію. Міжнародному фонду важливо не допустити дефолту в країні з великим обсягом іноземного капіталу, адже банкрутство України коштуватиме дорожче, ніж видача траншів.
Досягнення Тимошенко як політика - збереження рейтингу на тлі безглуздих антикризових дій. Вона дуже невдало ввела країну в кризу і так само погано вела її кризою. На такому тлі рейтинг будь-якого політика міг би обвалитися до нуля, однак ораторські здібності допомогли Тимошенко уникнути цього. Звичайно подібний успіх політичного діяча базується винятково на слабкій поінформованості населення про реальну ситуацію. До таких досягнень, як вступ до Світову організацію торгівлі, Тимошенко не має ніякого стосунку. Членство України у СОТ - результат роботи багатьох урядів. До списку успіхів не можна зарахувати і ліквідацію газового посередника RosUkrEnergo - це чисто політичні „розборки”, які не призвели до здешевлення енергії для українців або реструктуризації НАК "Нафтогаз України".
Список поразок уряду Тимошенко набагато ширший. Її уряд не зміг підтримати ослаблений банківський сектор, допустив різке зростання державного боргу, що створить необхідність збільшення податкового навантаження в майбутньому.
Серед невдач важливо відзначити і ускладнення російсько-українських відносин, а також укладення невигідних угод із РФ, що призвело до різкого подорожчання газу. У соціальній сфері теж збираються проблеми, пов'язані в першу чергу з різким зростанням дефіциту Пенсійного фонду, що покривається трансфертами з бюджету. У другій половині року може не вистачити грошей на виплату пенсій. Сьогодні до 90% трансфертів у Пенсійний фонд уже профінансовано, а минуло лише сім бюджетних місяців.
Світлана Крюкова
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
