Незайві люди


Незайві люди

Чиновники просто не встигають записувати охочих отримувати допомогу - їх так багато, що займатися безпосередньою реєстрацією безробітних змушене навіть начальство.

Нереальна картина? Для України - так. Але не для Латвії, у якій із червня 2008 року по червень 2009-го безробіття підскочило з 6,4% до 17,2%, до найвищого рівня у Східній Європі. Ще б пак - у І кварталі латвійський ВВП скоротився на 18%. Спад в Україні був навіть глибшим (20,3%), але епідемія безробіття нас оминула. До кризи, у І кварталі 2008 року, частка тих, хто шукав роботу в Україні, навіть перевищувала латвійський рівень - 7,1%. А в перші місяці поточного року вона збільшилася тільки до 9,5%. У чому секрет?

Звільнити не можна залишити

"Незаконне звільнення людей - кримінальна справа", - попередила бізнесменів прем’єр-міністр Юлія Тимошенко у грудні минулого року. Запобігання масовим звільненням на великих підприємствах було однією з цілей антикризової політики уряду. Кабмін домігся від керівників металургійних і хімічних заводів обіцянки зберегти персонал. Попри грізні заяви, уряд віддав перевагу політиці не батога, а пряника - наскільки міг собі це дозволити. Промисловці отримали непряму фінансову допомогу: восени було введено мораторій на підвищення тарифів на вантажні залізничні перевезення, а з 1 січня 2009-го скасовано надбавки до ціни газу (економія для металургійних і хімічних гігантів сягнула майже $50 на тис. кубометрів).

Підприємства відгукнулися на вмовляння уряду. Холдинг "Метінвест", що об’єднує металургійні заводи Рината Ахметова, вирішив перерозподілити працівників, що вивільнилися у зв’язку зі скороченням виробництва, між ділянками. "Було ухвалено рішення тимчасово обмежити відносини з більшістю підрядних організацій і доручити виконання ремонтних робіт персоналу підприємств", - пояснює представник холдингу. Крім того, як і багато інших підприємств, Метінвест перевів частину працівників на режим неповного робочого дня або скороченого робочого тижня.

Втім, відмова від масових звільнень пов’язана і з іншими мотивами. Зокрема, підприємства прагнуть зберегти кваліфіковані кадри, щоб скористатися ними в період відновлення економіки. Так, складання автомобілів у корпорації "Богдан" впало цього року на 70–80%, а персонал було скорочено лише вдвічі - з 12 тис. до 6 тис. осіб. Запас міцності в багатьох компаній виявився досить високим, щоб продовжувати видавати зарплати робітникам, які простоювали. Тим більше що вартість робочої сили в Україні дуже низька. Мінімальна зарплата в Латвії перевищує український рівень майже вп’ятеро (EUR258 і EUR55 відповідно), а середня - вчетверо (EUR680 і EUR160). Тому до 1 липня 2009 року штат українських промислових підприємств зменшився лише на 11,5% (порівняно з 1 липня 2008-го), хоча обсяги виробництва в І півріччі впали на 31,1%.

Проте держпідтримка підприємств і рішення промислових магнатів справили лише невеликий вплив на рівень зайнятості. Інакше й бути не могло - всупереч поширеній думці, у промисловості працює невелика частина українців. За даними Держкомстату, в 2007 році кількість зайнятих в індустрії становила лише 3,97 млн осіб (свіжіші дані щодо розподілу працівників між секторами економіки ще не опубліковані). А якщо відняти від цієї цифри працівників енерго-, газо- та водопостачальних компаній, яких коректніше було б віднести до сфери послуг, то випуском товарів в Україні займалися 3,5 млн осіб - тільки 17% зайнятого населення. І лише невелика частина з них трудиться на найбільших підприємствах: на 1 липня чисельність працівників металургійних заводів сягала 352,5 тис., хімічних - 155,8 тис. осіб. У високої зайнятості в Україні є вагоміші причини.

Країна торговців і вчителів

У статистиці ринку праці України прихована одна загадка. Відповідно до звітності, яку вітчизняні компанії надають Держкомстату, у їхньому штаті на 1 січня цього року значилося 10,982 млн осіб. Водночас загальна кількість зайнятого населення країни у віці від 15 до 70 років майже вдвічі вища - 20,972 млн. Остання цифра - оцінна, Держкомстат отримав її шляхом опитування жителів України. При цьому оцінка досить точна, оскільки опитування проводиться за методикою Міжнародної організації праці (МОП), що застосовується в більшості країн світу. За допомогою таких досліджень, які проводяться щокварталу, визначається й загальна кількість безробітних. Адже офіційні дані центрів зайнятості враховують лише частину тих, хто шукає роботу, - і в Україні, і за кордоном. Чим же зайнята половина робочої сили - 10 млн осіб, які не значаться у штаті компаній?

Близько 5 млн з них - це офіційно зареєстровані приватні особи - підприємці та їхні працівники, уточнює Держкомстат. А також ті, хто оформлений на роботі не відповідно до норм КЗпП, а на основі цивільно-правових угод (договір підряду, договір про виконання робіт). Основна частина малого бізнесу сконцентрована у сфері послуг, насамперед у торгівлі. Наприклад, у 2007 році в секторі торгівлі, ремонтних послуг, а також у готелях і закладах громадського харчування працювали 4,56 млн осіб, при цьому лише невелика частина з них (981 тис.) була включена у звіти про кількість штатних працівників.

Але це не все. Друга половина "позаштатників" зайнята в тіньовому секторі економіки. У ньому, за даними опитувань Держкомстату, минулого року працювало 4,6 млн українців - 21,8% зайнятого населення. Щоправда, зовсім не йдеться про тисячі підпільних фабрик, які приховують свою продукцію від податкової. З погляду ринку праці, тіньовиками є переважно сільські пенсіонери. Дві третини зайнятих у неформальному секторі (3 млн осіб) - селяни, які вирощують овочі та фрукти, а також виробляють молоко, м’ясо та інші продукти на своїх ділянках. Вони не зареєстровані як приватні підприємці, реалізують свою продукцію на ринках або продають компаніям-переробникам, не сплачуючи жодних податків. Ще 1,1 млн зайнятих у тіньовому секторі працювали у сферах торгівлі, будівництва, громадського харчування та ремонту.

Така структура зайнятості - головна причина низького безробіття в Україні. По-перше, основна частина населення працює в галузях економіки, спад у яких був найменшим. 59% працюючих українців зайняті у сфері послуг, 17% - у сільському господарстві і лише 24% - у промисловості та будівництві (докладніше див. "Головне - торгівля"). Якщо обсяги промислового виробництва в січні–червні поточного року впали на 31,1% (порівняно з аналогічним періодом 2008-го), а будівництва - на 54,9%, то спад у торгівлі становив лише 15,2%, а у сфері послуг - 15,4%. Тоді як обсяги виробництва в сільському господарстві взагалі зростають - за січень–червень

2009-го вони збільшилися на 2,6%. Ситуація в Латвії дещо відрізняється - у сільському господарстві цієї країни зайнято лише 8% населення.

Другим амортизуючим фактором стали масштаби та гнучкість малого й тіньового бізнесу, в яких зайнято близько половини населення України. Мільйони селян і торговців на ринках, які працюють самі на себе, просто нікому звільнити. Багато будівельних бригад і дрібні меблеві виробництва були змушені припинити діяльність або скоротити персонал, але в цілому малому бізнесу вдалося уникнути масових звільнень найманих працівників. Адже основна маса невеликих компаній займаються продажем товарів або послуг першої необхідності.

Більш того, тіньова економіка увібрала в себе частину кадрів, скорочених великими й середніми підприємствами. Якщо з 1 квітня 2008 року по 1 квітня 2009-го чисельність штату українських компаній скоротилася на 667,3 тис. осіб, то кількість безробітних за той самий період зросла лише на 518,7 тис. осіб (до 2,097 млн). Як видно, частина селян, які під час підйому економіки перекваліфікувалися на будівельників та робітників, знову повернулися на поля. Цілком можливо, що пішла в тінь і частина промислових підприємств. За оцінкою Мінекономіки, в І кварталі поточного року розмір неформального сектору збільшився до 36% ВВП (за підсумками 2007-го він становив 28,8% ВВП, 2008-го - 31,1% ВВП).

Третя причина високої зайнятості в Україні - велика кількість працівників держсектора. Найбільший роботодавець у країні - це Міністерство освіти: у державних школах і вишах трудяться близько 1,5 млн осіб. Ще понад 1 млн працює в системі охорони здоров’я. Якщо врахувати чиновників, армію, міліцію, а також держмонополії (Укрзалізниця, Нафтогаз України, Енергетична компанія України, Укртелеком, Укрпошта, Енергоатом), то на державу працює не менш ніж 5 млн осіб, або близько чверті зайнятого населення. Скорочень у держсекторі в цілому не було. Навпаки, кількість працівників сфери держуправління, охорони здоров’я та освіти після початку кризи збільшилася (на 15 тис. із квітня 2008-го по квітень 2009-го). Це також значно відрізняє Україну від Латвії - саме масові звільнення в держапараті і системі охорони здоров’я й стали однією з причин високого безробіття в цій країні.

Базар замість супермаркету

Низьке безробіття є мрією будь-якого уряду - максимальне використання трудових ресурсів дає змогу прискорити зростання економіки, а також легше вирішувати соціальні проблеми. В Україні відносно висока зайнятість стримує подальше поглиблення кризи, запобігаючи різкому падінню доходів населення й попиту. Але на етапі відновлення економіки ті чинники, які зараз підтримують зайнятість, гальмуватимуть зростання.

Основна проблема - невисока продуктивність праці у малому бізнесі та тіньовому секторі. Урожайність у власних селянських господарствах у кілька разів нижча, ніж у великих агрокомпаніях, які становлять основу сільського господарства за кордоном. А економічна ефективність торгівців на ринках значно менша, ніж у роздрібних мереж. При цьому можливості для розвитку у дрібних фірм, а також у структур тіньової економіки значно обмежені - їм складніше отримати доступ до зовнішнього фінансування, а якість управління зазвичай гірша, ніж у великих і середніх компаній з легального сектору. Висока частка тіньової економіки - доля бідних країн. "Розмір неформального сектору зворотно залежить від рівня доходів на душу населення. У бідних країнах тіньовий сектор значно більший, ніж у багатих, - залежно від методу вимірювання різниця становить від 18 до 21 процентних пунктів ВВП", - зазначають американські дослідники Рафаель Ла Порта та Андрій Шлейфер.

Розмір індустріального сектору, де величина доданої вартості на одного працівника зазвичай висока, в Україні відносно невеликий. Наприклад, у сусідній Словаччині частка зайнятого на виробництві населення в півтора разу вища, ніж в Україні, - 28%. А у вітчизняних державних структурах роздуті штати покривають невисоку ефективність персоналу. "Кількість стаціонарних ліжок у лікарнях України на 50% перевищує середній показник у країнах ЄС. Кількість медсестер і лікарів на 100 тис. жителів майже така сама, як у ЄС, у той час як обсяг надаваного в лікарнях обслуговування на 20% нижчий, ніж у ЄС. Тобто пацієнти в Україні частіше, ніж у ЄС, потрапляють у лікарні, де вони лежать довше в переповнених палатах, але при цьому отримують менший обсяг медобслуговування", - йдеться в дослідженні української системи охорони здоров’я, проведеному в 2007 році Інститутом економічних досліджень і політичних консультацій.

Швидке й стабільне економічне зростання в Україні можливе лише при переході до виробництва товарів і послуг з більшою доданою вартістю, а також при підвищенні продуктивності праці. Цей процес супроводжуватиметься вивільненням робочої сили. "Україна має здійснювати модернізацію економіки на новій технологічній основі. А це означає, що неминучим є технологічне та структурне безробіття", - вважає Семен Бандур, заступник голови Ради з вивчення продуктивних сил України. Такий шлях уже пройшли багато країн Східної Європи.

Костянтин Кравчук

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Казна та Політика
Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua