2034
Відторгнення йде
— Казна та Політика
Міністерство економіки України на початку серпня винесло на громадське обговорення законопроект “Про внутрішню торгівлю”, розробка і необхідність якнайшвидшого затвердження якого була проголошена владою ще в 2001 р. У сімох розділах документа визначені термінологія, що стосується форм і видів внутрішньої торгівлі, основи державного регулювання галузі, повноваження контролюючих і місцевих органів влади, вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності, відповідальність за порушення вимог закону тощо.
За словами міністра економіки Богдана Данилишина, прийняття цього документа обмежить втручання держави в сферу внутрішньої торгівлі і стимулюватиме цивілізоване підприємництво в галузі. Чиновник вважає, що закон створить умови для протидії безпідставному зростанню споживчих цін, може обмежити тіньові відносини між суб'єктами торгівлі і знизити рівень корупції, пов'язаної з виділенням земельних ділянок під торговельні об'єкти та оформленням торговцями дозвільної документації.
Міністр економіки нагадав: законопроект розроблений на виконання Програми розвитку внутрішньої торгівлі України на період до 2012 р. (постанова Кабміну №632 від 24.06.09 р.). До моменту завершення Програми передбачається, що кількість торговельних площ в Україні повинна збільшитися на 54 кв.м з розрахунку на 1 тис. жителів (зараз - 306 кв.м). При цьому після 2012 р. щорічний приріст легального роздрібного товарообігу в Україні повинен становити 22-27%.
Плюси документа
Безсумнівно, позитивний сам факт появи нового законопроекту - у сфері торгівлі дотепер відсутній базовий законодавчий акт. Торговельна діяльність регулюється Господарським і Цивільним кодексами України, Законом “Про захист прав споживачів”, законодавством у сфері ліцензування і патентування підприємницької діяльності тощо. Чинні ж Правила роздрібної торгівлі, а також Порядок здійснення торговельної діяльності і Правила торговельного обслуговування населення (постанова Кабміну №833 від 15.06.06 р.) являють собою дещо осучаснене “перевидання” аналогічних документів, затверджених в 1986-1996 р.
Так, у випадку прийняття законопроекту в Україні почне діяти принципово новий понятійний апарат, що описує основні форми торгівлі і бізнес-процеси в галузі та складений з урахуванням реалій сучасного ринку. Наприклад, у законодавче поле нарешті вводяться такі поняття, як “гіпермаркет”, “магазин “кеш енд керрі”, “роздрібна торговельна мережа”, “дистанційна торгівля” і т.д. Крім того, як відзначають опитані Бізнесом рітейлори, представники торговельної сфери дійсно залучалися до розробки документа, і більшість їхніх зауважень були враховані. Зокрема, за словами Ігоря Кишка, генерального директора Української торговельної асоціації, з остаточного варіанта законопроекту була вилучена ч.3 ст.20, що забороняла надання в суборенду торговельних площ для здійснення торговельної діяльності. “Це положення не відповідало принципам свободи договору і вступало в протиріччя із цивільним і господарським законодавством”, - підкреслив Кишко. У цілому позитивно оцінюють підприємці і спробу розробників законопроекту жорстко диференціювати вимоги до суб'єктів підприємництва відносно оформлення дозвільної документації, регламентації діяльності і повноважень різних державних і місцевих органів.
Камені спотикання
На жаль, як і більшість нормативних актів, законопроект “Про внутрішню торгівлю”, на думку операторів, ще дуже “сирий” і потребує серйозного доопрацювання. Тим часом уже на початку вересня минає термін, відведений для громадського обговорення, і документ може бути переданий на затвердження в Кабмін з наступною реєстрацією в парламенті.
За словами Оксани Дягілєвої, керівника юридичного відділу ТОВ “МЕТРО Кеш енд Керрі Україна”, “щоб наблизити положення проекту до реальних потреб торгівлі, представники торговельних мереж зверталися із спільними пропозиціями щодо зміни або доповнення цього проекту, і більшість з них були зауважені, але, на жаль, не всі”. Так, на думку Ігоря Кишка, дуже важливим положенням, що так і не було враховано розробниками, є обмеження можливості відкриття ТЦ, універсаму, універмагу, супер-, гіпермаркета (тобто торговельних підприємств великих форм) фізичними особами (таке право надається лише юрособам).
Крім того, Мінекономіки так і не прислухалося до рекомендацій підприємців увести класифікацію типів торговельних точок за розміром торговельної площі. У законопроекті зазначено, що міні-маркетом можна вважати магазин самообслуговування площею до 400 кв.м, супермаркет і універсам “починаються” з 400 “квадратів”. У той же час рітейлори наполягали на нижній межі для міні-маркетів 150 кв.м. Це пов'язано з тим, що площа деяких уже існуючих супермаркетів найчастіше менша, ніж 400 кв.м, і рітейлори цілком обґрунтовано не хочуть знижувати “форматність” своїх торговельних точок. “Це може призвести до того, що, незважаючи на деталізований перелік нових термінів, які раніше не використовувалися в українському законодавстві, в остаточному підсумку, ті або інші терміни однаково будуть тлумачитися по-різному”, - зазначила Дягілєва.
Обурення операторів роздрібного ринку викликала чергова спроба влади прописати в законодавстві заходи “ручного” управління торговельною діяльністю. Мова йде про “миле серцю” уряду право адміністративно обмежувати кількість посередників при торгівлі соціально значимими товарами, установлювати для таких товарів розмір оптової націнки і заборона для торгівлі стягувати додаткову плату з виробників таких товарів за просування їхньої продукції. Якщо врахувати, що в перелік соціально значимих зараз потрапляє більшість основних продуктів харчування, то, на думку Андрія Журжия, керівника юридичного департаменту групи компаній Fozzy Group, “суб'єкти господарювання сфери торгівлі не будуть зацікавлені економічно у відносинах з виробниками соціально значимих товарів, і, як результат, такі товари можуть зникнути з полиць магазинів”.
Юрист також додав: “право Кабінету Міністрів, що закріплюється проектом, регулювати кількість посередників і розмір оптової надбавки суперечить принципам ринкової економіки, а також ст.92 Конституції, у якій говориться, що правові основи, гарантії підприємництва і правила конкуренції повинні встановлюватися винятково законами”. Крім того, Борис Марков, генеральний директор корпорації “АТБ”, звернув увагу на такі нюанси: “Більшість виробників не мають власного транспорту, дорогого фасувального устаткування, власної торговельної мережі і не можуть обійтися без послуг посередників. Введення ж обмежень може призвести до припинення діяльності багатьох підприємців, які надавали оптові та інші послуги в аграрному секторі економіки”.
На жаль, як говорить Оксана Дягілєва, представники законодавчої та виконавчої влади все так само дотримуються думки, що саме посередники в сфері торгівлі (якими і є більшість торговельних мереж в Україні) стали основними винуватцями зростання цін в Україні. “Торговельні мережі дотепер сприймаються як “нахлібники”, що використовують виробників і споживачів товару для власної наживи. І чомусь не зауважується той факт, що без торговельних мереж товари більшості українських виробників взагалі не змогли б потрапити до кінцевого споживача”, - підкреслила вона.
За словами Бориса Маркова, торгівля очікувала, що новий закон буде акумулювати норми, спрямовані на врегулювання питань додаткового фінансування галузі, зменшення податкового навантаження на суб'єкти підприємництва, спрощення системи одержання дозвільної документації та урегулювання земельних і будівельних проблем, що постали перед рітейлорами. “На нашу думку, закон повинен охоплювати всю діяльність торгівлі і допомагати їй у веденні бізнесу. У тому вигляді, у якому сьогодні представлений законопроект, серйозної практичної допомоги торгівлі він не надасть. Проте обговорення триває, і разом з урядом ми ще можемо домогтися бажаного результату”, - висловив надію Ігор Кишко.
Справи сусідські
Найближчі сусіди України з колишнього “союзного табору” просунулися значно далі в створенні базового законодавства, що регулює сферу внутрішньої торгівлі. Хоча справедливості заради відмітимо, що тимчасова фора кардинально на якості документів не позначилася - вони, як і український законопроект, відрізняються декларативністю і в основному “відсилають” підприємців до інших діючих у цих країнах нормативних актів.
Наприклад, у Молдові закон “Про внутрішню торгівлю” був прийнятий ще на початку 1996 р. і, зрозуміло, ніяк не враховує появу на ринку сучасних форм торгівлі (зміни в нього практично не вносилися). До позитивних сторін документа фахівці відносять деталізацію взаємин “продавець - покупець”. Зокрема, у молдавському базовому “торговельному нормативі” є поняття “договір роздрібної купівлі-продажу” і допускається, що він може укладатися в усній формі. В Україні укладення договорів в усній формі передбачає Цивільний кодекс (за винятком випадків, передбачених ст.208), крім того, згадування такого поняття зустрічається в Законі “Про захист прав споживачів”.
В 2003 р. закон “Про торгівлю” був прийнятий у Білорусі, і хоча трьома роками пізніше в нього вносилися поправки, він теж грішить загальними фразами і поняттями. До сильних сторін документа можна зарахувати декларацію повної відмови від адміністративного втручання держави в сферу оптово-роздрібної торгівлі. До речі, спроба білоруського уряду наприкінці липня втрутитися в оптову торгівлю не мала успіху. Скандальна постанова відразу була скасована. Влада обмежує свої права з регулювання роздрібного обігу створенням товарних запасів і проведенням інтервенцій, залученням приватних торговців до реалізації державних інвестиційних програм і т.д. Особливо ж фахівці відзначили деталізацію в білоруському законі поняття електронної торгівлі (в українському проекті - “дистанційна торгівля”).
І, нарешті, як уже згадував БІЗНЕС, закінчується робота над проектом федерального закону “Про основи державного регулювання і розвитку торговельної діяльності в Російській Федерації” (розгляд передбачається восени 2009 р.).
Обговорення документа почалося в 2006 р., і нинішній проект багато в чому враховує побажання власників торговельних підприємств. Наприклад, чітко встановлені рамки державного регулювання торговельної діяльності (від узгодження відведення земельної ділянки під магазин до регулювання цін на продовольство). Також у проект внесені положення, що забороняють суб'єктам федерації затверджувати будь-які регіональні нормативи, що суперечать федеральному законодавству про торгівлю (що особливо важливо для РФ).
Разом з тим російські рітейлори так і не змогли дійти згоди із владою із приводу наміру внести в закон жорсткі антимонопольні норми прямої дії у вигляді так званого порога домінування. Так, документ передбачає, що роздрібні продовольчі мережі не можуть мати частку, що перевищує 25%, у межах міського округу або муніципального району. Це стосується суб'єктів господарювання, сумарний товарообіг яких у Російській Федерації перевищує 1 млрд руб. Таким підприємствам заборонено купувати (відкривати) нові торговельні площі (брати участь у торгах з придбання) на локальних ринках, де перевищений 25%-ий “рубіж”. Захід спрямований, судячи із зазначеного, на популярний нині в Росії захист регіональних торговельних мереж.
Михайло Дикаленко, Еліна Московчук
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
