1944
Без пилу
За прогнозами експертів, до кінця поточного року обсяг проблемних кредитів у банківській системі виросте до 50-65 млрд грн. При цьому 60% проблемної заборгованості буде припадати на корпоративних клієнтів банків. Це і є потенційний фронт робіт для колекторських компаній. Однак дотепер колектори не можуть похвалитися значним охопленням ринку “поганих” кредитів. Причин тому декілька.
Холостий хід
Приміром, колектори поки дуже слабко працюють із корпоративними клієнтами банків. “Більшість колекторських компаній спеціалізуються на кредитах фізособам. А борги корпоративних клієнтів становлять приблизно 10% портфеля колекторів. Це пов'язано з тим, що робота з корпоративними боргами індивідуальна, вона вимагає персонального підходу. Тоді як у роздробі колектори мають справу з однотипними договорами, що дозволяє поставити роботу на конвеєр”, - пояснює Кирило Ципривуз, директор Фінансового агентства зі збору платежів.
За його словами, портфель заборгованості, переданої ФАЗП, збільшується на 20-25% на місяць, що пояснюється початковим етапом розвитку компанії, тоді як ринок у цілому зростає значно скромнішими темпами. Більшість колекторів визнають, що потенціал їхніх компаній задіяний не більш ніж на 20%. При цьому загальну суму заборгованості, узятої в роботу, вони оцінюють в $500-800 млн. На думку експертів, 80% проблемної заборгованості колекторам передають банки, решту - страхові компанії та кредитні спілки. Колектори ремствують, що дотепер не можуть налагодити роботу з “вибивання” боргів за комунальні послуги. Так, нещодавно міська влада столиці відмовилися від ідеї залучення колекторських агентств для цих цілей.
За оцінками самих колекторів, у цей час заборгованість населення за послуги ЖКГ, воду і енергоносії перевищує 12 млрд грн. Очевидно, що ця цифра буде тільки збільшуватися. При цьому обсяг боргів, переданих місцевою владою до стягнення колекторськими компаніями, становить лише 0,8 млрд грн. Для “вибивання” грошей за житлово-комунальні послуги до допомоги колекторів вдаються тільки в окремих передмістях Києва, а також деяких великих містах Північно-Східної і Центральної України. “Немає єдиної політики місцевої влади щодо цього питання, до того ж комунальні послуги надають різні структури. Тому домовлятися дуже важко”, - відзначає Ципривуз.
Потрапити на комісію
Нагадаємо: вітчизняні колектори працюють із банками, використовуючи в основному дві схеми. Найчастіше банк передає “збирачам” кредити за так званими договорами комісії. Як правило, комісійна винагорода колекторів у такому випадку становить мінімум 5% від суми стягнення, якщо мова йде про заборгованість більше 30 днів, і до 40%, якщо заборгованість перевищує рік. У цьому випадку колектори виступають агентами банку і діють від його імені. Інша (класична на Заході) схема, що полягає у викупі колекторами проблемних портфелів у банків з дисконтом, на нашому ринку поки не прижилася. “Зараз викупу досить мало. 90% портфеля - це робота за договорами комісії. Середня вартість викупу кредиту коливається від 5% до 10% кредитного портфеля”, - констатує Кирило Ципривуз.
За його словами, перш ніж купити проблемну заборгованість, компанія ретельно аналізує її, адже ніхто не буде купувати кота в мішку. До того ж, як правило, колектори купують борги за умови зворотного викупу. Наприклад, якщо виявляється, що немає застави за кредитом, позичальник помер або сидить у в'язниці, то угода між банком і колектором скасовується. Нерідко продаж боргів юридично оформлюється договорами поступки права вимоги.
Такі відносини регулюються ст.512 Цивільного кодексу. При цьому Вищий господарський суд своєю постановою від 04.12.06 р. у справі №16/2635 визначив, що відповідно до пп.1 ч.1 ст.512 ЦК кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передачі своїх прав іншій особі за договором поступки права вимоги. Таким чином, суд визнав цілком законним укладення банком і нефінансовою організацією договору поступки права вимоги заборгованості за кредитом.
Банкір - про проби
Павло Цетковський, заступник голови правління “Ерсте Банку (Україна)”
- Як і у всіх банків, у нас постійно погіршується якість кредитного портфеля. Тому ми вирішили залучити колекторів і передали їм портфель різних кредитів, який репрезентує весь продуктовий ряд, у тому числі авто- та іпотечні кредити. Рівень прострочення за переданими кредитами - 30-180 днів. Перевіримо, чи такі колектори гарні, як говорять про себе. Уже півтора місяця ми перебуваємо в процесі реалізації “пілотного” проекту з одним з колекторських агентств. Хочемо подивитися, чи зможуть колектори досягти більшої ефективності, ніж ми самотужки. Через три місяці будемо підбивати підсумки і приймати рішення щодо доцільності подальшого співробітництва. Є одна основна відмінність роботи вітчизняних колекторів від роботи їхніх колег з інших країн. У Європі колектори, головним чином, використовують схему викупу проблемної заборгованості за кредитами. Що стосується регулювання, то великої різниці між Україною та іншими країнами немає. Я не бачу необхідності в якомусь додатковому регулюванні цієї діяльності.
Колектор - про вихід
Роман Кривошеєв, президент Незалежної асоціації українських колекторських агентств
- Ми не проти регулювання ринку колекторських послуг, але проти ліцензування в тому вигляді, у якому його хоче ввести Мін'юст. Проект ліцензійних умов, що розглядається робочою групою, передбачає жорсткі регулятивні вимоги і стандарти (наприклад, статутний фонд не менше 3 млн грн.). Таким вимогам не будуть відповідати більшість колекторських компаній. Це призведе до того, що ринок не зможе нормально розвиватися. Держава намагається затиснути нас у лещата та обмежити вихід на ринок. Ми пропонували свій законопроект, що врегулював би ринок, однак він був відхилений.
Юрист - про відповідальність
Ігор Головань, керуючий партнер адвокатської фірми “Головань і Партнери”
- Через відсутність законодавчого визначення поняття “колекторська діяльність”, ефект від її ліцензування буде незначний. Адже щоб уникнути необхідності одержувати ліцензію, достатньо буде просто назвати свою діяльність іншим словом. Ну, наприклад, “креативне спілкування з боржниками”, або щось подібне. Якихось особливих знань та умінь у колекторів немає. Правда, у пресі багато говорять, що, на відміну від банків, у процесі стягнення заборгованості колектори пропонують ще “дещо”. Це “дещо” - не що інше, як різновид психологічного тиску, а то й щось серйозніше. Так що боржник у випадку будь-яких спроб кредитора або колектора вийти за межі процедур, установлених законом, може сміливо викликати міліцію і заявляти про злочин, передбачений ст.355 Кримінального кодексу (“примус до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань”).
Ближче до тіла
Примітно, що, незважаючи на кризу, не всі банки звертаються до колекторів, більшість роблять це тільки в крайньому разі. “З початку року портфель заборгованості, який ми передали колекторам, практично не змінився. У нашому банку, як правило, колекторам передаються портфелі з істотним рівнем прострочення, коли банк уже відпрацював ці кредити, але не досяг результату”, - розповідає Станіслав Людкевич, директор по роботі із проблемними активами “VAB Банку”. На думку Євгена Матроса, незалежного експерта в сфері ризик-менеджменту, за рівнем активності роботи з колекторами банки можна розділити на три групи: “Найчастіше банк самотужки повністю “вичавлює” позичальника і тільки потім передає його колекторам, сподіваючись на їхній професіоналізм і диво. Деякі банки передають на стягнення заборгованість із найменшим простроченням - 30-60 днів. Тоді як інші фінустанови принципово не працюють із колекторами. Як правило, це невеликі регіональні банки”. Кирило Ципривуз додає, що деякі банки воліють працювати тільки з афілійованими колекторськими агентствами. У деяких фінустановах переконані, що робота із проблемною заборгованістю власними силами набагато ефективніша. “Досудовим стягненням проблемної заборгованості ми займаємося самі, у нас свій call-центр і штат співробітників, які встановлюють персональні контакти з боржниками.
Свої співробітники працюють набагато ефективніше, вони одержують завдання, а потім ми з них запитуємо результат”, - розповідає Марія Гуз, директор департаменту збору кредитів роздрібного бізнесу Індекс-банку. Правда, вона зізнається, що в кредитних договорах банку з позичальниками немає застережень, які закріплюють за ним право передавати інформацію про позичальників третім особам. Однак при цьому співрозмовниця запевняє, що основна причина відмови від співробітництва з колекторами - це низька ефективність останніх. Заступник голови великого банку, що побажав залишитися неназваним, розповідає: “Коли кредити передаються колекторам, працює машина без обличчя, немає конкретної людини, з якої можна запитати результат. У підсумку, банк працює втричі ефективніше. Якщо середній відсоток повернень проблемних боргів через колекторів становить близько 6%, то власна мережа демонструє результат 12-18%”.
На скорингову руку
На цей момент вітчизняні колекторські компанії з метою мінімізації витрат активно шукають найбільш ефективні методи впливу на різні групи боржників. Якщо раніше всіх “обробляли”, що називається, під одну гребінку, то зараз за допомогою скорингових моделей боржників ділять на категорії за типом поведінки. “Колекторська компанія працює з боржником протягом певного часу, скажімо, місяць. Після закінчення цього періоду аналізується історія взаємодії, наприклад, кількість успішних додзвонів до клієнта, скільки разів він обіцяв заплатити, який відсоток виконання обіцянок, скільки разів він сам дзвонив. На підставі цих параметрів робиться скоринг, за допомогою якого оцінюється ймовірність повернення кредиту. Якщо ймовірність низька, можна припиняти роботу, щоб не витрачати ресурси дарма, або ж почати ще більш активно “тиснути” на такого позичальника”, - розповідає Матрос, який розробляє таку систему для одного з колекторських агентств. Примітно, що, за інформацією учасників ринку, колекторські компанії масово згортають служби так званого hard-collection, співробітники яких особисто відвідували злісних неплатників. “Дуже багато колекторських компаній обмежують свої ресурси на домашні візити до позичальників. Як не дивно, вони виявилися не зовсім ефективними. До того ж контролювати такий персонал дуже складно. У головному офісі вважають, що співробітники ходять до клієнтів, а вони не роблять цього.
Керівництво компанії вважає, що її працівники дотримуються етики поведінки при спілкуванні із клієнтами, а вони в цей час буквально вибивають борги”, - говорить керівник однієї з регіональних колекторських компаній, що побажав залишитися неназваним. Незважаючи на численні проблеми, банкіри відзначають високий рівень конкуренції на ринку колекторських послуг, що обумовлено відкриттям нових компаній. Навіть народні обранці визнали досить перспективним цей вид бізнесу. “За останні півроку відразу кілька народних депутатів від “Партії Регіонів” організували свої колекторські компанії. У таких людей завжди є вільні гроші, які вони вкладають у перспективні напрямки. От зараз вони всі рвонули в коллекторство”, - розповідає банкір, що побажав залишитися неназваним.
Регулювання
У той же час як і раніше невизначеним залишається питання держрегулювання колекторської діяльності. Нагадаємо: у лютому поточного року міністр юстиції Микола Оніщук назвав таку діяльність незаконною. При Мін'юсті була створена робоча група за участю представників колекторського бізнесу, що повинна була в найкоротший термін розробити нормативну базу для колекторської діяльності. Однак тільки на початку серпня Кабмін зареєстрував у парламенті законопроект №5046 від 06.08.09 р., що передбачає внесення змін у ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.
Таким чином, уряд пропонує ввести ліцензування колекторської діяльності, уже навіть розроблений проект ліцензійних умов. Цікаво, що така ініціатива спричинила розкол серед учасників колекторського ринку. Так, в Асоціації учасників колекторського бізнесу України (АУКБУ) підтримують урядову ініціативу і вважають, що ринок потребує жорсткого регулювання. За словами президента АУКБУ, керівника Європейського агентства з повернення боргів Олександра Ільчука, на ринку безліч “сірих” колекторських компаній, які не мають достатньої ресурсної бази, досвіду роботи в сфері стягнення проблемної заборгованості, а також не завжди використовують коректні методи взаємодії з позичальниками. “Ще у квітні поточного року ми направили офіційний лист на ім'я міністра юстиції Миколи Оніщука із пропозицією внести зміни в Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, згідно з яким ми пропонували ввести ліцензування колекторської діяльності. Компанії, що входять до складу АУКБУ, готові пройти всі необхідні процедури і перевірки для одержання ліцензії”, - відзначає Ільчук. А от в іншому об'єднанні колекторів - Незалежній асоціації українських колекторських агентств (НАУКА) - виступають категорично проти ліцензування колекторської діяльності. “Норми, які містить проект Закону про ліцензування, досить жорсткі, і це може сприяти монополізації ринку. У таких умовах залишаться дві-три компанії, що відповідають цим критеріям, і не буде нормальної вільної ринкової конкуренції”, - вважає Роман Кривошеєв, президент НАУКА, генеральний директор ТОВ “ІКСПОІНТ”. Деякі банкіри також висловлюються проти ліцензування колекторського бізнесу.
“Ліцензування призведе до звуження конкуренції й, отже, подорожчання послуг”, - відзначає Людкевич. “Крім того, у випадку ліцензування з'явиться регулюючий орган. А будь-який державний контроль - це досить неефективний механізм, що нерідко пов'язаний з корупцією. Оптимальним варіантом було б створення саморегулюючої організації в колекторській сфері”, - доповнює колегу банкір, що побажав залишитися неназваним. Тим часом НАУКА вже прийняла кодекс етики поведінки колекторів. Відповідно до нього, забороняється використовувати процедури, які можуть образити честь і гідність боржника, крім того, рекомендується турбувати неплатників тільки з 7 до 22 години. У той же час у тексті відзначається, що ефективність техніки стягнення залежить від сформованих обставин. Таким чином, цей процес не може бути повністю регульованим.
Дмитро Гриньков
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
