806
Спирт і бачить
Підсумки першого півріччя 2009 р., підбиті концерном “Укрспирт”, показали: “лихоманка” вітчизняної спиртової галузі не бажає вщухати, незважаючи на екстрені заходи, що вживаються і владою, і самими спиртовиками. Так, ще наприкінці 2008 р. уряд спробував створити на базі концерну нову державну службу із широкими повноваженнями. І хоча пізніше влада відмовилася від власної ідеї, керівництву “Укрспирту” все-таки вдалося трохи розширити свої повноваження і, зокрема, одержати право на консолідацію у своїх руках оптової торгівлі спиртом, а пізніше - і ліцензію на експорт власної продукції.
До слова, керівництво “Укрспирту” у березні 2009 р. заявило про безпрецедентний для концерну захід - закриття 33 збиткових підприємств галузі. Настільки радикальні кроки пояснювалися бажанням оптимізувати виробництво та збалансувати фінансові показники (наприклад, в 2008 р. 67,83% прибутку концерну забезпечували всього 10 з 76 вітчизняних спиртозаводів). Для повного завантаження потужностей, що залишилися після оптимізації, фахівці концерну разом з українськими законодавцями ініціювали прийняття парламентом Закону №1391 від 21.05.09 р. про стимулювання виробництва біологічних видів палива.
Однак показники виробництва спирту підприємствами концерну виявилися трохи “непропорційні” вкладеним в урегулювання роботи галузі зусиллям - у порівнянні з першим півріччям 2008 р. виробництво спирту в Україні в січні - червні поточного року скоротилося на 561 тис.дал.
Причому, як говорять фахівці, такий результат роботи в другому півріччі 2009 р. спиртовики, швидше за все, визнають просто відмінним. Справа в тому, що, готуючись до підвищення ставки акцизного збору, яка з 01.07.09 р. становить 34 грн./л 100%-вого спирту, оператори ринку лікеро-горілчаних виробів (ЛГВ) різко наростили обсяг виробництва “сорокаградусної” і, відповідно, обсяг замовлень сировини на спиртозаводах у травні-червні 2009 р. Зокрема, у першому півріччі поточного року виробництво ЛГВ в Україні склало 30,9 млн дал (у січні - червні 2008 р. - 28,57 млн дал), при цьому виробництво власне горілок у порівнянні з першим півріччям минулого року виросло на 44%, до 24,1 млн дал. Іншими словами, горілочники створювали запас продукту і на друге півріччя 2009 р., і зараз попит на спирт в Україні різко знижується. Звичайно, звертає на себе увагу той факт, що виробництво горілки зросло на тлі зменшення виробництва спирту. Однак спиртовики пояснюють це подальшим перерозподілом спиртових потоків з технічних потреб на потреби алкогольної галузі. Хоча деякі експерти вбачають у цьому тенденцію до збільшення тіньової складової.
Пропозиції спиртовиків
Як говорить Борис Францишко, заступник голови концерну “Укрспирт”, концерн зовсім не схильний драматизувати коливання обсягу виробництва. Галузь, за його словами, випускає стільки спирту, скільки може продати виробникам алкогольних напоїв - “вище себе не стрибнеш”. Інша справа, що недосконалість існуючої законодавчої бази привела до того, що зараз 96% виробленого в Україні спирту використовується на потреби алкогольної галузі. Ще в 2008 р., за даними Української торгово-промислової конфедерації, виробники алкоголю викупили 87,4% вітчизняного спирту, а, скажімо, в 2003 р. питома вага “алкогольщиків” у загальному споживанні спирту становила усього 51%. Тим часом, як говорить п. Францишко, наприклад, у Західній Європі спостерігається зворотна пропорція - спирт в основному йде на виробництво засобів побутової хімії та біопалива. В Україні ж виробництво спирту для технічних потреб фактично заблоковане існуючим “акцизним” законодавством (у нормативній базі немає механізмів, що звільняють “технічний” спирт від сплати акцизного збору).
У результаті використання спирту для “чогось, відмінного від горілки” втрачає всякий економічний зміст. Втім, в “Укрспирті” визнають, що звільнення від сплати акцизу частини спирту може привести до його використання для виробництва нелегальної горілки. У концерні пропонують послідовно внести в усі нормативні акти, що регулюють оборот спирту, положення про обов'язкову денатурацію сировини для технічних цілей, що зробить його непридатним для використання у виробництві алкогольних напоїв.
Першим подібним кроком, за словами Ельдара Селімова, керівника прес-служби концерну, можна вважати деякі положення вже згаданого Закону №1391, що передбачають можливість зберігання і транспортування біоетанолу тільки у випадку денатурації його бензином. Правда, варто відзначити, що з подібного формулювання зовсім не випливає, що біоетанол повинен денатуруватися вже на етапі виробництва, що саме по собі відкриває певні “простори” для фантазії тіньовиків. Крім того, на думку фахівців концерну, повноцінно завантажити потужності спиртозаводів можуть допомогти запропоновані ними зміни в Закон “Про внесення змін у деякі закони України щодо попередження негативних наслідків впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу”. Ним були заборонені давальницькі операції при зовнішньоекономічних відносинах для товарів груп 1-24 УКТ ЗЕД (продовольчі товари та сировина).
За словами Бориса Францишка, такі операції цілком можна дозволити для нерезидентів (замовників) у випадку закупівлі ними українського зерна для переробки на спиртозаводах і за умови контролю обов'язкового вивозу отриманого спирту за кордон. При цьому він категорично відкидає ідею приватизації спиртової галузі (або роздержавлення виробництва спирту) як можливого шляху вирішення проблем, що назбиралися. Францишко підкреслив, що каменем спотикання тут стане повна неготовність української нормативної бази в частині контролю та адміністрування акцизного збору до роботи в нових умовах. В іншому ж, як вважає експерт, гіпотетично галузь цілком може відправлятися в приватні руки і при існуючій системі державного регулювання.
Позиція горілочників
Втім, на думку учасників алкогольного ринку, регуляторна база, що існує, працює не надто ефективно і в умовах державної монополії на виробництво та розподіл спирту. Іван Жолнер, директор Асоціації “Укргорілка”, пояснює: “Розподіл спирту здійснюється центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом міністрів України”. Згідно з постановою Кабміну №1266 від 29.08.02 р., спирт споживачами відпускається на підставі нарядів, які оформляє ДПАУ на підставі рознарядок Державного департаменту продовольства. У свою чергу, рознарядки оформлюються на підставі копій довідок податкового органу за місцем реєстрації виробника про обсяг і цілі використання спирту. Крім того, виробник спирту в обов'язковому порядку укладає договори зі споживачами на його постачання із вказівкою його строків та умов і представляє по одному їх екземпляру в концерн “Укрспирт” для затвердження обсягів виробництва і споживання спирту. “Як видно, з моменту оформлення договору і до одержання наряду виробникові алкогольних напоїв доводиться побігати. Необхідно спростити цю процедуру”, - підкреслює Іван Жолнер.
І він у цій думці не самотній. На зайву, нічим, за великим рахунком, не виправдану бюрократизацію процедури державного контролю над спиртовою галуззю ремствує і Олег Жугін, генеральний директор ТОВ “Альтера груп”: “Багато часу відбирає паперова тяганина при проходженні всіх інстанцій - від “Укрспирту” до ДПАУ. Безліч погоджень, підписів і документів сповільнюють процедури закупівлі спирту, що на ділі може бути небезпечно простоєм виробництва”. Власне, описана громіздка дозвільна процедура склалася в результаті “нездорової конкуренції” двох держорганів - ДПАУ і МінАП - за контроль над обігом спирту.
Зрозуміло, що, рано чи пізно змінювати її доведеться хоча б тому, що вона, як показала практика, зовсім не гарантує відсутність нелегального обороту спирту. В “Укргорілці”, наприклад, пропонують для початку перейти на більш просту схему “проходження” покупця спирту через дозвільні інстанції (фактично зберігши при цьому сам контроль). Наприклад, для оформлення наряду можна відразу надавати в податкову адміністрацію договір зі спиртозаводом і довідку від податкового органу про обсяг і цілі використання спирту, а в ідеалі - взагалі піти від процедури оформлення нарядів і перейти на одержання спирту за прямими договорами “продавець - покупець”.
Правда, у цьому випадку перешкодою стане чинна редакція базового Закону №481 від 19.12.95 р. “ Про державне регулювання виробництва та обороту спирту етилового…”, у якому, за зізнанням самого ж “Укрспирту”, поплутані “поняття реалізації виробленого підприємством спирту та оптової торгівлі продуктом”.
У результаті різночитань спиртозаводам для укладання прямих договорів “продавець - покупець” потрібна оптова ліцензія на торгівлю спиртом вартістю 500 тис.грн. на рік. Восени минулого року ДПАУ оштрафувала на 511 млн грн. 10 спиртозаводів Тернопільської області за реалізацію спирту в рамках власного виробництва (хоча вся процедура обліку, контролю тощо була повністю дотримана). Потрібні були втручання міністра агрополітики Юрія Мельника і народних депутатів і довгий судовий розгляд, під час якого постанова про санкції була скасована.
“Реалізація спирту спиртозаводами на внутрішньому ринку була кваліфікована податківцями як правопорушення. Але, згідно зі ст.1 Закону №481, відвантаження спирту виробником не входить у поняття оптової торгівлі. Неоднозначне трактування цього положення і привело до розгляду суперечки в судовому порядку”, - пояснює Ельдар Селфмов. На жаль, законопроекти, що передбачають право спиртозаводів (та й взагалі виробників будь-яких алкогольних напоїв і сировини для них) “безліцензійно” відпускати товар оптовим покупцям у рамках власного виробництва, неодноразово реєструвалися в парламенті, але жоден з них так і не був затверджений. Як результат: виробники алкогольних напоїв змушені співробітничати з єдиним оптовим монополістом на ринку спирту. Раніше цю функцію виконувало Київське обласне об'єднання спиртової промисловості (“Київспирт”), а після ліквідації обласних об'єднань єдиним оптовиком виступає безпосередньо концерн “Укрспирт”. Але, схоже, від зміни генерального оптовика горілочникам не легше. Як відзначає Олег Жугін, “дана монополізація і супутня їй цінова політика повністю суперечать принципам ринкової економіки та вимагають негайного реформування”.
Втім, ідеї горілочників щодо реформування спиртового ринку цим не обмежуються. Геннадій Васюков, директор з правових питань ТОВ “ЛГЗ “Хортиця”, розповів Бізнесу, що 17 липня 2009 р. набув чинності наказ МінАП №264 від 13.04.09 р. “Про затвердження Інструкції із прийому, зберігання, реалізації, транспортування та обліку спирту етилового” (далі - Інструкція). Вона, до речі, замінила ще “союзну” інструкцію Мінхарчопрому СРСР від 25.09.85 р. “На жаль, але й нова Інструкція лише коректує деякі процеси прийому, реалізації, зберігання, обліку та транспортування спирту. Фактично був зроблений лише переклад старого документа з російської на українську мову з деякими уточненнями”, - ремствує Васюков.
Єдиним нововведенням Інструкції, що заслуговують, за його словами, уваги, є положення про впровадження на спиртозаводах електронних лічильників продукції з фіксацією даних в електронному ж вигляді. Це дозволить мінімізувати вплив людського фактора на результати вимірів і значно зменшити трудомісткість процесу вимірювання. На думку фахівців, електронний облік дає можливість повністю виключити ймовірність виробництва неврахованого спирту, у режимі реального часу одержувати інформацію про виробництво і переміщення спирту, а отже, створює умови для максимально точного прогнозування майбутніх відрахувань акцизного збору.
Крім того, така система обліку дозволяє ліквідувати податкові пости, робота яких викликає безліч дорікань і у виробників алкоголю, і в спиртовиків, і в самої ДПАУ. Зараз, за даними “Укрспирту”, електронна фіксація впроваджена лише на ДП “Марилівський спиртовий завод” і ДП “Довжоцький спиртозавод”. За словами представників концерну, на впровадження електронного обліку спирту на всіх діючих підприємствах потрібно ще 30 млн грн. Однак цього року в держбюджеті не передбачене фінансування цих робіт. Концерн звертався в Міністерство фінансів України з відповідним проханням, але одержав відмову і рекомендацію Мінфіну вирішити питання за рахунок власних коштів “Укрспирту”. У зв'язку з цим алкогольні компанії вкотре нагадали, що ефективно і швидко вирішувати подібні (і, за великим рахунком, незначні) проблеми здатні тільки приватні підприємства. Але питання приватизації спиртової галузі вкотре відкладається в довгий ящик.
Менші брати
На брифінгу міністра фінансів РФ Олексія Кудріна, який відбувся 3 серпня 2009 р., було озвучено рішення уряду Росії відмовитися від 30%-вої індексації ставок акцизного збору на етиловий спирт (зараз - 191 руб./л 100%-вого спирту). Як стало відомо 6 серпня, замість цього російська влада планує ввести 20%-ву індексацію ставок і квотування відпуску спирту виробникам алкогольної продукції. Зокрема, розглядається варіант, відповідно до якого виробники будуть одержувати спеціальний дозвіл на купівлю спирту. Кожний з них буде зобов'язаний відразу перераховувати в бюджет акцизний збір за весь одержуваний спирт або банківську гарантію на цю суму (тобто авальований вексель). Запропоновані заходи жорсткого контролю, на думку уряду РФ, допоможуть легалізувати ринок алкоголю і будуть сприяти наповненню бюджету. Фахівці відзначають, що в Росії вже існувала подібна система квотування, але оскільки вона була визнана корупційною, її замінили діючою системою обліку ЕГАИС.
Однак на стан алкогольного ринку це не мало позитивного впливу, і в 2008 р., за даними Центру досліджень федерального і регіонального ринків алкоголю РФ, виробництво тіньової горілки в Росії склало 70 млн дал (легальної - 120 млн дал). Фактично, якщо ці плани стануть реальністю, у Росії буде “відтворений” аналог діючого українського регулювання обороту спирту.
Михайло Дикаленко, Еліна Московчук
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
