2477
Чим добрі негативні прогнози МВФ
— Казна та Політика
Після щомісячних істерик Газпрому квартальні візити місії МВФ - друга за значимістю подія, що впливає на фінансовий ринок України. Липневий приїзд представників Фонду - не виняток.
І справа навіть не в рішенні виділити Києву черговий транш кредиту (у цьому ніхто і не сумнівався), а в коректуваннях макроекономічних прогнозів. МВФ озвучив три цифри: дефіцит бюджету - 6%, інфляція - 13%, падіння українського ВВП - 14%.
Показники значно погіршені в порівнянні з оцінками Фонду піврічної давнини (дефіцит бюджету - 4%, інфляція - 16%, падіння ВВП - 8%). Але, як не парадоксально, у такому погіршенні прогнозів криються позитивні новини для економіки, що передвіщають вихід із кризи вже через півроку. А може й раніше: ще в IV кварталі 2009-го.
Збільшення дефіциту бюджету говорить про небажання скорочувати соціальні видатки. Очевидний рідкісний випадок збігу політичної та економічної доцільності. Стабільні соціальні видатки є одним зі способів підтримки купівельної спроможності.
Безперечно, мова не про середній клас і тим більше не про заможну частину населення, а про найбільш масових споживачів: бюджетників, пенсіонерів і підростаюче покоління. Власне, вони і виступають тією межею, за якою "позаду Москва" у прямому і переносному значенні слова. Якщо люди похилого віку (а це третина населення країни) не зможуть витрачати гроші, тоді всі січневі прогнози експертів, що впали у депресію, які пророкували розвал економіки, уже стали б реальністю. Строго за сценарієм 1991 року. Зараз же, сидячи на плечах бабусь і дідусів, торгівля і виробництво товарів повсякденного попиту зможуть повільно виповзати із кризової ями. Перші ознаки уже є: харчова промисловість перевищила свої торішні показники. Що не говори, а регулярна виплата пенсій - гарний антикризовий захід.
Друга цифра - інфляція на рівні 13% - закочує в асфальт компетенцію мегаекспертів інститутів усіх форм власності, що рекомендували (залежно від політичної кон'юнктури) то включити друкарський верстат для пожвавлення внутрішнього попиту, то негайно його знеструмити, щоб уникнути неконтрольованої інфляції з девальвацією на додачу.
Насправді невисока інфляція - мрія міністра фінансів будь-якої європейської держави, що зіткнувся зі зниженням цін і падінням виробництва. Європейці, втім, як і американці, не поспішають збирати гроші і вкладати їх в економіку, оскільки вартість грошовий знаків росте сама по собі. Навіщо щось купувати або кудись вкладати, якщо завтра на ті ж 100 євро можна буде купити більше товарів?
Зростання цін на 13% означає, що інвестувати в Україну вигідно. Особливо після того як закордонним інвесторам стане нудно від збитків по наднадійних доларових активах. Не секрет, що прибутковість американських держпаперів близька до нульової позначки. У деяких випадках реальна ставка взагалі негативна.
Щоб вкладати кошти в таку країну, як Україна, і заробляти мінімум 13% річних, потрібні не тільки низькі ціни, але й курсова стабільність. Ніхто не стане заходити на наш ринок з валютою, якщо курс у будь-який момент може полетіти за межі галактики. Але в тому то й справа, що 13%-ва інфляція не дозволить розгулятися долару.
У країні вже немає зайвих грошей, а виходить, не з'явиться і спокуса заробити на валютних коливаннях. Звичайно, газпромівська гойдалка розгойдає курс ще не раз, та й нервово-паралітичні атаки політиків на курс гривні будуть тривати. Проте нинішні резерви Нацбанку дозволяють фінансувати імпорт найближчі п'ять-шість місяців навіть при нульових надходженнях від експорту.
Деякі експерти вже заявили про марність чергових траншів МВФ: мовляв, у країні і так багато валюти. В уряді вважають, звичайно ж, інакше. Але як змінилася риторика за останні півроку? Якихось шість місяців тому багато хто гарантував повну блокаду з боку зовнішніх кредиторів, у тому числі і міжнародних організацій. А зараз з'явилися перші угоди держкомпаній щодо залучення кредитів за кордоном.
Розбірливішими в аргументах стали песимісти, що усе ще розраховують на рекордне падіння економіки. Їх основний посил - падіння сповільнилося, але дна однаково не видно. Може, не туди дивляться? Навіть найголовніший опонент економічного блоку уряду - екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник - заявив про те, що показники спаду (а чого ж ще) IV кварталу будуть значно нижчими, ніж в I півріччі. А от прогнози МВФ, позбавленого політичних комплексів, говорять про інше. Щоб за підсумками року вийшло 14%-ве падіння ВВП при обвалі на 20% в I кварталі, наприкінці 2009-го повинен бути або нуль, або невеликий плюс. І те й інше означає завершення кризи.
Про поліпшення економічної ситуації говорять і свіжі дані Держкомстату. Промислове виробництво в червні збільшилося в порівнянні із травнем на 3,1%. І це не випадковість, не похибка і не надбання зайвого дня в місяці. Попередній показник - плюс 1,3%. Дивишся, стрімке падіння зміниться швидким зростанням.
Традиційно оптимістичний у своїх оцінках керівник групи радників Нацбанку Валерій Литвицький поспішив заявити, що відновлення економіки є перспективою четвертого кварталу, а в третьому спад значно сповільниться; позитивні тенденції намітяться й у галузях-аутсайдерах: торгівлі та транспорті. Не здивуюся, якщо МВФ поліпшить свій прогноз розвитку економіки на 2010 рік. Зараз він обіцяє 3%-ве зростання ВВП.
Дмитро Гонгальський
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
