1007
Культурні цінності
Цього року одному з найбільших у Європі музичних фестивалів - угорському Sziget - виповнюється 17 років. Незважаючи на настільки солідний вік цього масштабного заходу, який приймає щорічно більше 400 тис. гостей, перший дохід він отримав усього три роки тому. Тоді організаторам удалося заробити 50 млн. форинтів, що на той час становило близько $240 тис. Тільки після цього на фестиваль подивилися іншими очима - як на комерційно вигідний проект.
Українські фестивалі, у першу чергу етнофестивалі, поки досить молоді і малодосвідчені в плані заробляння грошей. Основне завдання їхніх організаторів - не отримання прибутку від проведення заходу, а залучення багатих і стабільних спонсорів. І багатьох з них не потрібно просити двічі, вони погоджуються вкласти гроші в культуру. Доказ тому - щорічне зростання кількості фестивалів, що не зупинилося навіть під пресом фінансової кризи. На яку віддачу від народних гулянь розраховують інвестори?
Місцева специфіка
Наша країна може похвалитися завидним розмаїттям таких заходів. Найбільш популярні з них - рок-фестивалі ("Славське-рок", "Тарас Бульба", "Рок Січ", "Мазепа-фест"), етнофестивалі ("Країна мрій", "Арт-поле", "Трипільське коло") і джазові фестивалі ("Джаз Коктебель", Jazz Bezz). Але, зазвичай, вони існують не в чистому вигляді, а представляють якийсь мікс різних жанрів музики. На думку Андрія Слабинського, генерального директора компанії Film Plus Production (організатор фестивалю "Джаз Коктебель"), робити фестивалі вузькоспрямованими невигідно. Найкраще поєднувати кілька напрямків, це залучає аудиторію і швидше робить фестиваль популярним. "Нас часто запитують, чому на "Джаз Коктебель" так мало джазу? Адже справжніх поціновувачів джазової музики в Україні від сили тисячі дві, та й тих зібрати на одному фестивалі нереально!" - говорить пан Слабинський.
Зазвичай, фестивалі проходять улітку. Сезон сприяє організації наметових містечок, розрахованих на масштабну аудиторію. Але деякі організатори віддають перевагу осінньому періоду. Особливо це стосується фестивалів, що проводяться у курортних зонах, для яких характерна сезонність. Приміром, фестиваль "Джаз Коктебель" традиційно проводиться восени, незважаючи на те, що пік курортного сезону в Криму припадає на літо.
Таким чином, захід стає гарним способом продовжити сезон, залучити туристів, а отже, популяризувати регіон. Крім того, у пік сезону питання розміщення гостей стає додатковою проблемою для організаторів. Некомфортні умови перебування на фестивалі можуть негативно позначитися на його іміджі та популярності.
Дороге задоволення
Для того щоб фестиваль почав приносити прибуток, необхідні великі грошові уливання. Істотних витрат вимагає реклама, анонсування заходу. "Для нас у цьому плані актуальна популяризація фестивалю в Білорусі, у Європі. У такий спосіб ми намагаємося розширити нашу аудиторію", - говорить Андрій Слабинський. Крім того, необхідно вибрати правильне місце й інвестувати хоча б у мінімальну інфраструктуру, що дозволила б приймати учасників і гостей фестивалю. Окремі статті витрат - транспорт, технічне забезпечення, гонорари артистам.
Обсяг інвестицій, необхідний для організації фестивалю, залежить від його масштабу, спрямованості і того, що саме хочуть побачити на заході його організатори. Можна провести невеликий дитячий фестиваль вартістю 50 тис. грн. За словами учасників ринку, у нашій країні існують і такі фестивалі, бюджети яких досягають декількох мільйонів доларів. Тим часом середньостатистичні інвестиції в подібні проекти в Україні набагато скромніші. Якісний триденний фестиваль без залучення голосних зірок, але за участю дуже якісних груп, сьогодні можна провести за $100 тис., говорить засновник фестивалю "Славське-рок" Сергій Харчук. За його словами, якщо сума буде менша, щось обов'язково постраждає: або якість, або звук, або умови перебування.
Примітно, що організація фестивалів в Україні набагато дорожче задоволення, ніж за кордоном. Андрій Слабинський відзначає, що часом мова йде про десятикратну різницю. Одна із причин такої відмінності - істотні транспортні витрати, віддаленість тих регіонів країни, у яких найчастіше проходять заходи. Запрошені іноземні артисти найчастіше не мають можливості протягом багатоденного фестивалю виступати в інших містах - українських або закордонних. У підсумку порушується їхній гастрольний графік, і компенсація відповідно лягає на плечі організаторів заходу.
До слова, саме виплата гонорарів артистам (якщо мова не йде про новачків) є основною статтею витрат організаторів. На це йде приблизно 60% загального фестивального бюджету. Прес-секретар фестивалю "Трипільське коло" Надія Потоцька розповіла, що молодим групам достатньо оплатити проїзд, проживання і харчування. А от запрошення закордонної зірки може коштувати $10 тис. Українські виконавці коштують дещо дешевше - $5-8 тис. Багато чого залежить і від того, на яких умовах хочуть працювати артисти. Деякі з них погоджуються на 50%-вий аванс, інші наполягають на отриманні 100%-ого гонорару до початку фестивалю.
Поки безоплатно
"Теоретично фестивалі можна розглядати як інвестиційно привабливі проекти. Однак приносити прибуток вони починають лише через кілька років", - відзначає Сергій Харчук. За словами експертів, фестиваль може стати прибутковим через три-п'ять років із часу заснування. Основними джерелами прибутку можуть бути оплата оренди торговцями, що розмістилися на території проведення заходу, продаж сувенірної продукції, супроводжувальні послуги, такі як транспорт і паркінги. Найбільший виторг приносить реалізація квитків. Якщо мова йде про масштабний і відомий фестиваль, що проходить протягом декількох днів, їхня вартість становить близько 100 грн.
Приміром, саме стільки коштує квиток для дорослого на фестиваль "Арт-поле", що проходить протягом тижня. На останні два дні організатори мають намір скоротити ціну до 75 грн. Мінімальна вартість відвідування цього заходу становить 15 грн. - стільки коштує квиток на один день. Торік на фестивалі було зафіксовано близько 50 тис. відвідувачів. Зараз очікується такий же результат. Аналогічні розцінки і в "Трипільського кола", хоча аудиторія в нього скромніша - близько 12 тис. людей.
Як би там не було, а успішність фестивалю залежить від того, чи вдасться йому стати популярним, залучити до себе увагу інвесторів, а головне - їхнє бажання співробітничати з організаторами протягом тривалого періоду. В українських реаліях спонсори подібних заходів не розраховують на повернення вкладених грошей. Зазвичай, вони переслідують інші цілі - залежно від типу організації, що виступає інвестором. Найбільші грошові вливання здійснюють політичні сили. В основному це відбувається напередодні виборів і неофіційно стає частиною передвиборної кампанії.
За словами Сергія Харчука, найбільш послідовні і надійні партнери всіх фестивалів - посольства і культурні центри різних країн, які частково або повністю покривають витрати, що стосуються їхніх національних колективів. Найсерйозніші інвестори - комерційні компанії, виробники алкогольних і безалкогольних напоїв, продуктів харчування і сигарет. Бути спонсором фестивалю для них означає масштабну рекламу, адже на всьому, що стосується проведеного заходу, будь то сцена, намет, буклет або запрошення, миготить їхній логотип. А за словами фахівців, така реклама є набагато ефективнішою, ніж розміщення на бігборді в центрі міста або на сторінці журналу.
Крім того, яким би масштабним не був фестиваль, спонсорський внесок буде набагато скромнішим від рекламного бюджету будь-якої більш-менш просунутої компанії. Ще одна мотивація - просування на фестивалі продукції компанії-спонсора, її популяризація та продаж у великих обсягах.
"Під час фестивалів ми проводимо спеціальні дослідження, завдяки яким аналізуємо ефективність партнерства з тією або іншою подією, простежуємо ступінь лояльності до компанії", - ділиться досвідом Олеся Жулинська, директор відділу зі зв'язків з громадськістю компанії "Кока-Кола Україна".
Ця компанія вже третій рік є спонсором проведення фестивалю "Країна мрій". До речі, цього року виробник напоїв виявився єдиним спонсором заходу, інші відмовилися від нього через фінансову кризу. Можливо, компанія вирішила залишитися через те, що в умовах економічних безладів перевага спонсорства над рекламою стала ще більш очевидною. З іншого боку, не виключено, що в "Кока-Колі" бачать у фестивалі непоганий дохідний потенціал. Хто знає, раптом через кілька років він стане надприбутковим або хоча б вийде на рівень угорського Sziget.
Дар’я Ісакова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
