1530
Протистояння
— Казна та Політика
Дипломатичне протистояння України та Румунії призводить до реальних економічних втрат. Ситуація з островом Зміїний залишила Україну без мільярдів кубометрів нафти і газу. Канал "Дунай - Чорне море" замість мільйонних прибутків приносить збитки. Без підтримки Євросоюзу Україна програє.
Регенсбург знаходиться в найпівнічнішій точці Дунаю. І жителям цього стародавнього німецького міста в серці Баварії зовсім небайдужа доля улюбленої ріки. Це штовхає деяких з них у дорогу через десять об'єднуючих Дунай європейських держав. Туди, де ріка зі сполучної ланки перетворюється на предмет конфліктів. У дельту, де зіштовхнулися політичні інтереси Румунії та України. Німці хочуть зрозуміти, що відбувається насправді.
А тим часом три комітети Верховної Ради - європейської інтеграції, іноземних справ, нацбезпеки і оборони - на початку липня провели спільне засідання, присвячене стану українсько-румунських відносин. У зв'язку з тим, що в цих відносинах "намітилися деякі негативні тенденції". Засідання пройшло в закритому режимі, і про його результати нічого не відомо. Але можна припустити, про що йшла мова. В історії України і Румунії є багато непростих моментів, і так склалося, що переможцем із цих ситуацій частіше виходила Румунія. Тепер у конфліктах, які призводять до серйозних економічних втрат, Румунія використовує ще й свій статус члена ЄС. Що ж у цій ситуації залишається Україні?
Чотири проблеми на дві держави
Ще в 2003 році на стінах будинків в Одеській і Чернівецькій областях можна було зустріти оголошення оригінального змісту. У ньому зазначалося, що ті громадяни України, які зможуть довести, що до Другої світової війни їхні близькі родичі мешкали на території румунської держави, без особливих проблем можуть отримати громадянство Румунії. Скандал щодо оголошень зчинився одразу - керівник Держкомітету у справах національностей і міграції Геннадій Москаль заявив, що Бухарест видає українцям, які мають румунське коріння, свої паспорти. Таким чином, між Україною і Румунією постала проблема подвійного громадянства, забороненого українською конституцією. І до проблем двосторонніх відносин додалося ще одне "неприємне" питання. У результаті тихого, але завзятого дипломатичного протистояння України і Румунії таких питань сформувалося вже чотири.
Перше - вже згадуване питання паспортів. Хоча і без їхньої видачі Румунія дуже активно захищає інтереси етнічних румунів, які мешкають на території України. Настільки активно, що через постійні скарги Бухареста на те, що права цих жителів не дотримуються, ОБСЄ навіть почала моніторинг становища української та румунської національних меншин. Правда, результати дослідження показали, що життя румунів в Україні значно ліпше, ніж українців у Румунії.
До паспортної проблеми додалася друга - питання претензій Румунії на молдавську територію. Бухарест мріє повернути до складу Румунії території, які належали їй до Другої світової війни, зокрема і Молдову. Молдова, у свою чергу, не має наміру відмовлятися від Придністров'я, у вирішенні проблеми якої задіяна Україна. Але агресивна позиція Румунії може серйозно ускладнити не тільки це рішення, але й взаємини Києва з його сусідами.
Втім, найгаласливіша проблема двосторонніх відносин - питання про статус острова Зміїний, здавалося б, вирішена. Дві держави десятиліття сперечалися про те, чим все-таки є невелика скеляста ділянка в Чорному морі - островом чи скелею. Статус першого означав би, що прибережна зона острова, у якій геологи виявили поклади нафти і газу, належить Україні; статус скелі віддав би ці енергоресурси Румунії. У лютому цього року міжнародний суд у Гаазі ухвалив, що Зміїний, чий статус заперечували держави, визнаний островом. "Тепер розпочато новий етап співробітництва між країнами, який відкриває можливості для вирішення й інших проблем", - відзначив Леонід Кожара, член комітету Верховної Ради у закордонних справах. Але більшість експертів в Україні вважають рішення щодо Зміїного поразкою Києва. Незважаючи на визнання за Зміїним статусу острова, Чорноморський шельф за рішенням суду був непропорційно розділений на користь Румунії. Експерти побоюються, що й у наступній дуже наболілій економічній проблемі між двома країнами Україна зазнає поразки.
Епіцентр проблеми - доля каналу "Дунай - Чорне море". Сьогодні в України немає глибоководного виходу з Дунаю в Чорне море через свою територію. Тому українські судна змушені користуватися румунськими каналами. Але у випадку будівництва каналу "Дунай - Чорне море" цей вихід з'явиться. Серед головних вигод для Києва від реалізації проекту - те, що транспортні потоки частково будуть переспрямовані в український канал. А значить - частина зборів, які сьогодні судна сплачують за транспортування вантажів румунській стороні, потече в скарбницю України. Це позитивно вплинуло б на ситуацію із платіжним балансом України.
Перша стадія будівництва українського каналу вже завершена. Скористатися ним сьогодні можуть судна з осіданням до 5 метрів (глибина каналу 5,5 м). Черга - за другою стадією. На цьому етапі канал повинен бути поглиблений до 7,5 м. Але тут проект і "застопорився". Хоча за планами торік будівництво повинне було вже закінчитися, насправді ж реалізація другого етапу навіть не починалася.
Проблема - у позиції Румунії. Щоб розпочати проти Києва повноцінну дипломатичну війну за судноплавство на Дунаї, Бухарест зачепився за просту формальність. Він заявив, що Україна не за формою, передбаченою конвенцією ESPOO (Оцінка впливу на навколишнє середовище в трансграничному контексті), проінформувала Румунію про поновлення судноплавства в руслі Швидке. Відповідно до конвенції, одна країна приймає остаточне рішення щодо інфраструктурного проекту у прикордонній зоні тільки тоді, коли друга підтверджує його нешкідливість для екології її території. У результаті Україна опинилася перед необхідністю доводити, що її проект не загрожує екології. Уникнути декількох раундів консультацій з іншими державами Дунайського басейну Київ не зміг. Але поки реалізація каналу "заморожена", у ньому ніяких будівельних робіт не проводиться. У результаті він швидко обростає мулом, і перші жертви - судна, які сіли в каналі на мілину, - вже є.
Про людське око
Парадоксальність ситуації полягає в тому, що поки Румунія оголошує Україні претензії щодо "неекологічності" проекту, її власна поведінка щодо цього питання далека від ідеальної. На цей момент Бухарест має повне право називатися "руйнівником" екології дельти Дунаю. Про це свідчать дослідження міжнародної організації WWF International, яка проаналізувала "внесок" всіх придунайських країн у забруднення цієї ріки, розповів "Інвестгазеті" менеджер проекту WWF "Дельта Дунаю" Михайло Нестеренко.
На тлі численних обвинувачень на адресу України в знищенні унікальної природи дельти Дунаю і невиконанні міжнародних конвенцій насправді сама Румунія завдає значну екологічну шкоду навколишньому середовищу. Основна причина полягає в низьких стандартах екологічної політики Бухареста. Румунські підприємства, наприклад, у виробничому процесі з видобутку золота використовують ціаніди, які негативно впливають на навколишнє середовище. У результаті низьких екологічних стандартів техногенні катастрофи на румунських підприємствах стали нормою для Дунаю. Навіть румунські екологічні організації висловлюють стурбованість становищем, яке сформувалося зараз навколо роботи екологічно небезпечних об'єктів на території Румунії.
Один з останніх прикладів - ситуація з гірничовидобувним заводом Cartel Bau SA, розташованим у румунському місті Баючи Борша (повіт Марамуреш). 16 квітня поточного року на станції очищення шламових вод цього підприємства стався прорив трубопроводу, у результаті якого в притоку Дунаю - ріку Тиса - потрапили речовини, які, за оцінками екологічної інспекції повіту, містять значну концентрацію важких металів. МЗС Румунії відмовилося коментувати цей факт.
У цілому ж починаючи з 2000 року з вини Румунії в дунайській дельті сталося більше 25 техногенних аварій. Вони були наслідком невиконання румунською стороною екологічних стандартів і відсутності необхідних умов для утилізації небезпечних токсичних відходів. При цьому, як і у наведеному вище прикладі, румунська сторона шукає будь-який привід, щоб не надавати іншим державам інформацію про аварії.
Крім того, Бухарест не тільки покриває компанії-порушники, але й сам займається далеко не екологічною діяльністю. Протягом останніх років румунська сторона скидала в Кілійський рукав Дунаю ґрунт, отриманий після проведення робіт з поглиблення дна.
Тобто, тезу про захист екології Румунія використовує не стільки через турботу про власну екологію, скільки для відстоювання своїх економічних інтересів. Бухарест - монополіст на ринку транспортних послуг у Дунайському басейні. А тим часом Дунай - одна з найбільших транспортних артерій Європи, що входить в 7-й Пан'європейський транспортний коридор. Україна ж хоче диверсифікувати ринок послуг. Якщо Київ зможе побудувати канал "Дунай - Чорне море", роль сусідньої держави як транспортного монополіста буде знижена. Тому для Румунії питання екології є всього лише досить ефективним механізмом для того, щоб нівелювати загрозу конкуренції з боку України.
Правда, Київ сам дав Румунії в руки декілька козирів - у питанні будівництва каналу із двох основних проектів він обрав "найлегший". Відповідно до цього проекту, розробленого ВАТ "Речтранс-проект", канал пролягає через один з рукавів Дунаю - Швидке. На першому етапі це дозволяло швидко і з мінімальними грошовими уливаннями запустити судноплавство українською частиною дельти Дунаю. Але при цьому прирікало творців каналу на постійну боротьбу із мулом, тому що рукав Швидке належить до наймолодших "породжень" дунайської дельти і там осідає чимало піску. Другий етап реалізації цього проекту припускав подальше поглиблення каналу. Правда, сам канал, за словами Михайла Нестеренка, у результаті виявився б дуже дорогим в обслуговуванні - будівельникам довелося б постійно боротися із "засиллям" мулу.
Інший, найскладніший із запропонованих проектів, припускав будівництво каналу не в дельті, а на твердій материковій землі. Створення штучного шлюзованого каналу "Соломонів рукав - Жебріянська бухта" зняло б загрозу стрімкого замулювання. "А крім того, це звело б до мінімуму негативний вплив на середовище, тобто обеззброїло б опонентів українського будівництва", - пояснює Майя Дімерлі із ВКФ "Проектгідробуд", яка розробила цей проект.
Правда, головною перепоною його реалізації стало те, що він вимагав від українського уряду чималих фінансових витрат. Інвестиції в проект оцінювалися в розмірі $170 млн. Хоча варіанти пошуку цих коштів запропонували самі проектувальники - вони, за словами Дімерлі, пропонували зробити канал, а потім і порт, який можна було б побудувати біля каналу, приватним. Свою зацікавленість у проекті вже підтвердили компанії з Австрії й Росії.
Втім, уряд України вирішив піти шляхом найменшого грошового опору і обрав перший варіант. А виходить, дав Бухаресту можливість ускладнити процес будівництва. Проте "промах" Києва аж ніяк не виправдує дії Румунії щодо цього питання і вже точно ніяк не пов'язаний з техногенними аваріями усередині цієї країни.
Куди дивиться ЄС?
Поки шанси на успіх в України невеликі. Одна проблема - у слабості української переговорної позиції. Україна зв'язана своїми планами європейської і євроатлантичної інтеграції. А Румунія обіцяє допомогти їй на цьому шляху. У результаті, щоб не втратити цю підтримку, Київ просто боїться сказати Румунії хоч слово поперек. А та активно цим користується. Але є й інша проблема. Це позиція, яку в українсько-румунському конфлікті займає ЄС. Поки що Брюссель на більшість "витівок" свого нового члена просто закриває очі.
Так, у Євросоюзі немає єдиного законодавства щодо питання громадянства, тому все, чим поки обмежилося керівництво ЄС у проблемі видачі румунських паспортів українцям, - це висловило певну настороженість щодо цього питання.
Натяки на те, що Бухарест не виконує своїх зобов'язань у сфері екології, взятих у рамках інтеграції в ЄС, комісар з питань екології ЄС висловив ще в 2007 році. Потім бити на сполох почали вже угорські екологи. За їхніми оцінками, за деякими показниками негативна екологічна ситуація в Румунії перевищує всі припустимі в ЄС параметри, що далеко не кращим чином впливає і на трансграничні території. Угорщині, щоправда, на відміну від України, яка найбільше постраждала від недружньої політики Бухареста в екологічній сфері, вдалося домогтися деяких успіхів у протидії Румунії. Так, на вимогу Будапешта припинені роботи на золотих і срібних рудниках Rosia Montana, де в процесі видобутку використовувалися ціаніди.
Але ніяких санкцій з боку Євросоюзу проти румунської держави дотепер не було. Хоча румунська преса вже близько місяця розповідає про те, що Бухарест не встигає вчасно виконати свої зобов'язання в сфері екології, що може закінчитися штрафом 20 тисяч євро за кожний день прострочення. За даними румунських ЗМІ, процедуру розслідування щодо цього питання ЄС почав тільки півтора тижня тому - 10 липня. Це обумовлено тим, що на цей момент більша частина вимог румунською стороною не виконана: відсутня система стандартизації й база даних відходів, не ведеться облік їхнього походження, відсутні необхідні потужності для утилізації небезпечних відходів, підприємства не використовують технології, які відповідають екологічним стандартам ЄС.
Євросоюз має важелі впливу на Румунію у випадку невиконання договірних зобов'язань. Але процес використання цих важелів занадто тривалий. Так, за даними представництва Європейської комісії в Україні, якщо зриваються терміни, зазначені в договорі, ЄС виносить попередження, установлює нові терміни і призначає спостерігачів. У випадку їхнього невиконання може бути поданий позов у Європейський суд справедливості. Однак до суду доходять одиничні справи, оскільки всі ці процедури тривають багато місяців, а за цей час країни-винуватниці усувають причини, що викликали різку реакцію ЄС.
Поки ж українська частина дунайської транспортної артерії продовжує страждати від найчастіше невиправданих претензій з румунської сторони щодо екологічної небезпеки українського проекту з відновлення каналу "Дунай - Чорне море", а також від господарської діяльності самої Румунії, яка у розмові з Києвом фактично прикривається статусом члена Європейського Союзу.
Тим часом результатом поточного статус-кво, у якому Румунія - нападник, Україна - слабкий захисник, є прямі економічні втрати для української сторони. У випадку з островом Зміїний вони, за деякими оцінками, обчислюються 10 млрд. кубометрів газу і 10 млн. тонн нафти. Запаси, щоправда, не бозна-які, вважає провідний експерт енергетичних програм Центру ім. Разумкова Володимир Омельченко, але у випадку "одноособового" використання цих запасів Україна могла б забезпечити себе енергоресурсами на 10 років.
Питання каналу "Дунай - Чорне море" також обчислюється мільйонними цифрами. За попередніми оцінками авторів проекту, новий глибоководний вихід до Чорного моря повинен був приносити державі не менше 50 млн. грн. на рік. Ще стільки ж він міг би заощадити на експлуатації чужих водних транспортних шляхів. Поки ж будівництво каналу перебуває в підвішеному стані, сам канал стрімко обростає мулом, а Київ зазнає колосальних збитків. Через тривалу екологічну експертизу будівництво вже подорожчало на 200 млн. грн.
Так що картина перед німцями зі славетного міста Регенсбурга відкрилася невесела. На тлі зацікавленості всіх країн Дунайського регіону в розвитку і пожвавленні інфраструктури на річці політичне протистояння України і Румунії приносить Києву величезні економічні втрати. І без допомоги Євросоюзу Україна в цій боротьбі може програти.
Крістоф Метц, Фонд ім. Генріха Белля, Дар’я Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
