1134
Паралельний торговельний вимір
Економічна криза не в усіх зменшила бажання до регіональної інтеграції. Поки одні країни вдалися до протекціонізму, інші намагаються лібералізувати торгівлю, нехай і на місцевому рівні. Цього року було укладено кілька нових важливих угод, а Україна почала переговори щодо входження в Європейську асоціацію вільної торгівлі (EFTA).
Мода на регіональні торговельні угоди (РТС) набирає обертів. Кожна країна-член світової організації торгівлі (СОТ) підписала хоча б одну таку угоду. Уже зараз угод більше ніж країн, - 247, а в 2010 році кількість РТС може досягти 400. Причому нова хвиля регіоналізму має деякі особливості. По-перше, для багатьох держав регіональні угоди стають важливим елементом торговельної політики, відсторонюючи на другий план багатобічні переговори. По-друге, угоди стають усе складнішими, вони часто передбачають усе більше аспектів (наприклад, не тільки торгівлю товарами, але й послуги та інвестиції), зокрема ті, які не регулюються в рамках СОТ. По-третє, точкові об'єднання укрупнюються у величезні торговельні блоки. Нарешті, зростає кількість угод між віддаленими країнами, заснованих на принципах не сусідства, а стратегічного співробітництва (наприклад, ЄС - Південна Корея).
У перспективі можливі навіть континентальні об'єднання. Давно ведуться переговори щодо створення Американської зони вільної торгівлі (FTAA). До 2019 року майже всі африканські країни збираються ввійти в єдиний митний союз. А вже до 2010-го передбачається інтеграція ЄС із державами так званого Барселонського процесу, куди входять азіатські й африканські країни, що мають вихід до Середземного моря.
Завдяки і всупереч СОТ
Правила СОТ допускають підписання регіональних торговельних угод. Відповідні норми зазначені в 24-й статті GATT (за товарами) і 5-й статті GATS (за послугами). Крім того, прийняте пізніше виправлення (enabling clause) дозволяє країнам, що розвиваються, знижувати тарифи одна для одної, не знижуючи їх для інших держав. Умови такі: РТС повинні бути прозорими і нейтральними стосовно третіх сторін. Хоча питання щодо їхнього дотримання виникли вже під час підписання першої великої угоди (Римська угода 1957 року, прообраз ЄС), всі РТС посилаються на якусь із цих статей.
Зараз Світова організація торгівлі приділяє багато уваги РТС. У 1996-му був створений комітет, що займається торговельними блоками. Зокрема, він перевіряє їхні норми на сумісність із правилами СОТ (правда, жодного негативного рішення поки не було). Останнім часом комітет засідає все частіше. На початку цього року організація відкрила на своєму сайті спеціальну базу даних всіх РТС. Остання книга, видана СОТ, теж присвячена цій тематиці - "Багатобічний регіоналізм: виклики для світової торговельної системи".
Судячи з написаної до неї генеральним директором СОТ Паскалем Ламі передмови, в організації поки не уявляють, що робити з новими угодами. "Дебати щодо того, гарний чи поганий регіоналізм, не мають сенсу. Необхідно вивчати, як регіональні угоди працюють, як вони впливають на торговельні потоки і на саму торговельну систему, чи відволікають вони держави від багатобічних переговорів", - пише Ламі. Іншими словами, організація поки переживає етап переварювання РТС.
Деякі вважають, що хвиля торговельних угод нічого гарного для СОТ не обіцяє. Професор Колумбійського університету Джегдіш Бхагваті також присвятив цьому питанню цілу книгу, що вийшла в липні 2008 року. У неї недвозначна назва - "Терміти в торговельній системі". На думку Бхагваті, укладення нових РТС зменшує шанси на те, що тарифи будуть знижені в усьому світі відразу, оскільки загальна лібералізація знизить вигоди, отримані від цих угод. Наприклад, деякі африканські й карибські держави не хочуть, щоб ЄС відкривав свій ринок бананів для всіх: це підсилить конкуренцію. Професор вважає, що боротися із цими угодами неможливо, тому варто якнайшвидше зменшити тарифи в усьому світі, і тоді регіональні угоди втратять сенс.
Тим часом утворилося порочне коло, оскільки затримки з реформуванням СОТ змушують країни займатися лібералізацією торгівлі на місцевому рівні. Держави, рік у рік не спостерігаючи успіхів у багатобічній лібералізації, просто страхуються на випадок провалу переговорів.
Свого часу так було з Уругвайським раундом, результатом якого стало створення самої СОТ. Він тривав дев'ять років (1986-1994), і за цей час встигли утворитися NAFTA і MERCOSUR в Америці й SAFTA в Азії. Те ж саме відбувається і зараз, адже розпочатий у 2001 році Дохійський раунд незабаром випередить за тривалістю Уругвайський. Після конференції в Дохі набули чинності більше сотні РТС.
Жалюгідна подоба
Питання, чи гарні РТС, залишається відкритим. З одного боку, кожна нова угода, безумовно, лібералізація торгівлі. І взагалі, якби не було від них користі, їх ніхто не підписував би. З іншого боку - це дискримінація, оскільки, віддаючи перевагу товарам з одних країн, порушується один з базових принципів СОТ - найбільшого сприяння (most favored nation, MFN). Відповідно до нього країна, знижуючи ввізні мита для однієї держави, зобов'язана їх зменшити і для всіх інших. Крім того, різноманіття торговельних угод ускладнює торговельну політику і робить її менш передбачуваною.
Регіональні угоди підвищують транзакційні витрати. Країнам доводиться розробляти і виконувати складні правила походження товару, щоб визначити, який товар уважати зробленим у певній країні. Це не так просто, з огляду на те, що світова економіка скута довгими і складними логістичними ланцюжками. Оскільки останніми роками більшість країн знижували тарифи, іноді експортерові простіше заплатити повне мито, ніж морочитися із правилами походження. Так, тільки п'ять відсотків торгівлі між країнами ASEAN здійснюється за зниженими ставками, установленими "для своїх". Як розповів "Експертові" британський консультант з міжнародної торговельної політики Майкл Джонсон, наприклад, тарифні послаблення в африканській ECOWAS повністю нівелюються хабарами, яких вимагають на кордоні.
Якщо РТС підписують країни різного калібру, сильна сторона може нав'язати слабкій додаткові умови, які не стосуються торговельного режиму, - наприклад, що належать до екології або захисту прав інтелектуальної власності. Причому не завжди вигідні. Саме так відбулося в 2006-му, коли була підписана угода про вільну торгівлю між США і Перу, що набула чинності цього року. Президент Перу Алан Гарсія змушений був піти на підвищення соціальних стандартів, щоб поліпшити доступ своїх виробників на ринок США. Нібито бажаючи підвищити стандарти життя в цій країні, американці насправді домоглися підвищення собівартості місцевого виробництва і у результаті - зниження конкурентноздатності товарів.
Подібними прикладами майорять відносини в багатьох торговельних блоках. В NAFTA панують Сполучені Штати, в MERCOSUR - Бразилія, в SAARC - Індія. "Я працював на Мальдівах і у Непалі, і мені складно зрозуміти, які вигоди ці країни отримують від членства в SAARC. Індія просто домінує у всіх питаннях", - говорить Майкл Джонсон. Україна теж встигла відчути на собі розбіжності у вагової категорії. "Якщо ми хочемо отримати доступ на ринок Євросоюзу, потрібно максимально адаптуватися до правил, за якими він працює. Навряд чи ринок, у сто разів більший нашого, буде адаптуватися до наших правил", - так прокоментував переговори щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС заступник міністра економіки Валерій П’ятницький.
Всюдисущі політики
Політичними бувають не тільки результати, але й причини підписання торговельних угод. У 1990-х і потім у 2007 році обговорювалася можливість створення Трансатлантичної зони вільної торгівлі (TAFTA) між США і ЄС. Це була реакція на зростаючу економічну міць Китаю. Економічної доцільності в цьому майже немає: в обох сторін і без того одні з найнижчих тарифів у світі (у середньому 3,5 і 5,2% відповідно). А Канада зараз прагне до зближення з ЄС - як противага тотальної залежності від США в рамках NAFTA.
Це стосується і України. Як повідомив Валерій П’ятницький, з міркувань іміджу Київ домовляється про вільну торгівлю із Сінгапуром. І справді, торгівля із цією країною вільна - у неї, єдиної у світі, всі ввізні мита обнулені. Та й розроблювальна угода Україна - ЄС, на думку Майкла Джонсона, є політичною на 100%.
"Багато зон вільної торгівлі насправді такими не є. Вони - не більш ніж угоди про дружбу і співробітництво між країнами, які хочуть декларувати щось більше, ніж просто дружбу. Іншими словами, такі зони мають невеликий економічний вплив на міжнародну торговельну систему", - говорить Майкл Джонсон. На його думку, РТС не можуть завдати такої шкоди для багатобічної торговельної системи, як уважають деякі, оскільки СОТ нормально функціонує, її правила майже не порушуються.
Із Джонсоном частково погоджується експерт Міжнародного інституту досліджень політики в сфері продовольства (IFPRI) Антуан Буе. "Навіть якщо Дохійський раунд не буде завершений, багатобічна торговельна система збереже свою важливість. Тільки у СОТ є система вирішення торговельних суперечок, а також зв'язані (максимальні) рівні тарифів, що страхують від згубних торговельних війн", - відзначив Буе. Однак він вважає, що регіоналізм все-таки відволікає держави від багатобічних переговорів, і в цьому сенсі є деструктивним для СОТ. Оскільки для реформування багатобічної торговельної системи необхідний кожен голос, завершити Дохійський раунд буде складно, а виходить, майбутнє світового торговельного клубу - під загрозою.
Не протекціонізмом єдиним
19 лютого знизити бар'єри у взаємній торгівлі домовилися Швейцарія і Японія. Для Швейцарії це друга за значимістю подібна угода після зони з ЄС, тоді як для Японії - перша з європейською державою. Сумарний ВВП країн - 5,4 трлн доларів, населення - 135 млн чоловік. Угода, названа FTEPA, припускає зниження 99% тарифів. Планується, що документ набуде чинності вже в 2009 році, щойно обидва парламенти його ратифікують. Однак у випадку Японії для зниження деяких мит передбачені перехідні періоди, аж до 16 років.
27 лютого країни ASEAN (асоціація десяти країн Південно-Східної Азії), між якими з 1992 року діє зона вільної торгівлі, домовилися з Австралією і Новою Зеландією створити ще більшу зону. Вона охопить країни з населенням 626 млн чоловік і ВВП 2,64 трлн доларів. За словами міністра торгівлі Австралії Саймона Кріну, усунуть близько 96% тарифів. Всі норми угоди набудуть чинності до 2020 року. Крім того, представники задіяних країн на щорічній зустрічі будуть обговорювати усунення нетарифних обмежень. І це надодачу до підписаної в 2008 році аналогічної домовленості ASEAN із ще більшою економікою - Індією (населення -1,1 трлн чол., ВВП - 1,2 трлн доларів).
8 червня держави-члени Спільного ринку Східної та Південної Африки (COMESA) домовилися перетворити цей блок із зони вільної торгівлі на митний союз. На 19 країн блоку - від Лівії і Єгипту до Зімбабве і Мадагаскару - припадає 400 млн чоловік населення і 360 млрд доларів річного ВВП. За словами гендиректора COMESA Сіндізо Нгвенья, завдяки створенню зони вільної торгівлі з 2000 по 2007 роки товарообіг між країнами збільшився втричі, і тепер прийшов час поглиблення інтеграції.
9 червня відбулося засідання вищого органа Митного союзу Росії, Білорусі й Казахстану. За словами першого віце-прем'єра РФ Ігоря Шувалова, країни вже погодили єдиний митний тариф на 97%. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв пропонує прискорити формування союзу і завершити основні процедури до 1 січня 2010 року. У свою чергу, російський прем'єр Володимир Путін повідомив, що країни будуть вступати у СОТ як єдине ціле (населення - 169 млн чоловік, ВВП - 1,868 трлн доларів).
Не відстаємо від моди
Україна також бере участь у регіональному русі. У нашому активі - повний комплект зон вільної торгівлі з колишніми республіками СРСР (крім країн Балтії, з часу їх вступу в ЄС). За словами заступника міністра економіки Валерія П’ятницького, у вересні в рамках СОТ відбудеться огляд всіх чинних угод за участю України, і зараз міністерство готується до цього огляду. За попередніми оцінками, угоди працюють ефективно: на СНД припадає близько 40% зовнішнього товарообігу нашої країни. Однак всі ці угоди регламентують тільки торгівлю товарами, залишаючи за бортом послуги та інвестиції.
Нещодавно Україна почала купувати РТС із державами поза СНД. Точніше, одна така (зона вільної торгівлі з Македонією) діє ще з 2001 року, інші угоди - предмет для переговорів ближче до нашого вступу в СОТ. У 2007-му відбулися переговори із Сінгапуром, у 2008-му - з Євросоюзом. Київ 21 квітня цього року почав домовлятися про співробітництво з Європейською асоціацією вільної торгівлі (EFTA, у неї входять Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія і ще 17 держав у ролі асоційованих членів).
З огляду на обсяг роботи із цими трьома угодами, інші переговори поки не ведуться, повідомив "Експертові" П’ятницький. Але в принципі плани є. Наприклад, у перший день переговорів з EFTA було оголошено про намір почати переговірний процес із Канадою. Ще до нас стукає Туреччина: щодо зближення із цією країною міністерство доручило вченим підготувати економічне обґрунтування.
Дмитро Горюнов
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
