776
Кулуарний бізнес
— Казна та Політика
Комерційні справи в стінах Верховної Ради і Кабміну - це не завжди корупція. Десятки компаній орендують площі в будівлях центральних органів влади, щоб заробляти на депутатах, міністрах і їх відвідувачах
Усі відвідувачі будівлі Держдуми Росії обов'язково купують у її стінах на пам'ять якусь недешеву дрібничку. Сувенірний бізнес процвітає, справно поповнюючи доходи фірм, які контролюють, як правило, самі депутати. Мало хто знає, що ідея створити торговельні ряди в Держдумі належить… Володимиру Жириновському. Підглянув він її… у Верховній Раді України. Якщо точніше, відбулося це в Страсбурзві під час засідання Парламентської асамблеї Ради Європи в 2002 році.
У кулуарах українські бізнесмени, що торгують у будівлі парламенту, представили свою продукцію. Керсправами Ради таким оригінальним способом вирішило презентувати нашу країну. "От до чого українці додумалися. У нас такого немає!" - викликнув Жириновський, підійшовши до стендів із сувенірами. Він відразу придбав кілька ювілейних монет і прикрас, покликав помічника і велів йому дізнатися, як у нашій Раді влаштований цей бізнес. А влаштований він, як і будь-який заробіток грошей у стінах парламенту, украй загадково.
Як зайшов, так і вийшов
Щоб обзавестися торговельним лотком у Верховній Раді, слід взяти участь у тендері. Правда, якої саме продукції потребують народні депутати та гості парламенту, визначає Керсправами апарату Ради. Тут усе залежить від дару переконання комерсантів. Якщо питання вирішене благополучно, залишиться лише укласти договір оренди. Приміром, у будівлі комітетів ВР на вул. Садова, 3 знімання площі, за словами бізнесменів, обходиться в $46/кв. м на місяць. Ця сума включає оплату послуг з прибирання та охорони.
Президент Міжнародної акції популяризації гривні екс-депутат Микола Габер почав свій бізнес у будівлях Верховної Ради і Кабінету Міністрів одним з перших - в 2000 році, будучи народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко, він відкрив перші сувенірні крамниці. Асортимент широкий - від значків і прикрас до колекційних монет. До 2002 року бізнес непогано розвивався, і зберігати авторитет у парламентських чиновників, які в будь-який момент могли прикрити крамничку, допомагало посвідчення народного депутата.
Однак після того, як Габер на чергових виборах у Верховну Раду не потрапив, над елітними торговельними точками згустилися хмари. В 2003 році Керсправами апарату Ради спробувало позбавити його можливості працювати в стінах парламенту. Микола Габер вирішив оборонятися хитромудрими PR-акціями. Очолюваний ним комітет популяризації гривні почав щорічно випускати серії сувенірних монет, присвячених історичним особистостям. Але не тільки їм. В 2004 році свій профіль на монетах побачив Леонід Кучма, а в 2005-му, після помаранчевої революції - Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко. Так бізнес і встояв.
Сьогодні більша частина монет, що випускаються, поширюється безкоштовно, у рамках різних PR-акцій. Але 10-15% все-таки продається, і цього саме вистачає, щоб окупити тираж і… забезпечити можливість безперешкодно торгувати на території державних установ. Продаж сувенірів - найбільш прибутковий крамничний бізнес у стінах державних органів. Коштують вони тут на 30-50% дорожче, ніж на розкладках на Майдані Незалежності. Але їх однаково активно купують депутати, чиновники, представники іноземних делегацій - як подарунки. Прибутковість бізнесу п. Габер не називає, лише обмовляючись, що останнім часом справи йдуть не дуже добре.
Для генерального директора видавництва "Фоліо" Олександра Красовицького інтеграція в державні структури давалася набагато складніше. Спочатку він завдяки зв'язкам відкрив книжкову крамницю в Харківській облдержадміністрації. Пошук можливості відкрити торговельний майданчик у Верховній Раді тривав кілька років.
"Ми довго шукали посадову особу або орган, які відповідають за ці питання. А коли все-таки знайшли, виявилося, що орендувати приміщення в парламенті досить просто", - зізнається п. Красовицький. За його словами, щоб одержати можливість брати участь у тендері Верховної Ради, потрібно направити в Управління справами апарату ВР відповідну заяву і провести переговори для одержання запрошення на тендер. Красовицький відзначає, що зусилля, витрачені на одержання дозволу на торгівлю в будівлі Верховної Ради, не стільки приносять прибуток, скільки підвищують впізнаваність торговельної марки видавництва.
На відміну від Миколи Габера та Олександра Красовицького, генеральному директорові ТОВ "Київзовніштур" Вадиму Міхно відкриття офісів у парламенті та Кабміні особливих бонусів не принесло. Так йому, взагалі-то, це й не було потрібно. Офіс у будівлі ВР "Київзовніштур" відкрив лише для… полегшення кур'єрської доставки авіаквитків народним депутатам. Справа в тому, що в 2009-му компанія виграла тендер на продаж авіаквитків у Верховній Раді, але великих прибутків ця перемога, за словами п. Міхно, не принесла: польоти на внутрішніх рейсах для нардепів безкоштовні, а покупки квитків для поїздок за кордон - одиничні. Саме із цієї причини, а також через регулярні затримки з оплатою послуг, підприємець відмовився від співробітництва з більшістю своїх державних "партнерів".
"Працюємо тільки з тими, хто платить вчасно, зокрема, з Мінекономіки і Мінпраці", - відзначає Вадим Міхно. Крім того, у компанії є персональні договори на туристичне обслуговування із двома десятками депутатів.
Корпорація "Інком", яка продає ВР, Кабміну і Секретаріату президента комп'ютери та комплектуючі до них, теж якийсь час розглядала можливість оренди приміщень у парламенті та уряді. Але, придивившись, вирішила "не зв'язуватися". За словами Миколи Довженка, віце-президента корпорації "Інком", що обслуговує інформаційні системи ВР і Кабміну, нинішні схеми взаємин не дозволяють компаніям стратегічно розвивати сервіси для органів державної влади.
"У роботі з державними організаціями можна виділити два блоки: фінансовий і процедурний. Перший пов'язаний з фінансовими ризиками, які несуть IТ-компанії. Ми досить часто виконуємо поставки імпортного устаткування. При цьому відомо, що в державних структурах законодавчо утруднене одержання передоплати. В умовах обмеженого фінансування з боку банків компанія-постачальник, що перемогла в тендері, змушена брати на себе всі супутні ризики: курсові, забезпечення строків поставок та інше. Другий відображає шорсткості у внутрішній організації державних закупівель.
Так, державній структурі для масштабної модернізації, а не разової акції, необхідний термін від одного року до п'яти. Практично завжди за цей час змінюється кадровий склад установи, відповідно - змінюється розуміння завдань, взагалі необхідність їх вирішення. Бюджети на IТ відкриваються, закриваються і переглядаються… У підсумку планової роботи не відбувається, а програми розвитку застряють на проміжних етапах".
Непрозорі загадки
Керуючий справами апарату Верховної Ради - державного органу, у будівлях якого в першу чергу намагаються почати свій бізнес підприємці - Володимир Маслаков не знайшов що відповісти на запитання про подробиці процедури одержання бізнес-структурами дозволу на торгівлю в стінах парламенту. За його словами, це питання "не входить у компетенцію керуючого справами (апарату Верховної Ради – ред.)".
Це більш ніж дивно, адже, відповідно до внутрішніх інструкцій апарату ВР, саме Управління справами курирує проведення тендерів, на підставі яких визначаються компанії, що обслуговують парламент. За словами Сергія Саса, першого заступника голови парламентського комітету з питань регламенту, у сфері проведення тендерів апарат парламенту не підконтрольний нардепам. Контролюючі органи, такі як ГоловКРУ або Рахункова палата, перевіряють лише правильність витрати бюджетних коштів, виділюваних на забезпечення парламентської діяльності.
У свою чергу кошти, отримані апаратом Верховної Ради як плата за оренду площ у парламентських будівлях, надходять у спеціальний позабюджетний фонд. Це своєрідна "заначка" апарату на випадок, наприклад, затримки з виплатою заробітної плати. Втім, перевіряти правильність витрати коштів зі спеціальних фондів має право… винятково сам апарат Верховної Ради. За аналогічною схемою витрачаються кошти, отримані за оренду торговельних площ і офісів у будівлях Кабміну або СП. Правда, доходи від такої діяльності в стінах зазначених установ у кілька разів нижчі, ніж в апарату Верховної Ради - підприємці ремствують, що в торговельних точок, розташовуваних у будівлі Кабміну і Секретаріату президента, "надзвичайно низький купівельний потік".
У зв'язку з тим, що пропускний режим тут набагато жорсткіший, мотивація до купівлі набагато нижча. Та й відвідувачів у цих будівлях значно менше, ніж у ВР, де міністри, співробітники Секретаріату президента або рядові чиновники міністерств і відомств з'являються не рідше, ніж в "рідних" установах.
Значить, це комусь потрібно
Підприємці, що торгують у стінах органів влади та опитані "ВД", вважають, що в таких комерційних точках відвідувачі ВР, КМ і СП щодня залишають у цілому близько 1 млн грн. Хоча бізнесмени вважають цей показник невисоким, проте в приватних бесідах відзначають зростання конкуренції за торговельні майданчики в головних будівлях країни. А виходить, будуть рости і спокуси співробітників апарату Верховної Ради, що прямо контролюють допуск компаній до участі в тендерах.
На жаль, "ВД" вкотре зіткнулася із закритістю цієї структури, керівництво якої, схоже, занадто далеко пішло від розуміння своєї реальної ролі в державній системі. Поки в роботі апарату відсутня прозорість, потрібно бути готовим до того, що вже незабаром у стінах Верховної Ради будуть презентувати останні іномарки, а в Кабміні "місцеві" туристичні компанії почнуть гучні акції із продажу гарячих путівок. Коли закони забуваються, бізнес-інтереси тріумфують.
Валерій Камчатний: "У Верховній Раді немає бізнесу"
Заступник голови комітету ВР із питань регламенту Валерій Камчатний, як і більшість депутатів, впевнений, що комерційна торгівля в стінах Верховної Ради - нормальне явище. Більше того, парламентських підприємців він сприймає більшою мірою як помічників, а не бізнесменів
Народні депутати цікавляться, які компанії займаються підприємницькою діяльністю у Верховній Раді?
- У Верховній Раді немає бізнесу (компаній, що орендують приміщення під офіси – ред.). Навряд чи варто сюди відносити аптечний кіоск. Там багато років працює та сама жінка, провізор, і я не впевнений, що за нею стоїть якась компанія. Є в нас кіоск із продажу косметики та парфумерії. Є ще кіоск із продажу галантереї, я там зубну пасту купую. У цьому кіоску працює жінка, приватний підприємець. Раніше вона працювала на автобазі Управління справами (апарату ВР – ред.), потім її скоротили, вона була змушена перекваліфікуватися. Ця підприємниця перемогла в конкурсі, проведеному Управлінням справами (апарата ВР – ред.) і одержала право торгувати в стінах парламенту. Я можу вам відповідально заявити: ніяких офісів приватних компаній у Верховній Раді немає.
Але це не зовсім так. За інформацією "ВД", як мінімум одна компанія орендує офіс у Верховній Раді - ТОВ "Київзовніштур".
- А-А… Так, це каси із продажу авіаквитків. Імовірно, колись був проведений відповідний тендер. Я вам скажу, що в Києві є небагато компаній, здатних забезпечити продаж авіаквитків народним депутатам - тут є своя специфіка. Про існування офісів інших компаній мені невідомо. Я займався перевіркою використання приміщень Верховної Ради, заходив практично в усі кабінети і ніяких ознак існування приватних компаній там не виявив.
Апарат ВР погоджує список газет, які продаються на розкладках у парламенті. Хіба це не втручання в господарську діяльність бізнесу?
- Періодику у Верховній Раді продають підприємці, умови роботи яких диктує ринок. Вони самі вирішують, які видання купувати чи не купувати. Я хочу сказати, що кошти, що надходять (у бюджет апарату ВР - ред.) від оренди, незначні. Усі кіоски працюють для зручності депутатів. От, наприклад, мені потрібно купити книгу, я пішов у ларьок і купив її, і мені нема чого кудись їхати для цього.
Іван Красиков
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
