Золотий краник — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Золотий краник

1096
Спроба вдосконалити харківський водоканал колись посварила німецьких підприємців з місцевою владою. Одержавши в неї наприкінці XIX століття виключне право на будівництво і використання водопроводу, німці почали модернізувати водопровідну систему в місті. Протривала "концесія" зразка позаминулого століття 23 роки, з яких три пішло на будівництво, а двадцять - на суди.
За водопостачання потрібно було платити, а в міській скарбниці грошей на ці потреби не було, тому Дума через три роки вирішила забрати водопровід в інвесторів. Певний резон у цьому був: з урахуванням пені до початку XX століття вона заборгувала німцям півтора мільйона рублів. Царських, не радянських! Не витримавши протистояння з місцевою владою, німецькі підприємці здалися і повернули водопровід у власність міста.
Минуло більше 120 років, але в цій сфері мало що змінилося: муніципалітетам модернізація ЖКГ не по кишені, а приватний бізнес вкладати свої гроші не поспішає.
Гроші із труб
В усьому світі комунальні монополії - бізнес прибутковий. В Україні підприємства житлово-комунальної сфери багато років поспіль демонструють мільйонні збитки. Причому наведення порядку часом ситуацію погіршує. За словами заступника директора сумського комунального підприємства "Міськводоканал" Володимира Гнаповського, у місті більше 70% квартир обладнано приладами обліку гарячої та холодної води, внаслідок чого оплачуване водоспоживання на одну людину скоротилося майже вдвічі, до 126 літрів на добу. Мешканці платять за лічильником, а водоканал продовжує оплачувати втрати води в старих мережах. І просити грошей у держави.
Вона іноді навіть щось дає. Народні депутати 11 червня внесли зміни в Закон "Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки". Зміни передбачають фінансування загальнодержавної програми реформування і розвитку ЖКГ на 2009-2014 роки за рахунок держбюджету в розмірі близько 23 млрд гривень. Правда, президент поки ці поправки не підписав.
За словами міністра з питань житлово-комунального господарства Олексія Кучеренка, основна мета програми модернізації - вийти до кінця 2014 року на стовідсоткове покриття собівартості послуг за рахунок тарифів. Профільне міністерство має намір закласти в тариф втрати підприємств водопостачання на рівні 15-20% замість поточних 50% (у середньому), а підприємств теплоенергетики - на рівні трьох-п'яти відсотків замість 20-30%.
Однак експерти підрахували, що запланованих 23 млрд гривень, навіть якщо їх дадуть, буде недостатньо. На модернізацію, за оцінками колишнього міністра з питань ЖКГ Олександра Попова, знадобиться понад 100 млрд гривень. Тільки на реконструкцію мереж запорізького "Водоканалу" необхідно більше 300 млн доларів (2,3 млрд гривень), а на модернізацію харківського - учетверо більше. "Потрібні приватні інвестиції: на гривню з боку держави - п'ять-вісім гривень приватних інвестицій", - говорить Кучеренко.
При цьому за останній рік розцінки на послуги водо- і теплопостачання підвищилися по Україні в середньому на 40%, а в деяких регіонах - у кілька разів. Але чиновники запевняють, що у зв'язку зі зростанням цін на газ і електрику тариф як і раніше не покриває витрат на виробництво послуг.
"У собівартості тарифу немає інвестиційної складової. У чинних з 1 червня 2009-го тарифах для бюджетних та інших споживачів закладена рентабельність 12%, а от розцінки для населення не покривають собівартість виробництва послуг. Щоб окупити витрати на виробництво послуг, включаючи мінімальну інвестиційну складову для ремонту мереж, тариф з водопостачання і водовідведення повинен становити 4,70 грн/кубометр. А сьогодні він становить для населення 2,86 грн/кубометр за обидві послуги із ПДВ", - розповіли в прес-службі "Київводоканалу".
У Всеукраїнській громадській організації "Союз власників житла України" (СВЖУ) сумніваються, що поточні тарифи безнадійно збиткові: "Щоб підрахувати собівартість послуги, потрібно знати загальну кількість витрачених ресурсів. Але всі наші запити із проханням надати дані про те, скільки води беруть із водозаборів і свердловин, підприємства просто ігнорують". Експерти СВЖУ вважають, що розраховувати тариф потрібно виходячи з кількості і якості споживаних послуг. Чиновники - з того, скільки витрат несе підприємство. А через те, що технічне переоснащення не проводилося десятки років, крізь діряві мережі "випаровується" до 50% води і 30% тепла.
Хитрі орендарі
Здавалося б, прихід приватного капіталу в галузь міг би значно поліпшити ситуацію. "Нинішню практику передачі в концесію не можна назвати позитивною, оскільки органи місцевого самоврядування, у власності яких перебувають підприємства комунальної форми власності, не мають досвіду проведення конкурсів з відбору концесіонерів, укладення концесійних договорів, а також здійснення контролю над їх виконанням...", - говориться в офіційній відповіді МінЖКГ "Експертові". Надати конкретнішу інформацію про те, чим не догодили концесіонери і орендарі - із цифрами, вказівкою регіонів, - у профільному відомстві відмовилися.
Проте відомо, що торік МінЖКГ вивчало ситуацію на орендованих підприємствах і зробило невтішний висновок: інвестори не виконують задекларованих обіцянок, не проводять ремонтні роботи, не займаються заміною устаткування, "забувають" про інвестиційні домовленості. Наприклад, ТОВ "Луганськвода", що взяло в концесію Луганський водоканал, з перших місяців роботи заборгувало 50 млн гривень Луганському енергетичному об'єднанню. Через непогашений борг насосні станції були знеструмлені, у результаті чого без води на початку 2009 року залишилися більше 200 тис. жителів області.
Як і колись, узяті в оренду і концесію підприємства демонструють високі збитки та низький рівень розрахунків за спожитий газ. Але незважаючи на відсутність видимого прибутку, за своє право оренди підприємці готові битися до останнього. Наприклад, Кіровоградський водоканал, орендований ТОВ "Водне господарство", різко погіршив фінансово-економічні показники за 2006-2008 роки. Цьому сприяло і рішення виконавчого комітету Кіровоградської міськради про зниження тарифів на 10% у березні 2007-го, що призвело до додаткових втрат орендаря майже у розмірі два мільйони гривень. У підсумку загальна сума збитків підприємства за 2007 рік склала 11,1 млн гривень. Здавалося б, від такого орендованого майна треба терміново позбуватися. Влада намагалася розірвати договір оренди в суді, але орендарі не погоджувалися.
Коли майбутні орендарі та концесіонери збираються взяти підприємства в оренду, місцева влада їм, як правило, сприяє. Найбільш яскравим прикладом є історія з передачею в концесію обласного комунального підприємства "Луганськвода". Бажання брати участь у цьому висловили сім компаній з різних країн світу. Але обласна рада раптово висунула строгі вимоги - претендент на керування "Луганськводоканалом" повинен мати досвід роботи не менше п'яти років у місті із чисельністю населення більше трьох мільйонів. Далеко не всі європейські столиці можуть похвалитися такою чисельністю, офіційно навіть у Києві немає стільки жителів. Єдиним претендентом виявився "Росводоканал", що входить у структуру консорціуму "Альфа-Груп" Михайла Фрідмана.
До підприємств водопостачання АР Крим і харківський водоканал проявляли інтерес ті ж росіяни (зараз мерія займається підготовкою конкурсних умов для передачі комунального підприємства "Виробничо-технічне підприємство "Вода" у концесію).
Секрети дірявої труби
Історія з передачею луганського підприємства в концесію мала продовження. Торік Алчевський міський суд призупинив підбиття підсумків конкурсу. З позовом у суд звернувся Алчевський меткомбінат, що нібито хотів брати участь у конкурсі, однак не відповідав його умовам. На перший погляд дивно, що таке витратне підприємство, як "Луганськвода" (за словами голови Луганської обласної держадміністрації Олександра Антипова, в області щодня відбувається близько 40 аварій на водопроводах, а більшість водозаборів без докорінної реконструкції працюють уже 60 років) викликало навколо себе такий ажіотаж. МінЖКГ рекомендувало луганській владі ініціювати розірвання договору концесії з росіянами.
Експерти переконані: водоканали насправді приносять відчутний прибуток. Відсутність належного контролю дозволяє завищувати втрати води і тепла та потім продавати їх комерційним підприємствам за вищими розцінками, ніж населенню. Наприклад, у столиці всі мешканці одного з будинків на вулиці Симиренка обладнали свої квартири лічильниками і з'ясували, що щомісяця на кожну людину в середньому витрачається від 1,4 до 3 кубометрів води. У сусідньому будинку, де не було лічильників, ВАТ "Київводоканал" на місяць нараховував від 6 до 14 кубів води на кожного жителя. До речі, у Києві обладнано лічильниками не більше 10% квартир.
Можливостей заробити гроші в комунальних монополій безліч. Колишній депутат Київради, що побажала зберегти інкогніто, стверджує, що ВАТ "Київводоканал" бере воду не з тих джерел, які декларує: не з Десни і Дніпра, а з резервних свердловин теплоелектростанцій, знижуючи в такий спосіб витрати на транспортування і очищення води. Адже ВАТ "Київводоканал" разом з "Київгазом" і "Київенерго" входять у ЗАТ "Київенергохолдинг" (61% холдингу належить Київській міській держадміністрації, інші акції - компаніям Zarova Ltd і Densec Ltd). У прес-службі "Київводоканалу" повідомили, що інформація "не відповідає дійсності". Однак прохання "Експерта" надати підтвердження - дані енергетичного аудита - проігнорували.
У дочірній компанії "Газ України" не раз натякали на те, що деякі підприємства теплокомуненерго маніпулюють фінансовими коштами, що надійшли від населення. Мовляв, рівень розрахунків населення з постачальниками послуг майже сто відсотків, а борги за спожитий газ тільки зростають.
Крім фінансових маніпуляцій заробити можна і на банальному розпродажі майна підприємств. Адже в них є маса "ходового" товару - від металу до енергоносіїв.
Потрапити в струмінь
Навіть якщо припустити, що на підприємство ЖКГ прийде інвестор, якому не знайоме злодійство, не факт, що він буде вкладати гроші в труби. Адже в нього немає впевненості в завтрашньому дні. "Західним компаніям складно звикнути до існуючої практики ведення господарської діяльності. Якщо влада не захоче співробітництва з інвестором, він не витримає тих вимог, які зафіксовані в нас у нормативних документах. Точно так само не витримає їх жодна комунальна монополія, якщо ці вимоги до неї пред'явити за всіма пунктами", - говорить директор Міжнародного інституту приватизації, керування власністю та інвестиціями Олександр Рябченко.
Щоб галузь стала дійсно цікавою для профільних інвесторів, їй необхідно створити комфортні умови для розвитку бізнесу, а не злодійства. Насамперед - змінити підхід до тарифотворення. Наприклад, передати право формувати тариф у відання незалежної організації: така практика добре себе зарекомендувала в низці європейських країн (у нас тарифи зараз затверджує місцева влада, а Юлія Тимошенко недавно запропонувала передати цю функцію в центр). Природно, потрібно переглянути законодавство, давши можливість владі контролювати виконання інвесторами зобов'язань, а інвесторам - стягувати борги і пеню зі злісних неплатників. Навіть державних.
До українського ринку ЖКГ давно придивляються кілька великих гравців, серед яких австрійська холдингова компанія AmiWater і французька Veolia, литовська група Е-Energija. Однак, незважаючи на заявлений інтерес, укласти договір концесії вдалося лише останній (литовські бізнесмени взяли в концесію міське комунальне підприємство "Артемівськтепломережа" терміном на 40 років).
Поки до ТОВ "Артемівськ-Енергія", дочірньої компанії литовської групи Е-Energija ні місцева влада, ні МінЖКГ претензій не пред'являють. Відповідно до договору концесії, іноземці в перші три роки зобов'язуються інвестувати в модернізацію тепломережі (в основному в енергозберігаючі технології) близько 25 млн гривень. Загальний обсяг запланованих інвестицій становить не менше 90 млн гривень. За два роки роботи литовцям удалося відновити централізоване гаряче водопостачання міста, що там було відсутнє близько десяти років. Сьогоднішній тариф на тепло в Артемівську повністю покриває витрати на виробництво послуг, і в ньому навіть закладена рентабельність. Правда, цей тариф (276,51 грн/Гкал) майже наполовину вищий, ніж у середньому по Луганській області в 2008 році і навіть вищий, ніж у цілому по країні, включаючи Київ. Так що за комфорт і наслідки безгосподарності доводиться дорого платити.
Гра в "гаряче - холодно"
Про те, що заважає інвесторам на українському ринку житлово-комунальних послуг, розповів директор ТОВ "Артемівськ-Енергія" Албертас Валанчіус.
- Наскільки економічно привабливі були розцінки на тепло, коли два роки тому литовська група Е-Energija взяла в концесію тепломережу Артемівська? Чи окупає поточний тариф витрати на виробництво послуг?
- З моменту передачі підприємства в концесію (24 липня 2007 року) і практично весь перший опалювальний період (з жовтня 2007-го до березня 2008 року) ми працювали за тарифами, раніше прийнятими для міської тепломережі. При цьому покриття витрат становило 89%. Сьогодні тариф покриває собівартість. Рентабельність становить 5% по населенню, 15% - по бюджету і 25% - по інших споживачах. Але якщо розглядати період з початку року, то діяльність виходить збитковою: тарифи на тепло завжди спізнюються, їх підвищують на два-три місяці пізніше від збільшення тарифів на паливно-енергетичні ресурси. Наш збиток від незаконного підвищення ціни газу з 1 січня 2009 року до його законного застосування 19 лютого 2009-го склав більше двох мільйонів гривень (мова йде про підвищення НКРЕ тарифів на газ заднім числом. - "Експерт"). Держава не ужила заходів щодо компенсації теплопостачальним підприємствам отриманих збитків.
- Чому інвестори в Україні майже не беруть у концесію підприємства ЖКГ?
- Інвестувати в теплопостачання галузі житлово-комунального господарства економічно невигідно: збитки не залежать від діяльності підприємства і не піддаються контролю. І тоді піднімається питання, що важливіше: виконувати інвестиційну програму з модернізації теплового господарства об'єкта концесії чи покривати збитки, що виникли, по суті, з вини держави?
- Думки залишити наш ринок не виникали?
- Сьогодні західного інвестора не приваблює розвиток бізнесу в житлово-комунальному господарстві вашої країни, оскільки він має велику частку ризику. У нас є великий досвід роботи в Литві, Латвії, Естонії. Ми направили у вищі органи виконавчої і законодавчої влади України пропозиції щодо зміни законодавства і створення умов для залучення інвестиційних капіталів.
- Що необхідно зробити для того, щоб галузь ЖКГ стала привабливою для інвесторів?
- Потрібно розробити і прийняти нормативні та законодавчі акти, що регулюють наступні питання: чітко визначити і включити в Закон України "Про концесію" поняття цілісного майнового комплексу. Визначити і увести в цей закон особливості виконання фінансових зобов'язань підприємства, що передається в концесію, оскільки сьогодні на інвестора, крім відповідальності за виконання концесійного договору, лягає ризик переходу прав і обов'язків з оплати заборгованості старого підприємства. Зокрема, нам довелося погасити борги старого підприємства в розмірі 11,5 млн гривень. Потрібно передбачити в Цивільному кодексі України відповідальність третіх осіб за їхні дії або бездіяльність, спрямовані на створення для інвестора умов, що не дозволяють йому виконувати умови концесійного договору.
От зараз у ЖКГ за чинним законодавством фактично не передбачена відповідальність за неналежне утримання внутрішньобудинкових мереж, а саме через це надавана концесіонером послуга погіршується, що викликає масу перерахунків для населення. Крім того, наше підприємство прямо залежить від якісного водопостачання. Наприклад, на початку сезону 2007/2008 було дуже проблематично заповнити теплові мережі водою: її подавали по годинах, був відсутній необхідний тиск.
До того ж повинна існувати єдина довгострокова методика ціноутворення регульованих цін. Зараз ціноутворення - відлякуючий фактор для всіх інвесторів. Варто спростити можливість кредитування закордонними ресурсами, адже сьогодні ситуація для залучення іноземних позик більш ніж несприятлива.
Світлана Рябова
За матеріалами:
expert.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас