4288
Рекапіталізація банків
— Казна та Політика
Укргазбанк, Родовід Банк і банк "Київ" оформляють перехід у держвласність. Акціонерний комерційний банк "Київ" стане державним на 99,93% і одержить 3,563 млрд гривень. Укргазбанку дадуть 3,1 млрд гривень в обмін на 81,57% акцій, Родовід Банку - 2,809 млрд гривень в обмін на 99,97% акцій. Але живі гроші банкам, що проходять рекапіталізацію, найближчим часом не світять. Держава випустить восьми- і десятирічні облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) на 9,57 млрд гривень і обміняє їх на частки у фінінститутах. Через якийсь час уже державні банки, можливо, зможуть продати ці папери НБУ.
Процедура входження держави в капітали банків завершиться не раніше початку липня. На скликання і проведення зборів акціонерів, а також проведення і затвердження емісії акцій може піти від півтора місяця до півроку. "Ми, швидше за все, фінішуємо першими. Наш банк уже публікує інформацію про випуск акцій, тоді як в інших фінустановах процес гальмується", - заявив "Експертові" почесний президент Укргазбанку Василь Горбаль.
Зараз банкам потрібно провести і зареєструвати додемісії, за результатами яких частки колишніх акціонерів будуть розмиті.
Капітальне обнуління
Рекапіталізація по-українськи сильно відрізняється від аналогічного процесу в інших країнах. Уряди більшості розвинених держав інвестують кошти в капітали банків в обмін на застережені процентні виплати. А в нас Кабмін просто відбирає власність у банкірів-невдах.
Перед рекапіталізацією тимчасові адміністратори Родовід Банку і банку "Київ" зменшили статутні фонди довірених їм установ. Статутний капітал першого фінінституту зменшився більш ніж у 550 разів, до 0,78 млн гривень, банку "Київ" - у сто разів, до 2,25 млн гривень. "Держава, перед тим як влити свої гроші, знизила до нуля вартість наших акцій. Це злодійство", - обурюється один зі співвласників націоналізованих банків. Переоцінка фінустанов стала можливою завдяки новій постанові НБУ, що наділила тимчасових адміністраторів правом зменшувати статутні фонди, визначати нову номінальну вартість акцій, проводити консолідацію і додаткову емісію.
Банкіри нарікають на систему резервування під кредитні ризики. Неясно, поверне позичальник борг чи не поверне, але банки повинні формувати резерв, який згодом зменшує регулятивний капітал. Якщо за цим піде деномінація, постраждають не тільки їх власники, але й Національний банк, що рефінансував фінустанови під заставу їх акцій.
Уникнув деномінації тільки Укргазбанк. Там пояснюють це результатами аудита, проведеного міжнародними компаніями і фахівцями НБУ. Дійсно, фінансове становище Укргазбанку краще, ніж у двох інших, - за підсумками першого кварталу він навіть показав прибуток. Формально зменшувати статутні фонди банків зобов'язує законодавство: статутний капітал не може бути більшим від регулятивного. Інше питання, що розмір регулятивного капіталу залежить від нарахування резервів. Банк може просто недоформувати їх і тому виглядати краще. Тому для визначення справжнього стану справ потрібна централізована незалежна оцінка, що передбачає рівний підхід до всіх фінінститутів. В Україні принцип зменшення капіталів незрозумілий. Не виключено, що в цьому процесі не останню роль відіграють політичні фактори, а також домовленості власників з тимчасовими адміністраторами. Василь Горбаль, народний депутат від Партії регіонів, побічно це підтверджує. "Велику роль зіграла наша добровільна згода на рекапіталізацію. У двох інших банках цей процес почався примусово", - пояснює він відсутність деномінації в його установі.
Явно через політичні причини уникнув рекапіталізації банк "Фінанси та Кредит", контрольований депутатом від БЮТ Костянтином Жеваго. Уряд наполягав на тому, щоб державі перейшло 75% акцій фінустанови, а його акціонери готові були віддати лише 50%. П'ятого червня голова правління банку Володимир Хливнюк заявив, що тема втратила для нього актуальність, - його клієнти почали краще розраховуватися за кредитами. "Я взагалі не розумію, як у список націоналізованих об'єктів потрапив банк "Фінанси та Кредит". Наскільки я знаю, у нього не такі вже й кепські справи, і він не заслужив того, щоб здатися державі ні з того ні з сього", - міркує депутат Верховної Ради Володимир Бондаренко (фракція БЮТ).
Незрозуміло також, чому в першу трійку потрапив банк "Київ" - він не належить до системних, а залучені ним депозити населення повністю покриваються активами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вкладникам доведеться чекати довго
Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко запевняє, що держава направить достатньо коштів для поновлення нормальної роботи банків і розрахунків із вкладниками. Однак опитані "Експертом" банкіри сумніваються, що 9,57 млрд гривень у вигляді держоблігацій відновлять платоспроможність. "Ідея рекапіталізувати банки, безумовно, гарна: фінустанови одержать гроші. Інше питання, які", - відзначає член правління Промінвестбанку Владислав Кравець.
Національний банк почне поступово викуповувати держоблігації після того як банки офіційно перейдуть у держвласність. Згідно з постановою про рекапіталізацію, підтримувати ліквідність банків він зможе "у рамках монетарних показників". Швидше за все, викуп ОВДП буде відбуватися у формі рефінансування - від його умов і буде залежати ліквідність новоявлених держбанків.
Директор Інституту приватизації, керування власністю та інвестицій Олександр Рябченко вважає, що за підтримки держави в банків набагато більше шансів відновити дієздатність, однак немає гарантій, що це відбудеться. "Уряд береться рятувати фінінститути, але, зважаючи на все, не уявляє, скільки це коштуватиме. Дев'яти з половиною мільярдів не вистачить, щоб підняти три банки", - стверджує Рябченко. Крім того, якщо в Родовід Банку і "Києві" кошти, що вливаються, перевищують вклади населення, то в Укргазбанку капітал після додемісії буде покривати тільки 80% його депозитів фізосіб (на 1 квітня).
Таким чином, завдяки збільшенню капіталів націоналізовані банки будуть виглядати краще тільки на папері. Вкладники, як видно, повернуть свої гроші ще не швидко. Зараз політика багатьох проблемних банків з тимчасовою адміністрацією спрямована на те, щоб умовити вкладників пролонгувати депозити. Після переходу в держвласність фінінститути продовжать діяти так само.
Уряд важко собі уявляє, що робити з новопридбаними банками. Юлія Тимошенко нещодавно заявила, що протягом тижня в трьох націоналізованих банках з'явиться новий топ-менеджмент. Але, швидше за все, зміна керівників відбудеться ще не швидко. У деяких фінустановах головами правління стануть тимчасові адміністратори. Багато з них дискредитували себе - не даремно НБУ неодноразово змінював тимчасових керуючих.
Частину доведеться банкрутувати
Уряд не збирається обмежуватися трьома банками. У черзі на націоналізацію стоять ще як мінімум дві фінустанови - "Надра" і Укрпромбанк. У першу хвилю капіталізації вони не потрапили через те, що вчасно не встигли реструктуризувати зовнішню заборгованість. Згідно з постановами уряду щодо рекапіталізації кожного банку, фінустанови повинні пред'являти документально оформлені наміри кредиторів про реструктуризацію боргів.
Укрпромбанк нещодавно заявив, що 70% його кредиторів згодні на це. А тимчасовий адміністратор банку Костянтин Раєвський зменшив його статутний фонд із 1,56 млрд гривень до 0,836 млн гривень. Це означає, що фінустанова активно готується до рекапіталізації. Очікується, що в неї держава інвестує 5,5 млрд гривень. Сенс цієї акції не зовсім зрозумілий, адже Укрпромбанк - один із найпроблемніших, і врятувати його буде вкрай важко. У банку "Надра" справи з ліквідністю трохи кращі, він навіть намагається повертати депозити. Але в цієї фінустанови великі зовнішні борги (близько 900 млн доларів) - нехай і з відстрочкою, але вони однаково ляжуть на плечі держави.
На відміну від більшості урядів, що інвестують у життєздатні фінустанови для стимулювання кредитування, наш займається популізмом - направляє бюджетні гроші, по суті, на виплату депозитів. Але для цієї цілі простіше було б збільшити активи Фонду гарантування вкладів фізосіб. "Уряд повинен приймати непопулярні рішення. В Україні сьогодні 30-40 банків, які врятувати неможливо, оскільки від них залишилися одні оболонки, - ресурсів там уже немає", - запевняє Рябченко. На думку Володимира Бондаренка, сьогодні уряд рекапіталізує банки, які фактично є банкрутами. "Це тягар для держави. І в цьому випадку мова йде не про порятунок банків, а про відновлення довіри вкладників до банківської системи", - говорить він.
Примітно, що виділювана на допомогу трьом проблемним банкам сума становить близько половини останнього траншу МВФ. Саме ця частина потрапила в травні в державний бюджет, що невластиве для кредитних програм фонду (гроші повністю йдуть центральним банкам і зараховуються до складу золотовалютних резервів). В уряді сподіваються, що наступний, третій транш stand-by надійде в Україну в другій половині липня. Однак незалежні аналітики вважають, що відбудеться традиційна затримка із надходженням коштів. А саме в третьому транші може бути нова порція грошей для другої хвилі рекапіталізованих банків. Тобто назву четвертого націоналізованого банку ми можемо довідатися тільки восени.
Багато власників ретельно підготувалися до націоналізації - вивели з банків усі "живі" активи. Список банкрутів, відкритий банками "Причорномор'я" і Одеса-Банком, ще буде довго розширюватися. Крім того, державі доведеться дуже постаратися, щоб реалізувати свій задум: урятувати рекапіталізовані фінустанови і потім продати їх на аукціоні. Незайнятих фінансистів, здатних ефективно управляти банками, у країні не так вже багато, бюджет у нас і без рекапіталізації наповнюється погано, а друкувати гроші можна тільки в обмеженій кількості.
Особливості національної рекапіталізації
Василь Горбаль, почесний президент Укргазбанку, народний депутат від Партії регіонів
- Український процес рекапіталізації відрізняється від західної практики. Мені не хотілося б, щоб у підсумку ми дискредитували саме поняття рекапіталізації. На Заході, незважаючи на сильну бюрократію, вона проходить набагато швидше. Багато країн пережили вже другу хвилю рекапіталізації, у них у цьому процесі відсутня політика.
У більшості країн держава почала допомагати банкам через погіршення якості активів і необхідність додаткового капіталу для формування резервів. У нас відправною точкою виявилася курсова політика і потреба банків у ліквідності у зв'язку з відтоком вкладів населення.
Крім того, рекапіталізація звичайно передбачає можливість викупу банку його початковими власниками. В Україні така ідея обговорювалася, але її не підтримали. У нашому банку переговори будуть тривати з моєї ініціативи. Так, нещодавно я провів чергову зустріч із представниками Світового банку, де ми обговорювали питання позиціонування. Хоча всі фінустанови змішали в одну купу, у них різні ситуації.
Спірна деномінація
Акціонер одного з націоналізованих банків
- Добре, що рекапіталізація почалася: краще пізно, ніж ніколи. Хоча термінами ми відрізняємося від інших країн. Важливо розуміти, що банківська система - соціально вибухонебезпечна, тому участь держави необхідна. Однак питання деномінації акцій банків дискусійне. Зменшення статутних фондів рівнозначно вигнанню з банку поганих керівників. Але де гарантія, що на їхнє місце прийдуть кращі?
На жаль, у процесі рекапіталізації розмивається частка міноритарних акціонерів. Формально капітали фінустанов зменшуються через неповернення за кредитами. Але, за моєю інформацією, прострочені кредити становлять 8-30% портфелів більшості банків. При таких показниках регулятивні капітали не можуть бути позитивними.
Процес поза законодавством
Віктор Марченко, глава наглядової ради і співвласник банку "Київ"
- В українській рекапіталізації, крім економічної, є і політична складова. Інші країни пройшли через цей процес за власною ініціативою, без вимог МВФ. У багатьох державах ціль рекапіталізації - зростання економіки, відновлення кредитування і довіри між банками. У США, Великобританії, Ісландії, Латвії держава вклала гроші в приватні комерційні структури, щоб зберегти цілісність фінансової системи. При цьому банки стали державними тільки в Ісландії.
У світовій практиці держава прагне передати керування банками приватним інвесторам. У нас вона прагне повністю націоналізувати фінінститути і стати їх головним керуючим. Організатори процесу керуються політичною мотивацією, тому успіх рекапіталізації буде залежати від цілей і завдань, які Кабмін поставить перед новими керуючими банків.
Деномінації акцій банків не було у жодній країні світу. Думаю, деякі із власників, що постраждали від примусової рекапіталізації, будуть судитися з державою. Хоча це не так просто, адже рішення щодо деномінації приймає Національний банк, а новим власником виступає Кабмін. У принципі рекапіталізація більш-менш вигідна всім, однак вона проходить поза рамками існуючого законодавства, і це створює прецеденти судових рішень. Сьогодні і ми розглядаємо можливість суду з державою, хоча думки акціонерів розділилися.
Світлана Крюкова
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
