830
Дорога назад
ЄС починає амбіційну програму в боротьбі з безробіттям. Але крім досягнення своєї головної мети, ця програма може мати і серйозні непрямі наслідки - викликати "зворотну тягу" мільйонів європейських трудових мігрантів у рідні країни. Зокрема і в Україну.
Шовециг Варчег, співробітник німецької компанії-виробника автомобілів, опинився в епіцентрі економічної кризи. Інженер родом з Угорщини потрапив під скорочення на роботі, заради якої з сім'єю залишив батьківщину і переїхав у Німеччину. Головне джерело сімейного доходу зникло, на його місці залишилися тільки проблеми непогашених кредитів і плати за оренду квартири. І таких, як Варчег, тут тисячі.
Безробіття в ЄС виросло, як Аліса із Задзеркалля, що відкусила чарівний гриб з того боку, який робить людей гігантами. Тепер керівництво Євросоюзу судорожно шукає, з якого боку гриб потрібно відкусити, щоб повернути рівень безробіття до безпечного для суспільства стану. Надію на порятунок Варчегу дає амбіційна стратегія ЄС у боротьбі зі зростанням безробіття, затверджена минулого четверга. Тим часом запропоновані Брюсселем заходи допомоги безробітним можуть не тільки допомогти в боротьбі зі збільшенням кількості громадян, що не мають роботи, але й повернути назад увесь міграційний потік населення в Європейському Союзі. А заодно - підсилити потік українських трудівників, що вирішили в результаті кризи повернутися з Європи додому.
Уперед, у минуле
Кинути всі сили на боротьбу з безробіттям брюссельських чиновників змусили рекорди. За результатами квітня, опублікованими на початку літа Єврокомісією, рівень безробіття в 27 державах ЄС досяг 8,6%, що є максимумом із січня 2006 року, у зоні ж євро і зовсім поставив десятирічний рекорд - 9,2%. Такої кількості безробітних Євросоюз не бачив як мінімум з 1999 року.
При цьому, навіть незважаючи на перші проблиски уповільнення рецесії в Європі, ситуація з наявністю робочих місць тут надалі буде тільки погіршуватися. Хоча в цілому (спасибі заходам для монетарного і фіскального стимулювання) економіка ЄС уже на початку наступного року повинна піти на поправку, кількість робочих місць у ній буде скорочуватися аж до кінця 2010 року. У результаті, пророкують європейські соціологи, рівень безробіття в Євросоюзі досягне 11,5%. При цьому свій головний удар воно завдасть по молоді - уже зараз без роботи виявилися 17% європейців "до двадцяти п'яти" (удвічі більше, ніж показники по всьому населенню). А на носі ще й новий випуск студентів з університетів, більшість із яких також внесуть свою лепту в цю невеселу статистику.
У свою чергу, збільшення кількості безробітної молоді, говорить Володимир Шпидла, комісар ЄС з працевлаштування, суспільних справ і рівних можливостей, може призвести до соціальної напруги і навіть бунтів. Говорить він так небезґрунтовно: однією з основних причин сумно відомих погромів у передмісті Парижа в 2005 році стало безробіття серед другого покоління французьких мігрантів з арабських країн. Тоді невдоволення молоді, що розбушувалася, відчули на собі вітрини сотень паризьких магазинів і вісім тисяч французьких авто, які були розграбовані або спалені. Уряд Франції навіть був змушений ввести в країні надзвичайний стан. Сьогодні ж ситуація куди драматичніша, причому не тільки у Франції, але й у цілому в ЄС.
Щоб не допустити повторення паризького сценарію, Єврокомісія і затвердила спеціальну стратегію боротьби з безробіттям. І тільки в найближчі два роки ЄК має намір направити на ці потреби 19 млрд. євро. Частина цих коштів повинна бути витрачена на тренінги і курси з перекваліфікації робітників, а також на створення робочих місць і часткової зайнятості. Ще частина потрапить у кишені європейського населення у вигляді допомог у зв'язку з безробіттям. Крім того, 500 млн. євро будуть надані як мікрокредити для початку власного бізнесу безробітними, але ініціативними європейцями. Правда, на відміну від практики третього світу, де розмір мікрокредитів, як правило, не перевищує $50 (і звідки, до речі, і росте коріння мікрокредитування), розмір подібних позик у ЄС буде досягати 25 тис. євро.
У цілому це повинно допомогти Європі "прилаштувати" ту частину європейського населення, яка, як очікується, у результаті кризи залишиться не при справах до кінця 2010 року.
Привід подумати
Ініціатива Володимира Шпидли, звичайно, гарна, але - не без підводних каменів. Вона дійсно допоможе розв'язати проблему обтяжуючої кількості безробітних, але й у стані породити в ЄС новий тренд, протилежний спостережуваному тут усі останні роки: може початися хвиля зворотної міграції робітників по всьому Євросоюзі.
Причин говорити про це відразу дві. Перша криється в системі надання планованої допомоги. Керівники європейських країн не виявили особливого бажання вирішувати проблему на загальноєвропейському рівні. Вони "ненав'язливо" змінили тематику заходу, на якому розглядалася згадана стратегія ЄС. Саміт, що відбувся минулого четверга, спочатку замислювався як масштабний "форум з проблеми безробіття". Але майже ніхто з європейських лідерів не захотів привселюдно займатися обговоренням цього питання. У результаті під час саміту цьому питанню присвятили лише трохи часу. Правда, стратегію боротьби з безробіттям у четвер все-таки прийняли. Благо ніяких додаткових коштів на її фінансування національним урядам ЄС витрачати не треба: перші два роки Єврокомісія буде фінансувати програму самостійно, домовившись із керівництвом країн повернутися до співфінансування лише в 2011 році. Кошти на боротьбу з безробіттям у цей період будуть надходити з раніше створеного Європейського соціального фонду, бюджет якого на 2007-2013 роки становить 77 млрд. євро.
Втім, розподіляти ці кошти між безробітними, за словами прес-секретаря комісара ЄС з працевлаштування, суспільних справ і рівних можливостей Катарінт Вон-Шнурбен, будуть традиційно через профільні національні органи влади в країнах-членах ЄС. А це означає, що пріоритет у наданні фінансової допомоги влада буде віддавати, насамперед, власним громадянам. "На мій погляд, національні уряди будуть витрачати ці кошти на допомогу тим, хто має право голосу на виборах у цій країні, - говорить Грейс Аннан з міжнародного дослідницького центру Global Insight. - Особливо у випадку, якщо ці вибори - парламентські або президентські - не за горами, як, скажімо, у Німеччині". Інакше кажучи, німецький уряд буде допомагати боротися з безробіттям насамперед німецьким громадянам, британський - британським, і т.д. Але нарівні з ними в цих країнах трудиться величезна кількість мігрантів з інших європейських держав. І вони потрапляють під скорочення нарівні із громадянами цих країн. Так, в одній Чехії в першому кварталі поточного року без роботи залишилися близько 12 тис. приїжджих. Але чи будуть надавати цим людям допомогу з безробіття, і скільки саме коштів буде призначено для допомоги іноземцям (зокрема і жителям інших держав ЄС), на думку Грейс Аннан, буде залежати від рішень уряду кожної конкретної країни.
Таким чином трудові мігранти, що втратили роботу, зможуть претендувати і на фінансову допомогу, і на мікрокредит, і на участь у тренінгах скоріше в рідній державі, ніж в "прийомній". А виходить, це може змусити їх задуматися, чи дійсно краще бути забутим владою безробітним у розвиненій чужій країні, ніж бути безробітним, але "профінансованим" вдома. І породити зворотний потік мігрантів на батьківщину. Тим більше що для повернення додому в них є - і усе більше проявляється - і друга причина: проблиски ненависті, які все частіше спостерігаються в європейських країнах стосовно робочих мігрантів.
Мігранти, go home!
Нелюбов до трудових мігрантів охопила всю Європу без винятку. Назріле невдоволення вже просочувалося назовні в Чехії та Угорщині, де живе багато вихідців з Італії. У Британії наявність великої кількості мігрантів навесні стала причиною страйків на нафтопереробних заводах. Питання надлишку робочих рук, зокрема польських, виявилося найзапеклішим на минулих виборах у Європарламент навіть для традиційно терпимих і толерантних Нідерландів. А тим часом у цій країні найнижчий у ЄС рівень безробіття (3,2% у квітні). Іспанія та Чехія і зовсім оголосили, що готові навіть заплатити трудовим мігрантам, щоб ті виїхали додому. Прага, приміром, готова видавати їм по 500 євро на авіаквиток на батьківщину. Для цих цілей у бюджеті країни навіть було передбачено до 2 млн. євро. Мігрантів не люблять не без причини - корінне населення країн "підозрює" їх у тому, що ті крадуть у них робочі місця, у той час як на вулицях зростає безробіття.
Таким чином, разом ці фактори можуть викликати хвилю зворотної міграції по всьому ЄС. Тим більше що процес і без того вже пішов. Приміром, із Британії криза "вигнала" половину поляків (складають третину всіх робочих мігрантів у цій країні). Тим часом у самій Польщі прем'єр-міністр Дональд Туск ще до кризи заявив, що одним із пріоритетів своєї діяльності на цій посаді зробить створення в країні таких умов для роботи, щоб 3 млн. польських мігрантів, які виїхали в інші країни ЄС, було вигідно повернутися назад на батьківщину. Тепер же у всіх східноєвропейських емігрантів з'явиться ще більш істотний стимул повертатися на батьківщину.
Накрити цією хвилею може й українських мігрантів, що перебувають на заробітках у європейських країнах. Тим більше що особливо жорстоко безробіття орудує на території Піренейського півострова, який є одним із "найпопулярніших" (після Італії) місць роботи українських громадян. В Іспанії, приміром, у квітні кількість безробітних досягла найвищого для ЄС рівня - 18,1%. Кількість українців, зареєстрованих тут, становить 76 тис. осіб.
При цьому в основному наші співвітчизники працюють у тих країнах, які самі є великими донорами дешевої робочої сили для багатших європейських держав. А виходить, коли ці емігранти почнуть повертатися в рідні краї, українцям, що працюють в "їх" країнах, буде куди складніше конкурувати з ними на ринку робочої сили.
Питання в тому, чи захочуть українські трудові мігранти подібно європейцям повернутися додому: уряд України не зміг надати їм такого ж, як у ЄС, стимулу для повернення на батьківщину.
Дарія Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
