4121
Євровалюта як рецепт проти кризи? Спроба не вдалася
— Валюта
Замість жорсткої фіскальної політики - радикальне скорочення видатків і жорстка фінансова дисципліна. Саме таку стратегію подолання кризи обрав польський уряд. Команда Дональда Туска поставила перед собою досить амбіційну мету: використовувати час кризи для реформування суспільних фінансів і якнайшвидше ввійти в єврозону. Таку стратегію, як сподівається міністр фінансів Яцек Ростовські, позитивно сприймуть інвестори, які повинні були б асоціювати Польщу скоріше зі стабільною Словаччиною, ніж із кризовими країнами Центральної Європи, такими як Угорщина, Латвія або Україна.
Але не встигли поляки висловити своє замилування успіхами Словаччини, що зберегла дивну стабільність на першій стадії кризи, як між Дунаєм і Татрами почалася справжня рецесія. Одна з її причин - курс обміну крони на євро, що занадто зміцнився. Результат? У словаків відносно багато сильного євро в кишені, але порівняно із сусідами тут стало занадто дорого купувати, відпочивати і виробляти.
Однак словацька рецесія із прогнозованими 6,2% спаду ВВП за підсумками поточного року не має суто кризовий характер. Це - скоріше пристосовування після нерівноваги, викликаної переоціненим конверсійним курсом. У кожному разі порівняння ситуації в Польщі і Словаччині досить повчально.
Банківсько-валютні турботи
На тлі інших країн Центрально-Східної Європи Польща може здатися островом стабільності. Коли більшість сусідів зачепила гостра рецесія, у Польщі зростання економіки стабілізувалося на позначці +0,5% ВВП, що можна вважати успіхом. До того ж польська економіка опирається на здоровіший ґрунт. Попередні уряди встигли здійснити певні реформи бюджетно-податкової системи, хоча це відбувалося поступово і непомітно.
Ще в грудні прем'єр переконував, що ніяка криза Польщі не стосується, так що говорити про якісь антикризові заходи немає підстав. Проте життя внесло свої корективи. Так, макроекономічна ситуація в країні не така вже і погана, однак багато підприємців і фізичні особи зіштовхнулися із серйозними проблемами.
Світову кризу на власній шкірі відчули, насамперед, молоді подружні пари з великих міст, що взяли кредит на житло. Протягом 2004-2007 років ціни на житло в містах зростали на кілька десятків і більше відсотків щорічно, і аналітики пророкували, що ця тенденція буде тривалою, враховуючи вступ Польщі в ЄС і масовий викуп нерухомості резидентами інших країн, зокрема Великобританії, Ірландії, Нідерландів і Німеччини.
Людина, яка в 2004 році купила у кредит квартиру за 150 тис. злотих, у 2007-му могла її продати за 300-400 тис. і заробити на цьому чималі гроші. Подібна перспектива підштовхувала молодь отримувати в кредит додаткову нерухомість. Молоді люди, що заробляли 3-4 тис. злотих на місяць (середня зарплата у великих містах), наввипередки брали кредити на житло, вартість якого в 2007 році вже набагато перевищувала реальну.
Щоб заощадити, поляки масово брали кредити у швейцарських франках. Така польська специфіка - не долар і навіть не євро, а франк вважався стабільною валютою. Основною перевагою цих валютних кредитів була значно нижча процентна ставка - 3-4% річних порівняно з 8-12% для кредитів у злотих. До того ж злотий увесь час зміцнювався до долара, євро і того ж франка, і, незважаючи на все, люди сподівалися, що ця тенденція збережеться.
Ті, хто взяв кредит в 2002-2003 роках і на невелику суму, дійсно виграли. Але інші ускочили в серйозну халепу.
Навесні 2008-го злотий досяг максимуму до франка та інших валют. Максимальними на той час були і ціни на нерухомість. Втім, усі сподівалися на подальше зміцнення польської валюти і подальше зростання цін на квартири. Але відбулося навпаки: курс франка зріс (з 2 злотих до 3,5, потім упав і стабілізувався на рівні 2,9-3,0), що означало збільшення місячної плати за кредит на половину. Разом з тим вартість нерухомості зменшилася в середньому на третину, і банки почали вимагати додаткової застави. На лихо, багато позичальників втратили роботу. Результат - масові проблеми з виплатою за зобов'язаннями і погіршення фінансового становища польських банків, що почали видавати кредити більш обережно і під більш високі ставки.
З подібними проблемами зіштовхнулися і приватні фірми-експортери. Від ризику подальшого зміцнення злотого вони страхувалися, масово викуповуючи валютні опціони. Причому ці опціони були асиметричними: у випадку зміцнення злотого клієнт банку одержував би невеликий виграш, а ослаблення національної валюти (чого ніхто не очікував, але що, зрештою, відбулося) означало чималі втрати. Результат - серія банкрутств, зокрема і підприємств, що донедавна вважалися зразковими.
А давайте приймемо євро!
"Якби в нас було євро, цих проблем не було б", - увесь час говорять політики із правлячої партії "Громадянська платформа". На їхню думку, така можливість була: у єврозону Польщу могла привести команда Казимежа Марцинкевича і Ярослава Качинського, що перебував при владі в 2005-2007 роках.
Опозиція відкидає ці твердження і доводить, що саме при їхньому правлінні вдалося провести реформу суспільних фінансів і суттєво зменшити дефіцит бюджету - з 30 млрд. злотих (3,8% ВВП) в 2005 році до 18 млрд. (2,0% ВВП) в 2007-му. А це - одна з передумов уведення єдиної валюти. Правда, до переходу на євро партія Качинського квапилася не поспішаючи. "Зараз прийняття євро могло б спричинити зубожіння поляків. Ми повинні почекати із цим доти, поки рівень життя в Польщі зрівняється із середнім по ЄС, а це відбудеться через 10-15 років", - вважають брати Качинські.
За словами Дональда Туска, потрібно зробити все для того, щоб Польща прийняла євро в 2012-му, а якщо не вдасться (а це ймовірно), то в 2013 році. Прем'єр пояснює свою позицію так: коли інвестори побачать, що польський уряд послідовно рухається до поставленої мети, вони припинять ставитися до Польщі як до країни кризового регіону.
Так що стратегія уряду - це скорочення бюджетних видатків і запобігання надмірного дефіциту. Прем'єр доручив своїм міністрам знайти "зайві" 17 млрд. злотих (більше 5 млрд. дол.). Причому скорочення не повинно стосуватися зарплат і інвестицій, які співфінансує ЄС. Як тоді виглядає це урізування видатків? Дуже просто: керівники окремих відомств просто скорочують усім порівно, на 10 або більше відсотків, не замислюючись, що це означає на практиці і як позначиться на підзвітних організаціях.
Прем'єр вирішив, що найбільше повинне заощадити Міноборони, оскільки в нього дуже великий бюджет. Заради досягнення цієї мети Дональд Туск вирішив тимчасово припинити виконання натовських зобов'язань щодо фінансування армії. Проте союзники не висловили із цього приводу застережень.
Словацький приклад
Коли восени 2007 року поляки обирали новий склад парламенту, Дональд Туск обіцяв виборцям "другу Ірландію". З початком кризи цей зразок " ідеальної країни" значно потьмянів, а польський прем'єр знайшов приклад для наслідування набагато ближче - на південному боці Карпат.
Зразком для наслідування для поляків стала Словаччина. Хоча багато аналітиків сумніваються в доцільності "словацького шляху", звертаючи увагу на переоцінений курс, за яким перерахували крони на євро.
Словаччина дійсно залишається стабільною в морі кризи, що охопила Центральну Європу. Хоча це стосується тільки банківсько-фінансової системи, оскільки реальна економіка з нещодавнього часу теж перебуває в рецесії. Коли восени минулого року на фінансових ринках Польщі, Чехії та Угорщини панував хаос, а інвестори масово бігли із цих країн, Словаччину ця паніка майже не торкнулася.
Спочатку євро діяло на інвесторів, як заспокійливий засіб. Сам процес уведення пройшов дуже вдало - багато аналітиків навіть вважають, що найкраще серед усіх країн, що переходили на євровалюту. Згідно з дослідженнями громадської думки, переходом на євро задоволені майже 90% словаків. Усе це є вагомим аргументом для політиків з польської правлячої партії, які провели у Варшаві кілька конференцій за участю словацьких колег, де спільно переконували поляків, що слід рухатися за Братиславою.
Як ми вже відзначали, словаки перейшли на євро за занадто високим курсом крони. Разом з тим починаючи з 2008-го сусідні валюти дуже девальвували, втративши кілька десятків відсотків тодішньої вартості. У результаті на початку року Словаччина стала відносно найдорожчою країною регіону. І тут парадокс: якщо протягом останніх років жителі сусідньої Польщі, Угорщини і Австрії масово приїжджали кататися на лижах або за покупками в Словаччину, то цього сезону все склалося зовсім інакше.
Словаки, як ті "багаті вуйки" з дорогим євро в кишені, щільними рядами рушили на польські гірськолижні курорти, ринки і у торгові центри. А в південній Малопольші та Підкарпатті нікого вже не дивують подвійні ціни (у злотих і євро) і написи (польською і словацькою).
Зворотна сторона сильної валюти
Занадто високий курс крони, за яким був здійснений перехід до євро, дорого буде коштувати Братиславі в економічному сенсі. Ще в першому кварталі 2009 року Словаччина залишалася однією з небагатьох країн з позитивним ВВП, хоча вже тоді відчувалися ознаки уповільнення, насамперед різке падіння виробництва автомобілів.
Словацька економіка дуже залежна від "здоров'я" цієї галузі. Адже 35% промислового виробництва і 40% експорту - це продукція концернів VW, KIA і Peugeot. Варто нагадати, що висока динаміка зростання словацького ВВП в 2002-2007 роках була пов'язана з інвестиційною експансією світових корпорацій (не тільки автомобільного сектору), які приваблювали, між іншим, більш дешевою, ніж у сусідів, робочою силою і державними доплатами. Звичайно, важливу роль відіграли і такі фактори, як стабільна економіка, розвинена транспортна інфраструктура і зручне розташування регіону Братислави та долини Вага (саме туди прийшло найбільше інвестицій), недалеко від західноєвропейських ринків збуту.
Однак тоді в боротьбі за інвестора сили країн Вишеградської четвірки були порівнянними. Тепер, коли виробництво в Словаччині коштує значно дорожче, ніж у сусідів (за винятком Австрії), переваг спільної валюти може виявитися недостатньо, щоб зберегти інвестиційну привабливість країни. Поки триває криза, і інвестори бояться нестабільних Угорщини та України і разом з ними Польщі із Чехією, Словаччина виглядає островом стабільності. Але як тільки ситуація в сусідів нормалізується, інвестори знову будуть поглядати убік Польщі, Чехії та інших країн.
Зрештою, цей процес уже почався. А, враховуючи невеликі розміри країни, велике значення для національної економіки має навіть такий дріб'язок, як покупки словаків за кордоном. Практично кожний словак живе на відстані 150 км від якогось кордону - польського, угорського, чеського або українського, а виїзд у сусідні країни за будівельними матеріалами, одягом і навіть продовольчими товарами набув уже організовані форми. Сильно вдарив словаків по кишені і "відступ" туристів, не кажучи вже про важку ситуацію на ринку автомобілів.
Одним словом, ефект збагачення, який словаки відчули завдяки переоціненій приблизно на 15% кроні в момент переходу на євро, тепер дуже швидко губиться внаслідок рецесії. За найсвіжішими даними, ВВП країни цього року повинен скоротитися на 6,2%. І все це - при дуже стабільних системних основах економіки, створених ще в часи правління реформаторського кабінету Мікулаша Дзурінди.
Цікаво, що поточний словацький уряд поводиться так, начебто рецесії немає. Ніяких особливих скорочень видатків не буде, внаслідок чого дефіцит бюджету повинен досягти 4 млрд. євро, що становить 6,5% ВВП. Причина очевидна - парламентські вибори в червні 2010-го. Ситуація дуже нагадує останній рік правління Володимира Мечіара в 1997 році: економіка була ще начебто б не в найгіршому стані, влада не хотіла приймати непопулярні рішення, і тільки новий уряд Дзурінди виявив величезний дефіцит та інші приховані проблеми.
Якщо перешкодою не стануть візові проблеми, високим курсом євро можуть скористатися західні регіони України, насамперед Ужгород. В умовах кризи словацькі менеджери будуть активніше користуватися аутсорсингом і усе більше завдань будуть доручати фірмам зі сходу країни, де усе ще не бракує робочої сили, а зарплати набагато менші. А зі Східної Словаччини до Ужгорода і Мукачево - рукою подати. Уже сьогодні закарпатський бізнес співробітничає з підприємцями зі словацьких Михаловця, Кошице і Пряшева, і саме він буде потенційним партнером для словацьких відділень світових компаній, які будуть шукати способи скоротити витрати.
Невідомо тільки, чи буде кому в Ужгороді на той час працювати. Поточна криза може викликати чергову хвилю еміграції жителів Закарпаття, і не тільки в сусідні країни Центральної Європи...
Якуб Логінов (Польща-Словаччина)
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
