2195
Пан або провал
— Казна та Політика
Ціни на сировину знову почали підвищуватися - що може бути краще для відновлення глобального економічного зростання?! Але цей же тренд може стати і перешкодою для оздоровлення економіки. Україна до когорти тих, хто виграє найближчим часом, явно не потрапить, хоча й програшем її не налякаєш. Але під кінець року все може змінитися.
$72 за барель? Півроку тому, після обвалу цін на нафту майже на 70%, про таке швидке поновлення зростання вартості цього виду сировини ніхто і не мріяв. Попит на "чорне золото" (і ціни разом з ним) падав, імпортери раділи, експортери погрожували знизити обсяги видобутку, щоб скоротити запаси і підстьобнути ціни. Сьогодні ж вартість нафти перебуває на семимісячному максимумі і вище того рівня, на якому вона трималася багато десятиліть. Більше того, ціни на нафту досягнуть, за прогнозами, $75-85 за барель до кінця 2009 року і $95 до кінця 2010-го в міру того, як найбільш енергоємні економіки світу - Китай, Індія та Бразилія - будуть виходити із кризи.
Подібні віражі пережили й інші міжнародні сировинні ринки. Так, за останні півроку вартість коксівного вугілля і залізної руди знизилася в 2-2,5 рази. А ціни на металопродукцію хоча і трималися після падіння в серпні-листопаді приблизно на рівні грудня минулого року, все-таки обвалилися наприкінці лютого. Тоді металопродукція на світових ринках за тиждень просіла в ціні на 10-15%. А у квітні ж, коли був відзначений сплеск попиту на довгий прокат, ціни, навпаки, підскочили. Однозначно сказати, чи двигун це світової економіки чи чергова спекуляція, яка погіршить її спад, неможливо. Усе залежить від того, з "якої дзвіниці" - з якої держави - ви спостерігаєте за зростанням вартості сировини. Кому ж усі ці коливання на сировинних біржах пішли на користь, а кому - зашкодили?
Ті, хто виграли, і ті хто програли
Зростання сировинних цін може призвести до двояких наслідків. З одного боку, для експортерів сировини підвищення її вартості - удача. Адже подорожчання збільшує доходи країни, яка орієнтується на закордонні ринки збуту для цього ресурсу. Тому в такій країні збільшення доходу приводить до зростання попиту і, відповідно, до прискорення економічного зростання. Серед щасливчиків, для яких даний тренд у силі, - насамперед країни ОПЕК, а також Азербайджан, Канада, Колумбія, Росія, Норвегія і багато держав Близького Сходу, що не входять в ОПЕК. Крім експортерів нафти, на подорожчанні ресурсів - а саме агропродукції - зароблять більшість країн Латинської Америки, Греція, Нова Зеландія та інші. А якщо ще й ціни на метали і металопродукцію почнуть підвищуватися, то у виграші виявляться Австралія, Бразилія, Чилі, Куба, Перу, Болгарія, Латвія - досить велика кількість країн, що розвиваються.
З іншого боку, збільшення вартості ресурсів призводить до подорожчання кінцевих товарів, що б'є по державах, що імпортують ці товари. "У результаті, - пояснює Ольга Кравець, експерт Case-Україна, - скорочується попит на товар, що злетів у ціні, та веде до зниження темпів економічного зростання в країні".
За прикладом того, які наслідки зростання цін на сировину можуть відчути жителі держав-імпортерів, далеко йти не треба. Досить згадати минулий рік, коли за барель нафти доводилося викладати до $147. Бензин тоді стрімко подорожчав, негативно відбившись як на бюджетах сімей (особливо в багатих країнах, на зразок США, де в сім'ї є по авто на людину), так і на виробниках автомобілів і запчастин до них. Зокрема, подорожчання бензину призвело до скорочення попиту на продукцію автовиробників. Особливо відчутно це проявилося для держав, де автопром - традиційно одна із провідних галузей (наприклад, таких як Німеччина, Франція і Великобританія). До того ж стрибок цін був настільки стрімкий, що ні компанії, ні споживачі, ні уряд не змогли до нього швидко адаптуватися.
У країнах, що розвиваються, зростанням цін на нафту були зачеплені бюджети не тільки споживачів, але і держбюджети. Особливо це стосується країн Центральної та Східної Європи, що мають негативне сальдо поточного рахунку і тому дуже чутливі до зростання вартості імпортованих товарів. Для них подорожчання палива виявилося важливим і з інших причин. По-перше, більшість економік, що розвиваються, - енергоємні (зокрема, чимало розмов тоді було про неефективне використання енергії і в Україні), тому для них злет цін на енергоресурси - це значно більші витрати, ніж в розвинених країнах. По-друге, багато держав, що розвиваються і, що не належать до щасливих власників нафтових родовищ, виробляють і експортують товари проміжного споживання на основі імпортної сировини (наприклад, Чехія, а з розвинених країн - Франція) або займаються складанням кінцевих товарів з імпортованих складових (наприклад, Мексика і Румунія). Для них зростання цін на енергоносії - це подвійний удар, адже зросли не тільки витрати на виробництво, але і транспортні витрати. А перенесення виробництва ближче до кінцевих ринків збуту негативно позначиться на працівниках орієнтованих на експорт компаній.
Втім, нафта в цьому випадку - тільки яскравий приклад. Подібний, хоча і менш значний, ефект робить зростання цін і на інші ресурси. Менш значний тому, що, скажімо, сталь, пшениця або кава, на відміну від палива, не використовуються в більшості галузей промисловості, а виходить, і витрати в рамках національної економіки на них менші. Крім того, вартість цих видів сировини зростала поступово, так що і у бізнесу, і в споживачів, і у влади був час до неї адаптуватися. Але в умовах поточної рецесії значне підвищення цін на сировину і, відповідно, на товари може позначитися на і без того похмурих споживчих настроях і поглибити, тим самим, глобальний економічний спад.
"Хата скраю"
В Україні світовий тренд подорожчання сировини повною мірою ще про себе не заявив. Сировина, експорт якої міг би "озолотити" нашу країну - вивести її із кризи на доріжку економічного зростання, поки залишається стабільно дешевою.
Так, на ринку металів в останні місяць-два відбуваються лише незначні коливання цін, пов'язані, в основному, з поповненням складських запасів. Порівняно ж з минулим роком попит на метали залишається в значній мірі підірваним фінансовою кризою. Та й у найближчі (літні) місяці експерти інвесткомпаній не очікують різких стрибків вартості ні металопродукції, ні сировини. Більше того, ціни на окремі різновиди металу можуть упасти ще нижче. "У найближчі три місяці ми очікуємо незначного зниження цін на сталь, - відзначає Олександр Мартиненко, аналітик ІК "Трійка Діалог Україна", - що буде пов'язано зі зниженням цін на залізну руду провідних світових компаній за щорічними контрактами, сезонним зниженням будівельних робіт на Близькому Сході, у Північній Африці і Південно-Східній Азії. Також вплине зниження ділової активності у зв'язку із сезоном відпусток у західній півкулі".
Щоправда, завдяки низьким цінам на сировину вітчизняні виробники сталі збережуть свою конкурентоспроможність на зовнішніх ринках. Та й українські компанії, що працюють на вітчизняній сировині, тільки виграли від спаду цін. Це дозволило українським метзаводам повернутися до прибуткової роботи, і в цей час рентабельність по EBITDA найбільших з них варіюється в межах 12-20%. Тим часом підвищення цін на метали можливо в четвертому кварталі. Наскільки саме, буде залежати вже від темпів відновлення світової економіки. Хоча очікується, що приріст буде значним. І в рамках національної економіки позитив від зростання експорту металопродукції набагато перевищить позитив від низьких цін.
Для сільськогосподарського сектору, який складає 22,7% українського експорту, зараз також не найкращі часи. Порівняно з піком на початку 2008 року світові ціни на агропродукцію впали більш ніж удвічі. Але все-таки тут ситуація трохи краща, ніж у металургії, тому що ціни на цю статтю українського експорту у світі вже поповзли вгору. Наприклад, на початку 2009 року ціна на пшеницю на СВОТ знизилися до $147 за тонну, але з того часу вона зросла на третину - до $192 за тонну. Аналогічний тренд продемонструвала кукурудза, що подорожчала за минулі п'ять місяців на 29% - до $166 за тонну. За той же період вартість соняшникової олії збільшилася на 35% - до $870 за тонну, а цукру - майже на 40%.
Усе це пов'язано з несприятливими прогнозами щодо врожаю в 2010 році. Так, за даними Департаменту США з сільського господарства (USDA), світовий урожай пшениці скоротиться наступного року з 680 млн. тонн до 655 млн. тонн. А виходить, поточний рівень цін на агропродукцію - ще не межа. "Ми очікуємо подальшого зростання цін на зернові на рівні 10-15% до кінця року, що буде обумовлено дефіцитом цієї сировини, - говорить Дмитро Ушенко, аналітик ІК Phoenix Capital. - Ще одним двигуном до зростання цін будуть спекуляції інвестфондів, які розглядають пшеницю як інвестиційний актив". Що це досить багатообіцяючий тренд для України. Адже якщо в 2008-2009 маркетинговому році експортний виторг нашої країни від продажу зернових склав $5,5-6 млрд., а від продажу соняшникової олії - 2 млрд. (Україна є світовим лідером, забезпечуючи 42% світового ринку соняшникової олії), то можна уявити, які доходи її чекають при підвищенні цін на цю продукцію.
Втім, поки що ціни на вітчизняну сировину все-таки залишаються досить низькими, що не відкриває для експортоорієнтованої України особливих перспектив економічного зростання в найближчому майбутньому. Але якщо ж зростання на ресурсні товари (не тільки на агропродукцію, але й на метали, і на продукцію хімпрому) відновиться, дотримуючись глобальних трендів, то в нас є всі шанси вийти на профіцит поточного рахунку платіжного балансу вже в 2010 році. Тим більше що ввезення товарів у країну скорочується швидше, ніж експорт. Відповідно, глобальне підвищення цін на сировину буде сприяти виходу України з економічного піке.
Олена Снєжко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
