Кредит недовіри — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Кредит недовіри

Кредит&Депозит
1914
МВФ діє в інтересах закордонних кредиторів, про що свідчить його суперечлива поведінка під час переговорів з Україною. Саме тому найдієвішим аргументом уряду Тимошенко стають… чутки про можливий дефолт.
Коли в рамках першоквітневої акції протесту українські ліворадикали за допомогою таблички "сlosed" символічно закрили київське представництво Міжнародного валютного фонду, мало хто згадав, що ще нещодавно МВФ сам планував піти на такий крок. Уже і дата закриття офісу була відома - травень 2009 року. Але криза, що гримнула, усе перевернула з ніг на голову. На тлі чуток про можливий дефолт МВФ ухвалив рішення щодо виділення уряду Юлії Тимошенко кредиту на суму $16,4 млрд. Першого траншу в розмірі $4,5 млрд вистачило, щоб на півроку зняти загрозу зриву виплат за зовнішніми боргами корпоративного сектору.
Тому МВФ у лютому 2009 року дозволив собі відмовити Києву в другому транші кредиту, згадавши про невиконання умов за програмою Stand By. Варто було у квітні з'явитися новій хвилі чуток про дефолти, як Фонд відразу відкрив гаманець другої частини позики. Хоча ситуація з виконанням умов МВФ була ще гіршою, ніж у лютому. "Валютний фонд не просто погодився видати нам цей кредит, він дуже хотів нам його видати, тому що це було в його інтересах", - вважає Валерій Геєць, екс-глава ради НБУ, директор Інституту економіки і прогнозування НАН України.
Два на два
Ще до винесення Фондом рішення щодо виділення другого траншу українські економісти, причетні до перебігу переговорів, проявляли впевненість у позитивному результаті справи. Незважаючи на невиконання Україною вимог, обов'язкових для одержання чергової порції грошей від МВФ. "Валютний фонд не мав права видавати другий транш, оскільки уряд порушив базові принципи надання кредитів Stand By, - переконаний Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства. - Так, бюджет, крім офіційного дефіциту 30 млрд грн., містить ще й прихований - у розмірі мінімум 40 млрд грн. Тобто загальний дефіцит бюджету становить 70 млрд грн.! Якщо це розуміють макроекономісти в Україні, то чому експерти МВФ цього не зрозуміли?!".
Ставити під сумнів кваліфікацію представників МВФ, що працювали в складі місії в Україні, немає підстав. "Місію МВФ в Україні очолює громадянка Туреччини, Джейла Пазарбазіолу, що працювала в центральному банку цієї країни, коли там розгорілася банківська криза. Вона успішно займалася відродженням банківського сектору, - говорить Віктор Пинзеник, екс-міністр фінансів. - Крім того, Фонд залучав в Україну експертів високого рівня зі Швеції, Аргентини, Німеччини, Франції, Бельгії. Це і фахівці, які працюють у МВФ на постійній основі, і залучені експерти, як, наприклад, міністр фінансів Угорщини".
З більшою ймовірністю можна стверджувати, що експерти Фонду цього разу побачили песимістичний сценарій розвитку подій: не видавши Україні кредит, вони поставлять під загрозу своїх головних акціонерів - власників великого західного капіталу. Усвідомлюють це і в оточенні прем'єр-міністра. "МВФ - організація, яка сприяє в одержанні дешевого кредитування. Воно дається для того, щоб не погіршити ситуацію. Якщо відбудеться дефолт, постраждають і інші країни, які нас підтримували і давали нам гроші", - пояснює Олександра Кужель, глава Держпідприємництва. У Валютному фонді теж побічно підтверджують, що Україна одержала гроші МВФ не завдяки, а всупереч виконанню умов місії. Постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр пояснив "ВД", що відмова від головної вимоги Фонду щодо забезпечення урядом бездефіцитного бюджету пов'язана з погіршенням економічної ситуації в країні.
Порятунок рятувальників
Основний напрямок витрати другого траншу МВФ ($2,8 млрд), який отримала Україна 12 травня, - погашення зовнішніх боргів. Частина його в розмірі $1,5 млрд, за інформацією Мінфіну, була спрямована на фінансування закордонних зобов'язань держави. "Трохи більше мільярда доларів уряд повинен заплатити цього року за зовнішніми боргами, - розповідає Олександр Савченко, заступник голови НБУ. - Це державні борги. В основному - погашення відсотків і тіла єврооблігацій, а також синдиковані кредити. Допускаю, що власники облігацій (переважно інвестфонди) можуть бути в Китаї, Сингапурі, Америці, Україні, Росії".
Крім повернення державних боргів за єврооблігаціями, кошти знадобилися на виплати міжнародним фінансовим корпораціям, зокрема, Світовому банку і ЄБРР. Бажання профінансувати повернення зовнішньої заборгованості українського уряду МВФ пояснює необхідністю збереження коштів державній скарбниці. "У такий спосіб звільняються ресурси для фінансування основних витрат - на пенсії та охорону здоров'я", - аргументувала глава місії МВФ в Україні Пазарбазіолу рішення пустити другий транш на задоволення вимог закордонних кредиторів.
На погашення зовнішніх боргів спрямована і друга частина кредиту Валютного фонду, яку отримав НБУ. "Майже всі гроші транзитом пройшли через рахунки Національного банку на виконання зовнішніх корпоративних боргів, які є сьогодні в Україні в банків і комерційних структур", - відзначає Анатолій Кінах, нардеп від ПР, президент УСПП.
За оцінками Віктора Суслова, глави Держфінпослуг, екс-міністра економіки України, цього року комерційний сектор повинен повернути закордонним кредиторам близько $30 млрд. З них $10 млрд - зовнішня заборгованість банків, решта - підприємств інших галузей (металургія, будівництво, вугільна промисловість і т.д.). Саме корпоративний борг, що майже в 30 разів перевищує державний, підштовхнув Валютний фонд до передачі другого траншу.
Не дивно, що рішення щодо видачі кредиту МВФ приймалося в переддень виплат істотних сум за кордон. Так, через два дні після надходження грошей в Україну, уряд повинен був розрахуватися за єврооблігаціями (понад $23,6 млн.). Ще через день УкрСиббанк, що лідирує за обсягом зовнішньої заборгованості серед вітчизняних банків, відзвітував про своєчасне повернення $250 млн синдикованого кредиту. Його організаторами і одночасно найбільшими кредиторами виступили BNP Paribas (Франція), Bayerische Landesbank (Німеччина) і HSBC Bank plc (Британія).
Серед публічних боргів, які українським підприємствам слід повернути в червні-липні, основна частина припадає на банківський сектор, УкрСиббанк ($19,3 млн), банк "Надра" ($10,4 млн), який веде переговори щодо реструктуризації боргу, VAB Bank ($6,3 млн), "Фінанси та Кредит" ($5,1 млн).
З нетерпінням
Імовірність надання Україні третього траншу МВФ за результатами червневої місії досить висока. Іноземні інвестори вимагають гарантій повернення своїх коштів. Їх можуть надати міжнародні фінансові інститути, зокрема, МВФ. Найбільші побоювання в іноземців резонно викликають банки з тимчасовою адміністрацією. Імовірно щодо цього однією з головних умов надання третього траншу кредиту стане рекапіталізація проблемних банків зі значними зовнішніми зобов'язаннями. Так, основним претендентам на рекапіталізацію до кінця поточного року необхідно погасити більше $800 млн.
Поповнення їх капіталу, з погляду закордонних кредиторів, необхідно, щоб мінімізувати реструктуризацію зовнішніх зобов'язань, яку останнім часом НБУ висуває перед керівництвом проблемних фінустанов на перший план. Ще менше вони бажають банкрутства українських боржників, адже в такому випадку, згідно із законодавством, розраховуватися із кредиторами-нерезидентами вітчизняні бізнесмени будуть в останню чергу.
Передчуваючи щось погане, минулого тижня МВФ і Світовий банк спільно рекомендували українському уряду рекапіталізувати кілька банків. Головним аргументом їх пропозиції стала "необхідність держави як інвестора останньої інстанції забезпечити інтереси вкладників і кредиторів". Кабмін у цьому питанні дотримується поки іншої позиції: спочатку банки домовляються із кредиторами про відстрочку, і тільки потім держава поповнює капітали таких фінустанов казенними коштами. У середині травня для обговорення цієї теми Міністерство фінансів збирало керівництво банків, що претендують на рекапіталізацію. Коли мова зайшла про ризик зриву погашення зовнішніх боргів, заступник міністра Андрій Кравець жорстко заявив, що ці банки не одержать рефінансування, поки не домовляться із кредиторами про реструктуризацію заборгованості.
Не виключено, що це протиріччя буде розглядатися на переговорах між Україною і МВФ про виділення третього траншу. В іноземних кредиторів, інтереси яких представляє Фонд, щодо цього є ще один аргумент - більшість запозичень проводилися на умовах можливості дострокового викупу боргових паперів за номіналом, без дотримання застереженого раніше графіка погашення (як у випадку з Morgan Stanley, що пред'явили таку вимогу на суму $930 млн "Укравтодору"). Навряд чи хтось платитиме за боргами, коли країна в такій складній економічній ситуації. Уряд напевно продовжить експлуатацію цієї страшилки, що змушує МВФ бути більш згідливим. Всупереч публічним заявам західних банкірів, чим гірше виглядає фінансове становище України, тим вища ймовірність надання чергового траншу кредиту.
Макс Альєр: "Коли ми вели переговори в жовтні минулого року, масштаби кризи ще не були очевидні".
Глава постійного представництва МВФ в Україні - один із семи членів основного складу місії, що працює в нашій країні. Альєр розповів, як МВФ примудряється лавірувати між інтересами українського бізнесу, уряду та іноземних інвесторів в умовах, коли кожна група прагне лобіювати власні інтереси.
Чому МВФ пом'якшив вимоги, спочатку висунуті до України, зокрема, щодо розміру дефіциту бюджету? Адже така практика нехарактерна для Фонду.
- Коли ми вели переговори з українською владою в жовтні минулого року, масштаби кризи ще не були очевидні. Ми розраховували, що в 2009 році економіки основних торговельних партнерів України будуть зростати, а також припускали, що падіння цін на сталь призведе до падіння ВВП не більше ніж на 3%. Але на стадії переговорів про надання другого траншу світова економіка виглядала значно гірше. Тепер ми виходимо з того, що, за нашими оцінками, падіння промислового виробництва в Україні складе більше 8% ВВП. Будь-який макроекономіст скаже вам: коли спостерігається уповільнення темпів макроекономічного розвитку, було б нерозумно затискати витрати уряду, що, у свою чергу, сприяло б подальшому падінню макроекономічної активності. На нашу думку, адекватним кроком у таких умовах було б надати уряду можливість розширити дефіцит бюджету.
Підтримка банківського сектору - одне з основних завдань програми МВФ і України. Про що українські банкіри просили Валютний фонд під час консультацій?
- Якщо коротко резюмувати їхні основні побажання, то вони підкреслювали необхідність вжити такі заходи, які сприяли б поверненню довіри до банківської системи, тобто створення таких умов, коли б вкладники захотіли знову понести гроші в банки. У цьому контексті уряд уже зробив заяву, що готовий провести рекапіталізацію низки банків, на яких суттєво позначилася економічна криза.
Чи доводилося представникам МВФ зустрічатися з лобіюванням інтересів західних кредиторів або українських підприємств?
- У контексті будь-якої демократії нормальне об'єднання різних груп суспільства, щоб відстоювати свої погляди і позиції. Подивіться, наприклад, на парламент. Ми не помітили нічого неправильного або некоректного в цьому процесі. Не можу сказати, що цього зовсім не було, але ми нічого некоректного не спостерігали.
Як експертам Валютного фонду вдається знайти компроміс між інтересами різних груп впливу?
- Ми зустрічалися із представниками різних банків, інших зацікавлених груп. Звичайно, вони прагнуть досягти розвитку подій у потрібному для себе напрямку. Але це не більш ніж виклад їх позиції. Ми всіх вислуховуємо та ухвалюємо незалежні рішення.
Микола Азаров: "Після виборів МВФ скаже: "Живіть відповідно до коштів".
Міністр фінансів опозиційного уряду Микола Азаров упевнений, що гроші МВФ Україні потрібні. Він легко міркує про те, як правильно було б їх витратити, але стверджує, що контролювати, куди вони витрачаються насправді, опозиція не повинна.
На чому заснована теза опозиції про те, що МВФ не потрібно було виділяти Україні другий транш кредиту?
- За шість місяців роботи програми з Валютним фондом уряд примудрився удвічі збільшити зовнішній держборг і в стільки ж - внутрішній. У МВФ повинно було б виникнути розумне питання: а за рахунок чого в умовах тривалого економічного спаду, згортання промислового виробництва більш ніж на третину держава буде повертати такі борги? До того ж, жоден пункт першого урядового меморандуму із МВФ (Меморандум про економічну і фінансову політику), підписаного минулої осені, не був виконаний. Цього року Кабмін знову підписав меморандум, умови якого не виконуються і не будуть виконуватися. Приміром, для надання другого траншу серед іншого передбачалося переглянути держбюджет за підсумками першого кварталу. Ще не встигло висохнути чорнило під цим меморандумом, як прем'єр-міністр підписала лист у ВР із відмовою від виконання цього пункту.
Чому ж МВФ закриває очі на невиконання зобов'язань?
- По-перше, кошти кредиту були використані насамперед для повернення західним кредиторам корпоративних боргів, яких у нас близько $10 млрд. По суті, з $16 млрд кредиту МВФ більша його частина повернеться в західні банки, які надавали нам ці кредити, - фактично Фонд поверне гроші собі ж. По-друге, Фонд своїм рішенням підтримав режим, який зараз знаходиться при владі. Інакше інтерпретувати позицію МВФ неможливо.
Опозиція має можливість контролювати, на що витрачаються кошти МВФ?
- НБУ і Мінфін повинні розробити і контролювати реалізацію проектів рекапіталізації та рефінансування комерційних банків. Поки ми бачимо, що цей процес абсолютно непрозорий. Незважаючи на те, що масштаби рефінансування колосальні, жоден банк не відновив нормальну роботу. Може, п'ять-шість місяців ми і протримаємося, але що буде в наступному році? Не думаю, що МВФ щороку буде виділяти нам мільярди доларів. Імовірно, це буде останній раз. Після виборів ситуація зміниться, і тоді МВФ займе позицію розчарованого дядечки, який скаже традиційне: "Живіть відповідно до коштів".
Аліса Юрченко
За матеріалами:
Власть денег
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас