3506
Тимошенко п(р)опала
— Казна та Політика
Контрагенти не дочекалися навіть провалу спільного голосування. Конституційне взаєморозуміння розбилося на тлі різких заяв двох лідерів. Першим крок назад зробив Віктор Янукович, але і Юлія Тимошенко не залишилася в боргу.
За здоровим демократичним міркуванням…
Конкретні передумови недільної сенсації авторства глави ПР поки невідомі: чи то проект Основного закону недопогодили, чи то підтримку в політмасах не знайшли, чи то про народ згадали… Пам'ятаючи загальну засекреченість переговорного процесу, який триває вже близько півтора року, не факт, що широкі кола громадськості колись будуть сповіщені про справжні причини зриву переговорів. Втім, у випадку з головним фактором, наполегливі пошуки істини і не потрібні. "Градус" взаємної недовіри обох сторін загальновідомий. У такій ситуації можна було очікувати, що один з партнерів, скоріше рано, ніж пізно, може дійти висновку, що гра свічок не варта (що, як видно, раніше вже траплялося). Цього разу тим, хто завбачливо сумнівається, виявився Віктор Янукович.
Що б не надихнуло главу Партії регіонів до заяви на камеру, не можна не відзначити своєчасність цього рішення. Воно допомогло двічі екс-прем'єрові, якщо і не перенестися одним махом в "дамки", то хоча б мінімізувати неминучі рейтингові втрати. Тим більше що, хоча низка тез Віктора Федоровича викликає прогнозовані сумніви, головна тема була обрана правильно. Ключовий момент ПР-демаршу: неготовність головного "регіонала" піти на скасування всенародних президентських виборів.
Як і слід було сподіватися, почав Віктор Янукович здалеку: з декларування розуміння факту необхідності рятувати країну і відмовлятися від амбіцій во ім'я світлого майбутнього. Приблизно тими ж формулюваннями "змовники" насичували інформаційний простір з того моменту, як ведення переговорів перетворилося на "секрет полішинеля". Але "об'єднавча" риторика лідера ПР незабаром обрала нестандартний, як за останніми віяннями, напрямок. Невеликим відкриттям стало зізнання із приводу того, що за будь-яких коаліційних устремліннях формування нового уряду до президентських виборів не має сенсу.
Подібна заява, що звучить із вуст Віктора Федоровича, якому до останнього було важко відмовлятися від мрії стартувати в президенти із прем'єрського крісла, сама по собі заслуговує на увагу. Далі - більше. Визнаючи необхідність екстрених конституційних змін (верховний "регіонал" вирішив не приховувати, що мова йшла і про вибори президента в парламенті, і про "затримку" повноважень поточного складу ВРУ), глава найбільшої фракції поділився відкриттям: "Ці зміни до Конституції потрібно було вносити дуже швидко. Це означало, що потрібно було відмовитися від їхнього широкого обговорення в обстановці відкритості та прозорості. А такий шлях - це крок назад від демократії".
Як швидко з'ясувалося, головний "антидемократичний" посил коаліційно-конституційних устремлінь торкнувся переважно відмови від всенародних виборів глави держави. "Волю громадян потрібно поважати", - пояснював Віктор Янукович і його щирій переконаності можна повірити. Судячи з чуток, наполегливо "блукаючи" кулуарами, Віктор Федорович "до упору" сумнівався в доцільності перенесення виборів гаранта в парламентські стіни. З одного боку, цьому сприяла перспектива зіштовхнутися із глибоким нерозумінням виборців, демонстративну увагу до інтересів яких ПР не втомлюється рекламувати. З іншого боку, позбавило б прийдешню перемогу приємного відтінку реваншу. Із третього - позиція найрейтинговішого кандидата в президенти дозволяла не просто мріяти про "всенародний" успіх, але навіть на нього розраховувати. Комбінація сумнівів з амбіціями, помножена на очікування підступу з боку "партнерів" зіграла свою роль - лідер ПР вийшов із гри.
Тональність заключної частини заяви Віктора Януковича підказує, що урочистий "вихід", найімовірніше, трохи передчасно вважати остаточним. За великим рахунком, "регіонали" через свого лідера взяли тайм-аут до президентських виборів - отримані в переговорному процесі "наробітки" передбачається використовувати надалі. Але повернутися до процесу в ПР, схоже, прагнуть на трохи інших умовах - уже після ймовірної перемоги Віктора Федоровича, яка повинна суттєво змістити акценти існуючих розкладів. У такому випадку, щоправда, потрібно ще простежити за тим, щоб конституційне братання із учорашніми ворогами не вдарило по приємних показниках електоральної підтримки. Не даремно ж основним аргументом сенсаційної промови стала турбота про народну думку - передбачувана спроба заплигнути на поїзд, що йде, прихильності виборців. Завбачлива гра на випередження відкрила "регіоналам" більш широкий простір для маневру, але основні суперники з реакцією не барилися.
Вороги спалили рідні плани…
Екстрене телезвернення, у якому Юлія Тимошенко вирішила пояснити нації свою поведінку останніми тижнями, стало куди меншою сенсацією. У принципі, поспішність колишнього прем'єра споконвічно поставила прем'єра нинішнього в невигідну позицію. Заздалегідь можна було припустити, що від конституційного співробітництва з нещодавніми непримиренними ворогами в першу чергу постраждає рейтинг лідера БЮТ. Отже, перед Юлією Володимирівною було поставлено завдання і роз'яснювальну роботу провести, і нещодавніх партнерів утопити, і загублені позиції відіграти. І важко сказати, з яким саме аспектом главі уряду вдалося успішно впоратися - інтонації "Пропало все" звучали в кожній пропозиції, а не тільки в зауваженні режисерам ефіру щодо "поведінки" телесуфлера.
Основні відмінності програмних промов Віктора Януковича і Юлії Тимошенко полягають, мабуть, у слові "більше". Більше експромту (життя змусило), більше нервів у голосі (таки - життя змусило), більше слів, більше звинувачень - заява матері "широкої" коаліції, що не відбулася, виглядала набагато яскравіше. А от з більшою переконливістю не дуже склалося навіть із урахуванням куди більш вражаючих порівняно зі "співрозмовником" ораторських талантів. Можливо, удар і очікувався, але підготуватися до нього повною мірою не вдалося.
Про те, яка саме частина виступу Юлії Володимирівни була зустрінута виборцями з найбільшим розумінням, розкажуть рейтинги. Основна думка всієї промови укладається в рамки "ми хотіли, як краще, а нам підступно перешкодили", саме із цього "кута" прем'єр і почала оборону.
"Хотіли, як краще, а вийшло, як завжди" - безсмертна фраза Віктора Черномирдіна повною мірою характеризує ту умовну частину послання Юлії Тимошенко, у якій передбачалося пояснити причини об'єднання, що зірвалося, конституційно-коаліційних поривів із ПР. Прем'єр не забула нагадати і про те, як її сила була споконвічно проти того дисбалансу влади, який внесла реформа 2004 року (про те, як БЮТ воював за "зручний" закон про Кабмін, прем'єр, імовірно, злегка забула), і про те, як у жовтні 2008 року вона вже пропонувала "загальну більшість" во ім'я антикризової боротьби.
І нехай певна "генеральна лінія" в аргументації прем'єра дійсно прослідковується, але повноцінній переконливості заважають глибокі внутрішні різночитання: наприклад, ті, які стосуються кризи - думка прем'єра щодо цього питання особливою послідовністю не відрізняється. Зате пояснення безуспішності боротьби з економічними проблемами (це в тих випадках, коли криза в країні "цвіте і пахне") оригінальним не стало: у всьому винна боротьба за владу. Щоправда, не всіх проти всіх, а винятково двох Вікторів.
З подібного стандартного нагадування про стан справ стартувала спроба Юлії Тимошенко покласти провину за провальні переговори на партнерів. Причому глава уряду пішла куди далі констатації очевидного факту "Віктор Янукович поставив крапку". Згідно з версією лідера БЮТ, гостро необхідні конституційні зміни повинні були "подарувати країні європейський державний устрій", але ворог перешкодив. Що цікаво, розповідаючи про "європейський державний устрій", Юлія Тимошенко вирішила заперечувати низку найбільш одіозних ініціатив, що потрапили у пресу проекту змін Основного закону, включаючи і вибори президента в парламенті, - незважаючи на те, що Віктор Янукович підтвердив факт їх існування.
Теоретично, можна припустити, що найбільш спірні моменти стали б предметом торгу між "запеклими" і "помірними" прихильниками коаліційної "ширини", і помітна їхня частина в підсумкову версію Конституції не ввійшла б. Але, оскільки переговори перервалися на високій ноті, відносно багатьох пунктів варто було б зробити вигляд, що вони навіть не існували - з метою порятунку власного іміджу. Для збитку іміджу чужому використовуються інші методи - наприклад, повідомлення прем'єр-міністра про те, як її обурила спроба Віктора Януковича змістити президентське "повноліття" до 50 років. Подібна ініціатива Віктора Федоровича може виглядати логічно тільки в одному випадку - якби він збирався на вибори на старих підставах (тоді зі списку супротивників зник би не тільки "молодий та ранній" Арсеній Яценюк, але й сама Юлія Тимошенко). Але, судячи зі змісту заяви головного парламентського опозиціонера, він-то морально готувався до безальтернативного обрання в стінах парламенту - у такому випадку "неспортивне" рятування від суперників виглядає нелогічно. Зате підтверджує слова глави уряду про відсутність у потенційній Конституції "страшних планів"… Втім, обговорення того, хто в країні головний ворог демократії, схоже, ще тільки попереду - треба ж на чомусь будувати передвиборну агітацію.
Якщо спроби "притопити" суперників відрізнялися деякою новизною, то тези щодо порятунку власного політичного іміджу звучали максимально передбачувано. "Щоб довести до логічного завершення ці переговори, щоб об'єднати країну, потрібно було навіки закопати глибоко в землю всі приватні образи, усі амбіції та особисті владні апетити. Наша політична сила була готова на такі жертви", - розповіла Юлія Тимошенко, перераховуючи список тих, "хто наступив на власне горло", частина з яких до останнього демонструвала неготовність здійснювати урочистий акт "горлонаступання". Але подібні деталі на тлі "генеральної лінії" губляться. Якщо основний мессидж Віктора Януковича завбачливо має загальнодемократичний характер "не можна позбавляти народ права голосу", то головна ідея виступу Юлії Тимошенко - більш особистісно-орієнтована. Як і в інших випадках, залишившись наодинці із кризою глава уряду готова забути про свою жіночу сутність і боротися за благо країни, "якщо чоловікам не вистачає мужності, відповідальності, не вистачає гідності і честі…". А шлях до порятунку, треба вважати, один і неминучий - перемога Юлії Володимирівни на президентських виборах…
Заява Юлії Тимошенко показова не тільки тим, що вона наполегливо намагалася обілити переговори з "регіоналами" в очах майбутніх виборців, визнаючи факт їх проведення ("ядерний" електорат у кожному разі навряд чи надто постраждав, а на тих, хто "сумніваються", спасенні аргументи мало подіють). Вона в той же час продемонструвала готовність лідера БЮТ до передвиборної війни за принципом "випаленої землі" - недарма навіть в "пояснювальній" Юлія Володимирівна зв'язала воєдино всіх своїх суперників. Нарешті, третій момент, який змушує звернути на себе увагу - ремарка, що стосується того, що з низкою учасників переговорів було досягнуто повне взаєморозуміння. Тобто, згадуючи програмну промову Віктора Януковича, - можливі точки перетинання для потенційних партнерів не зникли, їх просто затінила нинішня боротьба за крісло. Виходить, що з "широкою" коаліцією все не настільки "пропало", як могло здатися відразу. Але підсумок президентських виборів внесе настільки істотні корективи, що про "учорашній" формат співробітництва дійсно можна забути. Двом заявам удалося не тільки повернути градус передвиборної інтриги, але суттєво його підвищити.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
