877
Зернова ОПЕК, або Аналог україно-російської "газової дружби"?..
— Аграрний ринок
Росію не залишає надія створити разом з Україною і Казахстаном Причорноморський зерновий союз - за аналогією нафтової ОПЕК. Декларуються благі цілі - щоб "не душити" у конкурентній боротьбі один одного, а працювати узгоджено і ефективно, і, мабуть, "душити" інших. При цьому українські експерти в коментарях щодо цієї теми або занадто обережні, або налаштовані категорично негативно.
Брат ти мені чи не брат?
Росія маніакально наполегливо продовжує створювати якісь союзи, пули та інше як навколо себе, так і за своєю участю. Це стосується як політичних, так і економічних конструкцій. Зараз північний сусід воскресив озвучену кілька років тому ідею створення Причорноморського зернового союзу в складі трьох країн-експортерів зерна - України, Росії та Казахстану. Російська сторона розраховує, що переговори із цього приводу стануть ключовою темою Всесвітнього зернового форуму, який пройде 6-7 червня в Санкт-Петербурзі.
Статс-секретар, заступник голови Мінсільгоспу РФ Олександр Петриков днями заявив, що Росія "з нетерпінням" чекає делегації з України і Казахстану. Інакше кажучи, сусіди налаштовані рішуче. На думку О.Петрикова, співробітництво з настільки великими сільськогосподарськими виробниками на пострадянському просторі, як Україна і Казахстан, допоможе Росії в роботі на регіональних ринках і ринках Причорномор'я. За оцінками російської сторони, три країни зможуть сумарно контролювати до 25% світового ринку зерна в перспективі на 10-15 років. Однак частку кожної країни окремо росіяни не можуть назвати.
Президент Російського зернового союзу Аркадій Злочевський підкреслює, що у світі аналога такому зерновому пулу немає. “Ми на ринку воюємо, пригнічуємо один одного, і за рахунок цього виграють інші країни, такі як Франція, Австралія. Нам потрібно домовитися і припинити пригнічувати один одного”, - сказав він.
Раніше Злочевський заявляв, що Росія вже починала переговори з Казахстаном про створення подібного пулу через ЄврАзЕС. Але, за його словами, з боку казахстанського уряду була спроба використовувати дану пропозицію для пільгового транзиту зерна через територію РФ, тому переговори були тимчасово припинені.
Російський чиновник стверджує, що РФ переслідує винятково благі цілі - не душити в конкурентній боротьбі один одного, а працювати узгоджено і ефективно, виробити спільні правила гри. Але, на прикладі "газового співробітництва", напевно, багато розуміють, як Росія вміє дружити і що для неї означає "партнерські відносини".
Дружба, як вона є…
Як би все добре і красиво не звучало, але заяви російських чиновників про обопільні плюси для всіх країн-партнерів - тільки видима частина айсбергу. Темний бік, як правило, не озвучують, про його існування можна тільки здогадуватися. Росія претендує на глобальну роль на багатьох ринках і в багатьох сферах, що підтверджують її внутрішня і зовнішня політики. Зерновий ринок - не виняток. Тим більше, за прогнозами аналітиків, найближчими роками світ зіштовхнеться з дефіцитом продовольства. Тобто, цей ринок стає дуже цікавою ареною для демонстрації "хто в домі хазяїн", що любить робити РФ.
Вона вже зробила перші кроки для посилення значимості на світовому ринку зерна, створивши потужного державного зернотрейдера, але без України їй складно буде значно підсилити свій вплив.
На думку керівника групи експертів асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Володимира Лапи, поки Росія діє на національному рівні, але, мабуть, має намір трансформувати свої дії на транснаціональний рівень. "Прекрасно зрозуміло, що Росія одна нічого не може зробити, якщо не буде погоджена політика з Україною, тому що в наших країн приблизно однакові обсяги експорту, і навіть спроби утримати ціни однієї країни без сприяння іншої країни ні до якого результату не приведуть. Очевидно, що це продовження певної політики, яку вони проводять у своїй країні та виведення її на міжнародний рівень", - відзначає експерт.
Разом з тим, начальник аналітичного відділу консалтингового агентства ААА Марія Колесник вважає, сьогодні Україна є експортними воротами в світ із зерна для країн Причорномор'я. Це стосується і казахської пшениці, і російської, оскільки потужності російський портів на сьогодні не достатні і порти не настільки глибоководні. "Росія, у першу чергу, зацікавлена саме в українських портах і в пріоритеті свого зерна в цих портах", - відзначає Колесник.
Фінансовий аналітик Astrum Investment Management Євген Окша підкреслює, що у випадку створення союзу визначальну роль у цьому об'єднанні, швидше за все, буде відігравати не Україна і Казахстан, а саме Росія. При цьому створення такої організації прямо зачіпає інтереси всіх приватних сільгосппідприємств, які експортують свою продукцію і будуть змушені виконувати, нав'язувані державою правила гри. "Ринок буде постійно контролюватися і часто не на користь аграріїв і торговців. Це може викликати вихід із зернового бізнесу багатьох гравців, що негайно позначиться на всьому українському ринку зерна", - вважає Є.Окша. На його думку, якщо перспективи участі української сторони поки не зовсім зрозумілі, то Росії очевидні - вона одержить значні важелі впливу на світовому ринку зернових, а також доступ до українських морських експортних каналів, які будуть активно експлуатуватися і значно розширять її експортні можливості.
На думку Колесник, зерновий союз Росія створює як політичну організацію. "Через те, що Росія створює гігантського державного оператора, можна говорити про те, що на зерновому ринку вона теж буде диктувати, у першу чергу, політичні вимоги. Усе інше - вигода аграріїв або продовольча безпека країни не враховуються, як і позиція України. Інтереси України будуть ураховуватися, у найкращому разі, в останню чергу, а в найгіршому - взагалі ніколи не будуть ураховуватися і розглядатися", - вважає фахівець.
Негативне значення
Поки не визначений формат нового об'єднання і механізми його дії, складно щось аналізувати. Однак експерти вважають, що для Казахстану, який не має виходу до відкритих морів, у цьому союзі є плюси - він одержить доступ до логістики. А от говорити про якусь вигоду для України від вступу в зерновий союз дуже складно.
Колесник відзначає, що на сьогодні Україна з експорту зерна на 3 місці у світі, Росія позаду, на першому - Америка, на другому - ЄС. "Україна вже експортувала близько 23 млн. тонн зерна, Росія - 18 млн. тонн. Тому говорити про те, що ми залежимо від них - ніяким боком", - підкреслює експерт.
Щодо конкуренції між собою, на думку фахівців, Україна не переходить Росії і Казахстану дорогу. "Це біржовий ринок, відкритий. Якщо не намагатися якось некоректно і нечесно вести боротьбу, то всім вистачить місця. Тим більше в умовах продовольчої кризи, і світу потрібно більше зерна", - відзначила Колесник.
"У цій ситуації ніяких плюсів ми не виграємо. А, зв'язуючись із Росією в наддержавні структури, ми можемо втратити ті ринки і той розмір валютної виручки, які вже маємо", - підкреслила Колесник.
Крім того, наші країни мають різні погляди на зовнішню політику. "Враховуючи те, як Росія поводиться на газовому ринку, краще не мати з нею нічого спільного, де вона зможе будь-яким чином політично домінувати", - вважає фахівець.
Експерти, здається, усе предметно прокоментували і можна зробити власний висновок. Але ж не вони ухвалюють основне рішення. Усе в руках влади, перших осіб держави.
Так, Президент України Віктор Ющенко в ексклюзивному інтерв'ю УНІАН 2 червня ц.р. відзначив, що до ідеї створення спільного зернового ринку із РФ і Казахстаном необхідно підходити виважено. "Під час розгляду будь-яких ідей щодо регулювання зернового ринку, особливо для країни, яка, з одного боку, є членом СОТ, з іншого боку - через кілька місяців стане країною, з якою ЄС підпише угоду про зону вільної торгівлі, ми повинні розуміти, що є переваги, які ми повинні реалізовувати. І ними ми не можемо торгуватися", - сказав Президент.
Він відзначив, що необхідно розуміти, які переваги принесе регулювання дій між трьома постачальниками, однак слід пам'ятати, що це регулювання повинне бути вигідним, у першу чергу, товаровиробникам. "Не можна забувати, що зерно є предметом власності виробника. Це не нафта і не газ, де є стовідсоткова державна монополія і без держави ніхто зробити подиху не може. Ми говоримо, що в Україні 40,7 тис. фермерів, і це продукт цих людей, яким вони хотіли б розпорядитися зважаючи на обставини ефективніше з погляду їх інтересів", - сказав Ющенко.
"Ми повинні усвідомлювати, що Україна є провідним гравцем на цьому ринку і не повинна поступатися своїми позиціями. Навпаки, якщо говорити про союзи, то Україні не вистачає союзів виробника і традиційного покупця пшениці. От давайте йти в Африку, у Південну Азію, в Індію, Ірак, Пакистан, це необжиті ринки з дикою конкуренцією, яку ми, як правило, програємо…", - додає Ющенко.
При цьому він підкреслив, що Україна є країною з відкритою конкуренцією та інтегрована в систему вільних торговельних відносин, а є країни, "які тяжіють до ручного керування певним потенціалом".
Тому, якщо перефразувати слова класика, Україна не може жертвувати необхідним у надії придбати зайве…
Закони фізики
На світовому ринку діють свої закони, але багато з них знайомі нам ще зі шкільної лави. Усі пам'ятають третій закон Ньютона, згідно з яким сила дії дорівнює силі протидії, але спрямована в протилежний бік. Інакше кажучи, на будь-яку спробу будь-якої держави нав'язати свої правила гри на світовому ринку його учасники відповідатимуть "взаємністю".
"Завжди на будь-яку таку дію знайдеться протидія, у першу чергу з боку могутніших економік. І це може дуже сильно вдарити по всіх інших ринках. Інші країни вживуть адекватних заходів, якщо ми буде якимось чином намагатися диктувати свої умови. Росія, Україна і Казахстан проти Австралії, Америки і Європи - це зовсім різні вагові категорії. Чим це все може обернутися? Росія знову буде вплутуватися в якісь політичні вимоги, як усе зазвичай відбувається. Починається з малого, а надалі можна втратити все", - стверджує Колесник.
На думку фахівців, Україна на сьогодні не має потреби ні в яких надутвореннях для просування свого зерна на світові ринки, країні просто потрібно використовувати наявний потенціал та існуючі можливості.
"В України є СОТ - це найкраще просування на ринки. Світ кращого просування ще не вигадав. Тільки слабкі країни починають об'єднуватися в союзи, щоб намагатися диктувати свої умови", - відзначила М.Колесник, додавши, що на сьогодні Австралія, США і ЄС - дуже серйозні гравці на цьому ринку, і об'єднуватися з ними доцільно, але коли це в рамках загальносвітового об'єднання провідних експортерів, "а не якесь маленьке регіональне об'єднання, яке буде натомість намагатися диктувати свої умови".
Виходить, в України немає необхідності у вступі в зерновий союз із Росією. Однак шляхи і рішення наших політиків несповідимі, і якщо за такий договір щось обіцяно, то враховувати інтереси країни і її населення в нас у таких випадках не прийнято. Що ж, наступного тижня ми все довідаємося…
Лілія Коваль
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
