671
Умовний рефлекс
— Казна та Політика
Однією з очевидних прикмет буття українського політикуму останнім часом стали конституційні зміни. Наприклад, як тільки відновляються чутки про редакцію "імені" ПР і БЮТ, як у президента спрацьовує умовний рефлекс. Він починає погрожувати референдумом.
Таємниці конституційного двору
Чим ближче "планові" президентські вибори, тим голосніше в кулуарах лунають чутки про можливе возз'єднання двох найбільших парламентських фракцій в ім'я "правильної" редакції Основного закону. Такий своєрідний "умовний рефлекс" є реакцією політичних гігантів на неможливість розв'язати актуальні проблеми поодинці.
Причому дотепер, усе обходилося "легким переляком" - ситуація вкотре змінювалася, і необхідність у подібній "рефлексії" відпадала сама собою. Але згідно з новими чутками, свіжа Конституція від ПР+БЮТ (якщо забути про попередні сплески активності навесні й восени 2008 року) повинна була бути презентована у квітні - майже відразу після президентської версії. Або, у крайньому випадку, - після травневих свят, на які (за тими ж таки чутками) повинна була розпочатися найактивніша стадія переговорів. Тільки травень закінчився, а перспектива реформи так само туманна.
Теоретично, запас часу в можливих союзників є. Щоб не зірвати "передвиборний графік", потенційні зміни варто було б розглянути до кінця поточного парламентського "сезону" (а він завершиться 17 липня). Але "на випадок чого" також можна тримати на прикметі варіант скликання позачергової сесії. Головне - вкластися в термін до офіційного старту президентської кампанії. А ще - нейтралізувати можливу протидію з боку вкрай незацікавлених осіб, список яких очолює нинішній гарант. І, нарешті, - домовитися між собою, як же саме повинна виглядати горезвісна реформа.
До чого конкретно приходять сторони в переговорах, які (якщо брати до уваги деякі нещодавні заяви Віктора Януковича) з перервою менше, ніж на тиждень, то "ніколи не припинялися", то припинені "давно, рік тому", у повному обсязі відомо лише їх учасникам. Знову ж, за чутками, предметом конституційного торгу між політичними важковаговиками виявилися багато питань: реформа судової системи, зміни виборчого законодавства (причому не тільки щодо відкриття/закриття списків, але й можливого підвищення прохідного бар'єру і навіть впровадження практики парламентських виборів у два тура - щоб переможець другого автоматично отримував у своє розпорядження заповітні 226 "багнетів"), перерозподіл повноважень між президентом і прем'єром, терміни найближчих виборів до Верховної Ради, нарешті.
Але широкі кола зацікавленої громадськості найбільше хвилює один пункт - гіпотетичні вибори глави держави в парламенті з заданим розподілом ролей: у президенти - Віктор Янукович, а в прем'єри - Юлія Тимошенко. Гостра актуальність остаточного з'ясування обставин з цього питання безсумнівна: у випадку прийняття такої редакції Основного закону головна подія п'ятирічки, до якої готуються всім політикумом, категорично знімається з порядку денного сезону.
Плюси й мінуси подібної реформи не для держави, а для окремо взятих політичних сил очевидні. Головна гідність - можливість успішно "зіграти" владу на двох, не занадто переймаючись думкою навколишнього оточення. Крім того, такий розклад повністю знімає ефект несподіванки від президентської кампанії, що для людей, які зацікавлені в розподілі повноважень, а не в поважних до народу іграх у демократію, досить і досить суттєво. Крім передбачуваного і остаточного (у всякому разі - на кілька років) розподілу сфер впливу, "правильно" складена редакція Конституції може допомогти й у вирішенні інших актуальних питань, аж до "припасування" дати наступних парламентських виборів під потреби "союзників". А якщо згадати про гіпотетичні наміри проти виборчої системи, то при певній спритності технологій країна може виявитися гордою власницею, можливо, не фактично, але вже точно на ділі, двопартійного парламенту. Чого, до слова, менш щасливі конкуренти і побоюються, проявляючи рідкісне красномовство, - наприклад, В'ячеслав Кириленко встиг назвати гіпотетичний результат "припинених" переговорів "Пактом Ріббентропа-Молотова".
Крім очевидних переваг, процес переговорів гальмується й усвідомленням низки істотних недоліків. Обидві сторони розуміють, що подібний альянс значно вдарить у лояльність їх "прикріплених" виборців: але якщо Віктор Янукович ще може виправдатися метою, яка виправдовує кошти, і необхідністю терміново рятувати країну нехай навіть таким шляхом, то Юлії Тимошенко зробити подібне буде дуже складно. Вистачає й інших причин. Серед них і взаємна недовіра як лідерів, так і політичних сил, і відцентрові тенденції в обох таборах (які одночасно і ускладнюють переговори, і перспективи легкого розподілу влади на двох), і незгасла мрія про успішний сольний виступ, яку надійніше реалізовувати традиційним всенародним шляхом…
Не варто, до того ж, забувати і про можливу протидію блискучим планам. Арсеній Яценюк, коментуючи "активний хід" переговорів між парламентськими гігантами, висловив упевненість у тому, що "ніхто не дасть забрати в українського народу право прямих президентських виборів". Дійсно, бувають "моменти в житті", коли й триста парламентських голосів можуть не виручити. Особливо коли в головних супротивниках "ПРіБЮТ"- конституційної реформи ходить президент, готовий у будь-який момент пригрозити референдумом. Як не дивно, але, судячи з миттєвої зміни риторики Віктором Януковичем, ця зброя діє.
Несекретна зброя
Те, що Віктор Ющенко - не дуже вже й великий шанувальник спільних конституційних ініціатив БЮТ і ПР, відомо було давно, як і те, який "умовний рефлекс" спрацьовує в таких випадках: якщо щось - так відразу референдум. І останній сеанс "вдаримо плебісцитом по парламентських планах" вийшов досить захоплюючим.
Фрагмент одного з інтерв'ю президента, де він говорить: "Я відразу призначу референдум, як тільки ці домовленості відбудуться, якщо буде переписуватися Конституція, якщо будуть маніпуляції з Основним законом, що формують порядок у державі", - миттєво викликавши ланцюгову реакцію. Для початку політики почали ділитися за принципом "за" і "проти": пропрезидентський табір, природно, усіма силами підтримує ініціативи глави держави, антипрезидентська в цьому питанні група (очолювана Віктором Януковичем) впевнена, що подібні помилки робити ніяк не можна, інші поки утрималися. Щоправда, що цікаво, у ряди гарячих супротивників плебісциту з конституційного питання несподівано затесався Володимир Литвин, що лякає подальшим розколом країни. Лояльнішим Володимир Михайлович став і до ПР-відтінку коаліції: на "подвійну" ініціативу він все ще не згодний, а от на розширення існуючої більшості - цілком.
Як би там не було, заява гаранта, "у навантаження" до якої пішло прохання СП озвучити всі редакційні пропозиції завчасно, призвело до того, що в Партії регіонів про переговори з БЮТ привселюдно згадують уже менш охоче. Варіант, який першим спадає на думку, - з метою конспірації. Але, з іншого боку, потенційні союзники, якими б зухвалими не були їх плани, змушені все-таки враховувати "президентський фактор". Причини тому можуть бути різні, але всі вони пов'язані з тим, що Віктор Ющенко як і раніше залишається президентом. Можливості зіпсувати "недокоаліціонерам" гру можуть бути різноманітні: від пошуку способу найближчим часом розпустити парламент до того, як конституційні зміни будуть зареєстровані (вкрай малоймовірно, але в Україні всяке трапляється) до дійсно успішного використання "референдумной підніжки" на шляху до світлого конституційного майбутнього (не даремно ж екс-заступник глави СП Ігор Пукшін свого часу стверджував, що для переписування Основного закону і парламент без потреби - одного народу вистачить). Такі заходи можуть бути неефективні в буквальному сенсі, але головне, що вдасться завдяки ним - потягнути час. А після офіційного старту всенародної кампанії високий сенс екстреного обрання президента в парламенті помітно втрачає свій лиск, додатково стимулюючи потенційних учасників забігу спробувати перемогти як раніше (особливо це актуально може бути для Віктора Януковича).
Привід, який змушує Віктора Ющенка на використання такої "несекретної" зброї як загроза всенародного волевиявлення щодо конституційних питань, очевидний. Із причинами - складніше. Здавалося б, який сенс брати участь у війні, якщо насолодитися результатами перемоги однаково не вийде… Проте, боротьба триває.
Найпростіше пояснення подібної активності Віктора Андрійовича лежить на поверхні - президент розраховує на другий захід, а тому - обурений спробою позбавити його права на участь у цьому святі життя. Щоправда, усе наполегливіше лунають чутки про те, що глава держави зменшив амбіції у зв'язку з рейтинговими реаліями й готовий зосередитися на парламентських перспективах. У такому випадку, варто враховувати відразу два напрямки. Перше - конспірологічні вправи на тему операції "Спадкоємець" - вибори президента в парламенті автоматично позбавляють усіх шансів будь-якого можливого спадкоємця. Друге - туманне майбутнє наступних парламентських виборів. Практично всі політологи впевнені, після всенародних виборів президента найближчим часом підуть всенародні дочасні вибори парламенту. Це логічно - новий глава держави, ким би він не виявився, повинен випробовувати закономірну тягу до "збирання території". А ймовірні "бюто-регіональні" зміни Основного закону можуть або перенести парламентську кампанію на невідомий термін (коли в запасі більше 300 голосів - можна зайвий раз не хвилюватися), або забезпечать їй такі умови, що "міноритарні" учасники перегонів будуть поставлені у свідомо програшну позицію. Що природно вдарить у мрії Віктора Андрійовича щодо головування в затишній фракції. Крім цього, мабуть, що прийняття одного проекту конституційних змін на невідомий час відправляє в нокдаун інший. А виходить, "Конституція Ющенко" може надовго перекочувати під сукно. І тоді можна сміливо ставити хрест не на мрії про фракцію, а на планах на довічне сенаторство у верхній палаті "подвійного" законодавчого органа - нагадаємо, саме таку майбутність для екс-президентів готує презентована 31 березня Віктором Ющенко редакція Основного закону.
Крім причин, корегованих політичною доцільністю, можна згадати й інші приводи для розмахуванням прапором з написом "Референдум". Як "низькі" начебто банального бажання Віктора Андрійовича ускладнити життя конкурентам і залишити останнє слово за собою. Так і високі, наприклад, щира турбота (і в це легко можна повірити) Віктора Ющенко про конституційну майбутність нашої держави. Адже якими б у підсумку не виявилися (якщо, звичайно, взагалі виявляться) ПР+БЮТ виправлення, малоймовірно, що їхньою головною метою буде поліпшення правового життя населення "уже сьогодні".
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
