1617
План Яценюка
Мабуть, головний День народження року припаде на 22 травня. У цей день Арсенію Яценюку виповниться 35 років. І, виходить, найперспективніший молодий політик України одержить повне конституційне право балотуватися на посаду президента країни.
Сам собі ресурс
Поява екс-спікера серед безумовних учасників передвиборчих перегонів хоч і досить передбачувана, але однаково вражає своїм розмахом. Можна було припустити, що власник такої блискучої як для своїх молодих років кар'єри скористається шансом взяти участь у головних перегонах країни. Але що трохи дивує - так це бадьорість, з якою Арсеній Петрович узявся "з місця - у кар'єр". За лічені місяці "золотий хлопчик" українського політикуму на очах перетворився в третій номер президентського рейтингу. І ігнорувати його присутність у передвиборчих розкладах зараз уже просто неможливо, а через ювілей, - ще й несправедливо.
Участь Арсенія Яценюка в президентських перегонах виглядає логічним розвитком ідеї "вгору і вперед". За свої 35, людина, яку настільки сприймають як неодмінну дань вітчизняного політикуму, що вже майже не називають" кіндер-сюрпризом", встигнув посидіти в багатьох кріслах, недоступних багатьом політикам і протягом тривалішої кар'єри (особливо з погляду поєднання посад). За менш ніж 8 років державної служби "кандидат номер 3" встиг багато чого: стати міністром економіки Кримської автономії, першим заступником голови НБУ (а на час "відрядження" Сергія Тігіпко в передвиборчий штаб Віктора Януковича - покерувати регулятором), заступником одеського губернатора під час перебування ним Василя Цушко. Після короткочасного відрядження в регіони кар'єра Арсенія Петровича щосили почала набирати обертів. З вересня 2005 до серпня 2006 - міністр економіки. З вересня 2006 до березня 2007 - перший заступник глави Секретаріату Президента - представник СП в уряді Віктора Януковича. З березня до грудня 2007 року - міністр закордонних справ. Із грудня 2007 року - до листопада 2008 року - голова Верховної Ради. З 12 листопада 2008 - "просто народний депутат", але з непоганими президентськими рейтингами.
Вражаюча кар'єра одного із найяскравіших (і, ймовірно, найуспішнішого) молодих політиків вселяє повагу. Забезпечують її і особисті таланти, і вміння співпрацювати з потрібними людьми, і рідкісний дар опинятися в правильному місці в правильний час. Усі кадрові зльоти Арсенія Яценюка можна пояснити феноменально вдало сформованим моментом. Так це було в 2007 році, коли парламент, який двічі саботував призначення на посаду голови зовнішньополітичного відомства Володимира Огризко, погодився на "менше зло". За схожою схемою були розіграні карти і у грудні 2007 року, коли практично до останнього кандидатом у спікери від коаліції вважався В'ячеслав Кириленко, але ставка була зроблена на більш нейтрального для БЮТ кандидата… Нарешті, на зорі передвиборчої кампанії екс-голову Верховної Ради завзято вважали технічним кандидатом, але зростаючі рейтинги змушують вносити деякі корективи в цю концепцію…
Президентські амбіції екс-"кіндер-сюрприза" ( згідно з українським законодавством, в 35 років закінчується "офіційна" молодість) адекватно реагують і на демонстроване соціологами зростання суспільних симпатій, і на логіку кар'єри. Безумовно, деяких "кубків" серед трофеїв Арсенія Петровича не вистачає - наприклад, прем'єрського крісла. Але, з урахуванням глобальних планів на розкручування власної політсили і безпосередньої близькості дати президентських виборів, участь екс-спікера в передвиборчій кампанії сприймається як щось безумовне.
На відміну від більшості провідних кандидатів (зокрема і Віктор Ющенко, який не може похвалитися високими рейтингами, але має непоганий запас технологічних засобів) передвиборчо-ресурсні можливості Арсенія Яценюка виглядають досить скромно. Головний ресурс кандидата - це він сам, а головний плюс "молодого і перспективного" - це його молодість і перспективність. А "за компанію" і розчарованість народу в політиках, які вже відбулися. Саме цим, мабуть, можна пояснити стрімке зростання популярності молодого кандидата в президенти. За даними соціологічної служби Центру Разумкова, з жовтня 2008 року до березня 2009 року президентський рейтинг Арсенія Петровича виріс із 5,1% до 13,4% (до осені 2008 року як серйозний кандидат він не розглядався) - до третього місця в списку. Те ж третє місце "молодому, так ранньому" віддає і останнє опитування Київського міжнародного інституту соціології, але вже з більш приємними цифрами - 20,1% на квітень 2009 року. Оскільки відомо, що в Україні рейтинг - поняття дуже "наживне", багато політологів у блискучих перспективах Арсенія Петровича трохи сумніваються, пояснюючи високі показники гарним медіаресурсом молодого кандидата. Але в кожному разі зростання пізнаваності політика складно недооцінити. Згідно даних соцслужби Центру Разумкова, за два з невеликим року (із грудня 2006 до березня 2009) число людей, "які не знають такого політика", з 36,4% поменшало до 2,5%, повна підтримка дій зросла з 5,3 до 10,4%, а часткова підтримка - з 15 до 36 відсотків. Непідтримка, щоправда, теж підросла - з 27,4 до 43,8 відсотка, але, по-перше, так може позначатися і ширша популярність, по-друге, поки пікове значення несхвалення (56,5 відсотка) екс-спікер минуло.
Подібна підтримка широкими народними масами справляє враження, але з нею потрібно ще працювати і працювати. Для роботи Арсеній Яценюк створив громадську ініціативу "Фронт змін", на основі якої найближчим часом планує побудувати політичну партію. Вибори тому провиною або системний підхід роботи - невідомо, але організація потроху розвивається, зміцнюючись у регіонах. Крім бренду для успішного старту з парламентськими виборами на обрії потрібні ще й команда однодумців, база для розкручування і спонсори (куди ж без них). Із соратниками ситуація в Арсенія Яценюка виглядає настільки сумно, що факт першочерговості президентських виборів не може не потішити. Протягом уже багатьох місяців потенційне джерело змін у країні розповідає, яку команду незаплямованих професіоналів він збере, не поспішаючи при цьому пред'являти публіці проміжні результати.
Аналогічною є і ситуація з "блокуванням" - партнерами в недалекому майбутньому поки "не пахне" (не виключено, щоправда, що така риторика - засіб перестраховки на тлі реверансів, які "молодому і перспективному" робили в "Єдиному центрі"). Благо, хоча б розповісти є де - на тлі представництв інших "младополітиків" штаб Яценюка виглядає більш гідно. Преса майорить не тільки повідомленнями про партбудівних або благодійних "рухах" перспективного кандидата, але і думками Арсенія Петровича з усіх мало-мальськи значимих приводах. Крім традиційних методик "Фронт змін" активно освоює й нові інформаційні ніші, наприклад, Інтернет: на блог-майданчиках і в соціальних мережах присутні не тільки "Сам", але й групи однодумців, "згуртованих" за ключовим інтересом. Плюс до всього важливим фактором традиційної медіа-підтримки залишається вражаюча частота появи "молодого і перспективного" в ефірі одного із провідних національних телеканалів…
Поза всякими сумнівами, для організації таких масштабів присутності в інформаційнім полі однієї харизми недостатньо - потрібні або гроші, або зв'язки, або і те, й інше. Перелік благодійників Арсенія Петровича вже давно цікавить прогресивну громадськість. Чутки ходять різні. З легкої руки прем'єр-міністра великою популярністю користується версія про одну з фінансових груп, що підтримує Партію регіонів: щоправда, з одного боку, прихильність Юлії Тимошенко до демонізації "руки Фірташа" помітна неозброєним оком, з іншого боку - недовірливі глядачі запевняють, що Арсеній Петрович міг би відхрещуватися і агресивніше… З того ж, що лежить на поверхні, широко відома підтримка благодійного фонду Яценюка Open Ukraine Фондом Віктора Пінчука (відомого селекціонера молодих політиків, варто тільки згадати "Команду озимого покоління") і "Індустріальним союзом Донбасу" (що теж цікаво в контексті співпраці Віталія Гайдука з нинішнім прем'єр-міністром). Крім непрямих "гуманітарних" зв'язків час від часу "спливе" інформація і про прямі політичні. Так, наприклад, у квітні невеликою сенсацією стала готовність "співпрацювати і спонсорувати", якою поділився бізнесмен і екс-зять екс-президента Ігор Франчук. У кожному разі, фінансова підтримка кандидата певними групами виборцеві "відгукнеться" тільки у випадку його перемоги. А до неї ще потрібно дожити…
Головне - участь…
Перш ніж пожинати лаври на виборчих дільницях, "третьому номеру" потрібно ще провести успішну виборчу кампанію. Курс на неї, судячи із уже згаданих у пресі тенденцій, взятий, цікавіший, швидший.
Якщо звернути увагу на характер присутності Арсенія Яценюка в інформаційному просторі, у першу чергу варто відзначити два моменти. Перший - претензії іменинника на "посаду" головної "четвертої сили" й ініціатора відновлення політичної системи в країні очевидні. Друге - на сьогодні вони залишаються переважно претензіями. Безумовно, з подібним владним ресурсом (за великим рахунком це тільки власний депутатський мандат) розраховувати на зміну ситуації "уже сьогодні" було б малоперспективним, а орієнтуватися на це аудиторію - трохи нечесно. Вистачає коштів і зусиль на благодійні проекти - уже спасибі… Але одночасно варто відзначити, що нові віяння, у представництві яких підозрюють Арсенія Яценюка, накладають і своєрідну відповідальність. Люди, які голосуватимуть на виборах за молодого політика, з великою долею ймовірності будуть це робити з причин, схожих з підтримкою Віктора Ющенко в 2004 році: жити по-старому і зі старими не хочеться. Формально Арсеній Петрович виглядає досить перспективним об'єктом для втілення таких сподівань, у його активі молодість, досвід державної служби, готовність змінювати все навколо до кращого. Проблема навіть не в тому, наскільки конкретний політик у підсумку виявиться відповідним іміджу, що накладений на нього. А, скоріше, у тому, наскільки успішно цей імідж буде формуватися. Уже зараз і журналісти, і політологи відзначають, що думки, які екс-спікер висловлює з кожного доступного приводу, відрізняються обтічністю в кращих традиціях аксакалів вітчизняної політики. Аналогічною є й ситуація з програмою, розміщеною на сайті "Фронту змін". Усе добре, усе правильно, але якось дуже загально: розвинути, відродити, зберегти… Яскравий приклад того - заходи щодо подолання економічної кризи (топова тема на сьогодні). Пропоновані на сайті кроки ("створити внутрішній ринок", "не витрачати більше заробленого" і т.д.) звучать солідно, але конкретики не мають. Причому Арсенія Петровича важко обвинувачувати в популізмі - він характерний для переважної більшості українських політиків. Тільки от народ, приблизно, віддав перевагу б чекати від Яценюка не дублювання некращих зразків давніх традицій.
Прагнення молодого кандидата подобатися якомога ширшому колу потенційних виборців виправдовується необхідність швидко наростити рейтингові мускули. Щоправда, "далеко виїхати" тільки лише на особистій чарівності та відблиску світлого майбутнього трохи важко. Мабуть, найближчим випробуванням рейтингу Арсенія Яценюка на міцність (нинішній рівень, навіть якщо він повністю відповідає реальності, - це, скоріше, аванс) може стати презентація команди. Із цим політик не поспішає, хоча варто б уже - невідомо, якими будуть перспективи Яценюка-кандидата в президенти, а от над іміджем Яценюка-лідера політичної сили вже настав час працювати. Недарма багато експертів схиляються до того, що для екс-спікера президентські перегони відповідає принципу "не наздожену, так хоч зігріюся" - це настільки зручний випадок протягом декількох місяців піарити себе і своє оточення, що гріх від нього відмовлятися…
Як би не виглядало парламентське майбутнє гіпотетичних соратників Арсенія Петровича, для початку його команді треба буде пройти через горно президентської кампанії. І багато чого залежить від того, у якій ролі планує виступити кандидат - спадкоємця, "техніка" або повноправного учасника забігу.
Зростаючі рейтинги Арсенія Яценюка змушують замислитися про "а раптом". Широку популярність одержали дослідження громадської думки, які пророкують дебютантові практично неодмінну перемогу в другому турі. Проблема хіба що в тому, що в цей другий тур потрібно ще вийти… На тлі інших кандидатів новачок президентської кампанії вигідно виділяється свіжістю - у ньому ще не встигли розчаруватися, тому що тільки-но почали вірити. До мінусів, які можуть підкосити позиції Арсенія Петровича, можна віднести вже згадану аморфність команди (особистість - це, звичайно, добре, але покупка "кота в мішку" - справа ризикована), відсутність "ядерного" електорату і відома тяга українських виборців до традиціоналізму, що яскраво проявляється на парламентських виборах, а ля "ми підтримуємо ось цю маленьку, але горду партію, але про всяк випадок проголосуємо за ту, що набридла, але побільше". За великим рахунком, для досягнення вагомого результату Арсенієві Яценюкові потрібно встигнути переконати потенційних симпатиків у тому, що він самодостатня фігура, на яку можна розраховувати.
З горезвісною самодостатністю теж виникають труднощі. Арсенія Петровича аж ніяк не на голому місці вважають потенційним спадкоємцем для Віктора Ющенко. Обидва "фігуранти" подібні розклади наполегливо заперечують, але нинішній президент дозволяє собі висловлювати вголос симпатії до молодого політика. Подібна конспірація може бути пов'язана із двома причинами. Перша - дійсно, операція "Спадкоємець" на порядку денному кампанії не стоїть. Друга - стоїть, але афішувати її не поспішають. Подібна скромність може пояснюватися багатьма факторами. І нетрадиційністю інституту формального спадкування влади як такого (приклад Віктора Януковича в 2004 році - урок непоганий). І неготовністю Віктора Ющенка одразу відмовитися від амбіцій. І неготовністю Арсенія Яценюка погоджуватися на прив'язку до імені та іміджу президента, що стрімко втрачає рейтинг. І, нарешті, з урахуванням усього перерахованого вище - з відсутністю гострої необхідності декларувати наступність вголос: зрештою, Віктор Андрійович своїм політичним батьком справедливо назвав Леоніда Даниловича, але в 2004 році це було несуттєве. У загальному й цілому, головне в спецоперації "Віддам владу в гарні руки" - це не зняти свою кандидатуру на користь іншого, а, скоріше, підсобити при необхідності ресурсами. У цьому контексті деякі політологи зі стриманим ентузіазмом сприймають воцаріння на Банковій Віри Ульянченко - за чутками, одного з авторів приходу Арсенія Яценюка в СП у 2006 році…
У будь-якому випадку, те, ким екс-спікер виявить себе на ділі - учасником перегонів, трохи менш щасливим, ніж інші суперники, або повноцінним технічним кандидатом - залежить не тільки від стартових розкладів, але і від підсумкових даних ЦВК. У принципі, ставити свідомо малорейтинговим кандидатам подібну "технічність" не завжди чемно. У багатьох випадках брати участь у виборах їх зобов'язує стан: або давній (як це з Петром Симоненком або Олександром Морозом), або потенційний - як у всієї "молодшої групи", починаючи з Арсенія Яценюка і Анатолія Гриценко, закінчуючи Олегом Тягнибоком. Глибока "технологічність" пов'язана, скоріше, з електоральним полем, на яке претендує кандидат. Щодо цього в Арсенія Петровича дійсно не все добре: головне джерело його ресурсів - це зони впливу Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко. Теоретично за правильної піар-поведінки "незаплямований" політик міг би розраховуватися ще і на деяку долю голосів Віктора Януковича, але тут йому шлях перекрив Сергій Тігіпко. З одного боку, подібний стан справ виглядає цілком логічним - зовсім неохоплені електоральні ніші ймовірно й існують, але мотивувати їх "мешканців" іти на дільниці досить складно. З іншого боку - наполегливий "випас" на чужій території при не занадто блискучих перспективах змушує автоматично замислитися про першопричину подібного стану справ…
Однак, чи технічний кандидат, чи спадкоємець - Арсеній Яценюк продовжує залишатися перспективним політиком і буде ним і у випадку "неганебного" програшу на виборах (у випадку виграшу - питання відпадуть самі). Головне для нього на сьогодні - дійсно гідно взяти участь, при цьому не зачепивши занадто вже болісно інших ключових гравців. Адже попереду ще є крісла, у яких Арсенієві Петровичу сидіти не доводилося - лідер фракції, наприклад, або прем'єр-міністр. А поки потрібно якнайкраще презентувати себе широким масам. Цим іменинник останніми місяцями і займається.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
