1745
Чиновникові - на їжу
— Казна та Політика
Інструмент для популізму
Кабінет Міністрів України вирішив скоротити фінансування обласних, Київської та Севастопольської міських, а також районних держадміністрацій.
8 квітня 2009 р. була прийнята постанова №329, згідно з якою витрати на утримання місцевих чиновників зменшаться на 21%. Зокрема, міністри вирішили урізати фонд заробітної плати і витрати на утримання апарата держадміністрацій. Запропонована ініціатива не нова. 22 жовтня 2008 р. уряд прийняв постанову №943, згідно з якою усі держустанови повинні були скоротити витрати на 10%.
У березні 2009 р. естафетну паличку “зразково-показової” економії коштів платників податків підхопили депутати парламенту. 374 голосами вони підтримали постанову №1047 від 03.03.09 г., якою було доручено Кабміну до 1 січня 2010 р. удвічі знизити зарплати Президента України, депутатів ВР, членів уряду, керівників Ради національної безпеки і оборони, працівників Апарата ВР і Секретаріату Кабміну, Секретаріату Президента, Державного управління справами та інших центральних органів виконавчої влади. Виконуючи доручення ВР, уряд прийняв постанову №240 від 18.03.09 р., якою знизив зарплати членам Кабміну вдічі.
Подібна економія бюджетних коштів - яскраве підтвердження того, що уряд зазнає серйозних труднощів з наповненням держбюджету, тому змушений урізати витрати бюрократичної машини держави. При цьому Кабміну зможе одним пострілом убити двох зайців: заощадити дещицю бюджетних грошей і зменшити фінансування “представництв” Президента України в регіонах.
Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру ім. Разумкова, говорить, що урізування фінансування місцевим чиновникам - це скоріше данина європейській моді, ніж дієві заходи щодо оптимізації витрат держслужби: “ Багато європейських країн скорочують витрати на органи влади. В Україні вирішили наздогнати Європу”.
Сумнівна економія
Згідно з текстом урядового документа, в 2009 р. бюджетне фінансування обласних держадміністрацій, КМДА і СМДА складе 591,8 млн грн., що на 158,8 млн грн. менше, ніж у 2008 р.
Фонд оплати праці чиновників держадміністрацій скоротиться на 31 млн грн. У цілому ці держадміністрації недорахуються 190,4 млн грн.
Витрати райдержадміністрацій знизяться на 212,1 млн грн. ( до 1,328 млрд грн.), при цьому фонд зарплати скоротиться на 78,3 млн грн. ( до 955,1 млн грн.). Таким чином, райдержадміністрації будуть відчувати дефіцит бюджетних коштів у розмірі 290,4 млн грн. У цілому Кабмін зможе заощадити на чиновниках держадміністрацій по всій країні 480,8 млн грн.
Також члени уряду вирішили скоротити витрати за рахунок зменшення кількості працівників КМДА і райдержадміністрацій у м.Києві. Відповідно до постанови Кабміну до 01.12.09 г. кількість співробітників КМДА повинна зменшитися на 310 осіб ( до 2325 працівників), а керівникам 10 райдержадміністрацій у м.Києві запропоновано скоротити в цілому 1111 працівників.
Віктор Мусіяка, колишній віце-спікер Верховної Ради, розкритикував дії Кабміну щодо зменшення фінансування держустанов, оскільки зекономлена в такий спосіб сума в масштабах держави є несуттєвою. На думку Мусіяки, у першу чергу постанова Кабміну №329 позначиться на сумлінних пересічних держслужбовцях, для яких зарплата - основне джерело доходу. Тому подібна оптимізація витрат може принести більше шкоди, ніж користі. “Такі речі робити не можна, принаймні, без проведення аналізу можливих наслідків”, - сказав Мусіяка.
Виконання постанови уряду може призвести до звільнення рядових фахівців, а чисельність керівників залишиться колишньою. У результаті кількість безпосередніх виконавців бюрократичної роботи може скоротитися до мінімуму, що негативно позначиться на діяльності держадміністрацій.
Примус до добродійності
У цілому ідея зменшення фінансування органів виконавчої влади заслуговує на увагу, але поважні державні мужі перетворили цю тему на один з елементів Pr-Кампанії, враховуючи наближення президентських виборів. Таким чином, українцям не варто очікувати позитивних результатів від прийняття і реалізації постанови №329, адже зменшення фінансування держорганів може призвести до того, що місцеві чиновники повністю перекладуть турботу про свої доходи на плечі підприємців і пересічних громадян.
Припущення ці не безпідставні. 14 квітня 2009 р. Кабмін прийняв постанову №368, яка дозволяла виплачувати зарплату працівникам бюджетних організацій за рахунок благодійних внесків фізичних і юридичних осіб. Внаслідок цього чиновники одержали б можливість “наполегливо” рекомендувати українцям жертвувати енну суму на потреби держадміністрації, перед тем як потрапити на прийом. Фактично Кабмін збирався перекласти частину турбот з утримання держустанов на плечі пересічних громадян. Простіше кажучи - узаконити корупцію на державному рівні. Але Президент України Віктор Ющенко своїм Указом №287 від 30.04.09 г. скасував дію постанови №368.
Вихід - реформа
БІЗНЕС уже писав, що кількість українських чиновників і розмір їхніх заробітних плат зростають рік у рік, а ефективність роботи в багатьох випадках дорівнює нулю. Нерідко держустанови мають надмірний штат співробітників, кілька відділів, повноваження яких дублюються. Приміром, Сергій Терьохін, голова Комітету ВР із питань податкової і митної політики, займаючи посаду міністра економіки, доповідав Президентові та прем'єр-міністрові про те, що не розуміє, чим займається половина працівників Міністерства економіки. Але замість того щоб упорядкувати роботу держслужб, вище керівництво країни протягом декількох років підвищувало зарплати чиновникам, сподіваючись у такий спосіб перемогти корупцію і підвищити ефективність роботи держустанов.
Проте щорічно Рахункова палата і Контрольно-ревізійне управління повідомляють про численні факти неефективного використання мільярдів бюджетних коштів. Практично нікого за це не карають - усе списують на часту зміну керівництва держустанов, подорожчання товарів, послуг і т.п.
Не менш важлива проблема - недосконалість антикорупційного законодавства. Не секрет, що більшість чиновників витрачають набагато більше, ніж заробляють офіційно. При цьому в розпорядженні держслужбовців є маса механізмів, що дозволяють збирати данину із громадян, і практика останніх років це красномовно підтверджує. Згідно із Законом “ Про боротьбу з корупцією”, на держслужбовців накладається штраф, який не перевищує і 2 тис. грн.
Андрій Биченко вважає, що розрубити цей гордієв вузол можна, лише провівши адміністративну реформу. І суть її повинна зводитися не до зміни кількості районів або областей, а до забезпечення прозорого контролю витрати бюджетних грошей. При цьому слід мінімізувати суб'єктивний фактор - чиновники не повинні брати участь у розподілі засобів бюджету. “Система розподілу і використання бюджетних грошей нагадує старий дірявий водопровід, де на виході одержуємо в кілька разів менше води, ніж заправили в труби. Більша частина чиновників живе за рахунок вищезгаданого непрозорого розподілу бюджетних коштів”, - відзначив Биченко.
Але сподіватися, що можновладці незабаром розпочнуть реформувати механізми розподілу і використання бюджетних коштів, не доводиться. Як показує досвід, більшість реформ в Україні проводяться лише на вимогу міжнародних організацій. Самостійно ж чиновники не зважуються реалізовувати подібні ідеї.
Олександр Голуб, народний депутат (КПУ), уважає, що чиновників повинне контролювати суспільство, а не тільки керівництво. “На практиці будь-яка скарга на дії держслужбовця, спрямована у вищу інстанцію, в остаточному підсумку вивчається в тій таки установі, де працює порушник. Покарання чиновників-правопорушників - скоріше виключення, ніж правило, оскільки діє принцип кругової поруки”, - додає Голуб.
Олександр Аузан, президент Асоціації незалежних центрів економічного аналізу, також уважає, що під час кризи потрібно проводити моніторинг державної влади. Це обумовлено тим, що в перехідні періоди суттєво зростає сфера відповідальності системи державного управління. А її ефективність на всьому пострадянському просторі як і раніше залишається досить низькою.
Ігор Лянний
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
