1790
Активи на виданні
Фінансовий голод змушує великих українських бізнесменів позбуватися від непрофільних активів. Причому в багатьох випадках - майже задарма. Хто і чим готовий пожертвувати на благо порятунку ключового профіт-центру бізнесу?
Генеральний директор ММК ім. Ілліча Володимир Бойко готовий віддати приналежні комбінату кар'єри кому завгодно і зовсім безкоштовно. Якщо зацікавилися, то майте на увазі, що на цьому підприємстві вам можуть запропонувати ще й агрофірму, а також швейну фабрику на додачу. По всій Україні схожих пропозицій не злічити.
Невеликі непрофільні активи сьогодні обтяжують кишені більшості власників українських фінансово-промислових груп. Раніше вони активно купували "валізу без ручки", щоб вкласти прибуток хоч у що-небудь і у такий спосіб диверсифікувати бізнес-портфель. Але нести на собі цей тягар на потопаючому кораблі безглуздо.
Тому український бізнес очікує нова хвиля реструктуризації активів, після якої ФПГ, що вижили в кризу, сфокусуються винятково на своєму основному стратегічному напрямку. Частковий або повний продаж непрофільних активів зараз для українських бізнесменів є кращою альтернативою залучення коштів, ніж банківське кредитування, випуск облігацій або вихід на IPO.
Відхід від всеїдності
Українські бізнесмени трактували прислів'я "Талановита людина геніальна у всьому" занадто буквально. Досягнувши успіху в основному бізнесі, вони скуповували непрофільні активи із прицілом на майбутнє. До 2007 року скуповувалося все підряд і без конкретної мети. Отримавши проривний результат в одній галузі, більшість вирішила, що готова повторити успіх у будь-якій сфері і за будь-яких стартових умов. Якщо вийшло з банками і металургією, то вийде й у пивоварстві (наприклад, "Сармат" у Рината Ахметова), якщо добре пішла гірничорудна справа, то й фармацевтика з виробництвом шин матимуть успіх (як "Київмедпрепарат" і "Росава" у Костянтина Жеваго).
При цьому різнобічність бізнес-інтересів у багатьох випадках виглядає, м'яко кажучи, дивно. Так, наприклад, група "Ілліч-Сталь" дотепер працює в таких не пов'язаних між собою напрямках, як металургія, медіа, страхування, рибне господарство, авіаперевезення, легка промисловість, фармацевтика, нерухомість, сільське господарство. Причому більша частина цих активів дотується із прибутку ключового підприємства - ММК ім. Ілліча. І в той же час у Володимира Бойка грошей на те, щоб повністю модернізувати комбінат і підготувати його до виходу із кризи, не вистачає.
Роздутими бульбашками виглядають й інші ФПГ. Наприклад, в "Укрпромінвесті" Петра Порошенка сьогодні визначити ключовий напрямок досить складно. Ця хитросплетена структура охоплює і аграрний, і медійний, і машинобудівний, і кондитерський напрямки.
Непрофільні активи переважно були придбані або отримані ще при приватизації. "Ці придбання скоріше були наслідком можливостей, а не продуманої стратегії. Якщо говорити про непрофільні активи як про соціальні проекти, то інвестиції скоріше були винятком із правила", - вважає глава інвестиційно-банківського відділу ІК "Трійка Діалог Україна" Ігор Петрашко.
Більшу частину свідомо збиткових підприємств бізнесмени отримували у власність на додачу. Не можна сказати, що в холдингів не було бажання позбутися від особливо обтяжливих активів. Наприклад, деякі компанії намагалися вивести підприємства, що забезпечують продуктами харчування працівників, за свої межі. Але в результаті повертали їх назад. Підприємства відразу ж починали розорятися, а серед робітників зростало невдоволення, коли вони позбувалися можливості купувати продукти за колишніми знижками.
Тепер багато бізнесменів опинилися в заручниках у своїх непрофільних проектів - "вийти" без збитків найчастіше неможливо, тому що реальна вартість у рази нижча від ліквідаційної. Насамперед це стосується нерухомості, банків і рітейлу. Створюється класична ситуація, за якої важко нести, але й кинути шкода. Але весь трагізм ситуації в тому, що ще торік за них можна було виручити набагато більше.
Нещодавно керівник "Суднобудівного заводу ім. 61 комунара" Ігор Козирєв заявив про намір продати непрофільні активи у вигляді трьох буксирів і готелю. Ця операція дозволить підприємству виручити 14-15 млн. грн., щоб погасити борги перед працівниками і продовжити виконувати замовлення. Якби суднобудівники зважилися попрощатися із цими активами, наприклад, минулого літа, то виручених грошей могло б вистачити не тільки на зарплату.
Вчасно позбутися від непрофільних активів зуміли власники ЕastOne Віктор Пінчук, СКМ Ринат Ахметов, "Привата" Ігор Коломойський і ТАС Сергій Тігіпко. Найбільш помітно реструктуризацію активів провела група СКМ. Під час структурних змін вона відмовилася від розвитку відразу декількох галузей. Зокрема, були продані всі хлібопереробні підприємства, пивна компанія "Сармат", а також частка в "Українській промислово-транспортній компанії" ("Азовмаш").
Після злиття "Метінвеста" зі "Смарт-холдингом" непрофільними в портфелі групи "Приват" виявилися їхні металургійні активи. Ігореві Коломойському зі своїми партнерами вдалося досить успішно продати цей бізнес російському "Євразу". Що ж стосується Віктора Пінчука і Сергія Тігіпка, то, зосередившись відповідно на трубно-колісному і вагонобудівному напрямках, бізнесмени продали Укрсоцбанк і ТАС-Комерцбанк відповідно.
Тепер всі вони є головними претендентами на покупку компаній, чиї справи, за словами гендиректора групи СКМ Олега Попова, "дуже погані". Так, "Приват" уже намагається поглинати мережі АЗС, оскільки нафтовий бізнес для групи є ключовим, СКМ придбав американську вугільну компанію United Coal і не проти отримати ММК ім. Ілліча, а Сергій Тігіпко став акціонером Кременчуцького сталеливарного заводу - ключової ланки в його вагонобудівному холдингу. Всі перераховані вище бізнесмени стали на шлях перетворення зі "всеїдних" у виключно галузеві.
Хто наступний?
З деяким запізненням за ними незабаром підуть й інші. У першу чергу це Володимир Бойко, Костянтин Жеваго, Вадим Новинський, Олександр Ярославський і Дмитро Фірташ. Якщо власник Group DF вирішить сконцентруватися на розвитку виключно хімічного напрямку, то Вадим Новинський швидше за все займеться переважно суднобудуванням. Торік "Смарт-холдинг", віддавши свої активи в ГМК під управління СКМ, спробував розвивати напрямок у сфері нерухомості (ТОВ "Юджин"), а також в АПК (ВАТ "Агрокомбінат "Калита" і ВАТ "Калитнянский експериментальний завод комбікормів"). Але в ІГ "Сократ" вважають, що від цих активів Новинський спробує позбутися і сфокусує свою увагу на компанії "Верес", інше, швидше за все, буде продано, говорить аналітик ІГ "Сократ" Костянтин Степанов. Експерт також не виключає продажу девелоперського підрозділу "Юджин".
Від непрофільних активів почала позбуватися контролююча "Запоріжсталь" група Midland. Раніше її власники інвестували кошти, отримані від металургійного комплексу, у розвиток рітейлу і девелопмент. Але компанія вже продала мережу магазинів "MD Рітейл" і шукає покупця для "Амстора". До того ж у будівельному напрямку Midland development на сьогодні заморожено більшість проектів.
Зосередитися виключно на металургії доведеться і директорові ММК ім. Ілліча Володимиру Бойкові. Він уже активно проводить реорганізацію, виводить із складу комбінату агрокомплекс та інші дочірні структури. "Такі підприємства, як швейна фабрика "Фея", у яку ми у свій час вклали колосальні кошти, повинні тепер виживати самостійно", - з прикрістю говорить він.
Більшість експертів сходяться на думці, що ймовірним є продаж Олександром Ярославським черкаського "Азоту" через необхідність зосередитися на своєму основному напрямку бізнесу - будівництві. Але сам власник групи DCH стверджує, що дуже зацікавлений в придбанні Одеського припортового заводу. Якщо цей амбіційний план йому вдасться здійснити, то визначити, що в його портфелі стане більш непрофільним - хімія чи будівництво - буде важко.
Порятунок пріоритету
Відома безліч прикладів, коли своєчасна відмова від непрофільних активів рятувала навіть найбезнадійніші компанії. Напевно, найяскравішим є Nissan Motor. До моменту призначення Карлоса Гона директором з виробництва японський виробник автомобілів накопичив борг у розмірі $22 млрд. Через чотири місяці після приходу нового менеджменту з'явився "План порятунку", що і приніс топ-менеджерові всесвітню популярність. Основне завдання - урізати витрати - були блискуче досягнуті й уже через півроку японські ЗМІ нарекли менеджера "убивцею витрат". Одним з перших пунктів антикризового плану стала повна відмова від всіх непрофільних активів і концентрація зусиль винятково на виробничому процесі. Це стало запорукою перемоги.
Опинившись у дуже скрутному становищі, українські компанії, що не встигли позбутися від непрофільних активів торік, сьогодні будують стратегію оздоровлення за схожим планом. В ІГ "Сократ" вважають, що з великою ймовірністю можуть бути продані активи, які не піддаються подальшій капіталізації. Це кептивні банки, сектор девелопмента і будівельних матеріалів, роздрібні мережі.
Продавати, а іноді просто віддавати непрофільні активи будуть всі, але найбільші угоди прогнозуються з тими ФПГ, які гостро потребують грошей. Це ІСД, ММК ім. Ілліча, група "Фінанси та Кредит". Не виключено, що "Укрпромінвест" під тиском становища, що погіршується, буде змушений позбутися від обтяжливого машинобудування. Фокусування на нині перспективнішому аграрному напрямку, що має гарну синергію із ключовим кондитерським бізнесом групи, виглядає досить логічно.
Цілком можливо, що в керуючих менеджерів ММК ім. Ілліча вже дозрів якийсь геніальний план порятунку бізнесу шляхом відмови від "соціалізму", продажу непрофільних активів і створення нової вдалої конфігурації портфеля. Головне, щоб більшу частину вдалося встигнути продати, а не віддати за просто так. Адже іноді навіть покинути без наслідків не виходить.
Ігор Гошовський
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
