1209
Крен не солодший за редьку
Західний крен в українській зовнішній політиці не приніс очікуваних економічних дивідендів. Зона вільної торгівлі з ЄС і великі промислові замовлення від НАТО так і залишилися гарними ідеями. Страждаючі через економічну кризу фінансові донори виборчих кампаній вимагають від провідних кандидатів у президенти більшої лояльності до Росії.
Економічна криза все частіше провокує українську бізнес-еліту на зізнання, що шокують. В'ячеслав Богуслаєв, почесний голова правління запорізького ВАТ "Мотор Сiч", привселюдно заявив, що запчастини до моторів, вироблених на його підприємстві, надходять в Росію... контрабандою. "Доводиться нелегально в сумках перевозити через Харків у Бєлгород, - ремствує промисловець. - Назад цим же маршрутом підшипники із Саратова веземо".
Депутат-регіонал явно розраховує своїм скандальним зізнанням привернути увагу уряду до проблем, що загострилися, у торгівлі зі східним сусідом. Але ризикує зацікавити лише податкових інспекторів. Погіршення політичних відносин між Києвом і Москвою боляче вдарило по позиціях великих підприємств Східної України, орієнтованих на російський ринок. Із притаманною йому прямотою Богуслаєв говорить, що всі надії покладає на найближчі президентські вибори. Лідер Партії регіонів Віктор Янукович під тиском спонсорів-промисловців змушений усе більш радикально виступати за зближення із Кремлем.
Юлія Тимошенко, головний конкурент Януковича на майбутніх президентських виборах, поки менш залежна від пресингу з боку фінансових донорів. Але інтереси бізнесменів Ігоря Коломойського, Костянтина Жеваго, Сергія Тігіпка також останніми роками серйозно постраждали через україно-російські економічні війни. Коли місяць тому прем'єр-міністр РФ Володимир Путін відклав зустріч із Тимошенко, виказавши в такий спосіб невдоволення підписаним між Києвом і Брюсселем договором про модернізацію української газотранспортної системи, у повітрі запахло новим газовим скандалом. Промисловці, близькі до Кабміну, почали використовувати всі канали впливу, щоб не допустити загострення конфлікту. Адже нового витка цін на газ виробники просто не витримають.
"Я переконана, що найближчим часом непорозуміння між Україною і Росією щодо питання модернізації ГТС буде знято, і Росія стане учасником цього процесу", - заявила Тимошенко. І відразу стала відома нова дата її зустрічі з Путіним у Москві. 28-29 квітня прем'єрська парочка знову буде показувати люб'язність перед фотокамерами, додаючи Леді Ю передвиборних балів.
Схоже, обидва провідні кандидати на посаду президента України, Янукович і Тимошенко, у випадку перемоги налаштовані кардинально змінити нинішню тональність діалогу між Україною і Росією, що протягом останніх п'яти років задає Віктор Ющенко. Великий бізнес вимагає від лідерів виборчих перегонів зниження цін на газ і мит на східному кордоні. І якщо Янукович уже відкрито обіцяє заради цього повернути Київ у проекти ЄЕП і ЄврАзЕС, то Тимошенко від таких заяв, схоже, утримують лише передвиборні міркування, пов'язані з необхідністю враховувати настрій виборців Західної України. Посол РФ в Україні Віктор Черномирдін уже смакує переорієнтацію зовнішньополітичних пріоритетів нашої країни: "Жоден із провідних кандидатів у президенти України не виступає проти ідеї зближення з Росією. Навпаки, усі говорять про необхідність поліпшити відносини двох країн. Я впевнений, що після президентських виборів так і буде". Очевидно, саме ця впевненість схилила Москву до рішення утриматися від явної підтримки когось із кандидатів на посаду президента України.
Західне розчарування
США і Євросоюз, вибираючи, кого із двох провідних кандидатів підтримати на українських виборах, із задоволенням зупинилися б на комусь третьому - Вікторі Ющенкові або Арсенієві Яценюку. Але нинішній президент непопулярний, а ставка на Яценюка можлива лише у випадку продовження зростання його рейтингу за рахунок східних областей країни - поки це виглядає проблематичним.
У цих умовах симпатії Заходу в більшій мірі пов'язані з Тимошенко, що досить яскраво висловилася в лютому, на Мюнхенській міжнародній конференції з питань міжнародної безпеки. Тоді віце-президент США Джон Байден зустрівся з українським прем'єром раніше, ніж із президентом Віктором Ющенком. Мовою дипломатії це означає визнання першості. Багато хто помітив, що на цій конференції Тимошенко сиділа в першому ряді, поруч із Байденом і представником ЄС із зовнішньої політики і безпеки Хав'єром Соланою, у той час як президенти інших країн СНД сиділи в другому і третьому рядах. Втім, поки цими дипломатичними реверансами підтримка українського уряду з боку США і Євросоюзу обмежується.
"Західні ринки за останні п'ять років для нас не стали більш відкритими. Нас там ніхто не чекає", - говорить Микола Янковський, почесний президент хімічного концерну "Стірол", депутат. Незважаючи на членство у фракції Партії регіонів, він раніше активно підтримував курс на євроатлантичну інтеграцію, оскільки його підприємства левову частку своєї продукції продають у США і ЄС. Але, за його словами, Вашингтон хоч і скасував у 2006 р. знамениту поправку Джексона-Веніка у відношенні України, пов'язані з нею торговельні обмеження ліквідувати "забув".
Заборонні мита діють дотепер. Євросоюз також, незважаючи на лояльність у відносинах із президентом Віктором Ющенком, не квапиться скасовувати квоти і мита на імпорт української хімічної продукції. Янковський вважає, що західний зовнішньополітичний пріоритет себе не виправдовує саме через небажання США і ЄС поділитися ринками. А в умовах загострення світової економічної кризи, на його погляд, розраховувати на це не варто і у найближчому майбутньому.
Договір про зону вільної торгівлі з ЄС, пом'якшення візового режиму із країнами Євросоюзу і великі замовлення на українських підприємствах з боку НАТО - цих результатів було б цілком достатньо, щоб курс нашої країни на євроатлантичну інтеграцію не був змінений.
У реальності ж Секретаріат Президента ініціює дискусію про можливе скасування безвізового режиму для європейців, що прибувають в Україну. І нехай це лише дрібний шантаж з боку Києва, у цілому своє розчарування холодною пасивністю Заходу помітне навіть у Віктора Ющенка. На цьому тлі квітневий візит секретаря РНБО Раїси Богатирьової у США із закликом до американської влади підтримати прозахідний курс України схожий на лемент розпачу. Але максимальний рівень чиновника, з яким у Богатирьової відбулася зустріч у Вашингтоні, - радник президента США з питань національної безпеки Джеймс Джоунс. Росія все це прекрасно бачить і активно готує список звабних проектів, які остаточно схилили б наступного президента України розвернути країну із заходу на схід.
Тульські пряники
Мабуть, головним "тульським пряником", що припас прем'єр-міністр РФ Путін для Юлії Тимошенко, є антикризовий кредит у розмірі $5 млрд. Умови його надання стануть предметом переговорів 28-29 квітня. За даними "ВД", один з варіантів, розроблених Кремлем, залучення України до участі в Антикризовому фонді ЄврАзЕС. Ця організація на сьогодні об'єднує Росію, Білорусію і Казахстан, а Україна, поряд з Вірменією, має в ній статус спостерігача. Не виключено, що умовою надання кредиту стане повноцінний вступ Києва в ЄврАзЕС, що зажадає ратифікації договору Верховною Радою.
Голосів депутатів БЮТ, Партії регіонів і комуністів для цього буде цілком достатньо. В Антикризовий фонд ЄврАзЕС тим часом уже "закачано" $10 млрд, і найближчим часом цю суму планується подвоїти. "Якщо Україна хоче одержати доступ до цих грошей, двері для неї відкриті. Як відкрито для неї й ЄЕП. Між іншим, саме Україна в 2003 р. ініціювала створення цієї організації", - нагадує росіянин Сергій Глазьєв, заступник генерального секретаря ЄврАзЕС. За його словами, уже з 2010 р. країни ЄЕП (Росія, Казахстан і Білорусь) планують перейти на єдиний митний тариф.
Ще одним "пряником", який Москва готує для Києва, стане ідея так званого Клірингового союзу. Мова йде про створення центробанками двох країн спеціального механізму розрахунків, за яким українські поставки в Росію оплачувалися б у гривнях, а російські в Україну - у рублях. Витіснення дефіцитного долара з розрахунків теоретично відповідає економічним інтересам нашої країни і задовольнило б політичні амбіції Росії щодо перетворення рубля в регіональну резервну валюту. Володимир Дмитрієв, глава правління державного Зовнішеконом-банку РФ, упевнений, що це абсолютно реальний проект: "Долар поступається позиціями, і Україні, на мій погляд, сьогодні вигідно зробити ставку на рубель. Це могло б активізувати торгівлю між нашими країнами". У той же час Анатолій Гальчинський, директор Інституту стратегічних оцінок, екс-глава наглядової ради НБУ, сумнівається в тому, що ця ідея буде реалізована. Головною її слабкістю він вважає нестабільність російської економіки.
"Історія грошових відносин показує, що після скасування золотого стандарту головним критерієм при виборі резервної валюти є довіра до економічного потенціалу країни, - говорить Анатолій Гальчинський. - А довіри до російської економіки у світі немає. На мій погляд, через залежність від експорту газу кризові прояви в Росії будуть навіть більш сильними, ніж в Україні. Росіяни не змогли диверсифікувати свої ризики. Тому декларації про рубель як регіональну резервну валюту виглядають смішно. Їхня реалізація можлива, тільки якщо переможе принцип більшовизму - перевага політичної доцільності над економічною".
Перевага політичної доцільності
Втім, останні п'ять років орієнтації зовнішньої політики України на Захід показали, що й тут принципи більшовизму в дії: з одного боку - лояльні відносини з ЄС і США, з іншого боку - скарги промисловців на закритість європейського і американського ринків. Зближення з НАТО (також не дає економічного ефекту) дратує Росію, і вона також закриває для українських товарів свої ринки. Бізнесмен Сергій Тігіпко, якого Юлія Тимошенко вже давно бачить віце-прем'єром з питань економіки у своєму уряді, вважає, що єдиний вихід із цієї ситуації - горезвісна багатовекторність: "В ідеалі було б добре одержати зону вільної торгівлі і з ЄС, і з Росією".
У прагненні до цього ідеалу, мабуть, і проведе свій термін майбутній президент України. Але першим етапом такого вирівнювання напевно буде тимчасовий крен зовнішньої політики убік Росії. Адже на сьогоднішній день невиправданих перекосів до Заходу нагромадилося занадто багато. І якщо промисловці БЮТ і Партії регіонів продовжать наполягати на необхідності зниження мит у торгівлі із РФ і цін на російський газ, не виключено, що Київ все-таки ввійде в ЄврАзЕС і ЄЕП. "З 2011-2012 років Білорусь одержить газ на умовах внутрішніх російських споживачів, а Україна через мито завжди буде мати газ на 30% дорожчий, якщо не перегляне свою зовнішню політику", - прямо говорить Анатолій Подмишальський, начальник управління роботи із країнами СНД ВАТ "Газпром".
Ризикнемо припустити, що такі солодкі "пряники" все-таки спокусять наступного президента країни. Але лише доти, поки Росія не почне вживати спроби встановити над Україною політичний контроль. Агресивні дії Москви, спрямовані на поглинання васалів, викликали відторгнення навіть у гіперлояльних до неї білорусів. Українці і поготів не потерплять диктату з боку росіян. Але спочатку спробують з'їсти всі "тульські пряники". Або хоча б надкусити.
Морган Вільямс: "Кредити Україні - це питання політики"
Глава вашингтонського офісу інвестиційної компанії SigmaBleyzer Морган Вільямс очолює Ділову раду "США - Україна" - організацію, що надає консультації бізнесменам двох країн, які хотіли б почати спільні проекти. Пан Вільямс вважає, що американський уряд міг би стати реальним помічником України в боротьбі з економічною кризою, але цього недостатньо хоче... сама Україна. Бізнесмен не виключає, що під час боротьби із кризою Київ може змінити зовнішньополітичні орієнтири.
Чому, на ваш погляд, США без особливого ентузіазму відреагували на прохання України надати пряму фінансову допомогу для боротьби з економічною кризою?
- Я думаю, що Україна навряд чи може розраховувати на пряму фінансову допомогу з боку США, поки не будуть вирішені проблеми у відносинах з Міжнародним валютним фондом. Наскільки я знаю, позиція американського уряду досить чітка: спочатку - МВФ, і тільки потім - початок переговорів про прямий кредит.
Ви не вважаєте, що якщо США будуть баритися, ініціативу перехопить Росія, і це може спровокувати корекцію зовнішньої політики України?
- Всі країни, до яких звернулася Україна, заявили про те, що в першу чергу потрібно вирішити питання з Міжнародним валютним фондом. Можливо, крім Росії. Але що стосується російського кредиту, то тут дуже велике значення будуть мати умови позики. Щодо цього у мене є серйозні побоювання щодо коректності цих умов з погляду національних інтересів України.
Для США це теж політичне питання?
- Безумовно, кредити Україні - це питання політики. Але співробітничати потрібно відкрито і прозоро. Саме це й повинен забезпечити МВФ. Якщо Міжнародний валютний фонд відновить кредитування, виходить, Україна готова приймати допомогу. МВФ - авторитетна організація, і, думаю, всі західні країни будуть орієнтуватися на нього. Хоча, на мій погляд, Україна робить недостатньо, щоб одержати фінансову допомогу вже зараз, не чекаючи відповіді від МВФ.
Про яку допомогу ви говорите?
- $500 млн уже зараз готова вкласти в Україну приналежна уряду США Корпорація приватних іноземних інвестицій (Overseas Private Investment Corporation (OPIC) була створена урядом США в 1971 р. Корпорація підтримує американські підприємства, що інвестують в економіку закордонних країн - прим. "ВД"). Ці гроші вільні і чекають, коли український уряд буде готовий до переговорів. Є питання і щодо ефективності використання фінансового потенціалу таких організацій, як Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розвитку. Гроші готові йти в Україну, але складається враження, що вона поки до цього не готова.
Олег Морозов: "Спільні проекти прискорять вихід Росії та України із кризи"
Віце-спікер Держдуми РФ Олег Морозов вважає, що економічна криза допоможе Росії зробити те, що їй не вдавалося в більш благополучні часи - консолідувати навколо себе країни колишнього Радянського Союзу. Україні в цих планах відведена далеко не остання роль.
Росія сьогодні активно пропонує свою допомогу країнам-партнерам для боротьби із кризою. Чи не перебільшує вона свої фінансові можливості?
- Фінансовий стан Росії стабільний. У зв'язку із кризою довелося відмовитися від деяких державних програм, але в той же час на пріоритетних напрямках фінансування з державного бюджету збільшено. Уряд розробив амбіційну антикризову програму, її підтримала Держдума. Це означає, що антикризові заходи одержать підтримку з бюджету на суму понад 600 млрд рублів.
Держдума РФ підтримає фінансову допомогу Україні?
- Я думаю, що ця допомога повинна бути набагато ширша, ніж пряме фінансування. У наших країн є можливість налагодити співробітництво в авіаційній, космічній, суднобудівній галузях. Саме такі спільні проекти можуть прискорити вихід наших країн із кризи. Для цього потрібно лише відновити ті зв'язки, які напрацьовувалися роками. Я впевнений, що разом Росія і Україна здолають економічну кризу набагато швидше.
Чи бачите ви політичні перешкоди для такого співробітництва?
- Росія і Україна мають різний рівень розвитку політичної системи, але для боротьби із кризою потрібна консолідація. На мій погляд, якщо говорити про регіональні антикризові програми, то наші країни зобов'язані бути разом.
Сергій Сироватка
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
