Несподівані гроші — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Несподівані гроші

Казна та Політика
1308
Багаті держави вирішили зайнятися порятунком світового ринку зовнішньої торгівлі обсягом 14 трлн дол. Навіть пообіцяли виділити для цього $250 млрд. Доленосним це рішення не назвеш, однак Україна одержить можливість виправити ситуацію з експортом промислової продукції.
Продавати частину активів? Скорочувати штат? Попрощатися з непрофільними бізнесами? Або згадати про крайній захід і почати процедуру банкрутства? Шекспірівське питання "Бути чи не бути" сьогодні явно набуває гіркуватий фінансово-економічний присмак. Коли фінансування недоступно, а попит на ринках щойно пережив запаморочливе падіння, одні компанії ще намагаються знайти спосіб утриматися на плаву, а інші вже почали корчитися в конвульсіях. Обсяги експорту в деяких країнах почали знижуватися з подвоєною швидкістю, загрожуючи значним зниженням ринку міжнародної торгівлі, обсяг якого торік склав $13-14 трлн.
Втім, "антибіотики" уже на підході. У поле зору світових політиків нарешті потрапили проблеми не тільки фінансових компаній, але й експортерів. А тому в якості одного із заходів для рішення проблеми падіння обсягів міжнародної торгівлі "Велика двадцятка" пообіцяла в наступні два роки виділити на їхні потреби $250 млрд. Латати діри у фінансуванні міжнародної торгівлі узявся і Всесвітній банк, заправляти процесом "на місцях" будуть регіональні банки розвитку.
Взяти участь у розділі "загального пирога" зможе й Україна. Були б бажаючі.
"Урятуйте Віллі"
Останній звіт Світової організації торгівлі сповнений драмою і переживаннями про майбутнє. Світова торгівля переживає самий різкий спад з 1945 року, уперше за останні 27 років поточного року їй загрожує рецесія. Ще на початку року Паскаль Ламі, директор СОТ, говорив про 2%-е падіння за результатами 2009 року, але останні прогнози шокують - зменшення обсягів міжнародної торгівлі поточного року складе щонайменше 9%. Ще яскравіше про стан справ могли б розповісти непрямі дані. Так, індекс вартості фрахту судів Baltic Dry Index, приміром, зі свого піка в травні 2008 року скоротився вже на 90% (!). Перевозити на судах стало практично нема чого.
А тим часом саме торгівля між країнами була одним з головних факторів економічного зростання, особливо - якщо говорити про країни, що розвиваються. У свою чергу, скорочення обсягів міжнародної торгівлі в 1930-х роках стало причиною другої хвилі Великої депресії.
Для такого падіння (9%) є принаймні три причини. Насамперед - це падіння попиту на світових ринках і протекціонізм, бурхливими кольорами розквітлий у більшості держав. Однак, на думку головного економіста Інституту Всесвітнього банку Жана-Крістофа Мору, на 10-15% це падіння було викликано третім фактором - погіршенням умов фінансування торгівлі.
Справа в тому, що зазвичай, коли компанія поставляє якусь продукцію, гроші за свій товар вона одержує із затримкою (щоб заплатити постачальникові, торговець повинен спочатку продати товар кінцевому споживачеві). Ці розриви, як правило, покривалися за рахунок банківських кредитів, а заставою такого торговельного фінансування виступали або сам товар, або рахунки боржника. Але з розвитком кризи, коли в портах і на складах накопичилася величезна кількість непроданих товарів, надавати позики під торгівлю банки почали все неохочіше. Крім того, усе через ту ж кризу фінустанови збільшили суми застав за кредитування і підвищили процентні ставки.
Результат назовні. Уже до середини березня дефіцит фінансування світової торгівлі, за словами представника Всесвітнього банку при ООН і СОТ Річарда Ньюфармера, досяг щонайменше $100 млрд., учетверо збільшившись порівняно з рівнем листопада 2008 року. А тим часом це фінансування забезпечує можливість для набагато більшої частки зовнішньоторговельних операцій.
При цьому найбільше постраждали країни, що розвиваються. У розвинених держав поки вистачає власних сил для того, щоб підтримати фінансування зовнішньої торгівлі. Японія в особі Банку міжнародного співробітництва (Bank for International Cooperation) виділить кредит для роботи на зовнішніх ринках своєму автогіганту Toyota. Додаткові гарантії для своїх експортерів змогла надати і Великобританія. Лондон пообіцяв створити додатковий механізм фінансування в розмірі 1 млрд. фунтів ($1,49 млрд.), щоб забезпечити можливість доступу до короткострокових позик своїм малим і середнім експортерам. Але для таких країн, як Україна, питання передекспортного фінансування або страхування торговельних угод постало дуже гостро. Залучати кредити від комерційних банків із настанням кризи вітчизняним компаніям стало не по кишені (особливо у світлі вартості кредитно-дефолтних свопів України). Але й "вільних" міжнародних резервів, які можна направити на потреби експортно-імпортного фінансування, у Києва немає. Тим часом частка експорту у ВВП нашої країни склала торік 36,7%, тому питання зовнішнього попиту є для України критичним. Зниження експорту викликає погіршення економічного стану країни і, у свою чергу, - падіння попиту на закордонні товари, відлунюючи на стані економік держав, у яких ці товари провадяться.
Інакше кажучи, стан хворої міжнародної торгівлі почав різко погіршуватися, і на обрії замаячіла перспектива коми. Щоб не допустити цього, лідери G20 вирішили прописати їй крапельницю обсягом $250 млрд., що їй повинні будуть прокапати протягом наступних двох років.
Ілюзія або реальність?
Споконвічно фрази про $250 млрд. викликали лише скептичні посмішки. G20 уже видавала на-гора голосні цифри, такі як $5 трлн., обіцяні для уливання у світову економіку до кінця 2010 року. Щоправда, як виявилося, у цьому випадку мова йшла лише про просту суму національних антикризових програм, прийнятих - або вже прийнятих - у різних державах. А тому не можна було повністю виключити й того, що і $250 млрд., обіцяних для фінансування міжнародної торгівлі, не є ще однієї "сумою склада".
Втім, країни "Великої двадцятки" не сповільнили довести, що в цьому випадку їхні намір серйозні. І стосуються вони створення загального "пула", на одержання коштів з якого зможуть розраховувати всі нужденні.
Частину цих грошей нададуть міжнародні фінансові організації і регіональні банки розвитку, вони ж будуть займатися і їхнім розподілом. Не відкладаючи в довгий ящик реалізацію рішень саміту G20 у Лондоні, Група Всесвітнього банку, приміром, у той же день, 2 квітня, оголосила про свою нову ініціативу підтримки торгівлі в країнах, що розвиваються. Одна з "правих рук" Групи - Міжнародна фінансова корпорація (IFC) - створила нову програму - щодо підтримки ліквідності в міжнародній торгівлі (The Global Trade Liquidity Program - GTLP). Стартуючи вже в травні цього року, ця програма повинна буде забезпечити фінансову підтримку міжнародної торгівлі в обсязі $50 млрд. (на даний момент IFC уже виділила в рамках цієї програми $1 млрд.).
Ще частину коштів нададуть самі держави - як розвинені, так і ті, що розвиваються, але не сильно потерпілі від кризи. Китай, приміром, "навздогін" до обіцянок, даним ще на листопадовому саміті G20 у Вашингтоні, на початку квітня виділив IFC $1,5 млрд. на потреби фінансування міжнародної торгівлі. Крім того, піти прикладу Піднебесної вже пообіцяли Канада, Великобританія, Нідерланди, до яких IFC сподівається приплюсувати імена й інших "жертовників". "У найближчі кілька тижнів ми очікуємо додаткових заяв про виділення коштів на потреби GTLP з боку урядів й інститутів фінансового розвитку", - розповів "Інвестгазеті" Герман Вегарра, головний менеджер з фінансових ринків IFC.
При цьому основною формою допомоги світовій торгівлі буде або надання прямих кредитів, або страхування тих ризиків, які несуть при кредитуванні зовнішньоторговельних операцій комерційні банки. Зокрема, уважає директор департаменту суверенних ризиків IHS Global Insight Ян Рендольф, торговельним банкам під їхні запозичення будуть надані гарантії урядів "Великої сімки" з борговими рейтингами ААА. У випадку з IFC у рамках програми GTLP корпорація буде брати на себе частину тих ризиків, які несуть банки, забезпечуючи експортерам зовнішньоторговельне фінансування (у співвідношенні 40 до 60 ризику для IFC і банку-партнера відповідно). Крім того, ця організація буде надавати пряме фінансування великим регіональним банкам розвитку (як очікується, таких буде 12), а також короткострокове кредитування невеликим комерційним банкам для того, щоб вони розширили свої програми з фінансування торгівлі.
Інші з обіцяних $250 млрд. приблизно будуть виділені національними експортно-кредитними агентствами (ЕКА). Історично саме ці агентства брали на себе страхування тих ризиків при фінансуванні зовнішньоторговельних операцій, страхувати які комерційні страхові компанії просто не беруться (скажемо, політичні ризики). Вони ж могли надавати національним експортерам більш вигідне, ніж у цілому на ринку, фінансування. Відповідно до нової схеми, ці агентства повинні будуть забезпечувати пряме фінансування комерційних банків, щоб ті зайнялися більш активним фінансуванням торговельних операцій. Щоправда, у той час як для деяких ЕКА (канадського EDC або японського JBIC) така практика була звична і до початку кризи, для багатьох інших агентств це стане новаторським кроком.
На підтримку штанів
Нехай розмита, не до кінця озвучена і пророблена, але схема фінансування міжнародної торгівлі все-таки стала перемогою. А прем'єр-міністр Великобританії й один з головних лобістів впровадження цієї схеми Гордон Браун і зовсім обіцяє, що вона дозволить уже протягом наступних декількох місяців "різко завести" світову торгівлю.
Щоправда, у можливості чудес деякі аналітики все-таки сумніваються. "На тлі світового обсягу зовнішньої торгівлі ($14 трлн.) обіцяні обсяги фінансування в розмірі $250 млрд. виглядають не дуже надихаючими", - не приховує скептицизму Ян Рендольф. Але при цьому визнає, що таким країнам, як Україна, ця схема все-таки дозволить непогано підправити ситуацію з фінансуванням експортно-імпортних операцій. "В України є непогані шанси одержати доступ до торговельного фінансування, обіцяному G20, щоб хоча б частково компенсувати припинення або обмеження в доступі до нього з боку комерційних банків.Також на допомогу сподіваються українські експортери промислової продукції, зокрема сталі", - уважає Рендольф. А виходить, народжувані сьогодні програми з фінансування торгівлі стануть для Києва можливістю відновити зростання експорту і, відповідно, економіки.
При цьому, на думку Рендольфа, шукати "руку допомоги" Києву треба в Європейського банку реконструкції та розвитку і Всесвітнього банку. Щоправда, у випадку за допомогою з боку Міжнародної фінансової корпорації все буде залежати від того, відзначає Герман Вегарра, чи присутні в Україні банки, які візьмуть участь в GTLP. А також від того, чи одержать вони заявки на допомогу сторони українських компаній. До того ж Ян Рендольф поспішає обмовитися: допомога в питаннях торговельного фінансування не зможе замінити Україні кредит МВФ. З ним однаково доведеться домовлятися. Тим більше що Києву навряд чи є сенс розраховувати на суму, хоча б наближену за масштабами до допомоги Фонду.
Дарія Рябкова
За матеріалами:
Інвестгазета
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас