3201
Олександр Савченко: Було б верхом цинізму давати гроші тим, хто довів банки до банкрутства
Рекапіталізацію великих проблемних банків влада повинна була почати відразу, завершивши аудит установ. Щодо групи найбільших банків його результати були відомі в середині січня, щодо великих - на початку березня. Але віз і нині там.
Про причини того, що відбувається, "ВД" розповів Олександр Савченко, заступник глави Національного банку України.
Чому влада затягує із початком рекапіталізації проблемних банків?
- Рекапіталізацію ми повинні були почати два місяці тому. Але не почали, тому що Україна - це бюрократична країна. Крім того, результати аудита по найбільших банках, в основі якого - дані про діяльність банків станом на 1 листопада, застаріли.
Час рефінансування закінчився - починається час рекапіталізації. До кінця квітня перший список претендентів на рекапіталізацію, сформований НБУ, буде направлений у Кабмін. Саме уряд затверджує критерії для відбору банків. Не обов'язково, щоб він погодився брати участь у капіталі всіх установ, запропонованих НБУ.
Звичайно, деякі банки подавали заявки уряду прямо, минаючи НБУ. Але процедура реабілітації таких установ буде відрізнятися від рекапіталізації. Адже уряд в особі різних держструктур може брати участь у капіталі банків без процедури рекапіталізації - через Мінфін. Після одержання інформації від НБУ уряду знадобиться кілька тижнів, не більше, щоб почати рекапіталізацію. За моїми оцінками, процедура відносно першого банку буде розпочата в травні.
За якими критеріями будуть відбиратися банки для рекапіталізації?
- Перший критерій - депозитний портфель, з урахуванням як юридичних, так і фізичних осіб. Чомусь вважається, що депозити фізосіб цінніші від вкладів юросіб. Але це міф! Є депозити компаній, які за соціальним статусом не менш важливі для суспільства, ніж вклади простих громадян, - це пенсійні кошти, зарплатні виплати, кошти підприємств для розрахунку з бюджетом.
Другий критерій - ефективність рекапіталізації. Не всі банки можна врятувати. Безнадійними можна вважати установи з екстремально поганим кредитним портфелем (понад 30% неповернень за кредитами), не тільки з нульовим, але й з негативним капіталом. На щастя, таких банків небагато.
Третій критерій - присутність у складі власників держави. У деяких середніх і невеликих банках акціонерами є держструктури. Збанкрутуй таку установу, і кошти держави пропадуть.
Держава не має права на помилку. Адже наші ресурси обмежені сумою 44 млрд грн. - вона погоджена із МВФ і Світовим банком. Мова йде саме про відновлення капіталу всієї банківської системи. Нам не можна допустити ситуації, при якій рекапіталізованому за рахунок коштів бюджету банку доведеться знову і знову виділяти ресурси, причому без видимих позитивних результатів.
Я вважаю, що в першу чергу треба звертатися до банків, які ще життєздатні - чим здоровіший банк, тим швидше треба його рятувати.
Чи можливі в Україні європейські сценарії націоналізації, при яких держава купувала проблемні банки за символічну плату?
- Саме такі сценарії ми й побачимо в Україні. Після переоцінки капіталу банку може виявитися, що ціна такій установі - нуль. У цьому випадку держава стане 100%-м власником такого банку. Але є банки, які постраждали від кризи, але продовжують нормально функціонувати. Капітал у них зменшився, але не до нуля, а, приміром, на 50%.
У цьому випадку держава поповнює капітал банку коштами, стаючи власником контрольного пакета. Треба розуміти, що власники наших проблемних банків нічого при націоналізації не одержать.
Це було б верхом цинізму - давати гроші тим, хто довів банки до банкрутства! Правоохоронні органи повинні проводити розслідування відносно великих акціонерів і процесів, які відбувалися в проблемних банках: чи проводилося кредитування інсайдерів (афілійованих компаній), чи виділялися кошти на беззаставній основі, особливо під час кризи.
Тому що за гроші, які розмістило населення або підприємства, відповідальність несуть не тільки менеджери, але й власники, що володіють 10% акцій і більше. Держава повинна ініціювати дуже серйозний розгляд відносно долі цих коштів.
Напередодні ухвалення рішення щодо рекапіталізації за участю держави акціонери проблемних банків почали роздавати кредити родинним підприємствам. Чому НБУ не обмежує подібні процеси в банках - претендентах на націоналізацію?
- НБУ здійснює нагляд, накладає санкції за серйозні порушення, уводить тимчасові адміністрації. Завдання тимчасових адміністрацій - якнайшвидше знайти нового власника. Якщо вони не можуть знайти приватного покупця, вони повинні пропонувати його державі на рекапіталізацію. Але перевіркою неповернених кредитів будуть займатися не представники НБУ, а правоохоронні органи.
Маргарита Ормоцадзе
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
