1092
Шукай вітра в полі
Специфіка
Забавна простежується тенденція: за останні три роки кількість держпідприємств у країні скоротилася практично вдвічі. Щорічно протягом цього періоду більше 20% підприємств, держчастка в яких становила не менш 25%, перебували на різних стадіях банкрутства. І це - у роки економічного підйому. А в економічно менш сприятливі роки таких підприємств може стати більше, і через декілька років у країні знову споловиниться кількість об'єктів держвласності. Адже для більшості таких об'єктів чомусь суд обирає процедуру ліквідації.
І справа далеко не в тому, що левова частка державних підприємств управляється дуже погано і доводить державних менеджерів до ручки (хоча такі випадки далеко не рідкість), так що відновити платоспроможність даних суб'єктів госпдіяльності немає ніякої можливості. А в тім, що ліквідація приналежній державі безнадійного боржника вигідна цій самій державі, оскільки дозволяє на цілком законних підставах "кинути" кредиторів, причому як приватних, так і державних (ДПАУ, Пенсійний фонд).
Збанкрутів
Відповідно до Закону "Про поновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом", кредитор може звернутися до господарського суду з позовом про порушення справи про банкрутство держпідприємства, якщо воно протягом трьох місяців не сплачує борг перед ним у розмірі не менш 300 мінімальних заробітних плат. За законом суд може застосувати відносно такого підприємства трохи "банкротних" процедур: розпорядження майном боржника, мирна угода, санація або ліквідація.
Але перш ніж подавати позов, варто визначити статус держпідприємства. Якщо для звичайного підприємства з держчасткою не менш 25% акцій можна просити суд застосувати будь-яку "банкротну" процедуру, передбачену законом, то для держпідприємства, що внесено в список об'єктів, що не підлягає приватизації, установлені обмеження. Згідно ст.5 Закону "Про поновлення платоспроможності...", санація і ліквідація держпідприємства може здійснюватися тільки після виключення підприємства з переліку, затвердженого Законом "Про перелік об'єктів права держвласності, що не підлягають приватизації". Зробити ж це можна лише за допомогою внесення змін у відповідний закон. Тому, ініціюючи банкрутство неприватизованого держпідприємства, варто відразу просити суд увести процедуру або мирову угоду (підписання між боржником і кредиторами своєрідного договору про розстрочку боргів), або розпорядження майном.
До того ж кредиторові варто пам'ятати, що законодавство дозволяє продавати майно держпідприємства в рахунок боргів (найчастіше інших можливостей нашкрябати потрібну суму держпідприємство не має) тільки в рамках двох процедур: розпорядження майном і санації.
Нагадаємо: відповідно до Закону "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", активи держпідприємств і госптовариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менш 25%, не можуть бути відчужені шляхом продажу в процесі виробництва справи про банкрутство на стадії ліквідації. Мораторій цей поширюється, як відзначає старший юрист компанії Arzinger (м.Київ; юридичні послуги; з 2002 р.; 70 чол.) Станіслав Герасименко, на об'єкти нерухомого майна і основні засоби виробництва, які забезпечують ведення виробничої діяльності підприємством-боржником, а також акції (частки, паї), які належать державі в майні інших господарчих товариств і передані в статутні фонди таких підприємств-боржників.
І представникам держпідприємства, що банкрутує, у суді (найчастіше такими виступають чиновники ФДІ або профільних міністерств) звичайно вигідніше всього ліквідувати боржника: у цьому випадку його активи продаються на приватизаційних аукціонах, і виручені гроші йдуть уже не на погашення заборгованості, а в держбюджет як надходження від приватизації. Тому більшість збанкрутілих держпідприємств ліквідувалися.
А кредитори залишалися з носом... "Продаж активів з ініціативи власника в рамках процедури розпорядження майном прямо чинним законодавством не забороняється", - відзначає керівник харківського регіонального офісу юридичної компанії "Ільяшев і партнери" (м.Київ; з 1997 р.; 39 чол.) Олексій Христофоров. Не забороняється також і продаж майна в ході санації. З цього питання прояснив ситуацію Конституційний Суд України в 2003 р., ухваливши, що "мораторій не поширюється на продаж об'єктів нерухомого майна та інших основних коштів, які забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника під час процедури його санації".
Обрані
Однак є категорія підприємств, вибити борги з яких можна винятково за допомогою дружби з керівництвом держкомпанії й лобі в профільних міністерствах. За Законом "Про відновлення платоспроможності...", суд взагалі не має права відкрити справу про банкрутство гірничорудних підприємств (шахти, рудники, кар'єри, збагачувальні фабрики та ін.), у статутних фондах яких держчастка становить не менш 25%, до 1 січня 2010 р. Для поновлення платоспроможності гірничорудні підприємства можуть звернутися в профільне міністерство із проханням провести досудову санацію. "Ця процедура не передбачає порушення виробництва в справі про банкрутство", - відзначає старший юрист, адвокат юридичної фірми Magisters (м.Київ; з 1997 р.; 57 юристів) Олександр Скляренко.
І ось тут кредиторові й варто подбати про зав'язування дружби з керівництвом такого боржника, щоб він ініціював звернення до свого міністерства за санацією, тому що кредитор просити про неї не може. Втім, керівники держборжників ніколи ще не домагалися проведення досудової санації своїх підприємств. У Фонді держмайна України повідомили, що з 2000 р. жодного досудового оздоровлення держпідприємства почато не було, хоча підприємства неодноразово подавали подібні прохання і навіть намагалися (як це не каламбурно звучить) домогтися досудової санації через суд. Щоправда, і це їм не допомогло.
"Як правило, суди аргументують свої відмови в задоволенні позовів тим, що нормами Господарського кодексу і Закону про банкрутство передбачене право, а не обов'язок власника майна боржника держпідприємства, а також його засновників, учасників, кредиторів та інших осіб надавати підприємству фінансову допомогу з метою запобігання його банкрутства", - пояснює пан Скляренко.
Не проявляли дотепер інтерес до санування держпідприємств і приватні інвестори, хоча ще 17 березня 2000 р. Кабмін своєю постановою №515 затвердив "Порядок проведення досудової санації держпідприємств", яким дозволили участь приватних інвесторів у відновленні платоспроможності держпідприємств. "Досудова санація неприваблива для приватних інвесторів, оскільки вона регулюється органом керування відповідного держпідприємства і, відповідно, може бути змінена рішенням цього органа без попереднього узгодження з інвестором", - відзначає юрист юридичної фірми "Астерс" (м.Київ; з 1995 р.; 120 чол.) Ольга Файзвієва.
Держчиновник - про процедуру
Валентина Семенюк-Самсоненко, екс-глава Фонду держмайна України:
- Успішність санації держпідприємства прямо залежить від координації дій всіх державних органів, що утягують у цей процес. Таким держорганам необхідно виробити план загальних заходів, щоб там, де почата процедура банкрутства, вона проходила максимально ефективно, а там, де справу про банкрутство ще не відкрито, уживали заходи щодо підтримки держпідприємства.
Потрібно також звернути увагу на дії арбітражних керуючих, які в основному переслідують одну мету - розрахуватися із кредиторами і нарахувати відсотки собі (прямо застереження за Фрейдом навіть із префіксом "екс" держчиновник не готовий погодитися з тим, що віддавати борги - першочергове завдання банкрута, навіть якщо таким є об'єкт "всенародної власності". - Ред.), а не зробити так, щоб підприємство після закінчення процедури банкрутства могло відновити виробництво. Неправильно, що арбітражні керуючі ні перед ким не звітують і фактично не несуть відповідальності за свої дії.
Юрист - про виявлення передумов банкрутства
Леся Ковтун, адвокат адвокатського об'єднання "Волков Козьяков і Партнери":
- До відкриття судом виробництва в справі про банкрутство ані кредитор, ані трудовий колектив або інші можливі учасники процесу не можуть вимагати проведення Держдепартаментом з питань банкрутства експертизи фінансового стану підприємства, що має ознаки стійкої неплатоспроможності. Однак до відкриття виробництва в справі про банкрутство будь-яка особа, формально пов'язана з потенційним банкрутом, може звернутися в прокуратуру із заявою про порушення законності діями керівництва підприємства, у результаті чого, на його думку, порушуються його економічні, соціальні права, у якому вказати обставини порушення цих прав.
Ольга Андрущенко
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
