1779
З газу по нитках
— Енергетика
На дієту
За кілька місяців економічна криза зробила те, на що чиновники відводили термін до двох років і вимагали 5 млрд грн. Мова йде про скорочення споживання природного газу на 20%. Отож, за даними НАК "Нафтогаз України", в I кварталу 2009 р. у країні було використано 19,4 млрд куб.м природного газу, а за цей же період 2008 р. - 23,6 млрд куб.м. Таким чином, фактичне скорочення склало 18%.
Найбільше - у два рази - споживання газу скоротилося в промисловості. За перші три місяці промпідприємства використовували 4,7 млрд куб.м природного газу (у цей же період 2008 р. - 9,4 млрд куб.м). А от енергетичний "апетит" населення і підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) залишився практично на рівні минулого року.
Це пояснюється тим, що ціна на газ для населення в нас не змінилася, у той час як природний газ для промислових споживачів з початку 2009 р. подорожчав на 45%. І це не перше значне підвищення ціни на паливо для промисловців.
Досить згадати, що п'ять років тому імпортний газ Україна купувала по $50, а зараз - по $228,8 за 1 тис.куб.м. До цього слід додати, що з кожним роком збільшуються різні націнки при доставці газу промисловим споживачам. Уже торік при закупівельній ціні 1 тис.куб.м газу по $179,5 на україно-російському кордоні індустріальним споживачам доводилося розраховуватися за нього, виходячи з $300 за 1 тис.куб.м.
Таке істотне подорожчання змушує промисловців скорочувати споживання настільки дорогого палива. У важкій індустрії та енергетиці природний газ стали замінювати кам'яним вугіллям, коксом і мазутом. Промпідприємства з більш "легких" галузей (приміром, харчової) в ролі енергоносія почали використовувати, у буквальному значенні, підручний матеріал - соняшникову лузгу, ошурки, солому і пташиний послід, а також торф.
Звичайно, промисловість скоротила споживання природного газу в першу чергу внаслідок падіння обсягів виробництва. Але все-таки другий за значенням фактор скорочення - це перехід промислового сектору на альтернативні види палива. І підтверджують це наступні цифри: якщо в I кварталі споживання газу в цьому секторі скоротилося у два рази, то промислове виробництво - тільки на третину.
Не в коня корм
У Європі промисловість також зменшує споживання природного газу. За даними Жан-Марі Доже, заступника генерального директора французького енергетичного концерну GDF Suez SA, з початку року постачання газу промисловим споживачам скоротилося на 10%. Причому це стосується не тільки клієнтів GDF Suez SA, але й усієї газопостачальної галузі Євросоюзу. У таких країнах, як Італія, Німеччина і Бельгія, закупівлі газу взагалі зменшилися на 25%.
Скорочення споживання газу в Європі, на думку Олександра Тодійчука, координатора з питань реалізації Меморандуму Україна - ЄС у сфері енергетики, пояснюється значним подорожчанням цього виду палива протягом останніх п'яти-семи років. "Європа прагне "зістрибнути з газової голки", тому у Франції зробили ставку на атомну енергетику, у Німеччині - на поновлювані джерела енергії. Хоча й падіння економічної активності дало про себе знати", - сказав експерт.
У свою чергу, Валерій Боровик, голова правління альянсу "Нова Енергія України", вважає, що європейці мінімізували свої потреби в дорогому газі, чекаючи значного зниження цін на газ уже з II кварталу: "Якщо з початку року ціна 1 тис.куб.м газу в окремих країнах Євросоюзу перевищувала EUR400, то під кінець року вона знизиться до EUR200".
За даними Валентина Землянського, начальника управління зв'язків із громадськістю НАК "Нафтогаз України", в I кварталі 2009 р. по території України в Європу було переправлено 16,4 млрд куб.м природного газу з Росії. Торік за цей же період транзит газу був удвічі більшим - 34,7 млрд куб.м.
Що стосується другого маршруту, по якому "Газпром" поставляв свій газ у Європу (газопровід Ямал - Європа, який проходить по території Білорусії), то оператор цього газопроводу - компанія "Білтрансгаз" - поки не повідомляє точних даних про обсяги прокачування газу в I кварталі 2009 р. Але те, що цей показник буде меншим від торішнього, сумнівів не викликає. Справа в тому, що в I кварталі 2009 р. видобуток природного газу в Росії скоротився на 15%. При цьому щомісяця темпи скорочення наростають - у лютому падіння видобутку газу склало 14%, а в березні - уже 19%, а у квітні очікується, що цей показник переступить 20%-вий рівень. У всякому разі, у перші дні квітня видобуток зменшився на третину.
У лідерах зі скорочення видобутку - "Газпром", який за I квартал добув газу на 18% менше, ніж рік тому. Для порівняння: не пов'язані з "Газпромом" російські добувачі газу в I кварталі наростили видобуток на 4%.
БІЗНЕС писав, що в "Газпрому" є три варіанти маневрування для балансу обсягів видобутку і збуту газу: 1) накачувати надлишки в ПСГ; 2) спалювати газ на місці видобутку (смолоскипи); 3) заглушати, тобто бетонувати, свердловини. "Але якщо продажі газу скорочуються на 30% (а це в рамках сезонних коливань), у порівнянні з попереднім кварталом, теодобувна компанія може регулювати видобуток за рахунок дебету свердловин", - сказав Михайло Гончар, керівник енергетичних програм центру "Номос".
Логіка "Газпрому"
Тим часом обсяги експорту природного газу з Росії зменшилися вдвічі, і за перші три місяці за кордон пішли тільки 28 млрд куб.м. І це на тлі того, що в самій Росії в 2009 р. спостерігається зменшення споживання газу. За I квартал у цій країні його "ужили" на 9 млрд куб.м менше, ніж за аналогічний період 2008 р. У результаті "Газпрому" доводиться скорочувати видобуток. Мінімальний видобуток газу в історії цієї компанії було зафіксовано в 2001 р., коли концерн добув 512 млрд куб.м. Якщо нинішня динаміка збережеться, то в 2009 р. річний видобуток "Газпрому" складе всього 450 млрд куб.м, що буде мінімумом за всю історію існування компанії.
Крім зменшення обсягів експорту, ситуацію ускладнює зобов'язання "Газпрому" викуповувати газ у Туркменістану, Казахстану та Узбекистану. В 2008 р. "Газпром", натхнений зростанням цін на газ, замкнув на себе весь потік газу із центральноазіатських республік. Згідно з підписаними контрактами, в 2009 р. росіянам слід викупити 64 млрд куб.м центральноазіатського газу.
"Туркменістану вдалося добитися від "Газпрому" європейської ціни на свій газ (за винятком видатків на транспортування до Європи). Володимир Путін називав ціну $340 за 1 тис.куб.м, хоча, швидше за все, закупівельна ціна складе $240 за 1 тис.куб.м. І навіть у цьому випадку вже з II кварталу туркменський газ для "Газпрому" стане тягарем, оскільки його закупівельна ціна виявиться вищою від середньоєвропейської", - говорить Михайло Гончар.
Ситуація ускладнилася ще й після того, як у ніч із 8 на 9 квітня на магістральному газопроводі Середня Азія - Центр-4 (САЦ-4) відбувся розрив і почалася пожежа. Подія привела до повної зупинки експорту туркменського газу в Росію.
За версією Туркменістану, провина за поломку газопроводу лежить на "Газпромі". Нібито причина аварії в тому, що росіяни не повідомили своїх партнерів про скорочення відбору туркменського газу. Тому, коли на російській стороні закрили засувку і перекрили "трубу", туркменські газовики продовжували качати газ. Тиск у газопроводі наростав.
"У таких умовах труба рветься до перекритої засувки в найбільш уразливих місцях: на вигинах, так званих "колінах", де неминучі внутрішні абразивні ушкодження, або на повітряних переходах, де труба більш напружена, ніж під землею", - пояснив газовик з великим стажем Іван Діяк, що зараз є радником Президента України і прем'єр-міністра. Власне, саме так все й було: аварія відбулася на території Туркменістану на 487-му кілометрі газопроводу на повітряному переході з Узбекистаном.
"Дії російської сторони були необдуманими і безвідповідальними. Це створило реальну загрозу життю та здоров'ю людей і може спричинити непередбачені екологічні наслідки. Такий підхід - грубе одностороннє порушення умов контракту купівлі-продажу газу", - сказано в заяві МЗС Туркменістану.
У свою чергу, голова російського МЗС Сергій Лавров заявив, що "аварія чисто технологічна". Після чого пішла серія висловлювань російських експертів про те, що всьому провиною "зношеність" туркменської частини газопроводу САЦ-4 (типово "газпромівський" аргумент.). Потім у конфлікт втрутився президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов, який заявив, що якщо "Газпром" не визнає своєї провини, то доведеться залучити незалежних експертів: "Якщо винен Туркменістан, то всі видатки на відновлення газопроводу ми візьмемо на себе. Але якщо винен "Газпром", то нехай він візьме на себе всі видатки з ліквідації наслідків аварії та відшкодує збитки, завдані нашій країні цією аварією".
Наступні кроки голови Туркменістану повинні були показати росіянам, чия вертикаль влади жорсткіша. Насамперед Гурбангули Бердимухамедов видав постанову про створення Міжвідомчої робочої групи з енергетичної дипломатії. У документі зазначена стратегічна мета: "розвиток міжнародного співробітництва в сфері енергетики". І вже 14 квітня туркменська делегація відправилася в Тегеран домовлятися про ціну та обсяги постачання газу в Іран. А за місяць до цього, 19 березня, Іран уклав з Росією меморандум про постачання "Газпромом" туркменського газу на північ Ірану. В обмін на це Тегеран обіцяв поставляти свій газ на адресу "Газпрому" у країнах Перської затоки. Інтереси Туркменістану при цьому мало враховувалися. Тепер же, після аварії, п. Бердимухамедов вирішив повернути собі іранський напрямок.
Штраф і мат
Росія не вперше використовує технічні аргументи в господарських відносинах. В 2006 р. було припинено постачання російської нафти на Мажейкяйський НПЗ у Литві. Напередодні припинення поставок російської нафти литовці продали свій НПЗ польській компанії. Офіційне пояснення: ремонт нафтопроводу.
Ще один приклади: в 2008 р. "з технічних причин" була припинена поставка нафти в Чехію, уряд якої всерйоз зайнявся питанням розміщення на своїй території елементів американської системи протиракетної оборони (ПРО). Як бачимо, падіння попиту на газ змушує найбільшу російську компанію йти не тільки на значне скорочення видобутку газу, але й на провокації. Зараз "Газпром" періодично піднімає питання про фінансові санкції відносно НАК "Нафтогаз України" у зв'язку зі зменшенням обсягів закупівлі газу.
При цьому в "Газпромі" випускають із уваги негарну можливість того, що скандальним досвідом аварії на САЦ-4 змусять скористатися й Україну. Приміром, якщо перекрити засувку на українській стороні і не поспішити сповіщати про це російським колегам, то трубу прорве вже на території Росії. Розуміємо, самі не хочемо.
Андрій Заїка
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
