3422
Рекапітальний ремонт
Те, що так довго обіцяли, нарешті наближається до пункту "ось-ось збулося". Уряд і Нацбанк погодили процедуру рекапіталізації проблемних банків, намітили список першочергових кандидатів і готові приступитися до порятунку системи.
Хто отут у держвласність крайній?
Порятунок нестійких банків "руками" державного бюджету виявилося на порядку денному задовго до епохального рішення від 15 квітня. Бажання прем'єр-міністра націоналізувати банківські установи, які погано себе "ведуть" стосовно пересічних вкладників, актуально вже кілька місяців, керівництво НБУ теж було не проти, як й основний на сьогодні (і, якщо кредит буде отриманий повністю, - у перспективі) "інвестор" порятунку української банківської системи - Міжнародний валютний фонд. Проте, благу вість банки, деякі з яких уже почали активно проситися під державну руку пару місяців тому, чекали довго. І от - 15 квітня стало відомо, що уряд і НБУ визначилися й зі списком "потопаючих", і зі схемою порятунку. Щоправда, відносно й першого й другого практично відразу ж виникли розбіжності.
Попередні умови вибору об'єктів для рекапіталізації були відомі заздалегідь. Ключовим мотивом для уряду, за словами Юлії Тимошенко, повинен був стати обсяг депозитного портфеля - держава повинна захищати інтереси громадян. "Ми вивчимо ситуацію і виберемо ті банки, у яких постраждала найбільша кількість вкладників і в які мають найбільшу кількість клієнтів. Після того, як уряд прийме остаточне рішення, я оголошу ці банки", - пояснювала прем'єр. Для НБУ ж важлива загальна значимість банку - "фігуранти" третього-четвертого ешелону на бюджетну допомогу можуть розраховувати тільки у випадку крайньої та виправданої необхідності.
Пізніше в бесідах про рекапіталізацію з'явилася й конкретика - керівництво Нацбанку визначилося з "системостворюючими параметрами". Крім проблем з виконанням зобов'язань і готовністю поділитися акціями з державою, "бедні родичі" повинні відповідати 2 основним критеріям: мати обсяг внесків не менше 1% від загальної маси і обсяг активів понад 2% від загального обсягу з банківської системи країни. За словами першого заступника голови НБУ Анатолія Шаповалова, з урахуванням цих вимог на допомогу можуть сподіватися 26 банківських установ. Але, оскільки в уряду навіть при кращих розкладах (начебто замаячіли на обрії 500 мільйонів євро від ЄББР) на всіх бажаючих грошей не вистачить - поки з бюджету розраховується виділити 44 мільярда гривень, то масштаби держфінансування скорочувати почали вже "у теорії". Спочатку заступник голови центробанку озвучив цифру в десять-п'ятнадцять банків, згодом це число зменшилося до восьми. І от, підсумком 15 квітня став перелік з банків - кандидатів: "Укрпромбанк", "Укргазбанк", "Надра Банк", "Родовід Банк", одеський "Імексбанк", банки "Фінанси та кредит" і "Київ". З останнім стався невеликий конфуз: озвучуючи перелік, виконуючий обов'язки міністра фінансів Ігор Уманський обмовився і назвав замість "Києва" цілком стабільний банк "Хрещатик", чим спровокував глибоке здивування банківської громадськості.
Відносно дійсних фігурантів списку масштаб здивування поменше. Назви більшої частини перерахованих банків уже давно на вустах. Прохання про допомогу, адресовані державі, проблеми із платежами, низькі рейтинги через погані активи, скорочення кількості відділень і звільнення персоналу, знервовані (до самоспалення - як у випадку з "Надрами") вкладники - позиції потенційних ряту, м'яко говорячи, ненадійні. У чотирьох з них ("Надра", "Родовид", "Укрпромбанк" й "Київ") уже працюють тимчасові адміністрації, інші три - на черзі. При цьому всі сім банків (у тому числі й "Київ", якому порятунок, у принципі, за рейтингом не потрібно) відповідають вимозі бути власником не менш одного відсотка від загального обсягу депозитів. Більше того, три з них входять до десятки найбільших за обсягом внесків фізичних осіб: "Надра" на четвертому місці, "Укрпромбанк" на п'ятому, а "Фінанси та кредит" - на дев'ятому (відповідно до інформації Асоціації українських банків на 1 березня 2009 року). Із кредитними портфелями трохи складніше. За чарівну рису в 2 відсотки перевалюють тільки "Надра" (більша частина кредитів видана цим банком фізичним особам) і "Фінанси та кредит". Найменш серйозно виглядають "локальні" "Київ" (3 мільярди 399 мільйонів гривень - 0,476% від загального обсягу активів) та "Імексбанк" (4 мільярди 277, 42 мільйона - вони ж 0,6%). Але, якщо зірки запалюють - значить це комусь потрібно...
Незважаючи на те, що список об'єктів рекапіталізації називають ще неостаточним (такої точки зору дотримується член правління НБУ і тимчасовий адміністратор "Родовід Банку" Віктор Кравець), базовий курс уже взятий. Першими допомогу держави, швидше за все, отримають банки "Фінанси та Кредит", "Укргазбанк" та "Імексбанк" ( чи то як менш проблемні, чи то як досить "заполітизовані" - як сфера інтересів "бютівця" Костянтина Жеваго та "регіоналів" Василя Горбаля та Леоніда Клімова відповідно). Обсяги допомоги поки невідомі. За попередніми прикидками, на "цей раз" держава планує виділити близько 20 мільярдів гривень (загальний капітал семи банків становить близько 10,5 мільярда гривень). за такими ж попередніми прикидками варто очікувати, що "Надра" та "Укрпромбанк" можуть розраховувати на 5 мільярдів кожний, інші в основному - 2 мільярди на брата. Хотілося б, безумовно, більше - раніше в пресі миготіли трохи інші цифри: наприклад, "Укрпромбанку" приписувалися мрії про транш, "десь", в 7 мільярдів, що дозволило експертам заговорити про принципову доцільність порятунку банків, які однаково "прагнуть" до дна...
Довго чи коротко...
Як буде відбуватися "впровадження" держави в капітал проблемних банків поки відомо тільки загалом. Головне - направити тимчасову адміністрацію туди, де її ще не було, а потім - працювати, працювати і ще раз працювати. Спочатку передбачається провести кандидатам діагностику за спрощеною процедурою. "Ми формуємо команду аудиторів, юристів і визначаємося зі ступенем стабільності та відповідністю статутного капіталу банку його активам", - зробив прикид на майбутнє Ігор Уманський. Потім, за дві-три тижнів передбачається розробити програму оздоровлення, а потім уже уряд купить свій пакет. Із самого початку вважалося, що акції для держави будуть випущені додатково, а оплачуватися вони будуть або коштами з бюджету, або держоблігаціями. Плани начебто б і не змінилися, але навколо потенційного обсягу держпакету виникла маса питань.
Відпочатку передбачалося (та й всі банки-прохачі прийшли до такого рішення), що частка держави складе 50% плюс одна акція. Але 16 квітня Ігор Уманський озвучив уже інший обсяг пакета - 75 % плюс одна акція. Таке рішення пов'язане з наміром позбавити міноритарних акціонерів, у яких перетворяться нинішні власники, можливості блокувати рішення управляючих від уряду - контроль над "націоналізованими" перейде до Міністерства фінансів. Саме цю жорстку умову називають однієї з можливих причин "гальмування" процесу підготовки до рекапіталізації. І його ж - "винуватцем" невеликої кількості бажаючих рекапіталізуватися.
Важко сказати, із чим саме пов'язана непоступливість Кабміну крім лежачої на поверхні "менеджерської" причини. З одного боку, можна було припустити, що Кабінет міністрів буде зацікавлений у повному контролі над деякими банками - ворожість прем'єр-міністра до "Надрам", наприклад, уже давно не новина. З іншого боку - не можна виключати й імовірність того, що таким мудрим чином уряд полегшив своє фінансове становище, різко скоротивши число бажаючих злитися з державою: для банку з неглобальними проблемами перспектива одержати тимчасову адміністрацію і втратити три чверті акцій виглядає не занадто заманливо. У цьому контексті в пресі згадуються інтереси групи "Приват": за інформацією джерел "Комерсант-Україна", "Приватбанк" був зацікавлений у співробітництві з державою, але на більше ліберальних умовах. Кабмін не пом'якшився, але час на торг було втрачено. Щоправда, імовірно, м'якість може бути виявлена пізніше: незважаючи на жорстку першу вимогу обов'язково вводити в "підопічні" тимчасові адміністрації, Кабмін в окремих випадках готовий погодитися "лише" на кураторів (за дивним збігом на м'яку форму догляду розраховують установи, що входять у сферу інтересів окремих політиків). І, таки, у контексті саме банку "Фінанси та кредит", що вважається першим претендентом на одержання бюджетних коштів, пролунала інформація про покупку державою все-таки пакету обсягом 50% плюс одна акція. Так що, можливо, претенденти які, що переймаються своєю незалежністю, турбувалися й даремно...
Крім складного походу до "загального знаменника" між урядом і керівництвом Нацбанку, можна пошукати й інші пояснення відтягування початку рекапіталізації. На поверхні лежить найбанальніші "грошей немає" - з ними дійсно проблема, незважаючи навіть на недавній гордий рапорт Юлії Тимошенко, яка розповіла, що ціла кожна копійка першого траншу МВФ-кредиту. А ще є несприятливі прогнози експертів, що обіцяють українським банкам потужну хвилю труднощів починаючи із другого кварталу, пов'язану з потенційними неповерненнями кредитів - може бути головні жертви кризи ще невідомі. Можна оптимістично припустити, що учасники були зацікавлені в розробці найбільш оптимальної процедури, щоб не вийшло так, як у свій час із рефінансуванням, яке так масштабно критикувалося. Можна допустити більш реалістичний "політмомент", у міру якого необхідно було прийти до консенсусу між різними політичними силами - банківські проблеми зачепили фінансові нтереси багатьох таборів. Нарешті, все більшу популярність у масах отримує песимістична версія, за якою згодним "на все" банкірам треба був час, щоб вичавити зі своєї власності все, що можна, а потім уже здати "неліквід" державі... Зате в тому, що стосується причин різкого зростання темпів підготовки до рекапіталізації зацікавлені особи єдині: регулятор та уряд поспішають продемонструвати місії Міжнародного валютного фонду свої успіхи на ниві збереження банківської системи.
Чим би не пояснювалося затягування старту рекапіталізації, декларація готовності всіх учасників до початку процесу - уже прорив. А далі, імовірно, в Україні буде, як у Л"юїса Керролла - "Все цікавіше й цікавіше". Які саме пакети буде викуповувати держава. Яким чином буде здійснюватися управліннея "підшефними" банками.
Чи піде Україна на "шведський варіант", про який останнім часом так багато говорять (поділ активів банків на гарні та погані й скидання останніх "козлам відпущення"), або кожен банк буде рятуватися окремо. Як саме зважиться завдання захисту інтересів вкладників, якщо тимчасова адміністрація, що вводить за наполяганням Кабміну, може означати обмеження виплати все тих же депозитів фізосіб (хоча, нещодавно в парламенті "мигнув" законопроект, який бореться з цим). Що, зрештою, буде з державним пакетом акцій після закінчення терміну роботи тимчасової адміністрації і чи правда, що він буде за номінальною вартістю проданий попереднім "недбайливим" власникам... Трохи двозначний рекапіталізаційний прорив ще довгий час буде "постачальником" цікавих питань. Але головне - "ремонт капіталів" почався, і це тішить.
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
