5092
Як депутати країну від МВФ рятували...
— Казна та Політика
Як засвідчила практика, поважних гостей чекали всі, окрім парламентаріїв. 14-го квітня депутати знову провалили пакет антикризових законів. І що ж далі?
Наша пісня гарна...
До чергового приїзду місії Міжнародного валютного фонду українська "верхівка" підготувалася на славу. Як уже зауважували "Подробиці", у країні відразу пригальмувала інфляція, сповільнилося падіння рівня промислового виробництва, зміцнилася національна валюта... Для повного щастя не вистачало хіба що спільного зусилля народних обранців, що цілком підтримують антикризову кампанію Кабміну. Але це досягнення було питанням найближчих днів. У всякому разі, так здавалося.
Неважко згадати, що антикризовий пакет імені уряду планувалося прийняти ще до повернення представників Фонду - голосування від 31 березня вийшло таким, що запам'ятовується. Тоді парламентарії з повним розумінням поставилися до підняття акцизних зборів на алкогольну і тютюнову продукцію, а також дизельне паливо. А от інші ініціативи Кабінету Юлії Тимошенко - вирішення енергетичних проблем шляхом перерозподілу бюджетних коштів на користь "Нафтогазу" і "перестановки" у сфері пенсійного забезпечення - на нардепів, м'яко кажучи, не справили враження. Спірним законопроектам не вдалося навіть потрапити до порядку денного, і в уряду з'явилася нова порція проблем...
Передбачалося, що візит місії подіє на вітчизняних законодавців "облагороджувально". Напередодні чергового "антикризового" голосування народних обранців закликали подумати про благополуччя батьківщини всі, починаючи із глави держави. А в Секретаріаті президента і взагалі були переконані, що від одержання другого (а то й третього траншу) Україну відокремлюють всього дві "дрібнички": перелицьовування торішньої редакції спільного з Фондом меморандуму і прийняття вищезгаданих законопроектів. На депутатів була врочисто покладена місія з порятунку держави. Але витлумачили вони її своєрідно.
Ще перед черговим голосуванням опозиція поставила владу перед фактом про те, що вона не підтримає законопроекти, які погіршують "становище людей у нашій державі та стан бізнесу в нашій державі, що і так жалюгідні". Втім, схоже, прихильники уряду сподівалися вирішити проблему самотужки. І вкотре (точнісінько за сценарієм 31 березня) помилилися. Пленарне засідання від чотирнадцятого квітня ознаменувалося потужним дежа вю. Знову три законопроекти не вийшло включити до порядку денного - 204, 200 і 208 голосів для цього виявилося явно недостатньо. І знову основна частка "винуватців урочистостей" припала на "недопрезидентську" фракцію: "нунсівці" змогли делегувати тільки 30, 27 і 35 "за" з 72 можливих за відповідні запропоновані законопроекти.
Неприємний осад від чергового провалу намагалися відразу "розчинити". Якийсь час жила надія, що ситуацію вдасться "переграти". Але обнадійливими підсумки погоджувального засідання, що відбулося незабаром після знакового "неголосування", вийшли лише наполовину. За словами Володимира Литвина, делегати народу можуть повернутися до антикризового пакета - але не раніше 16 квітня. А щоб опонентам неповадно було реабілітувати "антинародні" ініціативи, "регіонали" відразу про всяк випадок пообіцяли блокувати трибуну. А загальні настрої та окремі заяви на превелику силу дозволяють сподіватися на те, що "дубль-три" пройде успішніше від попередніх.
Перемога принципів
Провальне голосування, хоч і не посприяло порятунку національної економіки, але відразу ж мобілізувало зацікавлені сили в політикумі. І поки уряд готується до відповідних заходів, його опоненти маневром, що попереджає, експресивно пояснили причини своєї бездіяльності.
Найменшим сюрпризом 14 квітня закономірно стала нульова підтримка ініціатив Кабінету міністрів з боку опозиції. Комуністам не дозволяється співробітничати з "мучителями" за визначенням. "Регіоналам", судячи із загальних "кризових" умонастроїв і поки ще неглибокої інтеграції думок з БЮТ, теж. Щоправда, не можна сказати, що "тимошенківці" зовсім не намагалися залучити найбільшу фракцію на свій бік. За день до голосування лідер фракції БЮТ Іван Кириленко запропонував відкласти розгляд антикризової програми уряду для того, щоб вишукати час на прийняття до уваги "серйозних пропозицій" Партії регіонів. При цьому "біло-синім" був запропонований своєрідний тактичний бартер: поки коаліція оцінює "регіональні" ЦУ, парламент зливається в єдиному антикризовому пориві у зв'язку з невідкладним характером прийняття трьох достопам'ятних законів. Але, хоча фронтмени опозиції прихильно сприйняли спроби прислухатися до їхньої думки, з бартером, судячи з голосування наступного дня катастрофічно не склалося.
Як і слід було сподіватися, свій протест "антикризовим" діям представники Партії регіонів пояснюють винятковою турботою про долю українського народу. Причому при цьому вони не соромляться виявляти деяку подвійність позицій. "Ми за те, щоб Україна одержала кредит МВФ. Але ми ніколи не допустимо, щоб Україна погодилася на такі умови цього кредиту, які б істотно погіршили життя малозабезпечених громадян", - пояснив позицію однопартійців Віктор Янукович. Яким же чином Україна одержить кредит, не виконуючи основні вимоги Міжнародного валютного фонду, "регіоналів", схоже, хвилює не більше, ніж проблеми індіанця - шерифа. Подібна позиція легко з'ясовна: чим раніше криза "утопить" рейтинг нинішнього прем'єра - тим прихильникам двічі екс-глави уряду приємніше і зручніше. А те, як сприяння неотриманню Україною солідного валютного траншу сполучається з безперестанною турботою про народ і бізнес, уже інше питання.
Якщо "регіональний" демарш по суті демаршем не є, то значній частині "нунсівців" знову вдалося здивувати уряд. Вкотре відповідальність за провал ініціатив Кабінету міністрів можна сміливо покладати переважно на прихильників президента. Саме їх було більше за всіх у переліку відсутніх і депутатів, що не голосували, включаючи і знакових представників "Єдиного центра", групи "За Україну!" і окремих, які "вічно сумніваються", наприклад, Івана Плюща.
З поясненням причин своєї поведінки деякі "протестанти" баритися не стали. "Центристи" розповіли, що не будуть підтримувати уряд, поки його проекти "лобіюють інтереси бізнес-оточення Тимошенко, або ж ставлять малий бізнес на межу виживання". А лідер "заукраїнців" В'ячеслав Кириленко пояснив учинок своїх прихильників тим, що поправки, запропоновані депутатами, враховані не були, а зміни, що "продавлюються" урядом, не мають системного характеру. "Група "За Україну!" принципами не торгує. Уряд усе зробив для того, щоб ці законопроекти сьогодні не пройшли, і ніякі зміни в законопроекти не внесені", - упевнений екс-глава фракції НУ-НС. Підвищена принциповість товаришів по коаліції відразу ж спровокувала відповідну реакцію в БЮТ. Микола Томенко вже запропонував пропрезидентським "нашоукраїнцям" не торгувати принципами і далі - наприклад, відкликати міністрів своєї квоти з Кабміну. Товариші по фракції ж в особі її керівника Миколи Мартиненка, який сумнівається в доцільності власної партійності, поки обмежилися висловленням "нерозуміння" учинку колег.
Зате в іншому місці розуміння (точніше, інтерпретація) поведінка переважно президентського пула НУ-НС виявилася повною. Незабаром після провального голосування оцінку йому поспішив дати керівник президентського Секретаріату. Як і слід було сподіватися, черговий тактичний програш Юлії Тимошенко був розцінений в "правильному" ключі: коаліції немає, уряд не здатний працювати і вирішити цю проблему можуть тільки вибори. "Сьогоднішній провал зі схваленням економічних законопроектів наочно доводить, що єдиним способом виходу із владного глухого кута є дострокові вибори - і парламентські, і президентські", - упевнений Віктор Балога. Нагадаємо, минулого разу в аналогічній ситуації глава СП "усього лише" сватав прем'єрові відставку. Але з того часу концепція змінилася, і головної ідеї фікс Банкової (поряд з "як би прийняти нову Конституцію винятково волею народу") стали подвійні дострокові вибори. І поки підстави перебувають у процесі розшуку, президентський табір захопився позиційною війною а ля "а давайте самі і по-доброму" - тобто спробами спровокувати добровільну відмову парламентаріїв від їхніх повноважень. І оскільки чи не головними супротивниками "чергових позачергових" залишаються "бютівці", не дивно, що на вістрі атаки опинилися ініціативи уряду. Але навіть якщо "узяття змором" не допоможе, сам по собі провал антикризової діяльності Кабміну може подарувати Банковій бажане падіння рейтингу Юлії Тимошенко. Щоправда, спочатку потрібно буде ще пояснити виборцям не занадто пригожу роль у цьому провалі президентських прихильників. А ще раніше - порозумітися із МВФ.
Спокій усім тільки сниться
Друге скандальне голосування спровокувало передбачувану реакцію всіх учасників процесу. І якщо Кабмін поки діє "по-діловому": збираючи екстрене засідання за участю представників місії МВФ, - то БЮТ-соратники прем'єра поспішили розставити крапки над "i". Глава фракції Іван Кириленко вже встиг звинуватити в тому, що відбулося 14 квітня, особисто президента і пошкодувати, що імпічмент ініціювати вже трохи запізно. Обурення "бютівців" можна зрозуміти: страждає не тільки персональний імідж їхнього лідера, але й міжнародне "обличчя" країни. Але недооцінювати їх "риторичний порив" (якщо, щоправда, відволіктися від імовірності виявлення подвійного дна, на зразок одержання стимулу для співробітництва ПР і БЮТ через віроломність офіційних соратників) з погляду конструктивності того, що відбувається, теж не варто. Втім, президент теж недовго шукав винуватих. Вкотре українські політики у своєму стандартному протистоянні "ненавмисно" відволіклися від суворої дійсності.
Стрімке переміщення ситуації навколо другого траншу від Міжнародного валютного фонду в знайому площину фактично особистого протистояння Банкової і Грушевського не викликає подиву. Залишається хіба що жаль: хотілося, як краще, а вийшло, як завжди. Причому, через і заяви "бютівців", і висловлювання Віктора Балоги, розраховувати на якнайшвидше примирення під гаслом "Ми разом боремося із кризою" не доводиться - політичні інтереси (як, втім, і завжди) однією лівою "зробили" економічну доцільність.
Що показово, консенсус різко зник не тільки із взаємин президента і уряду, але й на інших фронтах теж. Наприклад, Володимир Литвин, анонсуючи можливе повернення до антикризових законів 16 квітня, теж виявив рідкісну готовність домовлятися. "Ми домовилися, що у випадку звернення президента України із приводу необхідності та доцільності розгляду цих документів Верховна Рада уважно розгляне пропозицію президента", - пояснив результати погоджувальної ради спікер. Складається враження, що без окремих прохань депутати відкриті новим думкам не будуть. Але, можливо, перекладання відповідальності на президентський табір - це своєрідна спроба вберегти власні позиції. Адже Віктор Балога, коментуючи результати голосування, не тільки невисоко оцінив шанси коаліції, але й неприємно висловився на рахунок менеджерських здібностей самого голови Верховної Ради. "... Спікер за посмішкою хоче сховати свою зніяковілість тим, що знову і знову суспільство бачить недієздатність того утворення, що чомусь завзято продовжує іменуватися коаліцією", - суворо оцінив чужу міміку глава СП.
Оскільки майбутнє "антикризового пакета" як і раніше туманне, на перший план упевнено виступає знайомий тренд українського політикуму - натхненні звинувачення один одного в загальній бездіяльності. Причому, як свідчить перша реакція, двома сторонами конфлікт не обмежиться, що ще більше ускладнює ситуацію.
Подібну поведінку української влади можна було б ризикнути і зрозуміти (хоча б у силу звичності того, що відбувається), якби мова йшла про внутрішні політичні проблеми, а не про економічні, що прямо залежать від "зовнішнього джерела". Оскільки до остаточної відповіді місії ще далеко, за день до горезвісного "провалу номер два", у тому ж Секретаріаті Президента були анонсовані приємні перспективи тісного співробітництва. За словами заступника глави СП Олександра Шлапака, найближчими днями передбачалося погодити текст нової редакції меморандуму з Фондом, що включав би в себе вимоги, що стосуються реформування Пенсійного фонду і забезпечення "Нафтогазу", а також - докладно розписаний механізм рекапіталізації банків. Але перед тим як переписувати меморандум, потрібно було прийняти три антикризові закони. З останнім, як відомо, депутати урочисто не впоралися, причому, не виключено, що не без допомоги Банкової...
Уряд, не розраховуючи на "супротивника", уже розпочав "виробництво" гарної міни за поганої гри. "Зарубані" ініціативи частково передбачається "впровадити" за допомогою близько 20 постанов Кабміну - подібна оперативність змушує засумніватися в тому, чи була "диверсія" Банкової великою несподіванкою для прем'єрських соратників. Вважається, що МВФ подібний варіант спочатку влаштує, але до принципового вирішення питання подібні екстрені заходи все-таки не дотягують. У кожному разі, прем'єр та її оточення одержали шанс для того, щоб вкотре "не миттям, так катанням" зіграти роль рятівників нації - як мінімум, в очах "ядерного" електорату. Але ж є ще й думка Фонду.
Оцінити ступінь лояльності керівництва місії після провального голосування складно. З одного боку, напередодні Джейла Пазарбазіолу робила заяви, далекі розумам вітчизняних законодавців (наприклад, необхідність підвищення пенсійного віку), усвідомлюючи, що подібні ідеї широкого розуміння в масах не знайдуть. "Тому ми хотіли б завершити обговорення з керівництвом країни і також надати їм ще трохи часу для того, щоб знайти таке рішення, що мало б ідеологічний та інший зміст у випадку України. Зокрема, з огляду на демографічну ситуацію в країні, і те, щоб Пенсійний фонд був збалансований", - надала українській владі час для міркування глава місії. Можливо, бажаючи домогтися більшого, представники МВФ можуть досить гнучко реагувати на місцеві реалії. З іншого боку, довгострокові стратегічні перспективи - це одне, а термінові заходи - щось інше. А в число обов'язкових вимог, як і передбачалося, входить двічі провалений пакет законопроектів. Чи влаштують Фонд урядові постанови чи таки "найвища воля" депутатів - покаже час. Головне, щоб необхідні "рухи" були виконані до того, як місія МВФ переконається в недоцільності надання другого траншу, у чому вона поки ще сумнівається. Правда, поза залежністю від подальших дій, одне "досягнення" уже в активі українських політиків. Спокуса влаштувати зразково-показове взаємне "пороття" виявилася занадто великою, щоб перед нею встояти в ім'я економічних інтересів. Що ж, закордонні гості одержали можливість на власні очі оцінити всю глибину політичного консенсусу по-українськи. А своїм громадянам завжди можна сказати, що таким хитрим методом всього-на-всього країну рятували...
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
