852
Напруж звивини
Навчання в Україні буде не по кишені. Близько 550 тис. студентів, за даними Міністерства освіти і науки, що навчаються за контрактом, виявилися не здатні платити за навчання. Як результат, вузи втрачають додаткове джерело фінансування. На цю статтю доходів припадає 20-25% надходжень у державних вузів і 100% у приватних. Вузи скорочують витрати, шукають додаткові джерела фінансування... і сподіваються на допомогу держави. Якщо без останньої не обійтися, на думку "ВГ", її варто погодити з якістю освітніх послуг: зосередившись на допомозі нужденним студентам, а не самим вузам, держава зробить перший крок у реформі вищої освіти.
Без прикрас
У тому, що вузи опинилися в подібному стані, винувата не тільки економічна криза, але й вони самі. Відповідно до Закону "Про вищу освіту", у державних вузах бюджетників повинно бути не менш 51% від загальної кількості студентів. Вуз також не має права збільшувати загальну кількість студентів на потоці (так званий ліцензійний обсяг). Але в цілому навчальний заклад сам має право корегувати співвідношення кількості студентів, що навчаються за рахунок бюджетних кошт і за контрактом.
Держзамовлення в Україні на підготовку одного фахівця в українському вузі становить 9-11 тис. грн. на рік, що ж до контрактного навчання, у середньому рік навчання в українському вузі обійдеться абітурієнтові у 12-15 тис. грн. Природно, що університетам та інститутам вигідніше набирати студентів на платну форму навчання, чим вони й користувалися. До того ж, за словами Ярослава Болюбаша, директори департаменту вищої освіти МОН, цього року деяким державним вузам за деякими спеціальностями було дозволено набирати до 100% контрактників. Саме вони й опинилися в скрутному становищі.
У державних вузів - змішане фінансування, зібрані з контрактників гроші державний університет направляє у свій зведений бюджет, що затверджується МОН. Тому зарплата викладачів прямо залежить від того, наскільки акуратні контрактники в оплаті свого навчання. Автоматично відрахувати неплатників можна, але от набрати на їх місце нових можна тільки лише за результатами вступних іспитів, які проводяться раз на рік.
З 2,8 млн українських студентів частка контрактників досягає 1,6 млн чол. З огляду на те, що середня плата за навчання становить 10 тис. грн. на рік у регіонах і 20 тис. грн. на рік у столиці, нескладно підрахувати, що вузи наприкінці цього навчального року можуть не дорахуватися близько 3-4,5 млрд грн. У найгіршому стані опиняться приватні вузи, яких в Україні налічується 202 (державних - 351).
Хитрити і лавірувати
"Ми почали практикувати навчання на виплат, - говорить Лілія Каліберда, віце-президент з науково-методичної роботи Міжнародного науково-технічного університету ім. академіка Ю. Бугая (приватний вуз). - Якщо раніше студент повинен був внести або всю суму, або оплачував навчання раз на півроку, то тепер він може здійснювати оплату щомісячно, поквартально".
Приватні вузи першими пішли на подібні заходи, однак державні також вдаються до подібних схем. "Студент може розтягти внесення всієї суми за навчання до початку сесії, - розповідає Людмила Коновалова, начальник фінансово-планового відділу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. - зазвичай, якщо існують прострочені виплати, ми нараховуємо пеню. Але в сформованих умовах від цієї практики ми відмовилися. Крім того, до кожного такого випадку підходимо індивідуально, аналізуємо, як можна піти назустріч конкретному студентові".
Керівники вузів готові піти й на більш радикальні заходи, щоб поліпшити фінансовий стан навчальних закладів. Вони домовляються з керівництвом банків про надання їх студентам освітніх кредитів (наприклад, керівництво Міжнародного науково-технічного університету ім. академіка Бугая веде переговори з Ощадбанком про надання пільгового кредиту). Або ж працюють із приватними компаніями, направляючи туди на оплачуване стажування студентів (така практика використовується в Київському економічному інституті менеджменту). Керівники деяких приватних вузів запевнили, що готові піти навіть на реструктуризацію боргу студентів-контрактників. Їх колеги з державних вузів про таке можуть тільки мріяти.
"Ми дозволили своїм студентам вносити помісячну оплату за навчання, а при останній перевірці Рахунковою палатою одержали зауваження за те, що в нас "висить" 7 млн грн. боргу за контрактом, - ремствує Володимир Бугров, проректор з науково-педагогічної роботі КНУ імені Т. Шевченко. - А прописаного алгоритму для наступного погашення прострочених платежів не існує".
Щоправда, у державних вузів є ще один, цілком легальний спосіб поліпшити власне фінансування - збільшити потік іноземних студентів. На сьогоднішній день в Україні навчаються 40 тис. іноземців, наступного року ця цифра зросте як мінімум на 10%. "У нашому вузі з 16 тис. студентів на іноземців припадає більше 2 тис., - пояснює Сергій Іванов, проректор учбово-методичної роботи Національного авіаційного університету. - Це дозволяє нам мінімізувати наслідки кризи. Визначаючи власну антикризову стратегію, ми вирішили не підвищувати ціни на контрактне навчання для українців (у середньому 10-12 тис. грн), але збільшили оплату за навчання для іноземців (до $4-5 тис)".
Однак чарівною паличкою іноземні студенти можуть стати лише для спеціалізованих вузів, що готують фахівців з технічних спеціальностей. Такі спеціальності, як українська філологія, історія або філософія, в іноземців популярністю не користуються.
Відітнути все зайве
Тому, як би не хитрували державні вузи в пошуках додаткових джерел фінансування, всі вони сподіваються на державну допомогу. І саме тут у держави є всі шанси погодити надання допомоги вузам з реформою найвищої школи. Досі система держзамовлення в Україні працювала неефективно. Вузам вигідно цю систему зберегти, про що свідчать їх прохання не стільки виділити додаткові кошти, скільки полегшити фінансовий тягар. "Зараз саме благодатний час для надання вузам автономії в рішенні своїх організаційних питань і шляхів залучення коштів, - думає Олег Шаров, перший проректор Університету економіки і права "Крок" (приватний вуз). - Це актуально для університетів всіх форм власності, адже приватним вузам не вистачає адміністративної автономії, а державним - фінансової".
Вузи домагаються права самостійно визначати статті витрат, які будуть фінансуватися від здачі приміщень в оренду або одержання грошей від контрактників, без затвердження в МОН. Також вони бажають одержати можливість змінювати освітню програму, нині вона знов-таки затверджується в МОН. Однак на підсумковій колегії міністерства 2 квітня міністр освіти Іван Вакарчук дав зрозуміти, що на самостійність у прийнятті рішень щодо фінансування державним вузам поки сподіватися не варто. "Можливості державного бюджету обмежені, державні та приватні вузи за законом рівні, і ми не можемо собі дозволити розпорошувати кошти, рятуючи всі вузи", - переконаний Ярослав Болюбаш.
Микола Фоменко, начальник відділу моніторингу вищої освіти при МОН, впевнений, що допомогти держава повинна тільки найбільш ефективним університетам. От тільки критерії ефективності в оцінці роботи вузів сьогодні розпливчасті, встановлені МОН рейтинги вузів істотно відрізняються від оцінок незалежних дослідницьких центрів, тому в таких умовах державі доцільно допомагати не стільки вузам, скільки конкретним студентам.
Почасти таким шляхом пішли в Росії та Казахстані, де державної підтримки вдостоюються кращі на потоці студенти-контрактники. Україні варто було б перейняти подібний досвід. Для цього необхідно визначити якийсь середній бал за результатами сесії, приміром, вище 4,5. "Заохочення кращих студентів створить додаткову мотивацію для студентів, - впевнений Володимир Нікітін, експерт з освітньої та наукової політики Міжнародного центра перспективних досліджень. - У цьому випадку кожен студент буде прагнути до покращення своїх показників. Для держави ж у майбутньому це може перерости в більш прозору схему фінансування вищої освіти в цілому".
Замість цього в МОН розглядають як порятунок вузів розширення програми державних освітніх кредитів. Але, ця програма лише законсервує нинішню систему фінансування вузів, тому що гроші одержує не студент, а вуз. Саме він і пропонує студентові повчитися в кредит на своїх умовах, і успішність студента в них не фігурує.
Застосування на практиці принципу "гроші ходять за студентом" здатно допомогти вузам вижити в кризовий час, а МОН - почати реформу фінансування вищої освіти. У кризовий час недоліки системи підготовки фахівців у вищій школі проявляються найбільше чітко, того і скорегувати їх легше. Допомагаючи кращим, МОН убиває двох зайців. Дає сумлінним студентам стимул добре вчитися, надаючи фінансові послаблення в оплаті навчання. І стимулює університети позбуватися тих, чиє перебування у вузі ставиться під питання результатами сесії. У майбутньому така модель фінансування цілком може стати основною: за держзамовленням будуть учитися лише кращі студенти, іншим буде запропонований контракт.
Юлія Піхновська
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
