2781
Акції протесту
— Валюта
Основною функцією НБУ (якщо вірити Конституції) є забезпечення стабільності національної грошової одиниці, тобто гривні. А виконувати цю функцію, у свою чергу, Нацбанк повинен за рахунок підтримки стабільності банківської системи. У нинішній ситуації, коли банки опинилися там, де вони опинилися, чи не єдиним інструментом порятунку фінустанов та наших з вами депозитів виявилося рефінансування НБУ. Сподіватися, що держава компенсує нам вклади з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, просто смішно.
Для довідки: активи Фонду становлять трохи більше 3 млрд грн., а депозити тільки населення - близько 200 млрд грн. Рекапіталізація банків за рахунок входження до складу акціонерів держави в особі Кабміну - усе ще примарна перспектива, і коли цей механізм реально запрацює, не відомо нікому. А гроші банкам потрібні вже зараз. У той же час широкомасштабна кредитна допомога Нацбанку вже стала причиною обвалу курсу гривні і спровокувала кілька голосних корупційних скандалів на найвищому рівні.
У тому, що кредитна допомога держави була, м'яко кажучи, почасти використана не за цільовим призначенням, винні, звичайно, і Нацбанк, і несумлінний менеджмент фінустанов, які одержали гроші. Але в більшості випадків регулятор став заручником власної несамостійності. Як у старі добрі часи, щосили працювало “телефонне право”, а найбільш “жирні” транші видавалися “за блатом”.
Очевидно, що рефінансування в нашій країні із чисто економічної площини вже перемістилося в політичну. Чого тільки вартий скандал, пов'язаний з “Надра Банком”, і спроби Кабміну блокувати допомогу цьому банку через суд? Хоча справедливості заради треба відзначити, що в самому Нацбанку при видачі кредитів рефінансування поки ніхто не ухвалював рішення щодо ненадання позик залежно від політичної приналежності власників тих чи інших фінустанов. У той же час минулого тижня НБУ прийняв непримітне, на перший погляд, майже технічне рішення. На вул. Інститутській, 9 взяли і виключили зі списку цінних паперів (ЦП), які можуть бути прийняті як застава при видачі рефінансування регулятором, акції власників банків (лист НБУ №14-011/1427-4380 від 25.03.09 р.).
Що ж стало причиною такого рішення? Можливо, акції українських банків уже так знецінилися, що коштують дешевше багнюки, і кредитувати під них просто нерозумно? Але, як не дивно, у тому ж списку ЦП, які Нацбанк згодний розглядати як забезпечення за кредитами, як і раніше красуються ще менш надійні облігації підприємств, а з минулого тижня до заповітного списку потрапили навіть векселі (!).
Безумовно, ціна на акції фінустанов за останні півроку зменшилася в рази, а іноді й у десятки разів. Але в кожному випадку все індивідуально. Незважаючи на кризу, деякі банки усе ще привабливі для інвесторів, а їх акції хоч і з труднощами, але можуть бути продані на ринку. Подейкують, що насправді відмова регулятора від кредитування під заставу акцій була пов'язана зовсім не з ціною на ці ЦП або складністю розробки методики оцінки таких активів. Не виключено, що в такий спосіб Нацбанк просто змушує своїх підопічних звертатися за фінансовою підтримкою не до себе, улюбленого, а безпосередньо в Кабмін.
Нехай там, мовляв, голову ламають, кому і скільки грошей видавати, але тепер уже не під заставу акцій, а під їх прямий викуп державою. Безумовно, фінансова допомога держави у вигляді входження в капітал виглядає більш логічною. У цьому випадку вона одержує право впливати на керування банком, вводити своїх представників у наглядову раду, у ревізійну комісію або навіть призначати власного голову правління. Питання в іншому: як багато банків і їх власників готові будуть піти на такі умови рекапіталізації?
Чи не простіше дочекатися, коли НБУ введе в банк тимчасову адміністрацію і візьме на себе всі зобов'язання перед кредиторами та вкладниками, а також проблеми залучення інвесторів (у тому числі і в особі Кабміну)? У зв'язку з цим досить цікаво виглядає нещодавня відмова Нацбанку від обов'язкового викупу ОВДП у своїх підопічних. Як відомо, затверджена раніше процедура рекапіталізації банків передбачає купівлю акцій фінустанов в обмін на ці самі ОВДП.
Таким чином, НБУ, по суті, однаково залишив за собою остаточне право вирішувати, кому з банків видавати грошову допомогу в обмін на акції, а кому - ні. І в цьому випадку, схоже, у хід буде пущено все те ж “телефонне право”. Найгірше, якщо при цьому банки почнуть сортувати за критерієм політичного “забарвлення” їх господарів. Це ми вже проходили в 2004 р.
Очевидно, що напередодні нинішніх президентських виборів спокуса змінити політичні симпатії вкладників за рахунок повернення (неповернення) депозитів залишається занадто великою.
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
