2869
Віхи тижня
— Казна та Політика
Весь минулий тиждень Україна обговорювала газові домовленості, укладені під патронатом Путіна і Тимошенко. Український прем`єр упевнена, що досягла серйозного успіху, її опоненти дотримуються іншої думки. Юлія Володимирівна прагне не зупинятися на досягнутому і набрати обертів з прицілом на президентську кампанію.
Про одне можна говорити напевно: українською територією "Газпром" знову прокачує в європейські країни довгоочікуваний газ, і наша країна зникла з перших шпальт впливових газет. Шкода, що ставка транзиту блакитного золота на 2009 рік залишилася найнижчою в Європі, хоча ціна газу для України навіть з урахуванням 20-процентної знижки зросла удвічі. Втім, Юлія Тимошенко обіцяє активно впроваджувати програми енергозбереження і обіцяє, що наша країна купить мінімальний об`єм газу за максимальною в поточному році ціною.
Турбує інше - передача компанії "Газпром збут Україна" права забезпечувати потреби 25% споживачів газу (переважно платоспроможних промислових підприємств) і відсутність можливості дочасного розриву укладеної терміном на 10 років газової угоди. Окрилений документом заступник голови правління "Газпрому" Олександр Медведєв вже висловився за підписання угоди терміном на 20-30 років.
Далеко не всі в Україні поділяють оптимізм "Газпрому" і Юлії Тимошенко. До речі, Юлія Володимирівна досить оперативно назвала середньорічну вартість газу - 228,8 долара за тисячу кубометрів, випередивши оприлюднення розрахунків економістами з Банкової. Поспішність виявилася не зайвою: у президентському секретаріаті вважають, що за найсприятливішого для нашої країни розкладі газ коштуватиме цього року на 30 доларів дорожче, ніж обіцяє прем`єр, а прогнозувати ціну блакитного палива на подальші 10 років і взагалі не беруться. Втім, експерти-економісти нагадують, що для задоволення потреб ЖКГ можна використовувати газ власного видобутку, а в хімічній промисловості країни - основному споживачі газу - у Тимошенко і її партнерів стратегічних інтересів немає.
Після підписання газових домовленостей прем`єр без зупинки переключилася на внутрішні проблеми країни. Юлія Володимирівна оперативно дала зрозуміти, що перемир`я з Віктором Ющенком закінчилося, і вона не збирається імітувати єдність поглядів і підходів з Президентом. Щоправда, ініціювати процедуру імпічменту в БЮТ не поспішають, певно, зваживши негативні наслідки цієї поспішності.
Зате Тимошенко зовсім не проти наблизити дату проведення президентських виборів. Її зацікавленість в прискоренні на цьому напрямі можна зрозуміти: економічна ситуація сьогодні працює проти прем`єра, і скоро проблеми країни складно буде списувати на підступи політичних опонентів.
Тільки за минулий тиждень Юлія Тимошенко реанімувала як ворога народу голову правління Національного банку Володимира Стельмаха, діяльності якого присвячено позачергове засідання парламенту, і станцювала переможний танець на кістках компанії RosUkrEnergo, викинутої з схеми постачань газу до України. До кола прем`єрських опонентів потрапили банк "Надра" і Morgan Stanley. Представник останнього Ігор Мітюков, на думку Юлії Володимирівни, за узгодженням з Віктором Ющенком готує для України крос-дефолт. Прем`єр упевнена, що за те, що відбувається в Національному банку повинен нести відповідальність і президент, але на Банковій (пробачте за каламбур) Стельмаха здавати не збираються.
Заслуговує особливої уваги публічно висловлене прем`єром побажання знайти відповідного іноземного інвестора телеканалу "Інтер", який веде послідовну інформаційну війну з Тимошенко. Якщо так піде і далі, черга може дійти і до незручних і інакомислячих громадян. Як майбутній кандидат на посаду глави держави (Юлія Володимирівна вже констатувала, що в країні почалися дочасні президентські вибори) лідер БЮТ поводиться, м`яко кажучи, нерозважливо. Плодити ворогів у нинішній ситуації може скоріше політик, який втратив голову від успіхів, а не далекоглядний стратег.
Віктор Ющенко, якого поставили перед фактом підписання газових угод не тільки констатував факт втрати національного інтересу в питанні транзиту, але й пообіцяв, що українська нація не забуде газову війну. Бальзамом на душевні рани нашого народу лягла заява єврокомісара з питань енергетики Андріса Пібаглса, який відзначив, що ЄС не має в своєму розпорядженні фактів незаконного відбору газу Україною.
Президент же публічно проігнорував прагнення генерального прокурора і в.о голови СБУ доповісти йому про боротьбу з корупцією, зазначивши, що у Медведько і Наливайченко не мають політичної волі для викорінення цього суспільного зла. Віктор Андрійович не забув відзначити, що ухвалення всіх антикорупційних законів в парламенті блокує БЮТ. Цей гнівний випад став ще одним підтвердженням того, що парламентаріїв, які готові підтримувати Президента скоро можна буде перелічити на пальцях рук.
Наприклад, Микола Мартиненко, який нещодавно очолив багатостраждальну фракцію НУ-НС, начебто і готовий вести діалог з Банковою, але при цьому відзначає, що Вікторові Ющенку для збереження за собою гідного місця в історії країни не варто балотуватися на другий президентський термін. А тут ще й четверту річницю інавгурації Ющенка затьмарила інформація про намір Президента вручити орден "За заслуги" третього ступеня Дмитрові Фірташу як одному з меценатів відновлення Батурина. Чи то співвласник RosUkrEnergo від ордена відмовився, чи то сам Президент вирішив не дратувати гусей, одним словом, нагорода не знайшла героя. Але галасу навколо неодержаного ордена було чимало...
Євген Магда
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
