2355
The Financial Times: На полі бою за газ - скрізь тіла переможених
— Енергетика
Газова війна між Росією та Україною, що призвела до найважчого тритижневого енергодефіциту в Східній Європі, зважаючи на все, закінчена. І, як трапляється з більшістю війн, від неї мало хто виграв: на полі бою - суцільно тіла переможених, пише Квентін Піл у британському виданні The Financial Times.
"Газпром", російський державний газовий монополіст, втратив як мінімум півтора мільярда доларів (1,2 мільярди євро, 1,1 мільярда фунтів) виторгу і сильно підмочив свою репутацію надійного постачальника енергії до Європи.
Україна продемонструвала політичну роздробленість, оскільки так і не сформувала єдину позицію на переговорах і оскільки допустила накопиення величезних боргів "Газпрому". За укладеною зрештою угодою Україна одержить газ цього року за цінами, на 20% нижчими від європейських - це компромісна позиція, до якої обидві сторони могли б дійти і з самого початку.
Що ж стосується споживачів газу в інших країнах Східної Європи, то їх змусили в самий розпал зими тремтіти від холоду, а їх заводи зупинили або посадили на голодний газовий пайок. У Словаччині вже говорять, що в них це відніме півтора процентних пункту від темпу економічного зростання.
Болгарія, Сербія і Словаччина, що постраждали від нестачі газу більше за інших - найвірніші енергоклієнти Росії. Вони не вжили ніяких заходів для того, щоб налагодити альтернативні поставки енергоносіїв або розширити газові сховища, тому що всі турботи про себе передоручили "Газпрому". Таким чином, Росія посварилася з країнами, які вважалися її найкращими друзями.
Прем'єр-міністр Болгарії Сергій Станишев стверджує, що буде вимагати компенсації у формі додаткових поставок газу за зниженими цінами. Крім того, болгарські чиновники вже набагато більш впевнено почали казати про підтримку альтернативних шляхів поставки газу - наприклад, газопровід Nabucco, що може привести до них через Туреччину газ із центральноазіатських країн.
Європейському Союзу показали, що він дотепер досить уразливий до таких відключень. Також виявилося, що з 2006 року, коли між Росією та Україною вже був приблизно такий же скандал, ЄС практично нічого не зробив у плані підготовки до подібних подій - не підсилив можливості трансграничного перетоку газу і не розширив сховища.
Незважаючи на те, що цього разу росіяни щільно вклалися в піар, а Київ не зумів компетентно на це відповісти, Москві, за великим рахунком, не вдалося переконати європейців, що провина цілком і повністю лежить на Києві.
"Росіяни перегнули палицю, - сказав на цьому тижні в Брюсселі один з представників Європейської Комісії. - За лаштунками [конфлікту] росіяни грали у власну гру".
За словами європейських спостерігачів, які стежили за відновленням потоку газу до Європи, російська сторона "створювала всілякі перешкоди і використовувала будь-які приводи" для того, щоб зірвати процес.
Голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу, який провів практично всі ці три тижні в спробах організувати угоду між двома сторонами, у вівторок у Брюсселі не міг приховати гнів. Він звинуватив обидві сторони в порушенні своїх обіцянок і сказав: "Я цього не забуду".
Кріс Уіфер, начальник стратегічного відділу московського інвестиційного банку "Уралсиб", бачить у всій цій історії тільки дві сторони, які однозначно виграли: центральноазіатські постачальники газу - Туркменістан, Казахстан та Узбекистан, які тепер одержать від "Газпрому" повну європейську ціну за газ, і консорціум з будівництва газопроводу Nord Stream - альтернативного маршруту поставок газу з Росії до Німеччини через дно Балтійського моря. Втім, у другому випадку проти проекту заперечують екологи.
На його думку, першим у списку "однозначно програли" іде українська економіка. Вже за ціни за газ 179,5 долара за тисячу кубометрів країна заборгувала "Газпрому" дуже і дуже чимало, а цього року, розраховує "Газпром", ціна складе в середньому 280 доларів. Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко, яка уклала угоду з Володимиром Путіним, стверджує, що ця цифра становить 228,8 долара.
"Україні буде як мінімум дуже складно розплачуватися за цим рахунком, - вважає Уіфер, поза залежністю від реальної ціни - а контракт кричущо непрозорий".
Термін договору - 10 років, однак якщо неплатежі будуть накопичуватися, це може знову призвести до його перегляду, що, у свою чергу, створить умови для чергової суперечки. У протилежному випадку, Україні доведеться продати "Газпрому" свій газопровід - і, зважаючи на все, саме цього із самого початку і домагається російська компанія.
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
