Безкурсиця


Безкурсиця

На тлі газового конфлікту, що палає синім полум’ям, майже не поміченими проскакують події та рішення, які за інших умов викликали б серйозний суспільний резонанс. Упав навіть інтерес до валютного ринку. Хоча події на ньому підтверджують сумну істину: у результаті проведених Нацбанком за останні кілька місяців експериментів країна повернулася до старої моделі з трьома різними курсами - офіційним, ринковим і курсом валютних інтервенцій НБУ.

Причому існуюча між цими курсами різниця знову стала достатньою, щоб привілейовані категорії фінансових установ (у разі володіння доступом до інсайдерської інформації та "пільгами" з купівлі валюти під час інтервенцій Нацбанку) могли отримувати на цій різниці хороші дивіденди.

На думку більшості опитаних "ДТ" банкірів, повністю дискредитувала себе ідея так званих валютних аукціонів. Сам принцип таких торгів, за якого насамперед задовольняються найвищі за ціною іноземної валюти заявки, працює на девальвацію валюти національної.

Знову-таки, розбурхують уяву можливості окремих учасників ринку, обізнаних з нацбанківською "кухнею". Наприклад, багатьох спостерігачів всерйоз засмутила несподівано низька ціна відсікання заявок на купівлю долара на одному з післяноворічних аукціонів. Відрізняючись майже на гривню від ринкового курсу, вона давала змогу отримати чудовий курсовий гешефт тим, хто міг наперед володіти цією інформацією.

Отже, даремними виявилися всі жертви, які були принесені на догоду взятому українською владою перед МВФ зобов’язанню - максимально зблизити офіційний та ринкові курси на вітчизняному валютному ринку. Починаючи з 29 грудня минулого року, офіційний курс гривні до долара застиг на позначці 7,70. За відсутності якихось виразних сигналів із боку Національного банку можна лише припустити, що це значення являє собою орієнтир, до якого на Інститутській прагнутимуть привести курс у найближчому майбутньому. Чим це значення курсу примітне? На жаль, лише наявністю в ньому відразу двох сімок і нуля. Що змушує підозрювати, що його головним обгрунтуванням послужило 70-річчя голови Нацбанку, що наближається.

На 7,70, до речі, натякнув і керівник групи радників голови Нацбанку Валерій Литвицький, заявивши, що "НБУ прагнутиме до того, щоб повернути курс до значень, які були наприкінці 2008 року". Як відомо, минулий рік вітчизняний міжбанківський ринок "закрив" на позначці 8,05 грн./дол., що означає приріст курсу долара торік на 60% (із 5,054 грн./дол.).

За рахунок проведених на ринку інтервенцій Нацбанку поки що вдається потрохи зміцнювати курс - питання тільки, як довго він буде послідовним у таких діях. Адже непослідовність, непрогнозованість і непрозорість дій НБУ у валютно-курсовій політиці вразила практично всю країну.

Курсова нестабільність стала головним приводом для створення в грудні минулого року тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань перевірки діяльності НБУ в період фінансової кризи. Комісія вже дійшла висновку про те, що Нацбанк не може впоратися зі своїм основним завданням - забезпеченням стабільності національної грошової одиниці.

15 січня ц.р. 372 народні обранці підтримали постанову (№3547), що подовжує термін перевірки діяльності Нацбанку ще на півроку - до 18 червня. І додали до неї пункт із повторною вимогою до президента Ющенка внести подання про звільнення голови Нацбанку Володимира Стельмаха та призначення нового голови (попереднє аналогічне звернення до президента ВР ухвалила 26 грудня).

Більш того, однією з пропозицій слідчої комісії було відсторонення Володимира Стельмаха від виконання обов’язків голови НБУ. Не виключено, що прийняттю цього пункту завадило лише те, що він суперечить конституційним нормам.

Привертають до себе увагу й внесені 14 січня депутатами від БЮТ одразу два законопроекти зі змінами до закону про Національний банк (№3607 і 3602), відповідно до яких Верховна Рада наділяється повноваженнями із звільнення голови Нацбанку. Оскільки очевидно, що перешкодою до вступу будь-якого з цих законів у силу буде вето президента з одночасним поданням до Конститу­ційного суду, ключове питання - наскільки ймовірна підтримка таких ініціатив бютівців регіоналами.

У принципі, лідери ПР теж неодноразово висловлювали невдоволення нинішньою політикою Національного банку. Зокрема, колишній перший віце-прем’єр Мико­ла Азаров не тільки ініціював створення тимчасової парламентської слідчої комісії з перевірки діяльності НБУ, а й був автором одного з законопроектів, що пропонують розширити перелік підстав для відставки керівництва НБУ (№3397 від 19.11.2008 р.). Причому співавтором пана Азарова в цьому разі є не хто інший, як лідер фракції Віктор Янукович. Щоправда, особливістю цього документа є те, що повноваженнями зі звільнення правління Нацбанку пропонується наділити Раду НБУ. Половину представників до якої, як відомо, делегує глава держави. Тобто цей законопроект виглядає менш радикальним, ніж бютівські ініціативи.

На думку депутата фракції Партії регіонів, члена Ради НБУ Василя Горбаля, питання передачі функцій зі звільнення голови Національного банку має здебільшого політичний характер, оскільки фактично означає не що інше, як передачу ВР частини повноважень глави держави. За нинішньої політичної та конституційної моделі це означатиме потрапляння керівництва Національного банку в залежність від правлячої коаліції, отже - від Кабінету міністрів.

Таке перепідпорядкування порушить існуючий баланс інтересів і розподіл повноважень між окремими гілками влади. "Тому я за те, що коли вже хтось вирішив Конституцію змінювати, то такі зміни доцільно розглядати тільки в межах комплексних і системних перетворень, що означали б зміну діючої в Україні політичної моделі та перехід до парламентської республіки, - аргументує свою точку зору пан Горбаль. - Проте я не переконаний, що в умовах нинішньої кризи доцільно займатися конституційною реформою. Побачивши такі законопроекти, як мінімум, будуть дезорієнтовані, наприклад, міжнародні фінансові організації, у залежність від яких потрапила нині Україна".

Крім того, "питання взаємодії грошово-кредитної та бюджетної політики - надто тонка та важлива сфера, щоб здійснювати в ній "революції" зопалу, керуючись емоціями", - резюмує банкір.

Головна причина невдоволення діями Нацбанку з боку проурядових сил до банального проста. Це - емісійні гроші, які витрачаються, на думку керівництва Кабміну, за неправильним призначенням.

За опублікованою одним із ділових видань інформацією, міністр фінансів Віктор Пинзеник під час наради 13 січня звернувся до Володимира Стельмаха та Віктора Ющенка з проханням провести прямий (або за посередництва держбанків) викуп облігацій внутрішньої позики уряду. Мета - фінансування дефіциту Пенсійного фонду, який цього місяця, за підрахунками Мінфіну, досягне 5,5 млрд. грн.

Виконання цього прохання означало б включення Нацбанком друкарського верстата для здійснення незабезпеченої емісії гривні на 5,5 млрд. грн., тобто в розмірі близько чверті приросту грошової бази на весь 2009 рік, який визначений умовами меморандуму з МВФ.

Якщо це станеться, саме час кричати "гвалт". Саме пряме фінансування Нацбанком бюджетного дефіциту, урядові апетити на яке росли поступово, але швидко, призвело до катастрофічних інфляційних наслідків першої половини 90-х років минулого століття. Проте при цьому не можна не розуміти, що проблеми з виплатою пенсій у соціальному плані не просто небезпечні, а вибухонебезпечні.

Ще однією з найбільш значущих для фінансового ринку ініціатив є законопроект №3585 від 10.01.2009 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи". 15 січня нардепи досить дружно, 377 голосами, підтримали внесення його до порядку денного найближчих пленарних засідань, тож його, найвірогідніше, буде розглянуто наступного тижня.

Серед найбільш значущих нововведень - скорочення наполовину (до 90 із нинішніх 180) терміну обов’язкового повернення валюти в країну (як виручки експортерів, так і авансових платежів за імпортом), а також запровадження обов’язкового продажу в п’ятиденний термін 50% усіх валютних надходжень на адресу резидентів України (винятки встановлює НБУ).

Багато хто з фінансистів зазначає, що запровадження цих норм в нинішніх умовах може мати набагато менше плюсів, ніж мінусів. Переважно - через їхню несвоєчасність. Зокрема, голова спостережної ради Енергобанку В’ячеслав Юткін вважає, що поновлення обов’язкового продажу валютної виручки - "це навіть не один, а три кроки назад, якщо пригадати, якими зусиллями ми його свого часу позбувалися".

По-перше, це не дасть очікуваного напливу валюти в країну, оскільки закон не має зворотної сили, отже, не стосуватиметься тих коштів, які зараз зберігаються на валютних рахунках підприємств (за різними оцінками, від 4 до 10 млрд. дол.). Можливість використання цієї норми для запобігання надмірній курсовій нестабільності згаяли ще в жовтні-листопаді минулого року, вважає пан Юткін.

Майбутні ж валютні надходження, на його думку, вдасться підвищити за рахунок запровадження цих вимог не більш як на 10% від їхнього нинішнього обсягу. Це - не більш ніж соломина на тлі різкого скорочення валютних надходжень за поточним і фінансовим рахунками.

По-друге, створення таких бар’єрів означатиме обмеження економічної свободи суб’єктів підприємництва, що, у свою чергу, стимулюватиме відхід грошових потоків у тінь.

"Оскільки саме нестача гривні - головна на сьогодні проблема більшості українських ринкових суб’єктів, то вони все одно валюту продаватимуть. Якщо ж їх змушуватимуть це робити, то знову почнеться вигадування всіляких засобів, щоб ухилитися від цього обов’язку за допомогою офшорних зон і посередників", - застерігає банкір.

Взагалі звіти про видані на-гора Верховною Радою законодавчі ініціативи дедалі більше починають нагадувати доповіді про трудові звершення в найкращих традиціях стахановського руху. Проте далеко не всі ухвалені документи мають стосунок до кризи, а багато з тих, які її стосуються, могли бути корисними рік, квартал або навіть місяць тому, але, на жаль, уже малопродуктивні зараз.

Як реагує на всю цю творчість банківська система?

Більшість спостерігачів уже зазначили, що за зовні поки що непоганими показниками підсумків минулого року криється ціла купа проблем, головна з яких - тотальна втрата довіри з боку вкладників. Незважаючи на її незаконність, заборона на дострокове зняття депозитів, яка розглядалася як вимушений тимчасовий захід, з кожним місяцем стає дедалі постійнішою.

Цікаво, що, декларуючи зростання більшості номінальних показників банківської системи, Нацбанк украй неохоче розшифровує джерела цього зростання. Наприклад, у НБУ перестали давати повну розшифровку структури доходів і витрат банків. Чи не тому, що коли за підсумками дев’яти місяців питома вага так званих процентних і комісійних надходжень у загальній сумі доходів банківської системи (78,1 млрд. грн.) становила 93,2%, то вже через усього один квартал частка цих двох статей скоротилася відразу на 3,7 п.п. (до 89,5%).

Отже, значно збільшилася частка решти статей банківських доходів, основними серед яких є результат від торгових операцій та інші операційні доходи. Номінальний обсяг цих доходів тільки за останні три місяці минулого року зріс одразу в 2,3 разу - із 5,5 до 12,7 млрд. грн. Саме в цьому показнику може критися дохід від спекуляцій на валютному ринку. І справді, навіщо банкірам себе обтяжувати, якщо спекулятивні операції дають таку фантастичну дохідність?

До речі, стосовно спекуляцій. Пам’ятається, 18 грудня минулого року під час брифінгу для ЗМІ президент Ющенко заявив, що останні обвали курсу (того дня на міжбанківському ринку американська валюта котирувалася по 9,6-10 грн./дол.) не мали під собою жодних економічних підстав, а були викликані лише психологічними і спекулятивними чинниками. І голосно вимагав від Нацбанку в десятиденний термін розібратися і покарати банки, які здійснюють спекулятивні операції з валютою.

Цікаво, що вже минув майже місяць, а чиновники Нацбанку не змогли призначити навіть цапів відбувайлів. Хоча і назви, й імена реальних власників установ, які практикуються на так званих конвертах, добре відомі не лише комерційним банкірам, а й чиновникам НБУ, останні не змогли виявити будь-яких "грубих порушень" у жодній із 98 перевірених установ...

А якщо так, то або ніхто і не збирався всерйоз вимагати підвищення прозорості й очищення, або саме час главі держави публічно вибачитися перед своїми колегами-фінансистами за несправедливо завдану шкоду їхній репутації.

Стосовно репутації примітні скандальні витоки інформації, які просочуються у ЗМІ. Так, цього тижня одне з інформагентств опублікувало з посиланням на анонімне джерело в НБУ повідомлення, що Національний банк стурбований фінансовим станом і проблемами з платоспроможністю ряду банків. Серед них, за даними представника НБУ, крім одного названого банку "Причорномор’я", виявилося "ще кілька десятків банків".

Якщо назви проблемних банків старанно приховують від громадськості, то чим є такий витік, якщо не провокацією проти всієї банківської системи? І хто більше винен у такій провокації: ЗМІ, які опублікували інформацію, чи Нацбанк?

Тим часом чиновників НБУ раптом чомусь перестали турбувати можливості для валютних спекуляцій і виведення з України капіталу, які відкриваються в результаті використання фіктивної передоплати з імпорту. Суть цієї до банального простої схеми було докладно розписано "ДТ" в одному з попередніх номерів (№48 від 20 грудня 2008 р.).

Нагадаємо, що усунути такі порушення мала одна з норм постанови НБУ №413 від 4 грудня 2008 року.

Підпункт 6.2 передбачав, що у разі невиконання нерезидентами зобов’язань за імпортними договорами, повернені на користь резидентів авансові платежі в іноземній валюті повинні бути продані або за курсом купівлі цієї інвалюти (якщо інвалюту для цих цілей було придбано на міжбанку), або за офіційним курсом НБУ на день переказу коштів за межі України (якщо авансовий платіж здійснювався за рахунок кредитних коштів).

Постановою №6 від 9 січня ц.р. Нацбанк скасував цю вимогу! Жодних публічних пояснень з цього приводу не було. Цікаво, що багато банкірів, до яких "ДТ" звернулося по коментарі, навіть не знали про вищезгадані нововведення: постанова з’явилася дуже вчасно, щоб залишитися непоміченою. Що дає підставу учасникам ринку підозрювати: у НБУ не встояли перед досить вагомими "аргументами" і пішли назустріч деяким з установ, які надто захоплювалися спекулятивними операціями і дуже хотіли б уникнути значних курсових втрат. Очевидно, проблеми курсової стабільності - по цимбалах.

Юрій Сколотяний

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua