1698
На узбіччі державних інтересів
— Фондовий ринок
Фондовий ринок України "раптом" виявився "слабкою ланкою", який раніше всього пролунав дзвоном про настання кризи. Народ України ще іронічно обговорював теми ренесансу економіки (про що вів мову президент), ізольованості України від світових проблем (про що говорила прем'єр-міністр і про що мовчала опозиція), а фондовий ринок "обвалився". І якщо колись хто тільки не говорив про нерозвиненість фондового ринку, тепер виявилося, що є він або його немає, у зародковому стані він чи ні, але цей самий зародковий ринок відреагував, просигналив про кризу раніше за всіх інших фінансових ринків. Питання про гармонічне регулювання фінансових ринків, чим затурбувалася зараз і група G20, ребром постало в Україні.
Правда, найбільше говорять про банківське, валютне регулювання. Напевно, тому, що ця проблема відразу вдарила по кишенях - державних, корпоративних, приватних. А от питання про фондовий ринок якось так і залишилося на узбіччі. І дарма! Як показало життя, фондовий ринок не тільки один з найважливіших елементів в інфраструктурі фінансових ринків, але ще й дуже тонкий індикатор. Відмахнутися від цього факту докорами в його, мовляв, спекулятивному характері не можна. Держава повинна ставити бар'єри перед перевагою спекулятивних початків. Про це думають і говорять фахівці.
Але проблема України відносно фондового ринку набагато глибше. Той сурогат, що ми маємо, вже не тільки слабка ланка. Він стане перешкодою до тих, будемо сподіватися, доступних для огляду і важких часів, коли Україна почне виходити з кризи. Отже, відповідь на питання "Хто винен?" маємо. Тепер традиційне питання "Що робити?".
На наш погляд, починати потрібно з початку. Початком будь-якого регулювання складних фінансово-економічних систем є розробка принципів поводження цих систем. Питання достатності і якісності законодавчо-нормативної бази вже давно і, в основному, у негативному ключі дискутується. Це злободенне питання зараз як ніколи вимагає відповіді на питання "Що погано?", "Наскільки критично те, що погано?" і традиційне "Що робити?". На останнє питання відповідь, на наш погляд, очевидна. Поки фондовий ринок практично "лежить", є унікальна можливість нарешті зробити те, що поки так і не було зроблено - системний аналіз, чітку концепцію і визначення законодавчо-нормативної архітектури фондового ринку України.
Почнемо з відправної крапки - яка концепція? Відповідь на питання "Що погано?" пригнічує. "Концепція функціонування і розвитку фондового ринку України" була затверджена Постановою Верховної Ради 22 вересня 1995 року. Тобто в часи процесу масової приватизації, що набрав темпи. Фондовий ринок підлаштовували під неї. Про попередню Концепцію, затверджену Постановою Кабміну 29 квітня 1994 року, і казати не варто. Явно замовлена, в якій весь фондовий ринок зводився до зручного існування конкретної біржі. Не можна втриматися від ремарки - побудова фондового ринку почалася з настільки гіркої зараз для України практики створення законів "під своїх". Концепція 1995 року за своєю структурою і змістом вже більш-менш відповідала вимогам. Але від 1995-го нас відокремлюють 13 років розвитку України.
Ідеї, закладені в Концепцію під масову приватизацію, ніяк не можуть бути в основі нинішніх вимог до фондового ринку. "Наскільки критично те, що погано?" Серед експертів часто проявляється скептичне відношення до написання концепцій. У цьому є певний резон. Нерідко за їхнім написанням ховається видимість бурхливої діяльності. Але логіка системних побудов все-таки вимагає на певних етапах перегляду концепцій. Не відповідають теперішнім вимогам цілі розділи попередньої концепції.
Взяти, приміром, розділ "Система Національного депозитарію". Після тринадцяти років дискусій та одержання деякого досвіду діяльності Національна депозитарна система вимагає іншого підходу до формування її принципів. Тим більше що зараз ведеться активне обговорення проекту Закону України "Про систему депозитарного обліку цінних паперів". Це тема для великої окремої розмови. Варто лише відзначити, що гострота цих обговорень не в останньому ступені викликана сформованою ситуацією блукання в трьох соснах.
Проект закону про депозитарну систему обліку у своїх перехідних положеннях про дії Комісії з цінних паперів і діях реєстраторів і хоронителів порушує питання про ступінь пропрацювання механізму введення нових норм. Якщо до цього ще додати майбутній головний біль з переведення тисяч акціонерів на бездокументарну форму обліку, то питання концептуального пропрацювання каркаса системи регулювання фондового ринку не здаються такими вже порожніми бюрократичними іграми.
Дуже багато думок з приводу того, "наскільки критично те, що погано", виникає при міркуванні над темою "Біржовий ринок цінних паперів". Розділ цей у Концепції 1995 року скоріше нагадує сторінку з підручника. Тим часом такий документ, як Концепція, повинен викласти принципові вимоги до біржової торгівлі. За минулі 13 років у світі і в Україні відбулося багато винятково технологічних змін, не кажучи вже про значне теоретичне переосмислення місця фондового ринку в сучасній економіці.
Якими повинні бути концептуальні вимоги до електронного документообігу в біржовій і депозитарній системах? Чи будемо ми розвиток фондового ринку пов'язувати з вимогами Міжнародної організації регуляторів ринків цінних паперів (IOSCO)? Можна і далі продовжувати перелік того, що погано, вірніше, вже не задовольняє в колишніх концептуальних підходах. Але висновок тут скоріше варто зробити інший.
Криза закінчиться. Україні потрібний інший, а не цей зародковий фондовий ринок. Який? Епістолярний стиль викладу, що нагадує сторінки підручника, при написанні Концепції був дозволений в 1995 році. Без чіткої Концепції з викладом концептуальних принципів фондовий ринок знову виявиться "слабкою ланкою". Є певна надія, що із запровадженням у дію Закону України "Про акціонерні товариства" фондовий ринок одержить імпульс для розвитку. Але є також і велика частка сумніву, що без прийняття кардинальних концептуальних і законодавчо-нормативних заходів фондовий ринок, і в першу чергу його біржовий сегмент, могтиме прийняти потоки цінних паперів та інформаційні потоки.
Тепер про головне - "Що робити?"
Глобальна фінансово-економічна криза гостро порушила питання про роль держави в регулюванні ринку. Навіть якщо не вдаватися в модельний рівень дискусій - рівень ліберальності і державності, то криза поставила світ перед фактом. Дуже чітко ця проблема сформульована в домовленості учасників G20. У числі заходів, яких "Група двадцяти" планує вжити для вдосконалення фінансової архітектури світу, є такий: "Регулювання фінансових ринків". Здавалося б, всі необхідні інфраструктурні частини фондовий ринок України як складова частина фінансових ринків має. Повний набір законодавчих і нормативних актів або є в наявності або підготовлений у вигляді проектів. Закон про регулювання ринку цінних паперів існує. Чому ж "все не так, як треба"? Тут необхідно черговий раз звернути увагу на законодавчу практику України. В області формування фондового ринку зважаючи на цілу низку причин протягом всіх років системно-концептуального підходу не було. Закони і норми писалися в міру виникнення проблем. Не кажучи вже про "політичну доцільність". Звідси, при начебто б повній комплектності - фрагментарність у змісті, найчастіше нестиковка окремих норм. Практика рейдерських атак дуже добре ілюструє цю ваду законодавчої і нормативної бази фондового ринку.
І ще! Може бути, можливо було б "пом'якшити" цю загальну ваду української законодавчої системи при виконанні однієї елементарної вимоги. Наші writer(и) законів одержують задоволення від самого процесу написання. А закон повинен працювати! Після концептуального розуміння закону, що готується, немає хоча б схемного пропрацювання механізму його дії. Без розуміння причинно-наслідкових зв'язків не буде механізму, і закон буде кульгати, а точніше, мати ті самі лазівки, які гукнулися Україні рейдерством і докорами на адресу судової системи, що освячує своїми рішеннями це рейдерство. Є практика "Прикінцевих та перехідних положень" у написанні кожного закону. Але це чисто бюрократична процедура - який департамент і що повинен зробити.
Так що ж про G20 і про регулювання фінансових ринків? Там є дуже важливий пункт: "Установлення відповідальності національних регуляторів і фінансових інститутів за процеси, що відбуваються на національних ринках". Якщо Україна згодна із цими мірами і збирається їх реалізувати, то самий час звернутися до програм антикризових заходів, прийнятих і обговорюваних на всіх рівнях. Фондового ринку там немає! Так що ж, знову готовимо "слабку ланку"? Може бути, діяти за прислів'ям "Не було б щастя, так нещастя допомогло"! Ілюзій розсудливі люди не будують. Криза займе дай Боже якщо один рік. Швидше за все, в Україні більше - з огляду на поточні і майбутні політичні баталії. Щоб не опинитися знову із "зародковим" фондовим ринком, самий час:
Ввести в антикризові програми на держрівні вимогу розробки місця і ролі фондового ринку як складової частини фінансових ринків з Концепцією його функціонування на сучасному етапі;
ДКЦПФР, Держфінпослуг, Держагентству з інвестицій та інновацій із залученням фахівців фондового ринку концептуально визначитися з рівнем ліберальності і регулювання фондового ринку і пов'язаними з ним структурними ланками;
ДКЦПФР системно проаналізувати діючу законодавчу і нормативну базу та розробити антикризову програму з фондового ринку.
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
