Дорогоцінний метал — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Дорогоцінний метал

1227
До другого кварталу 2009-го криза у вітчизняній металургії закінчиться. Але спад у галузі призведе до рецесії української економіки.
Головна галузь вітчизняної економіки - металургія - поступово виходить із кризи. Про це свідчить стабілізація цін на металопродукцію в листопаді: вартість сталевого листа вітчизняного виробництва встановилася на рівні $400–420 за тонну, арматури і прокату - 320–340 $/т. До цього - із серпня по жовтень - ціни лише падали, часом на $50–60 за тиждень. Не виключено, що вже в другому кварталі 2009-го можливе зростання сектору.
Корозія металу
Українська металургія першою з базових українських галузей відчула на собі вплив світової фінансової кризи. Левову частку виробленого металу вітчизняні сталевари традиційно поставляють за кордон - внутрішній ринок не здатний поглинути весь обсяг продукції, на випуск якого розраховані вітчизняні метзаводи. А покупцями української сталевої продукції традиційно виступають металотрейдери, які, починаючи з серпня, практично припинили закупівлю вітчизняної сталі: ціни на той момент становили позахмарні $1000–1200 за тонну, а попит з боку кінцевих покупців різко впав внаслідок кризи ліквідності.
Приблизно з середини серпня ринок сталі в Україні, по суті, припинив існування: трейдери, накопичивши великі запаси, перестали закуповувати українську сталь за колишніми цінами; металурги, у свою чергу, відмовлялися знижувати ціни через високу собівартість. Метзаводи почали працювати на склад: у вигіднішому становищі опинилися ті, у кого більші складські приміщення, у яких можна зберігати вироблену продукцію, не зупиняючи при цьому технологічного процесу.
Наприклад, заводи компанії "Метінвест" (група SCM Ріната Ахметова) аж до листопада 2008-го виробляли прокат, квадратну заготовку, сляби мало не в докризових обсягах: невикуплена споживачами продукція відправлялася на численні склади трейдерів Метінвесту в Україні, Європі та Азії. Водночас ММК ім. Ілліча, Алчевський метзавод, Запоріжсталь зупинили частину виробничих потужностей уже у вересні-жовтні.
Втім, у листопаді Метінвест також був змушений скоротити обсяги виробництва: продукцію просто було нікуди дівати. Азовсталь знизила випуск металу на 47%, Єнакіївський метзавод - на 23%. Макіївський комбінат взагалі припинив виробництво чавуну.
Восени 2008-го вітчизняні металурги були змушені не лише зупиняти виробництво, а й знижувати ціни на свою сталь: у другому півріччі вартість металопродукції українського виробництва обвалилася в 3–3,5 разу. Проблеми в металургії негативно позначилися на обсягах промислового виробництва в Україні та загальному розвитку української економіки. За інформацією Держкомстату, за одинадцять місяців 2008-го промвиробництво в Україні впало на 0,7% рік до року, лише в листопаді скоротившись на 15,2% порівняно з жовтнем.
Далі – краще
Замовлення на українську сталеву продукцію почали з’являтися в першій декаді листопада 2008-го. Покупцями виявилися невеликі українські будівельні компанії, які купували арматуру невеликими партіями (іноді лише по 20–30 тонн) на умовах самовивозу. Такі замовлення минулого місяця отримували АрселорМіттал Кривий Ріг, ММК ім. Ілліча та деякі інші заводи, які уже в листопаді запропонували покупцям знижки - до 10–15% до тодішніх цін. А наприкінці листопада пожвавилися і трейдери, які працюють на ринках Близького Сходу й Азії. Приміром, за даними Мінекономіки, запаси в портових складах на Чорному морі почали зменшуватися приблизно з другої половини листопада - іншими словами, закордонні споживачі поступово викуповують метал у трейдерів.
Причина появи покупців - знов-таки різке зниження цін на сталь українського виробництва. Вартість сталі протягом листопада стабілізувалася на рівні $350–420 за тонну, як результат затоварення складів і зниження собівартості виробництва.
В українських меткомбінатів конкурентів на світовому ринку зараз небагато. Попри зниження глобального попиту на метал у другому півріччі 2008-го, більшість компаній у США і Європі продовжували випускати продукцію практично в колишніх обсягах: американські, європейські та російські металурги забезпечували внутрішній попит. З липня по грудень ціни на метал у США і Європі знизилися меншою мірою порівняно з українськими показниками: на 35–45% проти 60–65% в Україні. Нині американська сталь коштує від $600 до $800 за тонну, металургія США тільки входить у фазу кризи.
Основні конкуренти українських металургів на даний момент - турецькі сталеплавильні компанії (основний вид використовуваної сировини - металобрухт). В останні кілька місяців світові ціни на брухт упали в 3–4 рази. У результаті собівартість турецького металу знизилася з $450–500 до $200–250. До листопада сталеплавильні компанії з Туреччини змогли знизити ціни на сталь до $300–350 за тонну - нижче від ринкової вартості українського металу.
Ще одні конкуренти українців - китайські та російські мет компанії, собівартість виробництва їхньої сталі також невелика.
Однак наступного року китайська сталь може лише трохи потіснити українську на світовому ринку. Китай планує зростання ВВП у 2009 році на рівні 9%. Досягти поставленої мети влада Піднебесної має намір за рахунок великої кількості інфраструктурних проектів (будівництва доріг, мостів тощо), які можуть поглинути весь вироблений у країні обсяг металу.
У Росії металургійна криза тільки починається. До листопада російські метзаводи - так само як американські та європейські - виживали за рахунок великого внутрішнього попиту на сталь. Наприкінці осені попит на арматуру, прокат тощо сильно знизився в Росії. Магнітогорський металургійний комбінат зараз працює на 50% своєї потужності, російські меткомбінати групи "Евраз" знизили обсяги виробництва на 30%. Тому, швидше за все, коли українські меткомпанії вже почнуть запускати зупинені у вересні-жовтні потужності, росіяни ще стоятимуть.
У 2009-му головною конкурентною перевагою українських металургів буде низька вартість продукції. У результаті осіннього падіння попиту та цін на сталь споживання металосировини - коксу, руди, агломерату - знизилося. Тому багато українських коксохімів та гірничо-збагачувальних комбінатів були змушені зменшити відпускні ціни. Наприклад, Запоріжсталь тепер купує залізорудний концентрат у Метінвесту по $70 за тонну замість колишніх (влітку 2008-го) 120 $/т. На ММК ім. Ілліча розраховують на зниження вартості ЗРС до 50 $/т. Ціна коксу на українському ринку з серпня по листопад упала з 3200 до 2000 грн (без ПДВ).
Загалом собівартість виробництва сталі в Україні до грудня-2008 впала до 300 $/т (в середині 2008-го випуск прокату обходився в 500–600 $/т). Тобто реалізуючи свою продукцію навіть по 350–400 $/т, вітчизняні меткомпанії зможуть працювати прибутково. Тим більше, з урахуванням девальвації - за очікуваннями ІК Phoenix Capital, середньорічний курс долара в 2009 році становитиме не менш ніж 9,5 UAH/USD.
Криза довіри
Українська металургія наразі не досягла дна. У листопаді випуск сталі знизився на 14% порівняно з жовтневим показником, до 1,6 млн т. У грудні-січні виробництво, швидше за все, впаде до 1,4 млн т на місяць внаслідок традиційного зниження ділової активності. Але вже в лютому 2009-го випуск може збільшитися до 1,6 млн т, а із квітня аж до кінця року можливе зростання обсягів виробництва до 1,7–2 млн т на місяць. Українські металурги очікують активізацію продажу у другому кварталі 2009-го: будівельники на Близькому Сході та в Північній Африці зараз починають нові проекти або розморожують старі.
Але в цілому за підсумками року випуск сталі навряд чи перевищить 30 млн т - що приблизно на чверть менше очікуваного обсягу виробництва в 2008 році (за прогнозами, близько 38 млн т). Прямий вплив металургійного сектору на український ВВП (частка галузі в економіці) - 12%. Однак опосередкований вплив металургії на вітчизняний ВВП становить приблизно 40%. Тобто при падінні метсектору в 2009 році на 25% не виключене скорочення ВВП на 10%. Повноцінного відновлення української металургії (зростання галузі на рівні 2006–2007 років - тобто 8–8,5% на рік) можна очікувати лише в 2010 році.
Але падіння вітчизняної металургії на 25% у 2009-му - сценарій, скоріше, оптимістичний. Адже зростання виробництва в секторі (до 2 млн т на місяць) із другого кварталу наступного року можливе лише в тому випадку, якщо у світі відновиться будівництво нерухомості, автомобіле- і машинобудування, а також буде реалізовано великі інфраструктурні проекти. Для цього має повноцінно запрацювати глобальний фінансовий сектор - зокрема, комерційні банки. Щойно фінустанови вирішать проблему низької ліквідності (простіше кажучи - дефіциту коштів), бізнес отримає доступ до позикових ресурсів. Почнуть реалізовуватися будівельні та інвестиційні проекти - зросте попит на сталь.
У свою чергу, підвищення ліквідності глобальної фінансової системи залежить від довіри інвесторів до банків і фондового ринку. Зараз американська влада активно накачує банки грошима - щоб підвищити довіру інвестиційної спільноти до фінустанов, однак заможні інвестори не поспішають класти гроші, врятовані від кризи, на депозити.
Втім, оптимістичний сценарій розвитку української металургії в 2009-му може виявитися реальністю. У першому кварталі 2009-го ситуація на фінансовому ринку проясниться: після публікації корпоративних і банківських звітів про результати діяльності в 2008-му стане ясно, де перебуває глобальний фінансовий сектор, в яку сторону розгорнеться світова економіка в 2009 році і в які інструменти інвестори можуть відносно безбоязно спрямувати свої гроші.
Причому якщо виявиться, що більшість фінустанов і деяких компаній реального сектору отримали в 2008-му величезні збитки і навіть перебувають на межі банкрутства, інвестори, принаймні, отримають уявлення про глибину нинішньої кризи. Це позитивно позначиться на інвестиціях у банківський сектор - і, в остаточному підсумку, на розвитку глобальної металургії.
Євген Дубогриз, аналітик ІК Phoenix Capital
За матеріалами:
Контракти
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас