1733
Кризові жебраки
— Казна та Політика
Прикриваючись кризою, галузеві лобісти намагаються вибити з держскарбниці гроші на рішення проблем, що не є першорядними. "ВД" оцінила, у що ці прохання можуть обійтися державі.
Збитки галузевиків ще не підраховані, але вимоги, у тому числі й у грошовому вираженні, вже озвучені. Аргументи приблизно схожі: з кризи самостійно не вибратися. Однак, на думку Олександра Романова, аналітика компанії Concorde Capital, прохання галузевиків про гроші та преференції не обґрунтовані. "Зараз компанії можуть вимагати все що завгодно", - говорить експерт.
Ознака кружності
Найщасливішими прохачами на сьогодні виявилися декілька банків і фондовики. Промінвестбанк обійшовся країні в 5 млрд грн., "Надра" - в 1,5 млрд грн., Альфа-Банк (Україна) - в 440 млн грн., Родовід Банк - в 289 млн грн. Фондовики ж про претензії на бюджетні кошти мовчать, обмежуючись вже отриманими преференціями . Зараз вже зрозумілий критерій, за яким далі буде надана допомога банкам - НБУ ще в середині листопада заявив, що капіталізація за рахунок держави буде прерогативою найбільших і великих банків, з капіталом не менш 500 млн грн.
Ознака величі - за цим критерієм будуть відсіяні забудовники, виробники автомобілів та аграрії. Допомога може дістатися тільки обраним. Інші, входячи в кризу, повинні залишити надію на її порозі.
Будівельне лобі в особі президента Будівельної палати, почесного президента ХК "Київміськбуд" Володимира Поляченка, стверджує, що якщо не буде держпідтримки, то "в 2010-2011 р. буде побудовано не 10 млн кв. м житла, як сьогодні, а всього 5 млн". У випадку непідтримки вимог будівельників, на думку Юрія Сербіна, заступника глави комітету ВР з питань будівництва, градобудівництва, ЖКГ і регіонального розвитку, економіка в такій ситуації втратить до 10% ВВП, що в грошовому еквіваленті становить близько 90 млрд грн.
Представники тваринницької галузі говорять, що через недостачу сировини (триває зменшення поголів'я худоби) і відсутності обертових коштів припинена діяльність декількох м'ясокомбінатів, що призведе до падіння виробництва м'ясопродуктів в Україні. Все це, звичайно, правильно. Але навряд чи ці заяви мають пряме відношення до фінансової та економічної кризи.
Відіграємо - виграємо
За великим рахунком з усіма своїми проблемами галузевики здатні розібратися самостійно. Але якщо є криза і збитки, то чому б не спробувати мінімізувати їх, так ще й за рахунок держави? Таким шляхом пішли аграрії. Серед списку всіх прохань виявилася й парочка "мінімізаторських". Наприклад, вимога підвищити ввізні мита на м'ясо. Ця проблема не давала спокою тваринникам з часів приєднання України до СОТ, і от зараз, у період кризи, прийшов час позбутися від зайвих конкурентів. Тваринники вправі розраховувати на те, що уряд прислухається до їх прохань. За словами заступника міністра аграрної політики Валентини Завалевської, тваринництво для міністерства зараз стає пріоритетною галуззю.
Тому нічого дивного не буде, якщо уряд погодиться з більшістю вимог представників галузі. За її словами, чиновники будуть підтримувати навіть птахівників (хоч ті й у період кризи почувають себе непогано). Цукровики "під шумок" також намагаються вирішити деякі проблеми, пов'язані із СОТ: вони просять на час кризи не ввозити імпортний цукор і цукор-сирець, адже треба продавати свій.
На СОТ-івських втратах намагаються відігратися й представники автопрома, що повернулися до ідеї підвищення мита на імпортні автомобілі до 25%. Підвищення мит може призвести до зниження конкуренції на ринку та, як наслідок, до зниження якості вітчизняних автомобілів і зростання цін.
Крім цього, сумнівним є прохання про виділення $300 млн для стабілізації роботи підприємств. Наприклад, тільки ЗАЗ в 2007 р. одержав 564 млн грн. чистого прибутку - очевидно, підприємство має у своєму розпорядженні достатній обсяг коштів для вирішення "кризових" питань. Крім того, виділення $300 млн буде прихованою підтримкою іноземних автовиробників. Цю допомогу одержать українські заводи, які займаються збиранням автомобілів з комплектуючих, що поставляють з іноземних заводів. Маючи таку допомогу, вони можуть одержати певну перевагу перед іншими іноземними виробниками, які імпортують в Україну вже готові автомобілі.
Але найбільш жадібними виявилися банкіри і забудовники. Перші формально можуть претендувати на кошти на підтримку своєї ліквідності, тому як на них тримається вся фінансова система країни, а її обвал нікому не потрібний. Однак є невеликий нюанс: значна частина українських банків - зовсім не українські. І чому іноземні банки повинна підтримувати держава - не зовсім зрозуміло.
Забудовники ж обзавелися додатковими "прохачами" в особі фондовиків. "Для ринку інститутів спільного інвестування буде більш ефективно, якщо грошові дотації нададуть забудовникам", - говорить Наталя Меличенко, заступник гендиректора Української асоціації інвестиційного бізнесу. Така позиція легко з'ясовна: завдяки забудовникам в 2006-2007 р. прибутковість закритих і венчурних ІСІ зашкалювала за 200% річних. Оцінювати ж, у скільки обійдеться підтримка будівельної галузі економіці України, аналітики вважають завданням досить важким. "Цифру назвати дуже складно, оскільки вимоги будівельників не мають під собою нічого особливо реального. Називають суми - хто скільки хоче, а там вже - як вийде", - говорить Станіслав Картавих, аналітик інвесткомпанії Foyil Securities.
Напросилися
"Під шумок" намагаються вирішити свої проблеми й кредитні спілки зі страховиками. За словами Петра Козинця, глави Національної асоціації кредитних спілок України, коштів НАКСУ на підтримку системи кредитної кооперації під час кризи (а це 26 млн грн) ніяк не вистачить. Андрій Оленчик, екс-директор департаменту нагляду за кредитними установами Держфінпослуг і радник правління Всеукраїнської асоціації кредитних спілок, оцінює необхідну суму дотацій в 100 млн грн. А щодо ідеї про держпідтримку створення фондів гарантування єдині й ті, й інші. "Держава може виділити держкредит під формування фонду гарантування терміном на три роки. Через три роки ринок зможе розрахуватися з державою і замінити бюджетні кошти своїми грішми", - вважає Козинець. "Ми підтримуємо ідею саморегуляції і створення фондів гарантування. Ми готові розглядати пропозиції ринку. Інша справа, що для досягнення цих цілей ринкам треба буде консолідуватися. Наприклад, фонд гарантування - як сектора страхування життя, так і сектора кредитних спілок, - швидше за все, буде створюватися на базі саморегулятора, що повинен поєднувати не менш 50% учасників ринків. Поки ні кредитні спілки, ні страхові компанії не можуть домовитися, в якому вигляді буде існувати СРО. Так що заковика в самих фінансистах", - пояснює Сергій Михайленко, заступник голови Держкомісії з регулювання ринку фінансових послуг.
Ідеї саморегуляції і фондів гарантування в кредитних спілках і страхових компаніях озвучувалися давно, у тому числі розглядалися сценарії створення фондів без участі держави. Але учасники ринків не змогли домовитися між собою, а тепер вирішили "відбити" державні кошти на свої потреби. Ідея створення фонду правильна, але не за рахунок же державних грошей!
Наскільки реальна підтримка державою цих галузей - буде прямо залежати від лобістів. Багато хто з них вхожі у високі кабінети, багато самі перебувають при владі, і всі вони, звичайно ж, кровно зацікавлені в тому, щоб держава прислухалася до їх пропозицій. Серед тих, хто має найбільші шанси, - аграрії, металурги та автопромівці. Ідею підвищення рівня дотацій аграріям лобіює сам міністр аграрної політики, крім того, підвищення ставок на імпорт м'яса міститься в урядовому антикризовому законопроекті. На допомогу "під шумок" може розраховувати й автопром: за словами Дмитра Святаша, співвласника корпорації "АІС", уряд готовий допомогти в рефінансуванні $300 млн, а також у підвищенні ввізних мит на автомобілі.
Обсяги ж необхідної допомоги банкам повинні визначити незалежні міжнародні аудитори. Перші результати банківських аналізів будуть оприлюднені 15 грудня. Поки за бортом залишаються кредитний і страховий ринки, а також забудовники. Опитані "ВД" експерти здебільшого вважають, що сподіватися на будь-яку серйозну підтримку з боку держави будівельникам не варто. По-перше, лобі в тих же металургів, автопромівців та аграріїв сильніше, по-друге, перекладати проблеми великого бізнесу на плечі простих платників податків - несправедливо. "Ситуація з втратою ліквідності, в якій зараз опинилися і будівельні компанії, й інвестори, - це насамперед їх провина. Дійсно, треба рятувати галузь, але зараз мова йде, скоріше, про порятунок вкладених капіталів тих або інших великих інвесторів. Не можу погодитися з тим, що держава повинна рятувати вкладені капітали за рахунок бюджетного фінансування, тобто за рахунок грошей платників податків", - вважає Олександр Морозов, член наглядацької ради ВАТ "Ощадбанк".
Ніхто не помре
"Я не бачу для українських компаній особливої потреби що-небудь робити за рахунок держави. Це їх особиста справа, в якому становищі вони опинилися, і за це не повинні платити платники податків", - впевнений Станіслав Картавих. Дійсно, допомога держави цим галузям може виявитися малоефективною, якщо наслідувати тільки вимоги представників галузей, зосереджених на власній кишені. Вірніше було б згенерувати документ, що передбачає стратегію розвитку економіки України. У документі повинне бути детально розписано, як будуть розвиватися бюджетоутворюючі галузі і яка буде роль держави в регулюванні їх діяльності.
У першу чергу замислюватися доведеться про агропромисловий комплекс. Українське сільське господарство гостро має потребу в припливі будь-яких інвестицій, у тому числі дотацій з держбюджету. Тому спокійно "проковтне" і ці $9-10 млрд. Однак дуже часто дотації і преференції надаються не тільки тим, хто в них дійсно потребує, а то й зовсім можуть призвести до зворотного ефекту. Наприклад, у нас дотепер одержують дотацію виробники курятини, хоча ця галузь давним-давно встала на ноги.
Неефективним є збільшення мита на м'ясо і м'ясопродукти - у цьому випадку постачальники знову перейдуть на контрабандну сировину. Як наслідок - надходження до бюджету впадуть, а споживачам буде запропонований продукт сумнівної якості. До того ж у випадку збільшення митного тарифу в України можуть виникнути проблеми із СОТ. "Країни, що закуповують продукцію сільського господарства в Україні, у відповідь можуть підняти імпортні мита на наші продукти. Крім того, СОТ може накласти на Україну штрафні санкції", - вважає Єлизавета Святківська, експерт з ринків м'яса і м'ясопродуктів асоціації "Український клуб аграрного бізнесу". Заборона на поставки цукру-сирцю вплине на стан галузі, але це теж тимчасові заходи, оскільки цукор українцям дешевше купувати за кордоном. Так навіщо ж платити більше?
Ефективніше було б направити виділені дотації на розвиток інфраструктури і виробникам, які випускають високоякісну продукцію, а вже кошти, які залишилися, розподіляти серед "аутсайдерів".
Підтримка вимог автовиробників у тому вигляді, в якому хотіли б галузевики, також неефективна. Більш перспективним для галузі і держави було б надання пільгових кредитів на будівництво заводів з виробництва автомобілів з максимально високою часткою використання комплектуючого вітчизняного виробництва.
Підтримувати кредитні спілки і страховиків теж не має сенсу. Якщо самі гравці ринку стільки часу не змогли домовитися між собою, тут вже ніякі гроші не допоможуть. Бездумна ж роздача коштів банківським установам може вилитися в невтримне зростання інфляції.
Станіслав Картавих вважає, що непідтримка державою вимог будівельників "для економіки буде мати мінімальний вплив, оскільки не є основною причиною кризи в країні". Але навіть за умови, що всі вимоги будівельників будуть задоволені, казати про швидке відродження галузі не доводиться. "Припустимо, що все запускається: будується житло, люди одержують пільгові кредити і починають його здобувати. У підсумку швидко зростають ціни, компанії одержують гроші і віддають борги. Звичайно, гроші приходять назад у банківську систему, збільшують її ліквідність - це плюс. Але є й мінус - зросли знову ціни. Звичайно, незавершені об'єкти будуть добудовані, але ні про яку довгочасну перспективу тут говорити не доводиться. Адже, за великим рахунком, галузь головним чином залежна від покупця і від макроекономічної ситуації в цілому", - впевнений Олександр Романов. Так що будь-які державні ін'єкції не дадуть хоч якогось особливо тривалого результату.
Чемпіони-"прохачі"
"Я сумніваюся, що виділення допомоги металургійним підприємствам допоможе виходу з кризи"
Світовий банк виступає одним з головних фінансових донорів, за чий рахунок Україна має намір вибиратися з кризи. Плани співробітництва "ВД" обговорювала з Мартіном Райзером, директором Всесвітнього банку по Україні, Бєларусі і Молдові.
- На яких умовах Україна може розраховувати на фінансування бюджету?
- Питання виділення чергової позики (на стратегію розвитку), спрямованої на фінансування бюджету-2008 (у сумі $500 млн), буде розглянуте радою директорів Світового банку 23 грудня. А наступна позика на фінансування держбюджету можлива тільки на умовах правильного розподілу бюджетних ресурсів. Тому ми будемо спостерігати за використанням коштів держбюджету в 2009 році.
- На вашу думку, які галузі української економіки вимагають бюджетної підтримки в першу чергу?
- Мова повинна йти не про виділення бюджетних грошей специфічним галузям (Світовий банк висловлювався проти прямого державного фінансування комерційних підприємств), а про зміцнення конкурентноздатності України, що досягається не за допомогою субсидій, а завдяки привабливому інвестиційному клімату, здоровому фінансовому сектору, здатному виділяти кредити.
Завдяки бюджетній підтримці людей, але не підприємств. В України є величезний досвід субсидування приватного сектора і створення спеціальних економічних зон. Наприклад, у вугільній промисловості або сільському господарстві. Всі попередні потурання ефективних результатів не дали, особливо з позиції конкурентноздатності держави.
- А на яких умовах приватні інвестори повинні одержувати підтримку з бюджету?
- Допомога не повинна бути цільовою. Ми розуміємо, що Україна - це індустріальна держава, з безліччю великих металургійних підприємств на Сході. Але я сумніваюся, що виділення допомоги цим підприємствам допоможе виходу з кризи. Підтримувати треба людей, щоб вони могли знайти нормальну роботу.
Поясню на прикладі малого бізнесу. Щоб створити підприємство в Україні, необхідний мінімальний капітал у сумі $10 тис. Але для пересічного громадянина це величезні гроші. При тому, що в інших країнах для цього достатньо мати $100-200. Тому треба не роздавати кредити під низькі відсотки, а спрощувати реєстрацію, скорочувати роботу бюрократів, мінімізувати перевірки і полегшувати систему сертифікації. Це надасть величезну підтримку малому бізнесу. Причому ця підтримка нічого не буде коштувати бюджету.
Інший приклад - Україна стабільно підтримує сільгоспвиробників. Допомога виділяється прямо учасникам ринку. Віддача від цього процесу - мінімальна. У розвиненій фінансовій системі допомога аграрному сектору працює інакше. Держінвестиції виділяються на будівлю або покращення доріг, що мінімізує вартість урожаю і витрати на його доставку. Україна може спростити процедуру сертифікації, щоб полегшити експорт. Побудувати адекватну страхову систему для аграріїв. Фінансувати науку, щоб виробники мали доступ до новітніх досліджень. В Україні вже є фермери, які одержують 8-9 тонн зерна з гектара, тоді як середній урожай в країні становить 1-3 тонни з гектара (середній урожай в країні в 2008 р. 3,5 т/га).
- Як ви оцінюєте протекціоністські заяви української влади з підтримки вітчизняних виробників?
- Взагалі ж вони суперечать вимогам СОТ. Але й у СОТ є декілька членів цієї організації, які зараз активізують підтримку своїх вітчизняних виробників. Тимчасова, але не постійна підтримка цілком може відповідати вимогам СОТ.
Важливо аналізувати, які галузі підтримувати, яким чином і для чого. Досвід України, на жаль, не викликає великого оптимізму і надій на розумне використання державних субсидій. Матеріальна допомога йде в чиюсь кишеню, а прості люди опиняються на вулиці. Такі схеми Україні не потрібні. Уряд може підтримувати великі підприємства без прямих субсидій з бюджету. Зміцнювати конкурентноздатність великих підприємств можна через розвиток тих же доріг. Це може відразу підвищити попит на будматеріали і сталь українського виробництва.
- Яким ви бачите економічне майбутнє нашої країни?
- Поспішати з прогнозами в кризовий період не варто. Світова кон'юнктура, цілком імовірно, зміниться до кінця 2009 р., а Україна може почати формування умов для інвесторів вже зараз. Як новий член СОТ ваша країна повинна показати, що дотримується взятих на себе зобов'язань, щоб зміцнити довіру на міжнародному рівні і відновити інвестиційну привабливість.
У тій же Європі є багато інвесторів, які в довготерміновій перспективі хочуть працювати в Україні.
- Як криза змінила акценти і пріоритети стратегії роботи Світового банку в Україні?
- Наші пріоритети співробітництва з Україною не змінилися. Цієї осені почалося впровадження декількох нових проектів, які в минулі роки готувалися спільно з урядом.
На сьогодні на стадії підготовки перебувають два інфраструктурних проекти. Мова йде про позику в $400 млн на будівництво дороги Київ - Харків. Визначається сума фінансування для проекту з "Укрзалізницею" на будівництво ділянки залізниці Знаменка - Джанкой.
- Як йдуть справи з антикризовими проектами з фінансового ринку?
- Ми, разом з нашими колегами з МВФ та ЄБРР, починаємо роботу з реабілітації банківського сектора. При цьому для нас важлива не просто капіталізація банків, а створення зрозумілої, виразної системи рефінансування, нормальної регуляторної політики. Треба зміцнювати потужність банківського регулятора та вводити консолідований нагляд. Національний банк повинен не просто відслідковувати стан банку, але бути в курсі становища його власників.
В інших секторах, таких як страхування, варто прийняти багато нових законів. Ми готовимо свої пропозиції до Закону "Про фінансові послуги і регулювання ринків фінансових послуг". Варто підсилити нагляд Держфінпослуг за фінансовими ринками, покращити їх інфраструктуру. Варто переліцензувати цілу низку небанківських фінансових установ. Тому що деякі з компаній займаються не страхуванням, а працюють з непрозорими податковими схемами.
- Ще в 2005 році Україна подала заявку на підготовку Проекту адміністрування пенсійної системи. Сума кредиту, на яку претендує держава, - $100 млн. Яка доля цієї ініціативи?
- Адміністрування пенсійної системи - це інституціональний проект. На мій погляд, реформа пенсійної системи залишається одним з найбільш гострих питань в Україні. Це проблема збалансування державного і недержавного механізмів накопичення. Тому ми вивчаємо можливості здійснення більш ефективної роботи чотирьох державних соціальних фондів. Наприклад, шляхом злиття їх функцій адміністрування доходів. Таке злиття повинне стати першим кроком з реформування пенсійної системи. Крім того, варто переглянути формули індексації пенсійних накопичення стосовно інфляції, вивчити можливості скорочення спеціальних пільг і побудови фінансово заможної пенсійної системи.
Однією з умов здійснення Проекту адміністрування пенсійної системи є прийняття закону про об'єднання адміністративних функцій Пенсійного фонду і фондів соціального страхування на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, а також соцстрахування, пов'язаного з тимчасовою втратою працездатності. На поточному етапі відповідний законопроект "застряг" у Верховній Раді. Як тільки парламент буде готовий прийняти цей закон, ми відразу зможемо зробити наступні кроки з підготовки Проекту.
- Чи готуєте ви інші соціальні проекти з підтримки українського населення?
- Разом з Міністерством фінансів ми розглядаємо питання фінансування держбюджету 2009 року. Зі свого боку ми пропонуємо переглянути і розширити перерозподіл державних ресурсів на користь збільшення забезпечення бідних родин. Для цього необхідно змінити цілеспрямованість низки діючих держдотацій. Наприклад, мова може йти про перегляд пільг на комунальні послуги - воду, опалення і т.д.
На нашу думку, ці пільги варто зменшити, щоб направити бюджетні надходження, що звільнилися, бідним родинам. За рахунок їх скорочення Україна може збільшити матеріальну допомогу, виділювану бідним родинам і родинам з одним годувальником. Але про терміни узгодження цього проекту казати рано. Це може бути як 2009-й, так і 2010 рік.
Інга Левченко, Маргарита Ормоцадзе, Дмитро Уляницький
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
