1299
Бій з тінню
— Кримінал
Ось вже скільки століть людство бореться з корупцією, і все без толку. Причому чим розвиненішою стає наша з вами цивілізація (чи в ту сторону пішов її розвиток - ось цікаве питання, але не воно є темою сьогоднішньої статті), тим менше шансів на викорінювання цієї, вибачте на слові, гідри.
Здавалося б, сучасна технологія і тенденція (принаймні, в деяких країнах) до відвертості суспільного життя повинні утруднити хабарникам, несунам і казнокрадам доступ до чужих матеріальних благ. З іншого боку, у міру "гуманізації" людства і покарання за, кажучи суконною мовою, "корупційні діяння" стають все гуманнішими. Отже, якщо відрубування всяких життєво важливих органів, що практикувалося в стародавні часи, або, скажімо, багатократне примусове пірнання в чан з нечистотами не дали бажаних результатів, то що вже говорити про штрафи або звільнення з посади. Та і в'язниця, прямо скажемо, лякає далеко не всіх...
Природно, що найчастіше увагу громадськості привертає корупція (або звинувачення в ній) у вищих ешелонах влади, серед президентів, прем'єрів, міністрів. Рідкісний великий і особливо великий чиновник, особливо якщо він фігура ще й політична, уникає публічних корупційних неприємностей того чи іншого ступеня серйозності. Ось і Барак Обама, який до недавнього часу представляв в сенаті Конгресу США штат Ілінойс, а зараз став обраним президентом Штатів, вимушений виправдовуватися і заперечувати яку-небудь причетність до протизаконної діяльності губернатора того ж Ілінойса Роду Благоєвича, - губернатора днями заарештували за звинуваченнями в корупції. Правда, після внесення скромної застави у розмірі 4,5 тисяч доларів випустили на свободу.
Благоєвич звинувачується в злочинній змові з метою отримання фінансових вигод за рахунок ухвалення рішення про те, хто займе місце в сенаті Конгресу США, яке звільняється Обамою у зв'язку з його обранням президентом. За законами, що діють в Ілінойсі, право призначити нового сенатора у випадку, якщо людина, яка займала цю посаду, не може більше працювати в Сенаті, належить губернаторові штату. Таке ось зручне правило. Як репліка убік: ну як тут утримаєшся від "ожержання фінансових вигод", коли напевно з різних сторін надходять вкрай принадні пропозиції...
Крім того, губернатор Ілінойса начебто в обхід закону загрожував відмовити медійній корпорації "Tribune Co." у підтримці із засобів бюджету штату при продажі стадіону Чикаго "Wrigley Field". Слідчі підозрюють, що таким чином губернатор намагався добитися звільнення з редакційної колегії газети "The Chicago Tribune", що належить цій корпорації тих, хто виступали з критикою на його адресу.
Чи варто говорити, що майбутній президент негайно відхрестився від Благоєвича. Як наголошується в заяві, поширеній офісом Обами, він "не спілкувався з губернатором" або його офісом і "не був в курсі того, що відбувається". Що, погодьтеся, представляється дивним - сенатор від штату не спілкується з губернатором навіть по службі. Природно, з боку республіканців було б форменою дурістю не скористатися моментом. Отже член Палати представників Конгресу з Вірджинії, республіканець Ерік Кентор вмить заявив, що з нинішнім скандалом пов'язаний "ряд питань" про взаємини Благоєвича, Обами та інших високопоставлених чиновників, які "працюють в команді майбутнього президента".
Зазначу, що корупційними скандалами супроводжувалася діяльність практично всіх американських адміністрацій. Щоб не забиратися далеко углиб століть, пригадаю лише дещо про нещодавні історії.
Трохи менше місяця тому проти віце-президента США, що поки що діє, Діка Чейні і колишнього генерального прокурора Альберто Гонсалеса були висунуті звинувачення в "організованій злочинній діяльності". За даними звинувачення, Чейні "спекулював на обмеженні свободи людей": у віце-президента були комерційні зв'язки з тюремним бізнесом, зокрема через інвестиційну компанію "Vanguard Group". Що стосується Гонсалеса, то він нібито використовував свою посаду, щоб "зупинити розслідування зловживань" у в'язницях.
Тут дозволю собі коротенько нагадати про те, що ще в минулому році конгресмен-демократ Денніс Кусиніч оголосив про внесення до Конгресу США "статей імпічменту" для усунення Чейні з посади віце-президента. У зв'язку з "введенням в оману громадян і Конгресу США" для розв'язування війни в Іраку, а також у зв'язку з "загрозою агресії проти Ірану". Втім, незважаючи на серйозність звинувачення, до початку процедури імпічменту справа не дійшла.
Але були в біографії Чейні і скандали інші (він взагалі може вважатися якщо не чемпіоном, то одним з лідерів за кількістю корупційних неприємностей). Скажімо, в 2003 році 300 з 700 добровольців, що завербувалися в так званий Перший батальйон, створений силами антиіракської коаліції, подали у відставку через дуже низьку зарплату. Як з'ясувалося, значна частина казенних грошей була витрачена на закупівлю бензину для армії за сильно завищеними цінами. А найцікавіше, що постачальником палива виступала компанія "Halliburton", яку свого часу очолював Дік Чейні.
Тоді Пентагон вмить зробив вигляд, що нічого особливого не відбулося, і спробував зам'яти скандал. Річ у тому, що за декілька днів до інциденту з добровольцями газета "The New York Times" опублікувала документи Корпусу інженерів армії США, з яких виявляється, що "Halliburton" отримує від Білого дому підозріло багато грошей. А ще раніше два видні конгресмени від Демократичної партії звинуватили "Halliburton" в тому, що компанія "Свідомо напружує ціни на бензин", щоб нажитися "за рахунок американських платників податків".
Після того, як війною була зруйнована практично вся нафтопереробна галузь Іраку, потреби країни і американських військових в бензині задовольнялися за рахунок імпорту палива з Кувейту. За контрактом з урядом США постачаннями займалися "Halliburton", державна іракська нафтова компанія SOMO і Центр енергозабезпечення Пентагону. Як стверджувала "The New York Times", за імпорт бензину з Кувейту до Іраку "Halliburton" отримував удвічі більше грошей, ніж решта компаній. Скажімо, за один галон (3,78 літра) бензину SOMO отримувала 96 центів, Центр енергозабезпечення Пентагону - приблизно 1,8 - 1,19 долара. Зате "Halliburton" за той же галон отримував від 2,64 до 3,4 доларів. Контрольні служби Міноборони США провели перевірку і виявили, що у виставлених корпорацією рахунках за постачання бензину 61 млн доларів виявилися необгрунтованими.
Тоді ж в пресу просочилися дані про те, що "Halliburton" був зовсім не єдиною компанією, що отримала вигідні контракти в Іраку завдяки своїм зв'язкам в Білому домі. Громадська організація "Centre for Public Integrity" підготувала доповідь, в якій експерти стверджували, що фірми, які спонсорували виборчу кампанію Джорджа Буша, отримали вигоду у розмірі 8 млрд доларів з урядових контрактів на відновлення Іраку. А найбільші прибутки, 2,3 млрд доларів, отримала компанія "Kellogg, Brown&Root" - дочірня фірма "Halliburton"...
Але і ці звинувачення на адресу "Halliburton" - далеко не перші. У 2002 році в Штатах вибухнув великий скандал: акціонери звинувачували компанію в махінаціях з бухгалтерською звітністю, стверджуючи, що в період з 1998 по 2001 роки компанія завищила доходи на 445 мільйонів, змінивши спосіб обліку доходів за великими проектами у сфері будівництва, витрати за якими перевищували заплановані. До 1998 року "Halliburton" не враховувала потенційний дохід, поки їй не вдавалося домовитися з клієнтами про проведення платежів. Але коли ціни на нафту і газ сильно впали, компанія почала приплюсовувати ці платежі заздалегідь. Облікова практика була змінена, коли компанією керував Дік Чейні (він був гендиректором "Halliburton" з 1995 року по серпень 2000 року і головою ради директорів з 1996 по жовтень 1998 і з лютого по серпень 2000 року). Зміни схвалив аудитор "Halliburton" - компанія "Arthur Andersen", до речі, що припинила своє існування після ще гучнішого скандалу з компанією "Enron". Інвестори, проте, перебували в невіданні, оскільки про нову систему обліку їм не повідомлялося більше року. У своїх позовах акціонери стверджували, що зміни дозволили компанії показувати у звітності вищі доходи, що сприяло зростанню її акцій. Скандал вдалося зам'яти - "Halliburton" заплатила штраф в шість мільйонів доларів, щоб врегулювати близько 20 позовів акціонерів.
В кінці 2000-го Марк Річ отримав відпущення гріхів - в останню добу перебування Клінтона при владі. Біл поставив свій підпис під помилуванням опівночі з 19 на 20 січня, тобто за 12 годин до інавгурації Джорджа Буша. Конституція надає президентові Сполучених Штатів нічим не обмежене право помилування - виняток становлять лише справи, порушені в порядку імпічменту. Проте існує певна бюрократична процедура, яка в даному випадку не була дотримана. Скажімо, адвокат Річа не представив папери на помилування, як того вимагають правила, на експертизу в Міністерство юстиції. Але найголовніше - це те, що колишня дружина помилуваного Деніза Річ, автор текстів пісень для зірок поп-музики, активно займалася зиранням засобів на користь Демократичної партії. Завдяки її зусиллям велика кількість внесків було зроблене до виборчого фонду - вгадайте чий? Правильно, Уїльяма Джефферсона Клінтона. В цілому сума коштів, зібраних Денізой Річ, перевищила мільйон доларів. Отримали від неї Клінтони і особистий подарунок...
У цій сумнівній справі було почато розслідування, яке спочатку вела федеральний прокурор Мері Джо Уайт, потім - Джеймс Камі. Природно, Клінтон стверджував, що ніяких грошей не отримував і ніяких законів не порушував, і навіть представив лист від тодішнього прем'єр-міністра Ізраїлю Ехуда Барака з проханням помилувати Річа (як з'ясувалося, Річ жертвував великі суми ізраїльським добродійним фондам, хоча деякі звинувачували його в співпраці з "Моссадом"). Запрошення на слухання було надіслане і Денізі Річ. Вона його відхилила, повідомивши через свого адвоката, що бажає скористатися П'ятою поправкою до Конституції, яка главить, що ніхто не зобов'язаний свідчити проти себе. Історія закінчилася нічим, хоча Марк Річ передбачливо не повернувся в Штати і до цього дня.
Але що ми все про Штати та про Штати. Ось два маленькі європейські приклади. У 2007 році французькі судові органи допитали екс-президента Жака Ширака, що був особливо важливим свідком у справі про так звані "фальшиві посади". Слідчих цікавили обставини підвищення по службі ряду співробітників апарату паризької мерії, які, імовірно, працювали на "Об'єднання на підтримку республіки" - партію, яку очолював майбутній президент. А роком раніше в корупції звинуватили британського прем'єра Тоні Блера. Мова йшла про те, що ряд спроможних бізнесменів були висунуті в палату лордів після щедрих пожертвувань в касу лейбористської партії. Був навіть заарештований лорд Леві, що відповідав за збір пожертвувань для лейбористів. Лорд, правда, заявив на допиті, що не займався призначенням перів і не впливав на цей процес, оскільки це прерогатива прем'єр-міністра. Чи варто говорити, що Блер відбувся легким переляком і падінням популярності - своєї і партійної.
Ну і, звичайно, було б несправедливо обійти увагою нашу історичну батьківщину. Корупційні скандали в Україні спалахують настільки часто, що, ймовірно, повинні були б утворити над країною постійне свічення, подібне до північного сяйва. І це тільки якщо говорити про зловживання у верхах. На жаль, особисто я не пам'ятаю жодної історії про хабарництво, казнокрадство або просто розкрадання, здійснені вищими посадовими особами, доведеною до логічного кінця, тобто суду і в'язниці. Ні, садити-то садять, але переважно всяку пузату дрібницю районного, максимум - обласного масштабу (якщо я і помиляюся, то не сильно).
Люди ж опиняються або в американській в'язниці, або у власних будинках в Росії, звідки б'ють себе кінцівками в груди і верескливо лають нову владу. До речі, про "нову владу". Якщо хто забув, наша "вірна пропрезидентська сила" йшла на вибори (термінові і дострокові) під гаслом про скасування недоторканності. Але, що цікаво, так нічого до ладу і не скасувала, оскільки опоненти НУ-НСА хотіли "обрізати" одночасно і депутатів, і президента - з усіма витікаючими наслідками.
Але ж Україна - країна унікальна. Це там, на Заході, для розслідування можливих зловживань з боку глави держави створюються спеціальні комісії, їхні засідання транслюються в прямому ефірі. Це "у них" президенти і прем'єри ходять на допити не у справі про їхні, рідних, отруєння, а через підозри в зловживаннях. Зате у нас немає навіть теоретичної процедури притягнення, скажімо, Віктора Ющенка до відповідальності. Хоча (навіть якщо не згадувати давні справи на зразок банку "Україна") з гаранта явно є за що запитати - узяти хоча б епопею з судном "Faina" і продажем зброї Грузії. Але у нас є тільки "руки, якi нiчого не крали". Втім, немає - пам'ятається, на початку вересня БЮТ і ПР практично довели Віктора Андрійовича до істерики, подолавши вето президента на закон про слідчі комісії, що відкриває шлях (хоча і звивистий) до імпічменту. Але і тут політична кон'юнктура незабаром узяла верх, і БЮТ (вже разом з НУ-НСОМ) ухвалу про комісії відмінив.
Так само абсолютно нереально притягнути до кримінальної відповідальності якого-небудь міністра або депутата (хіба що вони стануть жертвами жорстокої політичної боротьби, але і тоді їх, швидше за все, просто знайдуть двічі застреленими). Тобто "письменник пописував" про корупцію, читач почитує, правоохоронні органи показують один одному роздрук з Інтернету і весело сміються. Країна живе своїм нормальним життям...
Олександр Максимов
За матеріалами: ИнтерМедиа Консалтинг
Поділитися новиною
