2999
Помилки резидента
Внаслідок невиправданих очікувань зростання вартості інвестиційних інструментів і банальної паніки українські інвестори у 2008 році припустилися п’яти помилок.
Помилка № 1
Сліпа віра у прогнози аналітиків
На початку 2008-го інвестаналітики запевняли, що цього року зростання українського фондового ринку якщо й сповільниться, то щонайбільше до 40% (у 2007-му індекс ПФТС зріс на 135%). Більшість учасників біржового ринку прогнозували зростання індексу за підсумками 2008-го на рівні 50–70%. Українські інвесткомпанії активно рекламували вітчизняні цінні папери: за розрахунками аналітиків, на початку цього року акції багатьох вітчизняних компаній були, як і раніше, недооцінені й мали високий потенціал зростання (у середньому більш ніж 20% річних).
Однак прогнози аналітиків не справдилися: з початку року по листопад український фондовий ринок обвалився внаслідок світової фінансової кризи у 6 разів. «Багато інвесторів сприймали рекомендації інвестаналітиків і цільову (справедливу) ціну акцій як гарантію, що папери неодмінно подорожчають. Однак це була лише оцінка акцій, що ґрунтувалася на поточній ринковій ситуації. Ситуація змінилася - прогнози не справдилися», - виправдовується за колег аналітик ІК «Конкорд Капітал» Олександр Климчук.
За словами аналітика ІК «Юпрас Капітал» Олексія Білязе, багато українців, які принесли у 2008-му гроші в ПІФи та інвесткомпанії, забезпечили іноземним інвесторам прибуток: нерезиденти продавали цінні папери, наші співвітчизники купували. При цьому, вкладаючи гроші в акції, більшість українців знехтували принципами диверсифікації інвестпортфеля і ризик-менеджменту. Багато з них інвестували у переоцінені папери енергетичних компаній і банків (стандартна логіка недосвідчених інвесторів - купувати папери компаній, які стрімко дорожчали протягом останніх двох років). Саме переоцінені акції на початку фондової кризи обвалилися першими.
Помилка № 2
Неглибоке знання інвестринку
На початку 2008-го українські ріелтори прогнозували, що ділянки під забудову в різних районах Київської області й поблизу великих міст, а також земля сільгосппризначення подорожчають цього року в середньому на 50%. Затяті оптимісти взагалі були впевнені, що деякі ділянки зростуть у ціні на 100%. Земельні брокери керувалися торішніми супердоходами: у 2007 році ділянки під столицею, в Криму та у великих промислових містах подорожчали на 50–100% залежно від регіону.
Однак земельні спекулянти, особливо ті, хто розраховував на бурхливе зростання ринку сільгоспземлі, прорахувалися. За оцінками консалтингової агенції «ААА», з початку року ділянки сільгосппризначення подешевшали у середньому вдвічі. «Офіційно ринку сільгоспземлі в Україні немає, оскільки все ще діє мораторій на її продаж. Однак на чорному ринку на початку 2008 року вартість сільгоспділянок сягала $1000 за гектар. Зараз наділи продають по $200–300/га», - розповідає керівник аналітичного відділу компанії «ААА» Марія Колесник.
У 2007-му агропромислові холдинги активно скуповували землю, нерідко переплачуючи за неї, - на щастя, торік багато агрогосподарств залучили гроші західних інвесторів шляхом приватних розміщень своїх акцій, а тому мали великий капітал. Спекулянти, зокрема й іноземні, також масово скуповували землю в Україні, сподіваючись згодом заробити на її перепродажу великим агрохолдингам. Однак до середини 2008-го ціни на сільгоспземлю знизилися, як і ліквідність на ринку. Попит на чорноземи зменшився в рази. Основні покупці наділів - агрокомпанії - очікують скасування мораторію на торгівлю землею сільгосппризначення вже у 2009 році. До того ж у багатьох аграріїв зараз просто немає грошей на розширення посівних площ.
На думку Марії Колесник, головна помилка тих, хто інвестував у землю сільгосппризначення, сподіваючись через рік-півтора отримати великі бариші, - скуповування всіх підряд ділянок без дослідження цього ринку. «Спекулянти вважали, що сам факт придбання землі сільгосппризначення забезпечить їм у найближчому майбутньому великий прибуток. При цьому більшість з них не враховували можливого зниження попиту на сільгоспугіддя з боку агрокомпаній, специфіку використання тих чи інших гектарів», - пояснює Марія Колесник.
Покупці землі під забудову також не приділяли особливої уваги вивченню ринку. За словами аналітика компанії SV Development Сергія Костецького, купуючи землю під будівництво в Києві та регіонах, інвестори здебільшого навіть не замислювалися, що взагалі можна спорудити на конкретній ділянці.
«Деякі інвестори (приватні спекулянти і банки) скупили землю на досить великі суми: загальною вартістю $1–3 млн. Однак небагато хто з них цікавився, які об’єкти можна побудувати на таких ділянках. У середині 2008-го попит на землю під забудову з боку будкомпаній різко знизився: тепер спекулянти не можуть продати ділянки навіть за ціною, вдвічі меншою від суми початкових вкладень», - розповідає Сергій Костецький. За словами аналітика, земельні інвестори мали заздалегідь прорахувати будівельний потенціал придбаних соток: наявність транспортної інфраструктури, підключення майданчика до газо- та електропостачання, можливість будівництва на придбаній землі об’єктів різного призначення. Якби земельні спекулянти враховували ці чинники, зараз їм було б простіше вийти зі своїх інвестицій.
Не прорахувалися хіба що інвестори, які вкладали у ліквідні ділянки під забудову в недооцінених районах (поблизу водойм, з розвиненою інфраструктурою). Наприклад, з початку року земля у Броварському районі Київської області подорожчала на 20%, у Фастівському та Баришівському - на 60%. Утім, схоже, і в цих районах надувся черговий ціновий пузир. На сьогодні повернути інвестиції в ділянки вельми проблематично: за словами земельних брокерів, восени продаж навіть ліквідних ділянок істотно знизився внаслідок заморожування банками кредитних програм. Експерти прогнозують, що попит на землю активізується, тільки-но банки знову почнуть кредитувати купівлю землі та нерухомості, а це станеться не раніше ніж наприкінці 2009-го.
Помилка № 3
Інвестиції в активи на піку їхньої вартості
У 2007 році на спекуляціях із житловою нерухомістю можна було заробити 20–25%. Найбільший стрибок цін фіксували у великих обласних центрах: Донецьку (+38%), Харкові (+33%), Дніпропетровську (+25%). З огляду на темпи зростання ринку нерухомості в 2007-му ріелтори прогнозували подорожчання квартир і 2008-го: на 15–20% у середньому по Україні. Особливо перспективною вважалася купівля нерухомості в недооцінених Сумах, Полтаві та Кіровограді.
На початку року квадратні метри справді дорожчали. Приміром, у січні 2008-го середня ціна продажу в Києві становила $2,83 тис. за квадратний метр, у квітні - уже $3,16 тис./кв. м, у червні - $3,23 тис./кв. м. В інших великих містах квадратні метри дорожчали приблизно такими самими темпами. Однак із середини літа паралельно із закриттям іпотечних програм у більшості банків ціни на нерухомість знижуються. У жовтні київську вторинку можна було купити в середньому по $2,86 тис. за квадрат. Проте і за такою ціною потенційні покупці не готові придбавати житло. За словами ріелторів, на початку листопада багато квартир у Києві та великих містах продавалися з великими знижками - продавці скидали 20–30% початкової ціни. Причому в більшості випадків демпінгували спекулянти, які рік-два тому купили квартири для перепродажу.
Поза сумнівом, квартирні інвестори не могли передбачити проблеми в українських банків і згортання іпотечних програм: негативний вплив світової фінансової кризи на банківську систему України почав простежуватися тільки навесні-влітку 2008-го. Але все ж таки інвестори могли прислухатися до думки деяких експертів, які ще наприкінці 2007-го прогнозували можливе охолодження вітчизняного ринку нерухомості, ціни на якому з 2001 року зросли майже вдесятеро. Багато експертів вважають, що як мінімум на два роки житлова нерухомість перестане бути вигідним інструментом для інвестицій, оскільки більшість спекулянтів намагатимуться вийти з квадратних метрів, що дешевшають, а отже, ціни просядуть.
Помилка № 4
Математичні прорахунки
Українці потягнулися на ринок золота наприкінці літа 2008-го, коли стало зрозуміло, що фондовий ринок, нерухомість, земля цього року не принесуть нічого, крім збитків. Деякі інвестори вкладали в дорогоцінний метал, сподіваючись на його бурхливе зростання цього року (в 2007-му золото і в Україні, і за кордоном подорожчало на 32%). Однак небагато українських «золотошукачів» врахували величезні спреди (різницю) на купівлю та продаж дорогоцінного металу у вітчизняних банках. У січні 2008-го спреди на купівлю та продаж золота становили 10%, у листопаді - 33–35%. При цьому ставки за банківськими золотими депозитами сьогодні не перевищують 5% річних. Тобто, щоб український власник банківського депозиту в золоті за підсумками 2008-го отримав дохідність хоча б на рівні 5% річних, ціна дорогоцінного металу за рік має зрости на 35%. Однак офіційна ціна золота (курс Нацбанку) наразі падає: -0,05% з початку року (станом на 19.11.2008 р.).
За прогнозами деяких аналітиків, наступного року золото може подорожчати на 20–25%. Однак, як і у 2007–2008-му, зростання цін на дорогоцінний метал буде спекулятивним - можливе надування ще одного пузиря, цього разу золотого. З початком світової фінансової кризи спекулянти потягнулися на ринок золота, срібла і платини, оскільки кількість інструментів для вкладень, що дорожчають, різко зменшилася. У 2008-му спекулянти постійно розгойдували на закордонних майданчиках ціну дорогоцінного металу: зараз вартість тройської унції щодня змінюється на $20–30 (3–5% ціни), а тому прогнозувати поведінку інструменту вкрай складно.
Помилка № 5
Усі побігли - і я побіг
У 2008-му курс долара на українському ринку лихоманить: на початку року американська валюта коштувала 5– 5,05 UAH/USD, влітку - 4,65– 4,80 UAH/USD, у жовтні - 6– 7 UAH/USD. Причому, коли долар подешевшав на вітчизняному готівковому ринку до 4,65 UAH/USD (літо-2008), більшість інвесторів і не думали вкладатися в нього на піку падіння, оскільки були впевнені, що вище ніж 5 UAH/USD він уже не підніметься. Однак восени 2008-го американська валюта різко підскочила в ціні - банки, інвестори-нерезиденти, компанії та населення кинулися скуповувати «зелені», попутно змітаючи і євро. У результаті лише за кілька тижнів готівковий і міжбанківський долар сягнув 7 UAH/USD, євро подорожчав із 7,5 до 9 UAH/EUR.
За низького курсу долара влітку банки і компанії активно позбувалися його, натомість восени, коли валюта почала дорожчати, учасники ринку стали скуповувати її за будь-якою ціною. За словами радника голови правління Укргазбанку Олександра Охріменка, в жовтні багато імпортерів купували долар по 7 грн, очікуючи, що незабаром він подорожчає до 10–12 грн.
Долари змітали з готівкового та міжбанківського ринку не лише ті, кому валюта потрібна для розрахунків за угодами. Найпрозорливіші спекулянти (ті, хто вчасно купив дешеві долари і скинув їх на піку зростання) у жовтні - на початку листопада на валютних операціях отримали 25–35% прибутку. Однак більшість українців, які купували долар по 7 грн, не врахували, що його курс в Україні багато в чому залежить від дій Нацбанку. На початку листопада НБУ ввів нові, жорсткіші правила торгівлі на валютному ринку, обмеживши можливі коливання вартості долара і євро та спекуляції з ними. У результаті курси американської та європейської валюти до середини листопада встановилися в коридорі 5,70–5,85 UAH/USD і 7,3–7,6 UAH/EUR. Ті, хто купив долар по 6,5–7 грн, втратили 10–15% вкладених коштів.
Піддавшись загальній паніці, у жовтні-листопаді багато українців, сподіваючись врятувати свої заощадження, також скуповували дорогоцінні прикраси. Така інвестиція ніколи не окупиться. «Інвестор купує прикрасу, а продає її в ломбарді або ювелірному магазині за ціною брухту», - попереджає Олександр Охріменко. Збитки інвесторів від таких операцій - 50–70% капіталовкладень.
Практичні поради
Так інвестує Воррен Баффет
5 золотих правил інвестора
1 Не купувати на зростаючому ринку: що швидше підвищується вартість активу (акції, валюти, нерухомості тощо), то швидше настане корекція й лопне ціновий пузир.
2 Не відмовлятися від власної інвестиційної стратегії, якщо спостерігається падіння цін на деякі інструменти в інвестпортфелі чи навіть здешевлення всього портфеля. Краще переглянути терміни вкладення коштів (замість одного року два-три), ніж продавати активи на ринку, що падає.
3 Не піддаватися загальній паніці: не продавати і не купувати, якщо це роблять усі. Воррен Баффет заробив мільярди лише тому, що вмів чекати: іноді очікування зростання вартості інструменту затягувалося для Баффета на 10–15 років.
4 Не вкладати всі гроші в один інструмент. Наприклад, інвестуючи велику суму в банківські депозити, бажано розподілити гроші на три частини і вкласти їх у різні банки. При цьому в кожному з них відкрити по три депозити: у євро, гривні й доларах. Якщо гривня девальвує, інвестор автоматично компенсує втрати завдяки зростанню вартості євро і долара.
5 Залишатися помірним песимістом: не покладати занадто великі надії на зростання вартості своїх вкладень і не планувати великих покупок за рахунок інвестдоходу, доки інвестиційний портфель справді не приніс солідного прибутку.
Костянтин Дружерученко
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
