862
Реприватизація-2008: порятунок для економіки або мильний пузир ФДМ
— Фондовий ринок
Про реприватизацію українських підприємств знову заговорили. Глава Фонду держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко знайшла десятки тисяч неефективно працюючих промислових підприємств, які у свій час потрапили під ваучерну приватизацію, і вирішила повернути їх у держвласність. Чи є перспективи в такої витівки?
Ідея Семенюк-Самсоненко не нова: в 2005 році масовою реприватизацією хотіла здивувати Україну Юлія Тимошенко, яка пропонувала повернути у держвласність 3 тис. підприємств. Підсумки приватизації 30-40 об'єктів пропонував переглянути у свій час і президент Віктор Ющенко. Реприватизацією залякував промисловців Анатолій Кінах, який кілька тижнів редагував горезвісний список підприємств, у котрий з кожним днем додавалися, а потім викреслювалися чергові об'єкти.
Нова пісня про старе
Всі реприватизаційні потуги політиків "нової формації" і завершилися всього одним випадком конфіскації й перепродажі: у результаті відомого політичного процесу металургійний комбінат "Криворіжсталь" перейшов з власності Ахметова та Пінчука до індійського сталеливарного магната Лакшмі Міттала.
Нинішній масштаб домагань глави ФДМ перевищує апетити навіть "правителів" України зразка 2005 року. Говорячи про 53% "відносно добре працюючих" приватизованих підприємствах, Семенюк-Самсоненко в такий спосіб окреслила коло об'єктів для потенційних атак. Називаючи ваучерну приватизацію злочином проти народу, вона підкреслила, що "потрібно виправляти помилки, в результаті яких 18 мільйонів українських громадян одержали замість акцій папірці". Для цього глава ФДМ пропонує повернутися до розгляду законопроекту про реприватизацію приватизованих підприємств.
У прес-службі ФДМУ уточнили, що сьогодні не існує важелів впливу й можливостей контролю над підприємствами, приватизованими за ваучери. "Тому необхідно прийняти закон, який би регламентував стосунки держави з неефективно працюючими підприємствами. ФДМУ відносить до таких підприємства, що простоюють та мають заборгованості по зарплатах і не бачать перспективи її погасити. У законопроекті ж є норми, що дозволяють вольовим рішенням, обходячи судові позови, повернути непрацюючі підприємства в держвласність", - сказала прес-секретар глави ФДМУ Ніна Яворська.
"Абсурд, зведений в абсолют"
Однак реалізувати таку заяву неможливо з кількох причин:
- перегляд підсумків приватизації навіть декількох об'єктів завдасть серйозної шкоди економіці країни та її іміджу;
- у більшості випадків корпоративні права на підприємства, приватизовані за ваучери до 1997 р., по декілька разів перепродані;
- законопроект ніколи не знайде підтримку у ВР, де лобіюється великий бізнес.
За словами аналітиків, призупиниться приплив капіталу не тільки із закордонних каналів: вітчизняний бізнес-клас також обмежить свою інвестиційну активність. Особливо безглуздо це звучить в умовах світової кризи, політичної кризи всередині країни, у період підвищення вартості енергоресурсів і зниження інвестиційної привабливості України.
"Це - ще одне нещастя на нашу голову, - сказав інтернет-газеті "СЕЙЧАС" керівник Центра економічного розвитку Олександр Пасхавер. - Порушення теми реприватизації можливо тільки після того, як держава вирішить питання неефективного використання коштів сімейних бюджетів армії алкоголіків, які залишають своїх домочадців без скибки хліба. Якщо власник порушує закон, його потрібно заарештувати та судити. А в рамках закону на своєму підприємстві він може робити все, що вважає за потрібне".
Депутат-бютівець Сергій Власенко солідарний у Пасхавером. "Будь-яке приватизоване підприємство непідконтрольне державі. Тому мотивувати прийняття закону посиленням контролю держави над приватними підприємствами є або проявом непрофесіоналізму, або просто лукавством. Виходячи з цього, ідея не тільки утопічна, вона і злоблива. Нам зараз не вистачає тільки вплутати в "передерибан" того, що було розподілено до 1997-го. На мій погляд, це абсурд, зведений в абсолют", - відзначив Власенко.
Політична мотивація
Розмови про реприватизацію - це політична гра, впевнені експерти. За словами Власенка, який висував інтереси Віктора Пінчука та Рината Ахметова в судовому процесі по "Криворіжсталі", підстави для повернення й повторного продажу меткомбінату були формальними: 5% акцій не були виставлені на продаж на фондових ринках; суд знайшов порушення в термінах публікації оголошення про продаж підприємства. Однак всім зрозуміло, що власник меткомбінату не повинен відповідати за помилки клерків, які оформляли угоду. Очевидно, що рішення по "Криворіжсталі" було політичним і не мало нічого загального з юриспруденцією. Підстав для реприватизації не знайдуть й в інших випадках - всі порушення будуть на совісті клерків".
Але Семенюк - послідовний політик. Вона бажає, щоб всі підприємства перейшли у держвласність. І в цьому прагненні не самотня. Однак за демократичної системи управління ніяких шансів у подібних законопроектів немає, впевнені експерти. Тому що часи ініціатив із серії "куди можна їхати, що потрібно читати і як витрачати гроші", давно пройшли.
Олексій Дєєв
За матеріалами: газета Сейчас
Поділитися новиною
