916
Блакитне золото
У невеликому містечку Гиргаррі австралійського штату Вікторія недавно закрився останній супермаркет. М'ясні крамниці припинили своє існування ще раніше, а лікарів і перукарів немає вже дуже давно. Селяни зрівнюють бульдозерами свої цитрусові плантації і виноградники, тому що їм нема чим більше поливати поля, забивають череди корів, продають ферми. Порожніють величезні території.
Такої важкої ситуації в Австралії люди не пам'ятають. У найважливішому сільськогосподарському регіоні - долині Мюррей Дарлінг, розміри якої перевершують Францію та Іспанію разом взяті, - вже шість років відчувається найгостріша нестача води. У червні опади досягли найнижчого рівня з моменту початку вимірів 117 років тому - 16% від середнього показника. Від наслідків посухи на південному заході страждає ціла країна.
За підрахунками уряду, в 2007 році відсутність дощу викликала зниження ВВП Австралії на 0,75%. На протилежному боці глобуса ситуація загострюється не менш драматично. Тривожні повідомлення про нестачу води у світі йдуть одне за іншим. Економічні наслідки зміни клімату і зникнення найціннішого ресурсу людства - прісної води - стають все більш відчутними.
Сьогодні приблизно 1,4 млрд. людей у світі позбавлені чистої питної води. Щодня через хвороби, викликані брудною водою, помирає близько 5 тисяч дітей у віці до
5 років. Зміна клімату, індустріалізація, невтримне використання корисних копалин, помилки менеджменту та швидке зростання населення в найближчі роки можуть ще більше загострити ситуацію. За прогнозами Всесвітньої метеорологічної організації, в 2025 році від нестачі води буде страждати вже половина світу. Експерти застерігають, що якщо не вжити відповідних заходів, нестача води може привести до уповільнення економічного розвитку. Що це за заходи і як на цьому заробити?
Товари з води
В 2025 році на планеті буде жити 8,3 млрд. людей, на 1,3 млрд. більше, ніж сьогодні. Відповідно, збільшиться щорічна потреба в питній воді - з майже 4,4 млрд. до 5,2 млрд. кубометрів. Додаткова проблема - запаси води розподілені надзвичайно нерівномірно. В Азії, де живе 60% людства, перебуває тільки 39% водних ресурсів. У Південній Америці з 6% світового населення - близько 26%.
Зростання споживання води викликане, у першу чергу, попитом, що росте, на товари та продукти харчування. Наприклад, на виробництво однієї пари джинсів необхідно 6 тис. літрів води, автомобіля середнього класу - 150 тис. літрів. Перш ніж зібрати кілограм проса, земля повинна усмоктати 5 тис. літрів води. Ситуацію ускладнює зростаюче споживання м'яса. На виробництво кілограма яловичини йде 15 тис. літрів води.
Економісти говорять тут про "віртуальну воду", що використовується для обробки та виробництва товарів. Відповідно до оцінок, за рахунок глобалізації економіки щорічно в інші країни та континенти потрапляє тисяча кубічних кілометрів вкладеної в товар води (1 куб. км = 1 трлн. літрів). Це приблизно в 20 разів більше, ніж Ніл приносить у Середземне море.
Як не парадоксально, до найбільших експортерів відносяться також деякі бідні на воду регіони. Єгипет та Судан, наприклад, забирають з Нілу та Інда величезну кількість води для бавовництва, хоча є сумні приклади такої практики. У часи Радянського Союзу навколо Аральського моря були нескінченні бавовняні поля. І в результаті їхнього зрошення четверте за величиною внутрішнє море землі скоротилося з 68 000 кв. км більш ніж на половину. Вода, що залишилася, дуже солона і непридатна в їжу. Схожий сценарій є скрізь у світі - пустелі наступають не тільки в Африці.
Гроші у воду
Що ж робити? Уряд Австралії планує вкласти 6,5 млрд. євро, щоб зробити австралійську житницю Мюррей Дарлінг "засухостійкою". Хоча деякі експерти вважають, що потрібно просто відмовитися від дорогого сільського господарства.
Іспанія переходить на повністю штучне зрошення південних регіонів і дотує витрати селян на воду. Уряд закликає бізнес більше інвестувати в системи водопостачання. Елена Реіна, директор з маркетингу фірми Accion, найбільшого іспанського оператора опріснювальних споруд, вимагає ремонту застарілих трубопроводів, в яких втрачається більше 31% питної води. Крім того, потрібно підвищувати ціни на воду, кубометр якої в Мадриді, наприклад, коштує 70 центів. "Тільки якщо ми будемо платити відчутно більше, ми будемо ставитися до води як до дефіцитного товару", - впевнено говорить Реіна.
У Китаї вода дотується державою. "Споживчі ціни не відображають справжню вартість води", - зізнається уповноважений уряду Ванг Ян. Проте чиста вода є в Піднебесній ознакою багатства, тому багато людей п'ють воду прямо з рік, забруднених промисловими викидами.
У США, за оцінками Міністерства охорони навколишнього середовища, до 2025 року необхідно інвестувати майже $300 млрд. у модернізацію застарілої водопровідної системи і забезпечення водоспоживання. Губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценеггер планує побудувати установку з опріснення морської води і велику увагу приділяє дбайливому використанню водних ресурсів. Селяни Каліфорнії одержують воду за спеціальними тарифами. Актуалізація "водних" питань приводить до того, що, наприклад, у Колорадо все більше адвокатів спеціалізується на "водному праві".
Для обговорення проблем, пов'язаних з усіма аспектами використання води, за підтримки кількох світових компаній (Henkel, Schindler, Carrefour та ін.) в Іспанії проходить зараз Міжнародна виставка Expo Zaragoza 2008 "Вода та стійкий розвиток". Ця виставка є в цей час основним світовим форумом з водних ресурсів.
Представники ООН, політики, експерти та бізнесмени обмінюються в Сарагосі ідеями, як забезпечити водою проблемні регіони світу за рахунок регіонів, в яких досить водних ресурсів. Крім того, на виставці представлені технологічні проекти, які планується реалізувати в майбутньому.
Ще одна мета виставки - привернути увагу якомога більшої кількості людей до раціонального використання водних ресурсів, тому що навіть у високорозвинених країнах, таких як Іспанія та Великобританія, за даними Metropolitan Consulting Group, марно витрачається близько 25% питної води. На Expo Zaragoza 2008 представлено 102 країни, які представляють 50% світового населення. Щодня виставку відвідує близько 40 тис. осіб.
Вода як товар
У різних країнах, незалежно від континенту, на частку сільського господарства і промисловості припадає більше 80% річного споживання води. Без достатнього водопостачання не можуть вироблятися комп'ютерні чипи, медикаменти, папір, автомобілі, хліб і пиво. Багато секторів економіки просто припинять свою роботу. Тому вода, відповідно до дослідження ООН, у доступному для огляду майбутньому буде таким же стратегічно важливим продуктом, як і нафта. Але якщо людина не може жити без води, традиційно існує можливість заробити гроші на цьому продукті. Щоб уникнути спокуси, водні мережі перебувають переважно в руках держави.
Тому виникає питання - чи можна розглядати воду як звичайний товар? "Категорично ні", - вважає Папа Бенедикт XVI. Під час свого візиту до змученої посухою Австралії він підтвердив право кожної людини на одержання чистої води, що повинно бути "фундаментом гідності людської особистості". Католицька церква виступає проти торгівлі водою.
Іншої думки дотримується Ханс-Йорг Лайст, інженер з університету Ганноверу. Для нього вода є таким же товаром, як і все інше. Як приклад він наводить Туреччину, що регулярно поставляє до Ізраїлю воду нафтоналивними суднами. Але тут є інша проблема. "У країнах, де вода не є дефіцитом, торгівлі водою перешкоджають переважно транспортні витрати", - говорить Лайст.
Вони прямо торкнулися, наприклад, німецької компанії Gelsenwasser. За словами Петера Шерера, який був головою правління, у свій час обговорювалося питання експорту води з Рурського басейну на Балеарські острови. Однак ці плани провалилися через високі витрати на логістику і підготовку товару, оскільки "вода є продуктом швидкопсувним". Тому підприємство вирішило, що "краще все-таки синиця в руці", і продовжило займатися газуванням, бутилюванням і поширенням водопровідної води в рідному регіоні.
Однак істотну роль у торгівлі водою відіграють не тільки витрати на логістику. Навіть якщо великим водним концернам, таким як Veolia та Suez з Франції або американській Bechtel Group, вдається одержати доступ до водопостачання в іншій країні, при спробі підняти ціни вони зіштовхуються з народним гнівом і політичними протестами. Недавно це показали події у філіппінській столиці Манілі.
Навіть таким країнам, як Канада та Австрія, в яких вода є в надлишку, два роки тому не вдалося здійснити свій план продавати в інші країни чисту воду за дзвінку монету. Реалізація бізнес-планів натрапила на твердий опір місцевих недержавних організацій. Вчений та письменник Лайст ("Водопостачання в Німеччині: критика та шляхи вирішення") дивується цій формі "аквапатріотизму". Адже вода в остаточному підсумку є поновлюваним ресурсом. Крім того, коли створюються подібні перешкоди для торгівлі водою, важко знайти інвесторів для реалізації вкрай необхідних проектів з поліпшення ситуації з водою в найбільш протестуючих країнах.
На хвилі технологій
Але якщо торгівля безпосередньо водою викликає неоднозначну реакцію, то продаж технологій, пов'язаних з водою, сприймається позитивно. Як приклад успішного застосування нових технологій, на яких можна заробляти гроші, можна навести технологію природного очищення води, що застосовується в Німеччині. Близько 60% питної води Берлін одержує з підрічкових вод, завдяки біологічному процесу без хімічної дезінфекції. Вода тільки аерується і для кращого смаку звільняється від заліза та марганцю. Розробка процесу очищення повністю окупилася. Зараз дешева технологія повинна знайти своє застосування в індійському Нью-Делі.
Це тільки один приклад з багатьох. Вважається, що німецькі технологічні підприємства виграли від світового попиту на забезпечення якісного водопостачання. Технології з видобутку, обробки, очищення та транспортування води споживачам, що розробляються в Німеччині, одержали міжнародне визнання і користуються попитом. Потенціал ринку величезний. Експерти Світового банку оцінюють, що тільки Європа в найближчі роки повинна вкласти близько 360 млрд. євро в збереження та розширення своїх водних систем. У США необхідно 820 млрд. євро. Не кажучи вже про Азію. "Це величезний ринок, що розвивається, - говорить Чак Гордон, голова водного департаменту Siemens. - Звичайно, потрібна зміна свідомості: ми всі повинні звикнути з думкою, що необхідно інвестувати значно більше грошей у водне господарство замість того, щоб виділяти їх на будівництво парків відпочинку або на індивідуальний стиль життя".
Свій внесок у заощадження водних ресурсів вносять і німецькі концерни. Henkel, наприклад, розробив спеціальну формулу прального порошку, що розчиняється в мінімальній кількості воді. Таким чином, для прання потрібно значно менше води. Природно, такі технології також користуються попитом.
Джо Шендорф, партнер венчурної компанії Accel, що фінансує Silicon Valley, глибоко вірить у винахідливість людства: "Хоча водна криза більш небезпечна, ніж глобальне потепління, з нашою компетентністю ми можемо вирішити ці проблеми", - говорить менеджер. Принаймні об проблему недостатнього фінансування питання технологічного вирішення водної кризи не розіб'ється. Якщо в 2004 році інвестори, що надають ризиковий капітал, виділили $1 млрд. на розробку нових водних технологій, то на 2010 рік ця сума складе вже $30 млрд. - приблизно стільки, скільки торік американські інвестори вклали в галузь high-tech США.
Дмитро Ярош
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
