824
"Не хочу, але нехай". Словаччина переходить на євро всупереч волі свого прем’єра
— Валюта
Дочекалися. З нового року Україна межуватиме не тільки з Євросоюзом та з країнами шенгенського простору, а й із зоною спільної європейської валюти. Все завдяки Словаччині, якої уряд неохоче, але таки погодився запровадити євро.
Словаччина виконала всі маастрихтські критерії, а головною перепоною на шляху євро було скептичне ставлення прем’єра-соціаліста Роберта Фіцо. Тобто ситуація цілком інакша, ніж у Литві, Чехії, Угорщині чи Польщі, які дуже хотіли б перейти на євро, однак наразі про його запровадження можуть тільки мріяти...
Остаточне рішення Європейського центрального банку про заведення в Словаччину європейської валюти надійшло в той в момент, коли словаки підсумовували результати дворічного правління уряду Роберта Фіцо. Словаччина, може, і не найважливіший сусід України, однак вона цікава тим, що її трансформація багато в чому схожа на українську. Тож не зайвим було б подивитися, як із європейського аутсайдера Братислава лише за десятиліття стала одним із лідерів економічного розвитку, випередивши своїх центральноєвропейських сусідів.
Але повернімося до євро. Хоча до кінця року залишилося ще кілька місяців, словацька крона вже фактично перестала існувати як незалежна валюта. На початку липня Європейський центральний банк затвердив обмінний курс, за яким відтепер перераховуватимуть крони на євро - 30,126 SKK/EUR, що значно відрізняється від попередніх очікувань аналітиків.
Попри перебування Словаччини з листопада 2005 року в системі ERM-2, яке мало б означати більш-менш стабільний курс (максимальні відхилення - 15% від зафіксованого курсу прив’язки - центрального паритету), словацька валюта продовжувала зміцнюватися щодо євро. Так, 2005 року встановили центральний паритет на рівні 38,455, однак уже в березні 2007-го його довелося змінити - 35,4424 SKK/EUR. Навесні 2008-го центральний паритет змінили в черговий раз – до 30,126. Таким чином, крона стала першою валютою з-поміж тих, які були або є в системі ERM-2, котра встигла двічі змінити свій курс, причому до рівня, якого ніколи не досягала раніше.
На початку липня відбулася також друга важлива подія, яка довершує інте¬грацію Словаччини в єврозону. Європейський центральний банк підвищив базову відсоткову ставку до 4,25%. Такий крок спричинений зростаючою інфляцією - головним чином через збільшення цін на енергоресурси, продовольчі товари, а також різке підвищення екологічних податків. Ніби звичайне рішення, однак так склалося, що внаслідок цього кроку відсоткові ставки в єврозоні та Словаччині зрівнялися - і вже в липні, а не, як передбачалося раніше, наприкінці року.
Користуючись моментом, Словацький національний банк проголосив, що відтепер при визначенні відсоткових ставок він лише автоматично копіюватиме рішення ЄЦБ. Таким чином, у липні Словаччина фактично перестала провадити самостійну монетарну політику, а відповідальність за приборкання інфляції лягла винятково на уряд.
Цікаво, що Польща, Чехія чи країни Балтії дуже хотіли б запровадити євро, однак не виконують необхідних критеріїв, а в Словаччині все відбувається з точністю до навпаки. Євро запровадять попри те, що до цього скептично ставиться соціал-демократичний прем’єр Роберт Фіцо.
Восьмирічний період радикальних реформ уряду Мікулаша Дзурінди, від якого так втомилися словаки, забезпечив нинішньому прем’єру ідеальну економічну ситуацію. Дефіцит - нижче 3% ВВП, залучені Дзуріндою інвестори запускають великомасштабне виробництво, а економіка розігналася до магічних 8-10%, що й поставило наших сусідів на позицію лідера ЄС за динамікою економічного зростання. От вам і відповідь на питання, чому Фіцо може дозволити собі проводити популістську політику, роздаючи гроші направо і наліво, водночас не виходячи за межі критеріїв, необхідних для прийняття європейської валюти. Та чому йому заздрять сусіди по вишеградській четвірці.
Однак популістська політика нинішнього словацького прем’єра все ж ледь не довела до відкладення прийняття євро на рік-два, а можливо, й на більш віддалене майбутнє. Адже в 2010-2011 роках цілком могло б виявитися, що виконати єврокритерії не так легко, особливо якщо країною і надалі правитиме лідер соціалістів. Та й надзвичайно сприятлива кон’юнктура не триватиме вічно.
Навесні 2008-го дефіцит та інфляція коливалися небезпечно близько біля визначеної маастрихтськими домовленостями межі (дефіцит 2,96% та понад 4% інфляції), а міністр фінансів не приймав жодних адекватних рішень.
Деякі європейські країни натякали, мовляв, треба про всяк випадок запропонувати Братиславі гостріші критерії, ніж маастрихтські, оскільки існує загроза перевищення цих показників у майбутньому. Проте врешті-решт визнали, що втілення цих пропозицій означало б поділ Євросоюзу на "рівних" та "рівніших", і таки відмовилися від таких спірних вимог. Не останню роль у цьому відіграв факт, що вимоги висували саме ті країни, котрі свого часу самі мали проблеми з виконанням європейських критеріїв.
Та хай там як, над Словаччиною і надалі висить серйозна економічна проблема - занадто висока інфляція. Для популіста Фіцо ця тема тим болючіша, що зростають насамперед ціни на продовольчі товари, енергоресурси та комунальні послуги. Тобто на все те, що є найважливішим для найменш забезпечених виборців - прихильників "Смеру" (словацькою це означає "курс", а йдеться про соціалістичну партію Роберта Фіца, яка утворює уряд разом із ультранаціоналістами Словацької національної партії та "мечіарівцями").
Фіцо швидше піде на зіпсування підвалин тривалого економічного зростання, напрацьованих великим соціальним коштом впродовж 1998-2006 років, аніж на хоча б незначне зниження своєї популярності. Нещодавно він публічно оголосив війну інфляції. І зробив це, як завжди, по-своєму - наголошуючи на необхідності штучного стримування цін з допомогою адмінресурсу та видаючи безліч бюрократичних указів і програм, які мали б засвідчити медійний образ "батька народу".
Що ж саме пропонують прем’єр та його міністри - Ян Почіатек (міністр фінансів) та Зденка Крамплова (міністр сільського господарства)? Антиінфляційні заходи уряду можна поділити на дві групи: загальні та пов’язані суто з переходом на євро. Для прикладу, Фіцо з Почіатеком збираються запровадити мораторій на зміну цін під час січневого перехідного періоду, коли можна буде платити паралельно у кронах та євро. Продавці, котрі скористаються моментом для заокруглення цін угору, мають бути суворо покарані.
Водночас міністр сільського господарства оголосила план здійснення спеціального моніторингу ринку, аби покупці мали повну інформацію про те, скільки коштують городина чи м’ясо у селянина, на окремих ланках переробного процесу, а скільки - в "імперіалістського продавця".
Вам це нічого не нагадує? Ні для кого не секрет, що Роберт Фіцо вважає ідеальним зразком для наслідування суспільно-економічну модель Радянської Росії та використовує кожну нагоду, щоб утілити в життя бодай окремі її елементи. Звісно, все - в рамках модної тепер ролі європейського соціал-демократа.
Крім того, прем’єр хоче компенсувати найбіднішим наслідки інфляції з допомогою разових надбавок і перерахунку пенсій із крон на євро, що гарно звучить, однак насправді не гарантує пенсіонерам нічого конкретного. Зокрема, з великою помпою було оголошено, що пенсійні суми заокруглюватимуть завжди вгору (тобто коли вийде 5,1, заокруглять до 6), і це принесло словацькому керівникові чергові бали популярності.
Звісно, названі адміністративні методи приборкання інфляції можуть бути корисними хіба що для підвищення рейтингів, та аж ніяк не дадуть тривалого ефекту. Однак словацький уряд вживає також певних дій, які справді приводять чи, радше, можуть привести до приборкання цінової динаміки. Доки це було можливо, прем’єр і голова нацбанку робили все можливе для максимального посилення крони. "Я переконаний, що ми повинні робити все для того, щоб остаточний курс перерахунку крони на євро став вищим, ніж нинішній центральний паритет", - на ці слова прем’єра ринок відреагував негайним зміцненням словацької валюти.
Крім того, Роберт Фіцо різко заявив про своє бажання боротися з монополістами на ринку, особливо в енергетичному секторі. "Ми не будемо приватизувати державні монополії, а коли буде нагода викупити акції вже проданих монополістів, негайно скористаємося нею, - сказав прем’єр. - Забезпечення конкуренції на ринку ми вважаємо на найближчий час абсолютним пріоритетом".
На практиці ці слова означають, між іншим, блокування приватизації братиславського аеропорту, а також тих компаній енергетичної галузі, котрі ще повністю або частково залишаються в руках держави.
Водночас боротьба уряду з монополістами не завжди веде до розвитку здорової конкуренції. Фіцо полюбляє в таких випадках іти коротшим шляхом, адміністративно забороняючи монополістам підвищувати ціни понад певну межу.
Наприклад, зараз під Татрами точаться розмови про можливе підвищення роздрібної ціни на газ на кільканадцять відсотків, що може боляче вдарити по найменш забезпечених споживачах та, ясна річ, підкрутить інфляцію. Уряд про таке підвищення навіть чути не хоче. Він поводиться традиційно - створюючи враження, буцімто не урядовці, а газовики винні у цій ситуації. Що погане - то не я.
Коли Словаччиною правили реформатори (Дзурінда та його права рука - міністр фінансів Іван Міклош), а Роберт Фіцо критикував уряд і здобував чергові бали підтримки, багато аналітиків вбачали в можливому приході до влади «Смеру» ледь не катастрофу. Усі ще пам’ятали часи правління Владіміра Мечіара, коли Словаччина стала аутсайдером Європи і її почали сприймати як щось на кшталт іще однієї країни СНД. От і Фіцо вважали таким собі Мечіаром у гарній упаковці.
Та минув час - і з’ясувалося, що через небажання щось змінювати нинішній прем’єр не відмовився від більшості надбань попередника, які він увесь час критикував і продовжує критикувати. На практиці єдина серйозна зміна - це скасування символічної 20-кронної оплати (5 грн.) за візит до лікаря, на яку Дзурінда пішов задля того, щоб старші люди не ходили до лікаря просто поговорити. "Податків не будемо підвищувати, хоча я також не вбачаю можливостей для їх зниження", - так словацький прем’єр визначив своє ставлення до податкової реформи, однієї з ключових, що випали на долю команди Дзурінди - Міклоша.
Відтак, Фіцо продовжує адмініструвати. За умов тотальної кризи опозиції та надзвичайно доброї економічної кон’юнктури, якої словацький прем’єр не зіпсував. Що і є його головною заслугою.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
