2192
Грузія прийняла військовий стан
В п'ятницю в Південній Осетії почалася війна. Головним об'єктом атак грузинської артилерії стала столиця невизнаної республіки - Цхінвалі; в той же час на території Грузії особливо постраждало місто Горі, яке розбомбили російські бомбардувальники. Кореспонденти, що побували в Південній Осетії і передмістях Тбілісі, стали свідками того, що війна однаково торкнулася обох протиборчих сторін.
"Ми повинні були почати операцію".
Події четверга в Грузії та Південній Осетії не передвіщали війни. Після перестрілок, які тривали в зоні конфлікту майже весь останній тиждень, президент Грузії Михаїл Саакашвілі закликав південноосетинську сторону припинити вогонь і почати переговори про визначення статусу автономії Південної Осетії. "Але перемир'я хотіли тільки ми - весь вечір (четверга) осетинські підрозділи стріляли з важких озброєнь по двох наших селах - Авневі і Тамарашені.
Села серйозно постраждали. Після цього неможливо було не відповісти. Ми повинні були почати операцію, щоб захистити своїх громадян", - сказав голова аналітичного департаменту МВС Грузії Шота Утіашвілі.
За кілька хвилин до того, як грузинська сторона почала спецоперацію, командуючому змішаними силами з підтримки миру (ЗСПМ) Мурату Кулахметову зателефонували із Тбілісі та офіційно повідомили про скасування перемир'я. О 22.00 7 серпня грузинські підрозділи рушили до південних сіл невизнаної республіки - артилерія з військової бази в Горі відкрила вогонь для їх прикриття. У цей час на негайно скликаному брифінгу в Цхінвалі командуючий ЗСПМ Кулахметов заявив, що "грузинська сторона фактично оголосила Південній Осетії війну".
В середині дня п'ятниці на територію Південної Осетії ввійшли російські війська. Дві колони важкої техніки 58-ї армії перетнули Рокський тунель і направилися через Джаву об'їздною дорогою в Цхінвалі. Офіційно їх перебування на території Південної Осетії пояснювалося "допомогою російським миротворчим силам, що зазнали серйозних втрат". На новину про появу танків грузинська влада відреагувала дуже емоційно: радбез Грузії заявила, що введення російських військ - початок війни між Росією і Грузією. А президент Михаїл Саакашвілі заявив в інтерв'ю CNN, що це ще не війна, але "Грузія обороняється від російської агресії".
За Сталіна!
У минулі вихідні, "примушуючи Грузію до миру з Південною Осетією" (офіційне пояснення введення російської армії, зроблене президентом Росії Дмитром Медведєвим), росіяни використали авіацію, що здійснювала нальоти на ті грузинські міста, де, з погляду військових, знаходяться стратегічно важливі військові об'єкти. В суботу бомбили Марнеулі і Горі, а вчора на околицях Тбілісі чулися вибухи бомб, скинутих на аеродром заводу "Тбілавіабуд" на відстані п'яти кілометрів від столиці.
Однак часом влучність російських льотчиків їх сильно підводила. Так, під час суботнього бомбардування Горі, збираючись знищити військову частину, вони відбомбились по житловому кварталу. Помилку пілотів виявити було нескладно. На світанку, тільки-но в'їхавши в рідне місто Йосипа Сталіна, ми побачили три чорні від кіптяви п’ятиповерхівки з вивернутими назовні віконними рамами. З вибитих вікон струменів сизий дим. Біля дитячого майданчика, погойдуючись з боку вбік, стояв високий чоловік в окулярах і мовчки курив.
На наше питання, як усе відбулося, він відповів своїм:
- А ви звідки? -
Журналісти з Москви.
Відповідь миттєво вивела його із себе, і він перейшов на лемент: - Передайте своїй Москві, що, якщо їй хочеться воювати, нехай воює в Цхінвалі! Причому тут Горі? Чи Путіну не дає спокою, що народжений тут грузин колись правив його Росією?
Однак армійське командування навідріз заперечує влучення в житлові квартали. - Ми ведемо повітряну розвідку, розкриваємо угруповання сил другого ешелону, нас цікавлять тільки вони, і тільки на них завдаються удари. Грузія ж називає прилеглі населені пункти і стверджує, що удари завдавалися саме по них. По жодному населеному пункту Грузії авіаударів не завдавалося, - заявив вчора заступник начальника генштабу збройних сил Росії Анатолій Ноговіцин.
Убитих і поранених грузинських військових поблизу Цхінвалі спочатку привозять у шпиталь Горі і Тбілісі, а потім розподіляють в інші лікарні. Тбіліський шпиталь Гудушаурі вважається одним із найкращих у країні.
- Мій підрозділ тільки до шпиталю в Горі доставив майже двісті вбитих з Південної Осетії, - розповів молодий офіцер. - Була страшна атака. Бомбили з такої висоти, що ніхто навіть не чув шум літаків. На моїх очах людям відривало голови. А потім пішли танки. Так що в Цхінвалі наших більше немає. Забудьте це місто.
"Ми самі собі командири"
Вчора на головній площі Владикавказа зібралися добровольці, яких влада республіки переконували зберігати спокій і не виїжджати в Південну Осетію, щоб не заважати російським військовим "виконувати своє завдання". Добровольців це не влаштовувало.
- Поки ми тут стоїмо, грузини беруть Цхінвал! - кричав високий хлопець у камуфльованій куртці.
- Російські війська стоять під Цхінвалом і нічого не можуть зробити, - кричав інший хлопець. - Грузин більше!
Вдень по телебаченню було показано виступ президента Північної Осетії Таймураза Мамсурова. "Ми на півночі впевнені, що нам удасться відстояти Південну Осетію і насамперед Цхінвал", - говорить він. Трохи пізніше президент Південної Осетії Едуард Кокойти в прямому ефірі із Джави впевнено заявляє, що грузинських військ у Цхінвалі більше немає.
Вчора ввечері у Владикавказі приземлилися три урядові літаки, на одному із яких у республіку прилетів прем'єр Володимир Путін. Він відправився в Алагирський район, де в ці години розгортали шпиталь МНС. Слідом за ним і тією ж дорогою ми відправилися в Південну Осетію.
Вже під Алагіром ми потрапили у хвіст військової колони, яку намагалися об'їхати протягом трьох годин. Від пилу і вихлопних газів на Транскамі стояла щільна сіра завіса. Коли ми нарешті в'їхали у вузький Рокський тунель, зрозуміли, чому російські війська рухаються в Південну Осетію так повільно. Єдина транспортна артерія, що зв'язує Південну Осетію з Північною, це вузький коридор, у якому світло фар губилося вже через пару метрів. На виїзді з тунелю - довга черга із цивільних автомобілів зі слідами куль і розбитого скла. В автомобілях - жінки з переляканими і втомленими обличчями.
- Спасибі, хлопці! - кричить жінка похилого віку солдатам на танках. - Бережи вас бог!
На КПП МВС Південної Осетії міліціонерів немає. Будівля розбита. Нас зупиняють молоді люди в цивільному одязі з автоматами. Це добровольці із Владикавказу Алан і Віталік. Годину тому вони вийшли на цей пост і вирішили на ньому "закріпитися".
- А хто вам дав таку команду? - запитую я. - Ніхто. Ми самі собі командири. Один з них рве на смужки свою світлу футболку, одну зі смужок простягає мені: "Обв'яжи руку, щоб наші знали, що ви - свої". Ще одну стрічечку нам прикріпили на машину.
Північна околиця Цхінвалі. З розірваного трубопроводу хлеще вода, що заливає прилеглі вулиці. Назустріч нам їде БТР із написом "Чечня. Схід. Ямадаєв". На броні - вісім добре екіпірованих бійців. Вони піднімають руки в привітальному жесті. Це, як і білі стрічечки, розпізнавальний знак.
Я входжу на територію штабу миротворчих сил. Ворота відкриті, і ніхто не запитує пропуск. Територія завалена осколками цегли і скла. Будівля осетинського батальйону - із проломленим дахом. Іду до центру міста. Те, що я тут бачу, нагадує Грозний початку 2000 року. Зруйновані, покручені багатоповерхівки. Закопчені стіни. Діри в асфальті. Порожні згорілі машини. На вулиці Московській - спалений танк. Навколо зібралося кілька людей, які тільки що вийшли з підвалів. Говорять, що танк грузинський - це видно за залишками обшивки.
- Бачили ніжку? - звертається до мене сивий чоловік. - Яку ніжку? - А он, дивіться. Тут багато таких. Я бачу обгорілу ступню на землі, біля танка. Повертаюся до миротворців. - Чому людям дотепер не дають води і їжі? - запитую представника штабу Північно-Кавказького військового округу Андрія Бобруна.
- Воєнна операція триває, - відповідає він. - У місті йде зачищення, на півдні ще бойові зіткнення. Колона з гуманітарним вантажем вийшла з Москви, але коли вона буде тут, невідомо.
Ввечері в місті знову почала працювати артилерія. Від вибухів тремтіли стіни будинків. Жителі Цхінвалі цю ніч знову провели в підвалах.
Історія питання
Як розвивалося грузино-осетинське протистояння
10 листопада 1989 року рада народних депутатів Південно-Осетинської автономної області перетворила її в автономну республіку в складі Грузинської РСР.
Президія верховної ради Грузії 16 листопада 1989 року визнала це рішення незаконним і створила "комісію з вивчення питань, пов'язаних зі статусом Південно-Осетинської автономної області".
Осетини сприйняли це як крок до ліквідації автономії. 23 листопада 1989 року грузинські націоналістичні рухи спробували провести мітинг у Цхінвалі: з різних районів Грузії сюди прибули, за різними даними, до 60 тис. чоловік. У регіоні почалися зіткнення осетинських і грузинських збройних формувань.
20 вересня 1990 року Південно-Осетинська облрада проголосила регіон Південно-Осетинською Радянською Демократичною Республікою. 10 грудня 1990 року парламент Грузії ухвалив скасувати Південно-Осетинську автономну область.
Наступного дня, після загибелі в міжетнічному зіткненні кількох людей, Тбілісі ввів на території Цхінвалі і Джавського району надзвичайний стан. За наказом голови парламенту Грузії Звіада Гамсахурдіа 6 січня 1991 року в Південну Осетію були направлені грузинські загони, бойові дії різко активізувалися, почалася блокада автономії.
19 січня 1992 року в Південній Осетії відбувся референдум щодо питання "державної незалежності і (або) возз'єднанні з Північною Осетією", більшість підтримала ці ідеї. Одночасно частини республіканської гвардії Грузії безуспішно осаджували Цхінвалі та інші населені пункти. Всього під час бойових дій безповоротні втрати (убиті і зниклі без вісти) з осетинського боку склали 1 тис. чоловік, поранено понад 2,5 тис.
Конфлікт був зупинений після того, як 24 червня 1992 року президент РФ Борис Єльцин і голова держради Грузії Едуард Шеварднадзе підписали Дагомиську угоду про принципи врегулювання конфлікту. У рамках її реалізації 14 липня 1992 року в Південній Осетії був припинений вогонь і почали діяти спільні миротворчі сили в складі російського, грузинського та осетинського батальйонів. Відтові Південна Осетія була фактично незалежним державним утворенням - зі своєю конституцією (прийнята 2 листопада 1993 року) і символікою (прапором, гербом, гімном).
Ситуація почала загострюватися на початку 2004 року, після приходу до влади в Грузії Михаїла Саакашвілі, що взяв курс на відновлення територіальної цілісності країни. 31 травня 2004 року в зону конфлікту були перекинені частини внутрішніх військ Грузії, із цього моменту в регіоні регулярно відбувалися обстріли населених пунктів, перестрілки і локальні зіткнення.
26 січня 2005 року на засіданні ПАРЄ в Страсбурзі Михаїл Саакашвілі оприлюднив мирні ініціативи щодо Південної Осетії, запропонувавши регіону статус широкої автономії. Президент невизнаної республіки Едуард Кокойти план Тбілісі відкинув.
12 листопада 2006 року на контрольованій Едуардом Кокойти території відбулися референдум про незалежність і президентські вибори. Одночасно в зоні контролю Грузії пройшли альтернативні вибори, на яких переміг колишній прем'єр невизнаної республіки Дмитро Санакоєв.
За матеріалами: Коммерсант-Україна
Поділитися новиною
