Чи існує в Україні змова зернотрейдерів?


Чи існує в Україні змова зернотрейдерів?

Думки сільськогосподарських виробників з цього приводу розділилися. Але всі вони переконані, що, утворюючи об’єднання аграрних виробників, можна подолати будь-які змови та пережити будь-які “елеваторні” знущання...

Якщо виставити інформаційний ряд про те, як цього року йдуть жнива, то вимальовувалась вельми оптимістична картина. Області рапортували про перші зібрані мільйони тонн зерна, уряд підкреслював, що такого доброго врожаю не було ще з року отримання Україною незалежності. Після прийняття змін до бюджету Кабмін повідомив про те, що працюватиме Аграрний Фонд, державна структура, покликана у період жнив, коли зерно дешевшає, скуповувати його для держави по ціні, яка б забезпечувала рентабельність аграрним виробникам.

Крім того, така державна інтервенція на сільськогосподарському ринку не дала б можливості зерновим трейдерам тиснути на виробників та збивати ціну. Один мільярд гривень Аграрного Фонду - це не надто великі гроші, експерти кажуть, що якби йшлося про чотири - п’ять мільярди, то це було би підмогою і державі, якій вже у лютому не треба були б думати, де взяти дешевий хліб, і виробникам була якась копійка.

Але ці райдужні інформації змінили досить тривожні повідомлення. Полтавські фермери збираються все зібране зерно зсипати біля обласної адміністрації і вимагати його купити по ціні, встановленій урядом, бо зараз його купують дешевше.

Запорізький аграрний виробник збирався спалити врожай, бо ціна на його зерно за реальних закупівельних цін у регіоні ледь покривала видатки по банківському кредиту. Уряд в особі прем’єра звинуватив трейдерів у тому, що вони тиснуть на виробників. Трейдери дорікнули прем’єру, що її Кабмін не здійснює скоординованої аграрної політики. Якщо вірити незалежним аграрним експертам, то жоден з урядів не проводив зваженої аграрної політики, але принаймні уряд Тимошенко, чи не перший, який кілька днів тому посадив за один стіл аграрних виробників і трейдерів.

Якщо працює Аграрний фонд, якщо є визначена на сільськогосподарську продукцію ціна, то чому настільки напружена ситуація на аграрному ринку? Якими зараз є відносини між фермерами і трейдерами? Чи існує змова трейдерів? Що зробив і чого не зробив уряд? Ці запитання ми задали аграрним виробникам.

Геннадій Новіков, директор першого в Україні кооперативу аграрних виробників “Козацька зернова кампанія”( Запорізька область):

Чи домовилися між собою трейдери? Звичайно, так. Великих трейдерів максимум вісім-десять людей в Україні. Їм нескладно домовитися. Вони об’єднані у асоціації, вони сидять у парламенті.

Які у трейдерів важелі є впливу? Куди ми веземо пшеницю? - На елеватор. А зернотрейдери фактично є власниками елеваторів. Там часто відбувається і закупівля продукції. Привозимо продукцію. А нам кажуть: елеватор забитий, немає місця. Чому забитий? Бо цього року Кабмін затягнув із скасуванням квот на вивезення урожаю минулого року, це помилка уряду. (На минулорічний урожай були введені квоти, через це перед новим урожаєм портові елеватори виявилися забитими перехідними рештками минулого). А це більше чотирьох мільйонів тонн. Тож зараз експортери почали експортувати урожай минулого року. Крім того, цього року врожай добрий. Звідси виникли перевага пропозиції над попитом. А воно породжує зниження ціни. Є мінімальна закупівельна ціна на продовольчу пшеницю. Вона встановлена урядом, це - 1251 гривня за тонну. Раніше, доки не було рішення по виплаті грошей Аграрного Фонду, посередники купували пшеницю по 1150–1120 гривень за тонну. Коли було прийнято рішення по виплаті мільярда гривень для інтервенції, то ринок зреагував. Трейдери зараз вже купують за найвищою ціною - 1200 гривень. П’ятдесят гривень на тонні ніби небагато, але якщо експортувати сімнадцять мільйонів тонн, це порахуйте, хто отримає, а хто не отримає... Така була ситуація була у момент збору врожаю. Трейдери заздалегідь почали готувати нас до цін, які зараз встановлюють. Але я казав про продовольче зерно, третього-четвертого класу. В Україні його виявляється мало, лише 15-20 відсотків, і ціна на зерно буде порівняно високою. Питання не у продовольчій частині зерна, його небагато, його візьмуть і пекарі, і трейдери. Решта продукції - це фуражна пшениця, вона нижча класом, вона потрібна спиртзводам, переробним комбікормовим заводам і тваринницьким об’єднанням. Фуражна пшениця і ячмінь. Аграрний Фонд не закуповує фураж, бо воно не належить до продовольства. І ціну на фураж штучно знизили трейдери. Воно не дуже затребуване на ринках, трейдери не зорієнтовані на це зерно. Але ще є запитання, як визначається, до якого класу належить це зерно, продовольче воно чи фуражне. У всьому світі це визначають за вмістом білка у пшениці. А в Україні вигадують інші критерії: визначають по клейковині. А на вміст клейковини впливає навіть жорсткість води, якою її міряють.

Всім вже відома історія з полтавськими фермерами. У них за цими стандартами до п’яти процентів урожаю – продовольче зерно, а решта – фураж. І ми говорили про цю ситуацію. До речі, полтавчани готові вступати до нашого кооперативу, ми готові надіслати їм лабораторії для перевірки зерна. Треба трохи змінити державні стандарти, і це вже змінить ситуацію. І це не дозволить знущатися елеваторам. Ми кажемо на елеваторі при прийомі: білок у пшениці добрий, це міжнародний стандарт, а вони кажуть: а за радянським стандартом клейковина погана... І беруть по шістсот гривень за тонну фактично ту ж продовольчу пшеницю. Виходить так: по білку пшениця продовольча, а по клейковині вона підпадає на фуражну... Білок – показник стабільний, а по клейковині багато суб’єктивних факторів, у тому числі, як я вже казав, жорсткість води. Елеватори це знають. У нас у районі елеватор, то вони найбільш жорстку воду беруть із спеціальної свердловини, щоб нас перевіряти. Продовольче зерно трейдери, які часто-густо є власниками елеваторів, роблять фуражним. А потім перепродують її, як продовольчу. На елеваторах, я знаю, на п’ятнадцять куп розкладають пшеницю. Звідки п’ятнадцять куч, коли гостів всього шість? Тому що є нюанси, є те, про яке написали фуражне, а воно насправді продовольче.

Але я відношуся до того крила сільгоспвиробників, які схильні більше звинувачувати себе. У нас, аграріїв, старе виховання, то ми чекаємо доброго царя Президента, до добру царицю прем’єра, то нам злий трейдер заважає. Трейдер нам нічого не винуватий. Вони домовилися дешевше купувати, а ми повинні домовитися продавати за ціну не дешевшу, ніж хочемо. Тоді золоту середину буде знайдено. Наші виробники хочуть займатися бізнесом, жити на цій території, передати аграрний бізнес дітям. Але у сьогоднішніх умовах дрібним товаровиробникам важко конкурувати із, наприклад, структурами Порошенка чи господарством Нібулон, які мають по 150 тисяч гектарів землі, паралельно закуповуючи зерно інших виробників. Але якщо ми, менші господарства, об’єднаємося у кооперативи, то набуваємо усіх ознак великого товаровиробника. У нас обсяги збільшуються, ми можемо великими партіями купувати добрива. Але ми маємо переваги, бо в тих структурах управляють кожною окремою ділянкою наймані директори, а ми - власники, господарі, тому крадіжок і зловживань у нас менше. Наш кооператив вже цього року сам контрактується по експорту великих партій із іноземними покупцями безпосередньо.

До речі, у Франції трейдерів нема, там аграрії мають кооперативи, у них свої термінали, свої елеватори, вони самі здійснюють продаж зерна. На останньому засіданні було прийнято рішення про рефінансування, отож наш кооператив будуватиме свій термінал, елеватор.

Якщо уряд дасть поштовх сільськогосподарським кооперативам, то величезний пласт питань, пов’язаний із продовольством, буде вирішений. Уряду це потрібно, бо ці кооперативи живуть і працюють на цій землі. Якщо таких кооперативів буде двадцять-тридцять, то їм вже будуть не страшні ніякі трейдери, вони будуть говорити на рівних із трейдерами та чиновниками, вони зможуть самі визначати, скільки для держави потрібно зерна.

Наш кооператив об’єднує сорок одне сільськогосподарське підприємство, загальною площею 147 тисяч гектарів. Сьогодні на вступ у кооператив є ще сорок сім заявок від господарств.

Василь Петринюк, сільськогосподарське товариство “Старт” (Хмельницька область):

Однозначно існує змова трейдерів. Але при цьому відсутні скоординовані дії держави. Покажіть мені, в якому районі, якій області Аграрний Фонд викуповує зерно, на якому елеваторі він вже платить гроші? Покажіть мені, який елеватор приймає зерно на зберігання в рахунок Аграрного Фонду. Ніде, одна балаканина. Може десь є, але мені і вчора ніхто не дав відповіді.

У нас беруть зерно по шістсот гривень. Я поки що не продаю зерно, немає покупців, які б дали потрібну мені ціну. Нічого не зробила влада: ані Верховна Рада, ані уряд. Обласні адміністрації не можуть змусити елеватори приймати зерно, бо директор елеватора каже, що в нього є власник, він сидить у Києві.

А ще між трейдером і виробником зерна існує ціла низка посередників. Якби ланцюг був короткий: виробник – трейдер – порт, це одне. Але ж треба шахраїв нагодувати. Зерно тримаю, але нам вже через десять днів слід сіяти ріпак. А щоб сіяти, то слід купувати добрива, які стали втричі дорожчі. І то абсолютно безпідставно. Тож нехай би уряд і контролюючі органи зайнялися хоча б цим.

Експортери кажуть, що ціна на зерно знижується, бо бачте, неповернення ПДВ, інфляція, здорожчання пального, падіння світових цін, зниження курсу долару. Вибачте, а виробника ці проблеми що - не торкнулися?

Василь Бабанський, керівник сільського господарства Таражинка (Одеська область):

Справа не в трейдерах, вони - один з проявів аграрного ринку. Вони хочуть купити дешевше, а ми хочемо продати дорожче. Згадайте, якою була ситуація навесні, коли ми не могли купити азотних добрив. Бо наші хімічні заводи не могли скласти ціну на них, і не могли скласти графік поставок азотних добрив для села. Ми недодали азоту, добрив. Природа надарила нас врожаєм, але немає відповідно якості. Бо спочатку не було добрив, потім почалася стерилізація гривні, банки припинили кредитувати сільське господарство. А потім було пізно підживлювати зерно. І що ми маємо: 1200 гривень за тонну продовольчого зерна, а решта – 400-600. А все йде п’ятим-шостим класом. Елеватори роблять вихідні, бо їм нема де розміщати зерно. У мене більше тисячі тонн продовольчого гороху, а елеватор не приймає, й приймати не буде. Ситуація складна.

Я стримую збирання хліба, його нема де розмістити. Зараз негайно слід розвантажити господарства і прийняти рішення про зберігання зерна. Якщо це продовольче зерно, то його слід залишити, якщо фураж порахувати, скільки нам треба для птахівників, великої рогатої худоби, а решта випустити на ринки. Але головне: нагодувати країну, щоб ми в лютому не купували втричі дорожче.

На сьогодні немає можливості завершити збирання врожаю. Тому що припортовий елеватор забитий зерном, місцевий елеватор забитий зерном, вагонів для відвантажування не дають. Подвійні підходи до оцінки якості зерна використовують. Я купив добрива по чотири тисячі вісімсот гривен. А тонна зерна коштує сімсот п’ятдесять. Це державний підхід?

Постскриптум

Опитані нами аграрії, які не захотіли називатися, вважають, що у ситуації, яка склалася, винні і зернотрейдери, і уряд. Трейдери роблять свою справу. Це – бізнес. Прем’єр не може змусити трейдерів знижувати ціну, але Аграрний Фонд повинен працювати з першого дня жнив, а не діяти “в свинячий голос”. З першого дня жнив всі повинні знати мінімальну ціну на пшеницю. Уряд повинен вийти на ринок, скупити зерно і просто залишити трейдерів без продукції. До речі, у 80-ті роки Америка скуповувала практично весь річний урожай зернових, і кожні п’ять років там встановлюється мінімальна ціна на сільськогосподарську продукцію. В Україні досі всі кабінети міністрів обмежувалися сезонним тушінням пожеж. Якби влада підтримала формування кооперативів аграрних виробників і допомогла у будівництві своїх кооперативних елеваторів, то проблема просто відпала би. Бо виробники складали би зерно і чекали три місяці, поки зерно подорожчає. Інфраструктура аграрного ринку завжди створюється за допомогою держави, завжди на пільгові кредити. Значно дешевше один раз вкласти в елеватори, ніж кожного року здешевлювати кредити, викидаючи щоразу по п’ятсот мільйонів гривень.

Лана Самохвалова

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "УНІАН", в будь-якому вигляді суворо заборонено.

Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Чи існує в Україні змова зернотрейдерів?» на Finance.ua - 2.0
В Контексті Finance.ua