447
Одеса-Броди: дискусія "аверс-реверс" абсолютно безглузда?
— Енергетика
Днями до Конституційного Суду надійшло подання 59 народних депутатів щодо відповідності Конституції Указу Президента "Про забезпечення роботи нафтопроводу "Одеса - Броди" за проектним напрямом" від 22 травня 2008 року .
Заступник голови Секретаріату Президента Марина Ставнійчук на брифінгу зауважила , що, наскільки їй відомо, авторами цього подання є депутати від фракції Блоку Юлії Тимошенко.
Народний депутат від БЮТ, член Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Сергій Пашинський, відстоюючи реверс, заявляє, що "сьогодні через трубопровід "Одеса-Броди" прокачується в реверсному режимі до 9 млн. тонн російської нафти щороку. Це дає Україні 70 млн. дол. прибутку".
УНІАН звернувся за інтерв’ю до директора енергетичних програм центру “Номос” Михайла Гончара
Чому стільки часу триває дискусія, як використовувати нафтопровід Одеса-Броди?
Дискусія "реверс-аверс" абсолютно безглузда з економічної точки зору і була штучно нав’язана Україні у 2003 році. Вона триває п’ять років.
Незалежними компаніями робилися перші оцінки аверсного використання нафтогону ще у 2004 році. Тоді було показано, що аверсне використання є економічно вигідним. Потім це було підтверджено у роботі, яку виконав Міжнародний інжиніринговий консорціум (у складі трьох міжнародних компаній, швецько-фінської, німецької, грецької). За грантом Європейської комісії у 2006 році було розроблено бізнес-план використання нафтопроводу. І це бізнес-планування у черговий раз підтвердило, що це економічно вигідно, рентабельно та доцільно. І навіть зараз робиться чергове дослідження американської компанії “Гранхерн”, попередні результати якого було оприлюднено під час весняного енергетичного саміту, що пройшов у Києві. Вони чітко показують: використання нафтопроводу - рентабельне та прибуткове. І не слід бути провідним економістом, щоб зрозуміти: якщо цей проект був показаний як економічно привабливий, навіть коли ціна на нафту була двадцять з чимось доларів за барель, то в умовах високих цін на нафту (сто тридцять доларів за барель) економічна рентабельність цього проекту тільки підвищується. Всі так звані дискусії і аргументи, що аверсне використання нафтопроводу є економічно невигідним, позбавлені будь-якого сенсу.
Росіяни кажуть, що нам не буде що прокачувати через цей нафтогін. Навіть жартували, що ми будемо отримувати через нього грузинське вино...
Тому що, коли вони наполягають на ідеї реверсу, вони переслідують тільки одну мету: заблокувати пряме використання. Що і було зроблено 2004 року. Вже у 2003 році існувала передстартова готовність для запуску нафтопроводу Одеса-Броди у аверсному режимі, але тоді була реалізована ідея запустити нафтопровід у реверсному режимі російської нафти. Тому сьогоднішній Указ Президента є коректним і правильним. І сам проект був розроблений і реалізований для того, щоб Україна отримала технічну можливість одержання нафти з альтернативних джерел і щоб збільшити транзитний потенціал України.
Де ми будемо брати нафту для цього нафтогону, якщо ми запускаємо його у аверсі?
Нафту вже можна було, починаючи з 2003 року, брати з Каспійського регіону в басейні Чорного моря, куди вона виходить на Чорноморські термінали, починаючи з терміналу Каспійського трубопровідного консорціуму у Новоросійську і закінчуючи грузинськими портами Супса, Батумі, Кулеві.
А сучасні видобутки Азербайджану та Казахстану дали б наповнення для цієї труби?
Видобуток робиться не для труб. Труби служать для того, щоб задовольняти інтереси споживачів на одному кінці труби і постачальників на іншому. І в чому цікавий момент. Українська труба дозволяє оптимально поєднати інтереси постачальників, видобувників у Каспійському регіоні із споживачами цієї нафти в Україні і Центральній Європі. Зараз задоволення цих потреб відбувається через транспортування нафти танкерами через Чорне море, Босфор і Середземне море. Реальні споживачі каспійської нафти (чеський переробний завод) отримує нафту з Азербайджану комбінованим маршрутом, трубопроводом від Баку до Супси у Грузії, далі танкером з Супси через Босфор у Середземне море до італійського міста Трієста, потім у на терміналі у Трієсті здійснюється перевалка з танкера у трубопровід Трансальпійський і через територію Італії, Австрії і Німеччини вона приходить у Чехію. Складний маршрут. Якщо б було задіяно нафтогін Одеса-Броди, то маршрут був би значно простіший і більш економічно ефективний. Це маршрут з Баку до Супси, далі танкером від Супси до порту Південний в Україні, і далі Одеса-Броди - до південної ділянки трубопроводу Дружба аж до Чехії.
А чому уряд проти такого проекту?
Я б так не формулював. Уряд не заборонив аверсне використання. Уряд не санкціонував підписання проекту угоди із офшорною компанією з одного боку і державною компанією з іншого боку щодо аверсного використання. Це - різні речі. А навколо цього і ведеться спекуляція. Хоча я не вважаю, що звернення до Конституційного Суду є логічним. Це і так виводить проблемний для України проект, навколо якого багато політичних спекуляцій, на новий виток маніпуляцій. Це підвищує ризики навколо проекту і зрештою впливає на ставлення партнерів - як постачальників так і споживачів.
Поясніть логіку дій уряду...
Я розумію логіку уряду таким чином. Вони вважають, що запропонований проект не відповідає нормам прозорості, не відповідає державним інтересам, і якщо він буде підписаний, то зможе послужити своєрідною лазівкою для того, щоб державні нафтотранспортні потужності (по цьому трубопроводу і по Дружбі) виявилися під приватним контролем незрозумілої офшорної компанії. Тут логіка уряду є абсолютно залізною. Виникає питання, чому саме ця офшорна компанія, хто за нею стоїть, який в неї статутний капітал? Адже йдеться про те, що ця компанія буде здійснювати закупки нафти на мільярди гривень. А офшорні компанії - це компанії зі статутним капіталом десятки тисяч доларів. Чи є у офшорної компанії контракти, які можуть забезпечити відповідний нафтовий ресурс? Чи це не якась булька? Інша справа, що вирішувати такі спірні питання - це не прерогатива Конституційного Суду. Ці питання можуть і повинні вирішуватися в інший спосіб, не шляхом публічного скандалу. Це не принесе авторитету ні уряду, ні Секретаріату, а головне, це шкодить проекту, бо відвертає від нього партнерів.
Тобто сварка можновладців розгорілася за те, хто буде користуватися нафтопроводом?..
А ця метушня навколо проекту якраз і говорить, що цей проект є дуже привабливим, бо за нього йде підкилимна боротьба. Якби проект нічого не був би вартий, то про нього б забули і не згадували. Цей проект привабливий, і це підтверджує серйозна боротьба.
Чому так раптово виникла тема аверсу?
Відповідний указ Президента про прискорення аверсного використання з’явився, бо у травні цього року російським урядом було прийнято рішення про будівництво Балтійської трубопровідної системи два (БТС 2). Специфіка цього російського нафтопроводу, будівництво якого має розпочатися восени, така, що після його завершення нафтопровід Дружбу (по яких багато десятиліть постачається нафта до Центральної Європи) може бути вимкнено. Росія відповідно до своєї стратегії буде намагатися зав’язати транзит на власні території, себто не платити іншим країнам за транзит по їхніх територіях. Це буде стосуватися і Білорусі, і України, і Словаччини, і Польщі. За цих обставин ми у 2011 році, коли буде збудована ця БТС 2, отримаємо проблему. Росія може і не перекрити зовсім постачання нафти, але нам теж слід замислитися. За цих обставин згаданий нафтогін - єдиний варіант технічної можливості для України і не тільки для неї, - для Угорщини, Словаччини та Білорусі отримати нафту з альтернативних джерел. Тож через Одесу-Броди, використовуючи Дружбу, можна постачати ресурси у Чехію, Словаччину і Польщу, і в першу чергу в Україну, на два наших НПЗ.
Наші партнери ще у 2003 році просили використовувати нафтопровід у аверсному режимі.
Тоді прем’єр Янукович прийняв рішення про реверс...
Якщо бути точним, він тоді у дуже короткому часі прийняв рішення спочатку про аверс, потім про реверс. Це дуже спантеличило партнерів.
Нагадайте, як це було...
На початку лютого 2004 року на засіданні уряду Януковича одноголосно приймається рішення про аверсне використання нафтогону, а на початку липня приймається протилежне рішення. У 2004 році росіяни взялися лобіювати реверс. Російській стороні вдалося умовити колишнього Президента, що реверсне використання буде більш ефективним, що вони завантажать нафтогін на 9 мільйонів тонн, в той час як в аверсному режимі такого завантаження на першому етапі бути не могло. Тому зовні це рішення виглядало так: де більше нафти пропонують, той напрямок і використовуємо. Раз 9 мільйонів пропонують, то запускаємо реверс. Янукович виконав вказівку колишнього Президента. Це якщо упустити всі подробиці (хоча подробиці свідчать, що це була нечиста оборудка). А по аверсу виходило на 5 мільйонів тонн менше. Хоча нафтогін був готовий до аверсу: у липні вже існували домовленості із Казмунайгаз і Балтік петролеум щодо надання технологічної нафти безкоштовно. Але, зрештою, Президент пристав на реверс і дав доручення прем’єру забезпечити відповідне рішення. Наближалися президентські вибори і проект став політичним заручником, оскільки партія Януковича вирішила не дражнити Росію, а отримати більш серйозну підтримку. Але те, що це був обман чистої води, показав перший повний квартал функціонування реверсу. Реверс було запущено 29 вересня 2004 року, за четвертий квартал прокачали один мільйон тонн нафти, значить за чотири квартали це було б чотири мільйони, а ніяких не дев’ять. І 2005-2006 рік обсяги прокачування становили кілька мільйонів тонн, чотири - під п’ять. Тільки у 2007 році було прокачано 9 мільйонів, і це тільки тому, що Укртранснафту змусили вдвічі знизити тариф, що є прецедентом у Європейській практиці. Обсяг прокачки збільшився за вдвічі зменшеним тарифом. По суті за ті самі гроші, але вдвічі більше роботи.
Росія - молодець, вона і постачальник, і сама собі транзитер незабаром...
Росія хоче позбутися залежності від транзитних країн. Щодо України вона вже дещо зробила. Реалізувала проект Суходільна - Родіонівська, і позбавила нас двадцяти з гаком мільйонів тонн транзиту, хоча домовленості передбачали зовсім інший алгоритм. Це їхнє право - робити подібні проекти, а наше право - реалізовувати альтернативні проекти і бути готовим до ситуації, коли обсяги транспортування можуть зазнати скорочення. Бо Росія, крім диверсифікації шляхів транспортування нафти, ще успішно намагається збільшити переробку нафти на власних НПЗ і більше експортувати готових нафтопродуктів. І за цих обставин влада повинна не конфліктувати, а перейматися питанням, як завантажити додатковими нафтовими потоками існуючу нафтотранспортну систему. Буде пізно займатися цим тоді, коли гряне грім і росіяни збудують БТС-2, і відріжуть або мінімізують постачання по трубопроводі Дружба. Або коли вони розширять Новоросійський нафтоперевальний вузол і зменшать обсяги транспортування через Україну. Тож ми повинні бути готовими до прийому нафти з інших джерел. Трубопроводи - не водопроводи, відкрив кран - потекла вода, це технологічні складні інерційні системи, які потребують часу на налаштування, потрібна контрактна робота, щоб переводити одну систему в іншу, потрібен час. Тому тут президентський указ не тільки дає можливість розпочати підготовку заздалегідь. Навіть, коли все гаразд, то перехід на аверс може зайняти мінімум півроку, а якщо пішла така колотнеча із зверненням у Конституційний Суд, то це нагромаджує проблеми і підвищує ризики проекту.
Лана Самохвалова
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
