2326
Не в грошах щастя, або Портрет української родини
— Казна та Політика
Україну дійсно можна назвати країною контрастів. З одного боку, за версією журналу Forbes, до рейтингу світових мільярдерів потрапили - ні багато ні мало - сім українців , з іншого боку - за даними ООН за межею бідності живе майже третина населення України. І що примітно: багатіям їх грошей, як правило, катастрофічно не вистачає, а більшість бідних цілком задоволені своїми прибутками - аби тільки гірше не було...
Як показали результати опитування, проведеного Держкомстатом України, число українських родин, які оцінили рівень своїх прибутків як "достатній" зросло з 49,8% в 2006 році до 52,8% в 2007-му. Тільки кожна дванадцята родина (8%) торік мала можливість відкласти гроші "на чорний день", а третина обстежених домогосподарств (35,1%) на свої прибутки можуть лише забезпечити собі необхідне харчування. Разом з тим кожній 25-й родині (4,1%) не вдалося заробити навіть на їжу. А майже 30% українців (13,2 млн. чоловік) мали прибуток нижчий за прожитковийо мінімум.
Самооцінка росте
Незважаючи на те, що рівень життя у великих українських містах значно вищий за рівеня життя на периферії, сільські родини самі собі виставляль більш високі оцінки рівня власного добробуту. Зокрема виявилося, що заощадження вдалося відкласти кожній десятій сільській родині. Таку ситуацію експерти пояснюють тим, що підсобні господарства є істотною підмогою для бюджету селян. Крім того, у сільській місцевості життєві стандарти є трохи заниженими. "Такі досить високі самооцінки родин насправді не означають достатній рівень життя. Це лише свідчить про те, що люди себе почувають не гірше за інших. Загальновідомо, що рівень життя в селі нижчий, отже, життя "на рівні" у сільській місцевості забезпечується більш низькими прибутками", - роз'яснила психолог Марина Деркач.
Більш низькі потреби сільських жителів підтверджуються й відповідями на питання, яка сума на місяць потрібна людині, щоб не почувати себе бідною. Кожен четвертий респондент вказав суму понад 2700 грн., кожен п'ятий - 1900-2300 грн., кожен шостий - 900-1100 грн., кожен сьомий - 1300-1500 грн. Примітно, що в селі кожна шоста родина вважає щомісячний прибуток у розмірі 900 грн./людини цілком достатнім, тоді як серед міських жителів такі зустрічаються в 2,5 рази рідше.
Перший раз у середній клас
При цьому третина домогосподарств (31,2%) вважають, що до середнього класу може віднести себе людина, яка має прибуток понад 5 тис. грн./місяць. П'ята частина респондентів називають нижнім порогом "вступу" до середнього класу суму 4500-5000 грн., 10% вважають, що для середнього класу буде достатньо 3500-4500 грн./місяць. А 8,3% українців інакше як великими оптимістами не назвеш: вони вважають, що середнім класом можуть себе вважати навіть ті, хто заробляє менше 1500 грн./місяць.
Така розмаїтість думок зовсім не дивна, адже точних характеристик українському середньому класу соціологи поки не дали. Тому результати різних досліджень на тему середнього класу істотно відрізняються один від одного. Так, наприклад, відповідно до опитувань, проведених раніше фахівцями Українського центра економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова, до середнього класу себе відносять більше половини українців. У той же час останнє дослідження Держкомстату показало, що середнім класом себе називають лише 2% опитаних. Бідними себе вважають 59% респондентів, заможними - 0,01%.
"Зрозуміло, робити висновок про середній клас тільки на підставі самооцінки людей було б неправильно, тому потрібна додаткова оцінка об'єктивних критеріїв - рівень освіти, рівень прибутків, рід занять", - роз'яснив заступник директора соціологічної служби Центра Разумкова Михайло Мищенко. За його словами, самооцінка людей може значно відрізнятися від думки соціологів, причому це характерно не тільки для України, але й для інших країн.
Незалежно від місця проживання, більше половини респондентів (56,7%) вважають, що відповідальність за їх добробут повинна нести й держава, і вони самі. Кожен п'ятий (20,7%) упевнений, що це переважно обов'язки держави, а кожен восьмий (13,3%) вважає, що держава повинна на себе взяти відповідальність за його добробут повністю. І тільки 9% українських родин покладаються в забезпеченні належного рівня проживання винятково на свої сили.
Ми проїдаємо половину
Відповідно до європейських норм, забезпеченими можна вважати громадян, які витрачають на їжу менш 20% місячного бюджету, так що більшість українців зовсім справедливо вважають себе бідними. За статистикою торік наші співгромадяни як і раніше витрачали на харчування більше половини своїх прибутків (51,4%). При цьому 22,1% ідуть на молочні продукти, 20% - на яйця, майже 10% на хліб і хлібобулочні вироби. На купівлю овочів іде 8,7% "продуктових витрат", картоплі - 8,3%, м'яса - 5,1%, фруктів - 3,6%.
Інші витрати виглядають куди скромніше. 10,9% іде на оплату комунальних послуг, 5,9% - на покупку одягу та взуття, 3,4% віднімають транспортні витрати, 2,9% - предмети домашнього використання, побутова техніка. Примітно, що на алкогольні та тютюнові вироби (2,6%) українці витрачають більше ніж на охорону здоров'я (2,5%), відпочинок та культуру (2,4%).
Куди направити кошти
Українці не проти й помріяти, щоправда, їх "політ думки" та "гру фантазії" широкими назвати важко. Якби прибутки українців значно збільшилися, то майже половина родин направила б додаткові кошти на лікування та відпочинок. Третина респондентів зізналися, що купили б на ці гроші побутову техніку, одяг та взуття, або поліпшили б житлові умови. Чверть родин почали б краще харчуватися, а кожна п'ята витратила б кошти на освіту або стала б відкладати гроші.
Незважаючи на те, що підвищення рівня освіти є одним з факторів зменшення ризику бідності, більше половини небагатих багатодітних родин як першочергові витрати вказують все-таки придбання одягу та взуття (54%), поліпшення житлових умов (52%), придбання побутової техніки (43%). У той же час на освіту дітей додаткові кошти готові витратити лише 37% багатодітних родин.
Більше половини українських родин не сподіваються на істотні зміни свого матеріального становища, однак кожна п'ята оптимістично дивиться в майбутнє і сподівається на покращення існуючого положення. Щоправда, майже стільки ж родин очікують погіршення свого добробуту. Найбільшою цінністю переважна більшість наших співвітчизників (78,6%) вважають здоров'я, на другому місці (15,5%) - родина та діти, а матеріальний добробут зайняло лише третій рядок у цьому рейтингу (3,1%). Далі йдуть впевненість у завтрашньому дні (1,5%), кар'єра (1%), освіта (0,3%), соціальна справедливість (0,3%), спілкування з друзями (0,1%). У такий спосіб українці ще раз підтвердили відому істину: не в грошах щастя...
За матеріалами: газета Сейчас
Поділитися новиною
