1796
Український слід мільярдів Туркменбаші
Україні та Туркменії треба буде подолати новий Рубікон. Візит до Києва Гурбангули Бердимухаммедова повинен відбутися восени, однак вкотре він може бути перенесений. Зважаючи на все, до традиційного небажання Ашхабада вплутуватися в україно-російські газові баталії додався ще один привід.
У процесі пошуку Бердимухаммедовим виведених з Туркменії активів померлого президента Сапармурада Ніязова виявлений "український слід". Це стало очевидно в березні, коли з Києва раптово і без належного оприлюднення офіційних причин був відкликаний посол Туркменії Арслан Непесов. 21 червня туркменський суд засудив його до тюремного ув'язнення на сім років. Наступним кроком Ашхабада в боротьбі з корупцією стали репресії проти нещодавно призначеного нового керівництва туркменської державної компанії Gok Gusak ("Зелений пояс").
Продовження чисток 2007 року
Нинішні арешти стали продовженням масштабного чищення, розпочатого Бердимухаммедовим рівно рік тому. Його першими жертвами були колишній глава Державної ради безпеки (ДРБ) та екс-глава Служби безпеки президента Ніязова генерал-лейтенанат Акмурад Реджепов, а також його син, полковник Комітету національної безпеки та радник-посланник посольства Туркменії в ОАЕ Нурмурат Реджепов.
За звинуваченнями в корупції вони були засуджені на 20 та 13 років позбавлення волі відповідно. Ще один скандал був пов'язаний із главою компанії Oriental Ltd. (ОАЕ) - мультимільйонером Мурадом Агаєвим, який вважався "тютюновим королем" Туркменії. Він одержав сім років.
Наступним потерпілим став тодішній глава правління держкомпанії Gok Gusak Пайзигельди Мередов та його син Батир, які через мережу компаній з ОАЕ до смерті Ніязова контролювали весь експорт туркменської бавовни. Суд над Мередовими через численність показань звинувачуваних триває дотепер. Статок "бавовняного короля" оцінювався в $150 млн., Агаєва та акціонерів Oriental Ltd. - більше $200 млн.
Мішені-"престолонаступники"
На думку закордонної преси, головною мішенню репресій Ашхабада, що тривають і в 2008 році, є російський громадянин Володимир (Мурад) Ніязов, що проживає в Австрії, - єдиний законний син померлого Туркменбаші, народжений від його дружини Музи Олександрівни Ніязової-Мельник. "Баші-молодший" був уродженцем Петербурга, як й екс-президент РФ Володимир Путін, в 1980-ті закінчив юрфак Ленінградського державного університету, продовжив освіту в Дипломатичній академії МЗС РФ.
У пострадянський час ім'я Володимира Ніязова пов'язувалося з роботою туркменсько-російсько-американського СП TurkmenRosGas (TRG), що було створено з компанією Itera Energy Plc і контролювало 100% експорту природного газу з Туркменії. Із приходом до влади в Кремлі Володимира Путіна TRG була витіснена з "великого" газового ринку офшорними компаніями EuralTransGas Kft і RosUkrEnergo AG, створеними за сприяння російського "Газпрому".
З тієї пори відносини між покійним Туркменбаші та сином охололи, і бізнес-статус Ніязова-молодшого помітно потьмянів. Після продажу часток у низці кіпрських газоторговельних компаній, що відали поставками газу в Україну і пов'язані з роботою TRG, Ніязов очолив торговельну еміратську компанію Oriental Ltd. До 2000 року ця компанія стала монополістом - імпортером тютюнових виробів у Туркменію. Крім того, Oriental Ltd змогла розгорнути порівняно велику мережу казино "Імперіал" у декількох країнах колишнього СРСР.
Після позбавлення Oriental Ltd права на ввезення тютюнових виробів з нульовим митом Ніязов-молодший поступився контролем над своїм бізнесом Мураду Агаєву. Останній, як згадувалося вище, був засуджений новою туркменською владою в 2007 році.
Сестра Ніязова-молодшого, єдина дочка Туркменбаші Ірина Соколова, живе в Лондоні, її чоловік - менеджер одного з великих російських банків. Мабуть, високі ризики витоку капіталів через структури, недружні нинішній владі, змусили нового президента Туркменії Бердимухаммедова почати репресії проти найближчого оточення Ніязова. Західна преса вважає справжньою метою таких кроків - прагнення домогтися від колишніх вірних слуг померлого президента інформації про те, на чиї рахунки йшов прибуток туркменської сторони від експорту газу в Україну і РФ.
Компанії-мішені
За кілька місяців до своєї смерті Ніязов сам довідався, куди газотрейдери під прикриттям його сина намагалися вести туркменські "газові долари". Влітку 2006 року Туркменбаші звільнив з посади чергового міністра нафтогазової промисловості і накинувся із критикою на дві компанії, які корумпували міністра - австрійську приватну Pado Oil and Chemical Equipment Trading Gmb і панамську приватну Mitro International Ltd. Першу із цих компаній очолюють австрійські інвестори російського походження Владлен Бадьян і Леонід Шнайдерман.
З кінця 1990-х фірма завдяки концесії великих туркменських родовищ хімічних солей лідирує на ринку йодобромних матеріалів колишнього СРСР. Конкуренцію "йодній монополії" Pado Oil становлять лише два нестабільно працюючі невеликі підприємства - українське ВАТ "Йодобром" (Україна, Крим) і російське "Троїцький йодний завод" (РФ, Ставропольський край).
Крім експорту туркменських хімічних солей, у тому числі глауберових (використовуються в оборонній промисловості для виробництва вибухових речовин), Pado Oil належить невеликий за російськими мірками нафтовий термінал в Астрахані. Він спеціалізується на перевалці нафти, що поставляється з Туркменії споріднена відносно Pado Oil панамська компанія Mitro. Панамський офшор, у свою чергу, є власником одного із двох найбільших у Туркменії договорів про розподіл продукції з держкомпанією "Туркменнафтогаз". Дія УРП поширюється на блок нафтогазоносного шельфу Хазар (Східний Челекен), що розташований біля морського кордону Азербайджану та Туркменії.
Після звинувачень Ніязова-старшого на адресу Mitro і Pado Oil ці компанії офіційно заявили про прагнення покинути місцевий ринок. Опозиційна туркменська преса того часу пояснювала те, що відбувається, подальшим охолодженням відносин між сином і батьком Ніязовими. Однак незабаром після смерті Туркменбаші австрійська та панамська компанії відновили свою роботу. А нова туркменська влада, зважаючи на все, продовжує свої поки що невдалі спроби з'ясувати корупційне підґрунтя появи в Туркменії "тютюнових", "бавовняних" та "йодних" королів.
Український фактор
Газовий, йодний і бавовняний бізнеси оточення колишнього президента Туркменії були тісно пов'язані з Україною. Газові колізії широко відомі. Що стосується тонкощів поставок бавовни, тут слід зазначити, що експортні потоки сировини проходять через українські порти. Міцна позиція туркменських виробників йоду визначає тісну кооперацію з вітчизняними ВАТ "НПО "Йодобром" та ВАТ "Бром".
Судячи з арешту колишнього посла, офіційний Ашхабад готовий піти на багато чого, щоб домогтися даних про рух активів компаній, представники яких підозрюються в масштабному підкупі туркменських чиновників високого рангу. При цьому, якщо врахувати надаване Ніязову-молодшому заступництво з боку російських спецслужб, "антиніязівські" чистки набувають виразний політичний відтінок. Одночасно з репресіями відбувалися події, що свідчать про прагнення Ашхабада віддалитися від надто нав'язливого російського "Газпрому" убік Китаю та ЄС.
З огляду на такі реалії, важко дивуватися тому, що Президентові України Віктору Ющенкові от вже котрий місяць поспіль не вдається переконати свого туркменського колегу Бердимухаммедова відвідати Київ.
Вперше візит був анонсований ще восени 2007 року, минулою весною був відкладений на літо, а потім, під час зустрічі Ющенка та Бердимухаммедова в Петербурзі, був перенесений на кінець року. Подібного роду "нестиковки", особливо на тлі відкликання та арешту дипломатів, говорять про те, як Києву та Ашхабаду ще далеко до щирості, що є базою дійсно рівноправних відносин, вільних від впливу третіх сторін.
Чого варте, наприклад, оприлюднення в українській пресі можливостей призначення на стратегічно важливу посаду посла України в Туркменії колишнього глави НАК "Нафтогаз України" Олексія Івченка, який не зміг протистояти експансії на ринок RosUkrEnergo. Чи можна вважати подібного роду чутки "гідною відповіддю" на арешт Непесова? Тиск третіх сторін на українсько-туркменські відносини, звичайно, буде завжди. Туркменська та українська практики вирішення газових проблем показують, що Ашхабад здатний чинити опір, а Київ, м'яко кажучи, - ні.
Тому для налагодження діалогу Україні варто б зайняти більш активну позицію в сфері боротьби з корупцією, що становить політичну загрозу для правлячих режимів двох країн.
Андрій Старостін
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
