485
Анатолій Гулей: Без допомоги власника ми не втримаємося в першій десятці
Зібрані запитання щодо стану справ в Ощадбанку "ДТ" адресувало його голові правління Анатолію Гулею. Відповіді вилилися в ціле інтерв’ю, яке ми пропонуємо увазі наших читачів.
- Анатолію Івановичу, чи вважаєте ви кошти, закладені в бюджеті на збільшення статутного капіталу Ощадбанку, достатніми для забезпечення його належного розвитку?
- У нинішньому варіанті бюджету на ці цілі передбачено 200 млн. грн., причому відповідно до бюджетного розпису вони мають бути виділені до кінця другого кварталу. Тому ми сподіваємося до 1 липня ці двісті мільйонів одержати.
Якщо говорити про адекватний розвиток Ощадбанку стосовно темпів зростання всієї банківської системи, то, звичайно, ми йдемо із запізненням. Капіталізація всієї банківської системи зростає приблизно втричі швидше, ніж капіталізація державних банків. Як відомо, на одному з останніх засідань ради Національного банку це питання розглядалося, і я абсолютно підтримую заявлену позицію про те, що наша спільна з Укрексімбанком частка ринку має бути збільшена хоча б до 20-30%, тоді як на сьогодні вона становить близько 8%.
"А скільки ж грошей на збільшення статутників вам потрібно, щоб почуватися більш-менш комфортно та впевнено?" - запитували представників держбанків на нещодавній нараді. Ми назвали цифру - по 500 млн. грн. Це - плюс до того, що вже закладено в нинішньому бюджеті. І лише для того, щоб хоча б іти в ногу з капіталізацією всієї банківської системи, тобто не нарощувати, а тільки підтримувати наші нинішні ринкові позиції.
Однак усе, про що ми казали вище, поки що тільки побажання. А є сувора дійсність, при якій наші конкуренти швидко розвиваються, роблячи мільярдні вливання в капітал. Тому якщо ми хочемо одержати 20-30% ринку, необхідно в корені змінювати підходи.
- Однак у цьому конкретному випадку рішення ради НБУ для Кабміну може мати тільки рекомендаційний характер...
- За моєю інформацією, ця позиція Національного банку підтримується Кабінетом міністрів, і в Мінфіні проводяться нині консультації, щоб за можливості збільшити суми на капіталізацію Ощадбанку та Укрексімбанку. Усе залежить від того, які врешті-решт внесуть зміни до бюджету.
- До нас доходила дещо інша інформація: мовляв, оскільки фінансуванню держпрограм у Мінфіні приділяється далеко не пріоритетне місце, то й держбанки, через які ці програми мають фінансуватися, можуть не одержати навіть уже належних їм у бюджеті сум. Яке вже тут збільшення...
- У першому півріччі Ощадбанк забезпечив виконання першого етапу однієї з найважливіших соціальних програм нинішнього уряду - виплату компенсацій втрачених заощаджень вкладників Ощадбанку СРСР, що фінансувалася практично бездоганно. Тому якщо наші відносини з урядом - це партнерство, то як мінімум 200 млн. грн. ми одержимо. Якщо ж цього не станеться, то відносини необхідно буде кваліфікувати якось інакше. Як дещо інший, значно менш адекватний вид співробітництва...
Крім забезпечення соціальних виплат, ми закриваємо, наприклад, і такий важливий для держави фронт робіт, як енергетика. За нашими розрахунками, щоб вивести цей сектор на якісно новий рівень, нам потрібен тільки для цих цілей мінімум 1 млрд. грн. капіталу. У такому разі ми змогли б запропонувати значно вигідніші умови кредитування енергетиків і газівників, ніж будь-який інший комерційний банк. Та якщо в цьому питанні немає розуміння, отже, потрібно продовжувати консультації.
- Від кого залежить рішення в принципі?
- Від Верховної Ради. Бо як бюджетний процес відбувається? Спочатку Мінфін дає свої пропозиції, уже значно урізавши наші запити. Потім ще депутати наш рядок розділяють навпіл, якщо взагалі не викреслюють. Добре, якщо половина в самісінькому кінці року фінансується.
- Є думка, що цю проблему найпростіше розв’язати, хоча б частково приватизувавши держбанки, але цьому раптом різко почав чинити спротив президент. А ви якої думки щодо цього?
- Моя позиція дуже проста. Держава має всього-на-всього визначитися: якщо вона не може чи не хоче капіталізувати банк - нехай продає, і цією проблемою займеться новий власник. Якщо ж хоче та може, то нехай дасть гроші, і ми в усьому їй допоможемо.
Загалом же мені складно зрозуміти, навіщо продавати успішний і прибутковий бізнес. Наші останні результати показали, що менеджмент в Ощадному банку досить ефективний. І рентабельність того капіталу, який ми одержуємо і який сьогодні працює, досить висока - понад 30%.
Назвіть мені ще одне таке ж успішне держпідприємство, яке дає таку дохідність. Я вважаю, що це чудові інвестиції в дуже хороший і перспективний сектор.
- Коли вже розмова пішла про результати роботи, то як ви оцінюєте показники Ощадбанку за перший квартал? Вас не бентежить скорочення ринкової частки і зниження з 7-го на 9-те місце в банківському рейтингу за активами?
- Тут доведеться трохи відволіктися. Хочу нагадати, що ще з жовтня минулого року став очевидним затяжний характер фінансової кризи на світових ринках. З урахуванням залежності українського фінансового ринку від зовнішніх запозичень, яка значно зросла в останні роки, стало очевидно й те, що наслідки кризи безпосередньо дадуться взнаки і в Україні. Тому ще наприкінці минулого року ми опинилися перед дилемою - боротися за утримання ринкових позицій чи головну увагу все-таки приділити забезпеченню необхідної дохідності та ліквідності банку. Як пріоритет ми вибрали другий шлях.
Час показав, що ми були праві. Адже якби прагнули за будь-яку ціну наростити активи, то навесні опинилися б у патовій ситуації, оскільки наявної ліквідності нам явно не вистачило б. А так, коли в березні, квітні та травні практично всі найбільші банки потерпали від жорсткої нестачі ресурсів, ми почувалися досить комфортно.
Через кілька місяців, у жовтні-листопаді, коли проблеми з ліквідністю будуть позаду, ми зможемо спокійно повернутися до питання нарощування активів.
- Так, але на той час, коли вже ми заговорили про нинішні проблеми першої десятки найбільших банків, Ощадбанку може вже не бути серед них...
- Ви ще оптиміст. За моїми розрахунками, ми можемо вилетіти з першої десятки вже за результатами цього кварталу, станом на 1 липня.
- Вас це не засмучує?
- У сьогоднішній ситуації мене найбільше цікавить не питання збільшення валових показників за активами, а питання їхньої якості, оскільки в нинішньому прирості кредитних портфелів банків першої десятки є досить значна частка проблемної заборгованості. І коли наприкінці року доведеться її списувати за рахунок прибутку, ще незрозуміло, хто в цій десятці врешті-решт опиниться.
На сьогодні в Ощадбанку рівень проблемних активів контрольований і досить невисокий.
- І який він, якщо не секрет? Конкретну цифру не назвете?
- Звичайно, не назву. Хоча б тому, що після того, як я це зроблю, світ навколо мене відразу розділиться на дві частини. Одні говоритимуть, що це - мало, і банк міг би зростати агресивніше, інші - що це дуже багато. Та в будь-якому разі - треба терміново звільняти голову. Тож навіщо зайвий раз давати привід для роздмухування скандалів навколо банку, який і так надто часто ставав заручником політичних протистоянь?
- А чи не була однією з головних причин втрати ринкових позицій Ощадбанку в першому кварталі та обставина, що поки інші банки займалися своїм безпосереднім бізнесом, співробітники Ощадбанку воювали на компенсаційному фронті?
- Зовсім ні, оскільки ми змогли розмежувати роботу з реєстрації та виплати компенсацій і основної операційної діяльності. І якщо в перші місяці на плечі наших співробітників лягло справді гігантське навантаження, то нині вже всі давно заспокоїлися і ситуація ввійшла в нормальний режим, черги зникли, і все закінчилося.
Нині ми очікуємо, що одержимо від Міністерства фінансів компенсацію за цю роботу. Отже, банк отримає додаткові доходи.
- Стосовно процесу виплат ви використали дуже правильну фразу: "Все закінчилося". Галас справді вщух: шість мільярдів майже витрачені, як виплати, так і реєстрація фактично зупинені... Голосно та ефектно розпочали, справ наробили і що? Адже проблема залишилася, і вона зовсім не наблизилася до свого розв’язання.
- Чому? Зовсім ні, ми рухаємося далі - все працює. Перевага цієї програми в тому, що хоча всі вважають, що вона закінчилася, вона продовжує існувати як окремий живий організм. Люди приходять, реєструються, хтось приїжджає, хтось виїжджає, хтось оформляє спадщину чи дає довіренність. Ключовий крок ми зробили - розпочали процес інвентаризації та звірки з громадянами. Десять мільйонів чоловік у нас уже в реєстрі. Це означає, що вони в будь-якому разі одержать свої гроші - нехай не цього року, так наступного.
На сьогодні близько 6 млн. чоловік уже одержали гроші. Фінансування триває регулярно, по сто мільйонів кожні вісім днів ми одержуємо.
- Це зовсім не ті обсяги, що були спочатку. І щойно 6 млрд. вичерпаються, фінансування живими грошима остаточно припиниться, оскільки приватизаційні джерела не виправдовують сподівань.
- Так, але в найближчому майбутньому мають бути внесені зміни до бюджету, визначаться нові джерела фінансування і воно продовжиться. Цю машину зупинити вже не можна.
- Гаразд, із компенсаціями - це, за великим рахунком, не до вас запитання. А чому не відбулося заплановане на 4 червня засідання наглядової ради Ощадбанку?
- Той перелік питань, який всі члени наглядової ради спільно порекомендували включити до порядку денного, склав пакет у 325 сторінок. Їх фізично неможливо опрацювати навіть за десять днів. Тому голова наглядової ради запропонував розділити питання на окремі блоки, створити комітети з окремих напрямків, відпрацювати спочатку в комітетах ці питання з правлінням. А вже проекти готових рішень виносити на наглядову раду.
Однак на сьогодні лише одна людина від квоти Верховної Ради подала заявку, що готова працювати в комітеті. І це - дуже хороший показник реальної, а не публічно-політичної турботи окремих членів наглядової ради про стан справ у банку.
- Хто має бути відповідальним за фактичну непрацездатність наглядових рад держбанків в останні півтора року?
- Для нас нині важливіше не розбиратися, хто та в чому винний, а визначитися, що і як робити далі. На мій погляд, питання щодо наглядових рад держбанків слід розділити на два рівні. Перший - це стратегічний розвиток банків, з тих же питань капіталізації, де справді потрібні серйозні консультації та безпосереднє спілкування між усіма членами НР.
Проте є другий рівень - це оперативні питання, які потребують швидкого вирішення, але виходять за межі компетенції правління банку, належать до повноважень його наглядової ради. Якщо з цих питань думки правління та членів НР збігаються, їх можна приймати в робочому порядку. Якщо ж вони викликають дискусію, потрібно створювати комітет, виробляти спільну позицію, і теж виводити на затвердження в робочому порядку.
Це - більш дієздатний формат роботи. Однак, на жаль, все упирається в позицію окремих чиновників, котрі вважають, що необхідно збирати всіх 15 членів наглядової ради в одному приміщенні - щоб вони голосували, піднімаючи руки і дивлячись одне одному у вічі. Вважаю, що за бажання в цих питаннях можна бути гнучкішими та шукати виходи із ситуації, а не повсякчас перетворювати внутрішнє непорозуміння на конфлікти, критикуючи при цьому позиції правління банку.
- А чому опоненти мають вас підтримувати, якщо ви, за їхніми словами, наприклад, не виконуєте розроблену та затверджену вашими попередниками програму розвитку Ощадбанку?
- А якщо я вам скажу та в цифрах доведу, що насправді та стратегія, яку було розроблено та прийнято моїми попередниками, за всіма основними показниками на 1.06.2008 р. сьогодні банком навіть перевиконується? І вже повірте мені поки що на слово, це справді так.
На мій погляд, подібні обвинувачення продиктовані далеко не в першу чергу турботою про стан справ у банку. Невже комусь мало того рівня політизації процесів і конфліктів навколо нього, які були за останні півроку? Насправді для нормального розвитку Ощадбанку потрібні тільки мінімум політичного галасу навколо його роботи та капітал.
Будь-який конфлікт навколо банку - це час, втрачений для нарощування його капіталізації. У таких випадках не тільки завдається шкода іміджу державної установи. Торік, наприклад, 200 млн. грн. на поповнення капіталу, які нам були обіцяні ще в травні, реально надійшли та були зараховані в листопаді. Чому - запитання до чиновників, які грають у свої ігри: давати - не давати, хотіти - не хотіти, і що буде, якщо дамо чи не дамо їм гроші.
А потім ви мені ставите запитання: чому банк втрачає ринкові позиції? Усе дуже просто: його не капіталізують - він втрачає. А без капіталу чудес у банківському бізнесі не буває - робити їх забороняють інструкції Національного банку.
Юрій Сколотяний
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
