3867
Банківський перегрів
Чи перегріта банківська система України? Саме це питання було винесено на обговорення в ході круглого стола 10 червня в Українському будинку, організованого Комунікаційною групою ESG. Актуальні питання банківської системи в черговий раз зібрали за одним "столом" представників регуляторних органів, комерційних банків, наукових інститутів, консалтингових і дослідницьких організацій.
Актуальність теми обумовлена цілим комплексом факторів. З однієї сторони міжнародні ринки відчувають істотний недолік ліквідності, викликаний проблемами американської іпотеки. А з іншого боку - високі темпи української інфляції змусили Національний банк вжити заходів по стерилізації грошової маси в обігу. Результати першого кварталу свідчать про зниження темпів росту банківського сектора. Що ж це - закономірний процес або результат впливу зовнішніх і внутрішніх факторів? І чи готові банкіри сповільнити темпи кредитування, щоб допомогти Нацбанку та Уряду втримати інфляцію?
Проблемна ліквідність
З кінця минулого року для більшості українських банків закрилося джерело зовнішнього фінансування. Ті ж фінансові установи, які все-таки залучають ресурси за рубежем, змушені платити за них набагато більше, ніж це було ще рік назад. "Ліквідність є, але її стало менше й вона стала дорожче", - констатує голова правління Індекс-Банку Ігор Францькевич.
У підсумку, багато банків перенесли випуски єврооблігацій і синдиковані позики на необмежений час, а єдиним доступним джерелом коштів для банків став внутрішній ресурс. Обмежене іноземне фінансування відбилося на зниженні темпів росту кредитного портфеля з 11% у першому кварталі 2007 року до 10,7% у відповідному періоді 2008 року. Заходи щодо вилучення грошової маси з обігу, спрямовані на боротьбу з інфляцією, привели до зниження гривневої ліквідності. У результаті, вартість кредитного гривневого ресурсу на міжбанку часом досягала показника в 45% річні. Це не могло не позначитися й на фондовому ринку України, коли багато інвесторів зволіли вийти з інвестицій, щоб розмістити свої ресурси в більше дохідні сфери, серед яких і міжбанківський ринок.
Відтік інвестицій з фондового ринку також відзначився різким його падінням - з початку 2008 р. індекс ПФТС упав на 30%. На тлі падіння фондового ринку, українські банки губили більше інших паперів у зв'язку з негативним відношенням інвесторів до акцій фінансових компаній. Але в той час, як великі міжнародні банки зазнавали мільярдних збитків, у зв'язку з великими вкладеннями в субстандартні іпотечні інструменти, українські банки продовжували рости й збільшувати свій прибуток. Приміром, у першому кварталі цього року прибуток українських банків склав 2,9 млрд. грн., що практично у два рази більше торішнього показника.
Примітно, що в п'ятірці банківських лідерів по чистому прибутку перебувають ті ж банки, які демонструють рекордні зниження котирувань своїх паперів.
Приміром, Райффайзен Банк Аваль посів друге місце за розміром чистого прибутку, заробивши за квартал 335,6 млн.грн., а Укрсоцбанк посів п'яте місце з 130,2 млн.грн. і порадував акціонерів більш ніж дворазовим збільшенням прибутку в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Таким чином, виходить, що український фондовий ринок продовжує жити своїм життям і не відображає реальної ситуації у вітчизняних банках. А банки, незважаючи на проблеми, продовжують демонструвати високі показники прибутку.
На думку голови Асоціації українських банків Олександра Сугоняко, при таких темпах розвитку криза ліквідності в Україні неможлива. Сьогоднішній стан українських банків скоріше схожий на екстрене гальмування при виникненні проблемної ситуації на зовнішніх ринках.
Однак як скоротити інфляцію, викликану бурхливим ростом потребкредитування, і при цьому дати можливість банківському сектору залишатися локомотивом розвитку економіки країни - залишається важливим питанням як для банкірів, так і для регулювальних органів.
Реакція банкірів
За словами голови правління банку "Європейський" Владислава Остапенка провиною всьому масові продажі банків, які охопили банківський сектор за останні два роки. Мультиплікатори в розмірі 4-6 капіталів, з якими продавалися українські фінустанови, були істотно вище реальних можливостей українського ринку. Разом з тим, нові акціонери вимагали максимально швидкого повернення вкладених коштів. Саме тоді й була зроблена основна ставка на потребкредитування - більшість банків ринулися в роздріб і розвиток мереж. Солідарний з банкіром й експерт Українського банківського порталу Олександр Лупоносов.
"Чому на сьогоднішній день в Україні булочних набагато менше, ніж банківських відділень? Невже споживання хліба менше, ніж споживання банківських продуктів?", - запитує він.
За дослідженнями пана Лупоносова відповідно до виробничих планів банків їхні плановані показники по багатьом продуктам перевищують сумарні потреби українців у таких продуктах. На підтвердження своїм словам експерт приводить такий приклад: щоб виконати план цього року по депозитах необхідно щоб всі, включаючи грудних дітей, внесли на депозитний внесок 800 у.е.
У свою чергу Голова правління Райффайзен Банк Аваль Володимир Лавренчук говорить про необхідність виключити емоційну складову й реально оцінювати ринок. Активні учасники ринку можуть самі спрогнозувати, яка кількість кредитів є оптимальним для їхнього портфеля, і повинні це робити. Адже в момент бума споживчих кредитів, крім тих банків, які продалися й "відпрацьовували" свої ресурси, багато банків пішли на активне нарощування своїх портфелів для подальшого продажу. Якщо ж банки самі себе не будуть утримувати, тоді, за словами Володимира Лавренчука, повинен працювати Національний банк. Крім того, Володимир Лавренчук вважає, що кризу ліквідності не можна оцінювати тільки з негативної сторони. Українським банкірам вона багато в чому допомогла, адже стримує банки в гонці за ростом кредитних портфелів.
Тому вповільнення темпів розвитку банківського сектора є об'єктивним процесом.
Голова РБА прогнозує 40-45% за результатами цього року. "Такі результати можна назвати м'яким приземленням", - резюмує Лавренчук.
Згодний з колегою й голова правління банку "Фінанси та кредит" Володимир Хливнюк. "Криза ліквідності дуже корисна для нас. У всякому разі це той струс, що змушує багато про що подумати", - говорить він. На думку Хливнюка був перегрів банківської системи, кредити видавалися банкірами "по щиглику". Зараз же необхідно боротися з неліквідними низькоякісними кредитами, які були видані фінустановами.
Слово регулятора
Проблема занадто динамічного розвитку банківського сектора й зокрема споживчого кредитування в Національному банку не є новою. Регулятор активно працює з банківським сектором ще з 2006 року. Прикладом тому, можуть послужити жорсткість норм резервування по кредитах, вимога до банкірів розкривати перед клієнтом реальну вартість кредитів і т.д. У числі ініціатив останнього півріччя також обмеження за вартістю іноземних позик і скорочення строків іпотечного кредитування до 10 років. А кілька днів назад НБУ заявив про необхідність більше рішучих дій по жорсткості монетарної й фіскальної політики у зв'язку з посиленням дії фундаментальних інфляційних факторів.
За словами голови інституту економіки й прогнозування НАН України, члена Ради Нацбанку й екс-голови Ради Нацбанку України Валерія Гейца, в 2006 році НБУ робив деякі обмеження по споживчому кредитуванню й реакція банкірів була негативною. Але банкіри в боротьбі за свій прибуток пішли іншим шляхом і сьогодні продовжують це робити.
"Ви не хочете залишати ринок і чекаєте коли трапиться обвал. Але коли трапиться обвал, гарячі гроші, які зайшли в Україну, почнуть тікати. Це може викликати все, що завгодно", - аргументує пан Геєц.
Він вважає, що сьогоднішня ситуація була спрогнозована ще два роки тому. "В 2004 році ми зробили перші кроки в дуже сильному нарощуванні соціальних програм, які були пов'язані з політичним процесом. Економіка ввійшла в політичний цикл економічної політики, що в 70-і роки був добре вивчений американцями й у наслідку багато разів підтверджувався практикою", - відзначив Геєц.
Ще в 2004 році в одному зі своїх інтерв'ю експерт заявляв, що перехід України напередодні президентських виборів 2004 року на нову макроекономічну модель, що характеризується значним ростом соціальної підтримки бюджетної сфери й населення в цілому, у випадку її продовження несе погрозу макроекономічної стабільності.
"Ми можемо серйозно підірвати макроекономічну стабільність, тому що виникла ілюзія кредитної й приватизаційної її підтримки", - говорив Геєц. Зрослий внутрішній попит став більше задовольнятися за рахунок імпорту. Це вже привело до швидкого погіршення торговельного балансу. Додаткову погрозу фінансової дестабілізації створили також виплати по знецінених внесках Ощадбанку. У підсумку, за словами Гейца, з 2006 року торговельний баланс почав зростати у своєму негативному значенні й за підсумками чотирьох місяців поточного року він досяг "мінус" $6 млрд. із зайвим.
"При таких тенденціях ми можемо одержати на кінець року за $20 млрд. Я абсолютно не впевнений, що якщо це (дефіцит зовнішньої торгівлі) вийде на рівень "мінус" $20-30 млрд, то нам це вдасться покрити за рахунок припливу іноземного капіталу. Зрозуміло, у таких умовах можна спровокувати втечу капіталу з України", - вважає експерт.
За словами нинішнього голови Ради НБУ Петра Порошенка, на сьогоднішній день ситуація у фінансово-банківській системі відображає ті тенденції, які відбуваються в економіці. У цілому, вважає пан Порошенко, ситуація має високу емоційну складову.
"Я хотів би звернутися до всіх банкірів і сказати, що гроші люблять тишу. На мою думку ситуація в нас далека від кризової", - сказав пан Порошенко в процесі обговорення. Він підкреслив, що НБУ діє адекватно, але дії регулятора не завжди супроводжуються скоординованою підтримкою ні з боку уряду, ні з боку парламенту.
"Ефективність проведення політики НБУ буде нівельована або навіть зі знаком "мінус", якщо вона не буде супроводжуватися відповідною позицією уряду й парламенту. Утримання НБУ росту не корелює, наприклад, з високими соціальними виплатами", - вважає Порошенко.
У той же час міри НБУ мають і свої межі.
"Як тільки ми побачимо, що економіка прохолоджується й темпи росту падають нижче 5% - а це достатньо тривожний показник для такої групи країн, до якої відноситься Україна, - твердість монетарної політики Національного банку повинна бути трохи ослаблена", - продовжує Порошенко. Голова Ради НБУ також відзначив, що в період до кінця поточного року можливо лише незначне додаткове посилення гривні, а надалі - її ослаблення.
Крім того, зберігається значна різниця між показниками офіційного курсу гривни та його міжбанківськими значеннями. Попит на іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку в другій половині 2008 року може відчутно вирости у зв'язку з необхідністю погашення банківськими установами країни в цей період зовнішніх зобов'язань у значних обсягах. Що ж стосується інфляції, то, на думку Петра Порошенка, 27 млрд., що нагромадилися на казначейському рахунку, можуть викликати сплеск росту цін при інтенсифікації бюджетних витрат у другій половині року. Уже сьогодні для населення, доходи якого нижче 700 грн, рівень інфляції в середньорічному вимірі становить не 31-32%, а більше 40%. Це той відсоток, на який зросли ціни з урахуванням того, що частка продуктів харчування в їхньому споживчому кошику перевищує 65%.
Не дивлячись на негативні макроекономічні тренди, банкіри з оптимізмом дивляться в майбутнє. Як відзначив директор Інституту фінансової політики Ігор Мітюков, галузь пережила як і початок 90-х з гіперінфляцією, і наслідки світової кризи 1998 року й політичну кризу 2004 року, тому в змозі перенести й нинішню недостачу ресурсів, трохи знизивши темпи росту кредитного портфеля.
В цілому банкіри з розумінням ставляться до політики НБУ, який змушений був реагувати на наслідки світової кризи й ріст інфляції в країні.
Однак подальше роздування державних витрат урядом і непогодженість дій Мінфіну із НБУ можуть негативно відбитися на банківському секторі й економіці. Фінансисти вимагають в уряду відмовитися від збільшення витрат у держбюджеті на 20 млрд. грн. і не накопичувати на казначейських рахунках зайві гроші, які лежать "мертвим капіталом", погрожуючи вийти на ринок й обвалити курс гривні. На "круглому столі" фінансисти призвали Нацбанк не проводити подальшої жорсткості кредитування, а обмежитися контролем кредитних портфелів. У ході "круглого стола" банкіри висловили готовність добровільно обмежувати суперприбуткове споживче кредитування, що розкручує інфляцію й сконцентруватися на фінансуванні виробництва й іпотеки. Однак для реалізації цих цілей банкірам потрібна підтримка держави.
Наталя Гоголь, Сергій Чигирь
Комунікаційна група ESG
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
