Відносна бідність: точка замерзання? — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Відносна бідність: точка замерзання?

Казна та Політика
1772
Насправді ж у країні спостерігається економічне зростання і бідняків "у чистому вигляді" дедалі меншає. Але протягом ряду років залишається стабільним показник відносної бідності - він охоплює майже третину населення. Над об’єктивними показниками реальної заможності громадян України працюють дослідники рівня життя.
Розповідає кандидат економічних наук, завідувач відділу досліджень рівня життя населення Інституту демографії і соціальних досліджень НАНУ Людмила Черенько.
Чим виміряти рівень життя?
- Останнім часом термін "рівень життя" вчені вживають дуже рідко, в основному говорять про якість життя. Зараз ми займаємося дослідженням категорії "умови життя". Вона виникла в Західній Європі, коли проблему бідності визначили не як нестачу доходів, а як брак нормальних умов життя. Їх перелік визначають самі люди. Самі й відповідають на запитання, що потрібно мати, аби не почуватися бідним, - телевізор чи можливість здобути освіту. Коли складено список умов, що їх вибрало більшість населення, проводять дослідження для з’ясування, який відсоток населення позбавлений цих нормальних умов, тобто відноситься до категорії бідних.
У перехідному суспільстві, в якому ми опинилися в 90-ті роки, на перше місце вийшла проблема нестачі грошей. Проблеми якості життя, настільки актуальні для розвинених країн, відійшли на задній план. До нагальних проблем люди вже не відносили погану екологію, здебільшого все зводилося саме до матеріального забезпечення родин.
Ми вирішили для перехідного періоду включити в поняття "рівень життя" три аспекти - матеріальне становище (основними показниками тут є доходи й витрати громадян), умови проживання (житлові умови, стан соціальної інфраструктури населених пунктів - те, що далеко не завжди визначається рівнем доходів) і стан соціального середовища (це і криміногенна ситуація, і застійне безробіття, і гранична бідність - усі показники, котрі виступають індикаторами неблагополучного соціального середовища). У перехідний період саме ці три блоки показників визначають поняття рівня життя.
Життя по-середньому
З 2000 року, коли почалося економічне зростання, стали підвищуватися практично всі показники рівня життя. 2001 року вже спостерігалося зростання і доходів, і товарообігу, і витрат. Якщо судити з прожиткового мінімуму, то з 2002 року почалося різке зниження бідності і дотепер питома вага бідних продовжує падати.
Відносна бідність показує розшарування суспільства, цей показник практично не змінюється: приблизно 27-28% населення стабільно опиняється нижче від рівня середніх стандартів. Адже суспільство - це система, котра саморозвивається, і певні життєві стандарти стають спочатку нормальними, а потім обов’язковими: наявність автомобіля, окремої квартири, окремої кімнати на людину... І коли ми кажемо про відносну межу, вона якраз і показує, який відсоток населення має матеріальні ресурси нижче від тих, які стали середнім суспільним стандартом споживання. У нас на національному рівні прийнятий критерій відносної бідності - 75% медіани сукупних витрат домогосподарств. Рівень бідності за цим критерієм не змінюється на тлі економічного зростання.
Сьогодні доходи громадян зростають, попри зліт цін на споживчому ринку. Люди вже можуть собі дозволити і краще харчуватися, і відкладати гроші на відпочинок, на придбання товарів тривалого користування. Але простежується цікава закономірність: люди як були далекі від можливості купити житло, так і залишилися - зрослих доходів замало. А надлишок грошей витрачають на дорогі товари тривалого користування: сучасну теле- і відеоапаратуру, мобільні телефони. З 2005 по 2006 рік показник забезпеченості мобільними телефонами зріс у кілька разів. Нині практично кожна друга людина має мобільний телефон. Усі зайняті зароблянням грошей, і на домашню роботу залишається обмаль часу, - здавалося б, має зростати забезпеченість пральними і посудомийними машинами. Але цього чомусь не відбувається.
Дуже велика стаття витрат у всіх груп населення, навіть у найбідніших, - харчування в кафе і ресторанах. Це одна з найвагоміших статей витрат домогосподарств - на послуги, на гідний відпочинок, на турпоїздки люди в середньому витрачають значно менше грошей.
Світовий банк відносить нас до країн із середнім доходом
У структурі доходів із кожним роком зростає важливість заробітної плати, а питома вага доходів від підприємницької діяльності вже кілька років залишається на одному рівні. Цей факт свідчить про те, що підприємництво не розвивається, особливо малий і середній бізнес.
Цікаво, що з 2000 року знижується питома вага витрат на харчування, а це головний індикатор життєвого рівня за міжнародними оцінками. Якщо 1999 року на харчування йшло в середньому 65% ресурсів домогосподарства, то зараз - уже близько 50%. Це дуже велика цифра, котра свідчить про загальний низький рівень життя в нашій країні, але все ж таки показники поліпшуються. Для порівняння, у Росії на харчування йде 35% ресурсів домогосподарства. А бідними вважаються ті з них, котрі понад 60% сукупних ресурсів виділяють на харчування. Якщо 1999 року 73% населення витрачали на харчування понад 60% сукупного доходу, то тепер - 52%.
Світовий банк відносить нас до країн із середнім доходом, ми вже не бідна країна. Звісно, за минулі вісім-десять років ми стали жити краще, але це не межа наших бажань. У нас дуже високий рівень бідності за самооцінками громадян, і відбувається це тому, що люди, котрі визначають свій статус (бідний, середній клас тощо), порівнюють себе з іншими людьми - з якими спілкуються, адже серед сусідів і колег трапляються й такі, котрі справді процвітають. За даними Держкомстату, 85% жителів України називають себе бідними, і це лякає.
Про прожитковий мінімум
Прожитковий мінімум як критерій бідності сьогодні досить добре працює, особливо коли визначають, який відсоток працюючих отримує зарплату і скільки пенсіонерів - пенсію, які є нижчими від цього показника. Прожитковий мінімум із 1 квітня 2008 року становить 605 гривень. Для працездатних - це 647 гривень; для людей, які втратили працездатність (інваліди, пенсіонери), - 481 гривня. Пенсія інвалідів першої групи з дитинства - 721 гривня 50 копійок. Неодноразово порушували питання про те, що для інвалідів потрібно розробити інший прожитковий мінімум, але держава із цим не квапиться...
Як рівень життя пов’язаний із його якістю?
Зв’язок між рівнем життя та його якістю, безперечно, є. Ми включаємо в поняття "якість життя" доступ до освіти, медицини, до екологічно чистого середовища, до чистих продуктів. Ринкова економіка розвивається, і що вищий дохід людини, то більший доступ до цих послуг. Однак не завжди це спрацьовує. Хай яким високим буде дохід фермера, його дитина все одно ходитиме до сільської школи, де бракує вчителів, а ті, що є, - глибокі пенсіонери. Гроші в цих умовах не дають можливості здобути якісну середню освіту - у зв’язку із цим зменшується можливість вступити до престижних вузів. Те ж і з медичною допомогою - найдорожча приватна "швидка допомога" не поїде в глухе село навіть до заможної людини. Всі надії доведеться покладати на сільського лікаря.
Не можна повністю підмінити якість життя матеріальною її стороною. Адже часто буває так: що вищий у людини дохід, то менш комфортна ситуація на роботі, адже інтенсивність праці дуже висока і спілкуватися з друзями, перейматися проблемами родичів просто неможливо.
За матеріалами:
Дзеркало Тижня
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас